Путінські укази: як українських дітей намагаються перетворити на резервістів

Розбираємо законотворчий кіднепінг РФ у контексті злочинної практики

Нещодавно Путін підписав указ, згідно з яким українські сироти та діти без батьківського піклування можуть отримати російське громадянство за спрощеною процедурою. Це рішення оперативно та гостро прокоментували спочатку Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, а потім – МЗС України.

Проте історія ця настільки важлива й показова, що слід виокремити в ній деякі нюанси.

БЕЗПРАВНО-ПРАВОВИЙ КОНВЕЄР ЗРОСІЙЩЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

Передусім нагадаю суть справи. Тут принагідним буде розбір українського омбудсмена, який чітко та послідовно розписав логіку путінського рішення. Українським дітям, депортованим на російські території, тепер можуть надати громадянство РФ за особистим рішенням Путіна спрощено – без урахування вимог їхнього ж законодавства. Водночас заяву про вступ у таке громадянство подаватимуть – увага! – керівники російських організацій, де дитина була розміщена для нагляду.

Важливо, що в указі наведено бланк анкети, яку треба для цього заповнити. Так от: у ній не треба вказувати інформацію про місце проживання заявника, інші його контактні дані, якщо це керівник організації, у якій утримують українських дітей. Потрібно подати лише скороминучі адресу та контакти місця роботи. Та й документом, який засвідчує особистість, судячи з усього, може бути, необов’язково паспорт, а, наприклад, службове посвідчення.

Так найближчим часом в Ерефії може бути запущений конвеєр зі свавільним і безвідповідальним наданням українським дітям російського громадянства. А наступним кроком після того буде усиновлення цих дітей вже як росіян, причому, можливо, зі зміною їхніх персональних даних. Згодом боротися за знайдення цих дітей і повернення їх на Батьківщину стане вкрай важко.

Звичайна для Московії візантійська політика, коли все заховується так, щоб не знайти кінців. А потім кажуть: тепер треба визнавати реалії та якось жити далі.

Лубінець прогнозує, що в разі запуску такого безправно-правового конвеєру в РФ протягом трьох місяців може не залишитися жодної юридично української дитини (а їх тепер – 19–20 тис.), всі стануть «росіянами». Омбудсмен справедливо назвав таке примусове надання іноземного громадянства однією з ознак геноциду та пообіцяв боротися з цим «як в середині країни, так і на міжнародній арені».

Відповідно МЗС зазначило, що «справжня цінність цього указу полягає тільки в тому, що він слугуватиме ще одним доказом злочинів РФ проти України. МКС має взяти до уваги такі дії російського керівництва – насильницьку асиміляцію, спробу позбавлення українських дітей Батьківщини.

ТЕМА УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ, СПРИТНО ЗАХОВАНА ПОМІЖ ІНШИМИ

Отже, путінський указ про таке конвеєрне юридичне зросійщення свідчить, що російський диктатор не збирається звертати зі своєї злочинної дороги, за що йому в Гаазі вже виписали ордер на арешт. Ні – він бульдозером пре далі.

Проте і тут є цікаві, тонкі деталі… Люди, знайомі з російськими реаліями останніх двох десятиріч, добре знають, що слизькі та брудні справи влада намагається всунути в російську «п’яну декаду» (загальнодержавні вихідні, цього року – з 30 грудня до 8 січня). От і цей указ був підписаний та заразом оприлюднений якраз посередині цих загульних веселощів – 4 січня. Наче ніхто не крився та про все розказали й одночасно – мало хто помітив. А потім виконуватимуть, наче завжди так було.

Ще одна цікава деталь. У цей указ про громадянство (його № 11) Путін додав, разом із українськими дітьми, ще багато інших категорій. Як би їх визначити, дещо дивних через їхню неочевидність, друго- та третьорядність. Судіть самі:

► особи без громадянства та громадяни України, які народилися та постійно проживали в Криму чи Севастополі та виїхали за межі півострова до 18 березня 2014 року;

► громадяни Афганістану, Іраку, Ємену та Сирії, які народилися на території РРФСР і мали у минулому громадянство СРСР.

Навіщо такі пункти з розряду «вигадати, щоб тільки вигадати»?.. Ні, ну зрозуміло, що Кремлю потрібне гарматне м’ясо. І він радий знайти будь-який привід, аби увіпхати комусь своє громадянство. Але тут таке враження, що рішення про зросійщення українських дітей навмисно розмістили разом з іншими, більш гучними, принаймні географічно, тезами.

До речі, на «п’яну декаду» в російських редакціях залишилися тільки чергові бригади. Так от, їхні працівники, без оперативних темників зверху, не знаючи, як точніше реагувати, були обережними і в заголовки новин виносили саме «Крим і 2014 рік», «Афганістан та Ірак», а от українських дітей-сиріт ховали наприкінці тексту або й узагалі мовчали про них, як про щось не дуже важливе.

Зачекайте, а ми нічого не забули?.. От же ще одна категорія «пільгового» російського громадянства:

► іноземці та особи без громадянства, які самі (або їхні предки) зазнали незаконної депортації з території Кримської АРСР.

Зацініть кремлівську куртуазність! Як вправно обійшли те, щоб назвати неприємну для себе дату – 18 травня 1944 року… А цей пункт навіщо? Невже хтось вірить, що знайдеться багато пошукувачів за ним? Навряд. Проте тепер буде привід по-блюзнірськи виставляти себе борцем за права кримських татар й інших депортованих з Криму народів.

УКАЗ №10 БІЛЬШ ПОМІТНИЙ ТА ВІДВЕРТИЙ – ВІЙСЬКОВИЙ

Вище ми невипадково вказали номер указу, який розбирали, – 11. Бо того ж дня Путін ще підписав указ №10. І от він більш відвертий, чесний (якщо так взагалі можна сказати про путінські укази), зокрема й у назві – «Про приймання у громадянство РФ іноземних громадян, які уклали контракт про проходження військової служби у ЗС РФ чи військових формуваннях, і членів їхніх сімей».

Саме цей з двох указів російська преса (у святково урізаному складі, без вищого керівництва) розписувала та роз’яснювала більш вільно та спокійно. Зокрема, цитували скандально відомого близькістю до спецслужб депутата Хінштейна, мовляв, «тепер проблема з видачею ветеранів “СВО” в інші країни, де на них чекає покарання за найманство, розв’яжеться». У чому тут справа? За словами того ж Хінштейна, напередодні Узбекистан робив запит про видання двох затриманих у РФ своїх громадян, які воювали в Україні. Тепер же вони під прикриттям російського паспорта.

Отже, ці два укази, №10–11, мають надзвичайно гармонійний вигляд у парі. Та відверто показують, навіщо потрібні – для майбутніх мобілізацій.

СІМ’Ї ТА СВЯЩЕННИКИ, ЯКІ ПОТРІБНІ РОСІЙСЬКОМУ ДИКТАТОРОВІ

Напередодні Нового року путінська спільниця у кримінальній справі, «дитяча омбудсвумен РФ» Марія Львова-Бєлова радісно нагадала, що 2024 рік дорогий вождь проголосив «Роком сім’ї».

І це святе для інших людей та в інших обставинах слово «сім’я» в такому контексті здається сплюндрованим, перекрученим. Бо для російського диктатора сім’я – не що інше, як інкубатор для розведення поголів’я (й одночасно – безголів’я) збройних сил країни-агресора.

Про це свідчить, зокрема, те, як Путін відкрив, розпочав цей «Рік сім’ї». На Різдво, на Святвечір, ВВП зустрівся з п’ятьма родинами, чиї батьки вже загинули в Україні. І це було дуже показовим,  – чудовий камертон на весь «Рік сім’ї». Ось, власне, ідеальні для Путіна сім’ї. Їхні голови були відправлені на забій, де й ліквідовані. А нове покоління покірно йде спілкуватися з веселим вождем (так, на більшості світлин Путін невимушено усміхається), щоб далі повторити той же шлях…

Того ж дня, 6 січня, сталася ще одна помітна подія – звільнення протоієрея Алексія Умінського і заборона його в служінні з переданням церковному судові (журналісти, що спеціалізуються на релігійній тематиці, вже назвали це «різдвяною стратою»).

Отець Алексій був чи не останнім помітним представником «православ’я з людським обличчям» у межах РПЦ. Такі там тепер не потрібні. Умінський 30 років очолював храм Святої Трійці в Хохлах.

Тепер на його місце призначена постать украй одіозна – полум’яний проповідник війни протоієрей Андрій Ткачов. Після перемоги Євромайдану в 2014 році він втік до Москви, де показав себе взірцевим українофобом. «Українець – це не етнос, а збочене мислення», – отака, наприклад, ще не найбрутальніша його антиукраїнська філіппіка. Проте продовжувати її не хочеться, щоб не забруднювати простору. (Людину з такою риторикою – в храм у Хохлах: відчуваєте присмак суто гебістського гумору? Відразу уявляється, як весело сміються Путін з Гундяєвим).

Саме в такій країні, у такій атмосфері, разом з такою церквою Путін збирається ростити вкрадених українських дітей. Поруч з наявними російськими. І що довше його режим існуватиме, то важчими будуть наслідки не тільки для України, а й для усього світу.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: depositphotos