Вагнєрівці: маніяки, які стали «героями». Хто пробачив серійним убивцям?

Серійні вбивці виходять на волю: навіщо Кремль помилував ґвалтівників та маніяків?

Вбивці й ґвалтівники повертаються з в'язниць: навіщо їх помилував Путін? Маємо багато реальних історій. Як засуджені за особливо тяжкі злочини, відвідавши фронт, раптом стають “героями” та “Z-патріотами”? Як тепер жити рідним жертв випущених на волю вбивць. Що відбувається в момент, коли людину, яка має відбувати тривалий термін, вони знову зустрічають у рідному місті?

Помилувані Путіним. Що стоїть за рішеннями щодо зняття судимостей? Який меседж кремль хоче дати суспільству? Чому пропаганда намагається відбілити запеклих злочинців? Про це – розмова з головним редактором видання “Астра” Анастасією Чумаковою та журналістами “Важливих історій”.

 

Вулицями Росії спокійно розгулюють убивці, ґвалтівники, інші злочинці. Але тепер з них уже знято всі звинувачення, президент РФ підписав їм помилування, держава виділила їм гроші, гарантує безпеку. А все тому, що вони погодилися поїхати на фронт, вбивати українців.

У російські міста та селища повертаються ґвалтівники, вбивці, маніяки. Причому повертаються не ізгоями, а – героями! І тепер родичі жертв можуть запросто зустріти на вулиці тих, хто винний у смерті їхніх рідних. Тих, хто ще мав сидіти у в'язниці – і 10, і 15, і 20 років…

Таких випадків досить багато. Документ про помилування підписує особисто Путін. Колишні зеки тепер проводять для російських дітей уроки мужності. Чому системі вигідно заплющувати очі на те, що вони зробили?

Історії, про які я розповім вам у цьому випуску, – що холодять душу, найчастіше – викликають запитання: - "Та що взагалі відбувається в Росії"? Я змушений згадати кримінальні подробиці, про які говорити неприємно, навіть огидно. Але  про це не можна мовчати. Ось уявіть: група людей, яка всерйоз зараховує себе до сатаністів, робить ритуальні вбивства.

І це не підлітки бавляться, надивившись фільмів. Усе дуже серйозно, навіть страшно – розповіла мені головний редактор російського незалежного видання “Астра”, яка розслідувала ці факти.

Анастасія Чумакова головний редактор видання «ASTRA»:

- Жорстокі вбивства, коли потім знімалися скальп із тіла та вирізали серце, і частини внутрішніх органів з'їдали, вживали в їжу. І тобто така ось була група сатаністів, у якій цей молодик Микола брав участь. Нині він уже, після участі у війні в Україні – на волі.

Микола Оглобяк, про якого говорить Анастасія – людина, яку порівнюють із Чикатилом. Кілька років тому він отримав 20 років суворого режиму. Але війна зненацька все змінила! Провідник секти сатаністів вирушив убивати українців. А потім... повернувся додому – і помилувався. Президент Росії йому все пробачив. Він уже на волі і мешкає вдома. І ось журналісти спілкувалися з його мамою, яка сказала, що воліє молодик про минуле не згадувати, вже вони намагаються вести тихе спокійне життя...

Або ще одна історія. Мешканець Кемерова Владислав Канюс жорстоко вбив свою 23-річну подругу. Відбулася сварка, сусіди чули крики дівчини, викликали поліцію… Ті – приїхали надто пізно. На тілі жертви експерти виявили понад сотню травм.

Документально підтверджено, фізично підтверджено судмедекспертами те, що на тілі дівчини після цього жорстокого вбивства було зафіксовано щонайменше 111 травм, тобто він її душив і ножем колов. І що він лише з нею не робив!

Владислав Канюс одержав за це 17 років. Усього лиш 2020 року було скоєно вбивство. Зараз у нас 2023 рік – і Владислав Канюс вже на волі, спокійно розгулює по Кемерово. Судимості із вбивці тепер – зняті.

Більше того, його навіть звільнили від необхідності виплачувати грошову компенсацію батькам убитої ним дівчини. Мама Віри говорила те, що боїться, що вбивця її дочки розгулює, і взагалі, чи не захоче він її вбити і що йому спаде на думку, тобто людині, яка вчинила таке вбивство? Що він може зробити, перебуваючи на волі, ніхто не знає.

В'язниця навряд чи виправляє людей. Війна – тим паче. Але злочинці, які повернулися після участі у війні проти України, тепер почуваються в Росії  “господарями життя”.

На фото ми бачили його у військовій формі, воно з'явилося у соціальних мережах. Він усміхається, тримає в руках зброю, в камуфляжі. Тобто чоловік почуватиметься так, ніби знову повернувся повноцінним членом суспільства.

Таким чином і офіційні органи Російської Федерації, і Путін, тобто всіма способами держава і чиновники, той же президент, який помилував цю людину, дають усім зрозуміти, що вважають цю людину героєм. Але тоді виникає купа питань – що це за такі герої у росіян?

Держсистема РФ зараз готова прощати все – будь-які звірства, будь-які злочини. Головне, що зголосився піти на фронт, погодився воювати з Україною, решта – не важливо. І це не просто пропагування. Колишніх зеків постійно запевняють – вони зараз герої. І повинні почуватися відповідно. Це веде до того, що героями вважають себе вбивці, ґвалтівники, канібали, які їли людські тіла. Мало того, що вони не відсиділи свій термін, який одержали за рішенням суду, – після цього вони пішли, не відсидівши, вчиняти нові вбивства. Тобто це ж люди, які вкотре вчинили такі жорстокі злочини, отже, вони схильні до такого насильства. А їх відправляють на війну, де треба вбивати людей іншої країни. Відповідно, там вони дали виплеск усій своїй найчорнішій сутності.

Здійснювали там насильство, але от надалі – вони повертаються в суспільство, де вже почуваються героями. Тобто це така собі героїзація насильства.

Випадків, коли помилувані злочинці, повернувшись додому, знову скоюють злочини – уже зараз багато. Були ж і поножовщина, і розбої, й підпали. Взяти хоча б відомий випадок, коли чоловік підпалив будинок із пенсіонеркою, а вона загинула. Були випадки просто якихось їхніх п'яних конфліктів, під час яких хтось гинув. І це лише вершина айсберга. Надалі, я думаю, ми будемо все більше і більше про такі випадки чути та дізнаватися.

Або ще одна історія – теж максимально показова, про яку розповіла мені репортер видання “Важливі історії”. Дівчина (з міркувань безпеки ми на відео приховали її обличчя) провела журналістське розслідування про людей, які зараз раптом стали “фронтовиками”, “патріотами” і звичайно ж – “героями”.

Ось обставини справи. Яні Болтинюк із Калуги було лише 18 років. Вона просто пішла до магазину – і більше не повернулася.

Рита Петрова, журналіст:

- Вона поверталася пізно увечері додому. І як стало зрозуміло згодом –  було троє убивць. Одного досі не знайшли. Вони стояли, випивали на автобусній зупинці. Яна проходила повз і, чесно кажучи, причина, через яку вони на неї напали, вона досить дивно звучить, але вбивці її озвучували вже під час слідства: вони зрозуміли, що вона надто красива і не стане з ними знайомитися. І ось це – причина нападу. Вони потягли її в кущі й зґвалтували, вбили і потім на машині відвезли в інше місце, де, власне, спалили тіло.

Потім там же, у Калузькій області, невеликому містечку Обнінську, за схожих обставин зникла ще одна дівчина, 19-річна Маша Непарна. Проводилося слідство – і злочинців у результаті виявили. За вбивство Яни затримали братів Татаринцевих, за вбивство Маші – також двох рідних братів – Коробенкових. Перших засудили до 18 років суворого режиму, других – до 19, а ще – до штрафу на користь сімей загиблих.

І ось – через деякий час рідні обох дівчат перестали одержувати цю грошову компенсацію. Адже справа не в грошах, а в справедливості! І матері Яни та Маші – запідозривши недобре – стали писати листи до різних організацій, намагаючись з'ясувати, в чому річ? Думали – помилка. Не могли навіть припустити, що вбивці, яким сидіти майже по 20 років, могли швиденько вийти на волю.

Але зрештою дізналися: злочинці підписали контракти з ПВК “Вагнер”. Рідні сподівалися, що їм скажуть, що сталася якась жахлива помилка, що вибачте, будь ласка, ось вони назад до колонії поїдуть. Але вони відповідно отримали відписку досить банальну. І після цього, власне, і мати Яни, і мати Маші погодилися дати нам інтерв'ю, розповісти про свою історію.

А на момент, коли ми з ними спілкувалися, вже стало відомо, що вбивця Яни – Євген Татаринцев, що у нього контракт, укладений на півроку, закінчився. Відповідно, він отримав помилування і повернувся до Калуги, до міста, де мешкає і родина Яни, і де, власне, він сам був прописаний.

Офіційно влада Росії заявляла, що з в'язниць відпускають на війну лише тих, кого засудили за економічні злочини, або за іншими статтями, не пов'язаними з насильством. Але насправді – ситуація зовсім інша. Уявіть – холоднокровного вбивцю забрали з колонії суворого режиму, він повоював лише півроку… І ось – знову розгулює на волі. Причому не лише помилували, а й грошей дали. І в страху зараз не вбивці – що будуть покарані, а навпаки – залякані рідні їхніх жертв. Анна має страх зустрічі з убивцею. Їй дуже неприємно, звісно, перебувати в тих місцях, де йшла її дочка останній вечір, де її вбивали. А це – дорога до неї або до єдиного, або до найближчого продуктового магазину, до її будинку. І з того часу вона не ходить тією дорогою і не ходить взагалі до магазину, щоб знову не нагадувати собі про ці події. Людям страшно ще й тому, що ніхто не дасть гарантію, що у випущеного на волю маніяка завтра не "зірве дах". Тільки цього разу правди не знайти. Ну який слідчий захоче зв'язуватися, якщо це "ветеран" та "Z-патріот"!

Ці вбивства, вони були настільки жорстокими, що людина з нездоровою психікою, вона просто не здатна на це. Нині ці вбивці побували на війні, ще більше відчули смак крові. Ми не знаємо, що вони там бачили, що вони там робили. Й алогічно побоюватися того, що коли вони повернуться, вони повторюватимуть ці злочини. І ми ще не знаємо, якщо вони повторять злочин, чи матиме можливість влада повторно завербувати їх на фронт. Бо поки що ми про таке не чули, але навряд чи це когось здивує.

Спілкуючись із незалежними журналістами, які дуже детально зналися на цих кримінальних справах, говорили з батьками жертв, – я намагався ще й зрозуміти для себе: а навіщо Кремлю потрібні всі ці маніяки та вбивці – на волі? Адже хотіли б – швидко знайшли б, за що їх “забрати” чи хоч би приструнили. І висновок тут, на жаль, простий. Тим, хто йде в армію, наочно демонструють: що б ти не зробив на фронті, які б звірства не допустив, які б військові злочини не вчинив, – система тебе прикриє. Не здасть, не покарає, відстоюватиме. Мовляв, якщо вже маніяків і сатаністів Путін просив – то тебе точно ніхто ні в чому не звинуватить і не засудить.

Так створюється це почуття безкарності. Яке призвело і до трагедії Бучі, і до багатьох злочинів, які продовжують відбуватися досі. Одна з них, до речі – це викрадення українських дітей із окупованих територій. Думаєте після того, як Путін отримає ордер Міжнародного кримінального суду, все припиниться? Еге ж, дочекаєшся! Як я з'ясував, неповнолітніх, як і раніше, вивозять – тільки тепер уже… до Білорусі. Обов'язково розповім про це в одному з нових випусків, у т.ч. й у своєму блозі.

Олексій Мацука