Чи залишиться Європа з Україною без підтримки США

Брюссель – Вашингтон: разом до перемоги України? Тест на єдність та нові виклики

Сьогодні поговоримо про те, що перебуває в центрі уваги нашої, європейської, світової, американської політики, а саме: як із Брюсселя і Вашингтона розглядається питання підтримки України.

Відомо, що з кінця минулого року ця підтримка з різних причин загальмувалася, не було рішення Європейської Ради в грудні, як ми очікували.

У Вашингтоні не набув підтримки законопроєкт, навіть із тими змінами, які президент Байден погодився внести з метою забезпечення безпеки кордону, на чому наполягали республіканці.

Отже, де ми опинилися зараз, в перший тиждень лютого, які ми чуємо новини з Брюсселя і Вашингтона та чого чекати далі?

Головне ж питання за цим, за складними процесами, які відбувалися в європейських столицях та зараз продовжуються у Вашингтоні, – це питання міцності та стійкості трансатлантичної єдності.

Наскільки Брюссель та Вашингтон координують свої зовнішні дії та підтримують цей зв’язок, виступають єдиною силою, тією силою, яка захищає і покликана захищати демократію в усьому світі, яка взяла на себе зобов’язання підтримувати Україну в її боротьбі проти російської агресії.

Що відомо? Вже наприкінці минулого року, в грудні, Кільський інститут світової економіки, який ретельно вивчає і моніторить надходження всіх видів допомоги Україні, зафіксував тривожну ситуацію. Вже тоді фахівці порахували, що за останній період, за серпень-жовтень 2023 року підтримка України знизилася порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

І це зниження було воістину драматичним, експерти нарахували, що підтримка впала на 90 відсотків. Ми вже намагалися розібратися, у чому головна причина: це два пакета допомоги, які розглядалися в Європейському Союзі, по цей бік Атлантики, і у Вашингтоні, по інший бік.

Нарешті Європейська Рада на позачерговому засіданні 1 лютого це важливе рішення про формування українського фонду одноголосно схвалила. Цей фонд великий за обсягом, це значна сума в 50 млрд.євро, і вона розрахована на чотири роки, з 2024 по 2027 роки.

Як свідчать сигнали з Брюсселя, перший транш такої допомоги Україна може отримати вже у березні цього року. Нібито зрушення є, і зрушення важливі, великі за обсягами, важливі для України, для підтримки нашої держави.

Проте ця допомога Європейського Союзу, яка є ретельно структурованою та виписаною з усіма можливими напрямками і способами підтримки України, концентрується на сфері бюджетній, на сфері реформ, на сфері запровадження нових механізмів.

Що це означає? Це означає, що на підтримку власне Збройних Сил, на підтримку України технікою, боєприпасами, озброєннями ці фонди не використовуватимуться. І ми про це знаємо, про це було відомо і раніше.

Зокрема, не так давно голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету пан Гетманцев заявив, що уряд вимушено призупинив або переніс частину бюджетних видатків у січні в умовах відсутності фінансової допомоги від міжнародних партнерів. У січні України не отримувала міжнародної допомоги, за винятком фінансування від Японії, це було 390 млн. дол.

Така ж ситуація зберігатиметься, це вже ми бачимо, і в лютому. Але це йдеться про фінансову допомогу і підтримку бюджету України.

Зараз для нас найбільш важливе інше, підтримка військова, забезпечення Збройних Сил України на полі бою, підтримання стійкості та опору українських збройних сил, та забезпечення всіх потреб не тільки Збройних Сил на фронті, але й сектору безпеки України в цілому.

І це головне, бо від цього залежить, яким чином використовувати інші фінансові інструменти, як проводити реформи. Якщо ми здатні втримати ворога, це має зовсім інший сенс.

Отже поговоримо про цю підтримку. В Європі розуміють, що зроблено великий і важливий крок, проте ситуація на фронті також потребує окремої уваги і додаткової роботи.

Зокрема, Шарль Мішель на нещодавній сесії Європейського парламенту заявив, що терміновою справою є підтримати Україну більшою кількістю зброї, боєприпасів та оборонних систем. Він наголосив на тому, що необхідно реформувати Європейський фонд миру, через який така допомога може надходити.

Високий представник Європейського Союзу Жозеп Боррель, який днями також відвідав Київ, запропонував створити в рамках Європейського фонду миру окремий фонд військової допомоги Україні. Передбачається, що цей фонд матиме обсяг у 20 млрд. євро на наступні чотири роки, тобто по 5 млрд. євро на рік. Але це буде в майбутньому, рішення ще не прийняті, а війна йде зараз, кожного дня, і в Брюсселі це розуміють.

Раніше Високий представник Європейського Союзу Жозеп Боррель після неформальної зустрічі міністрів оборони країн Європейського Союзу, яка була наприкінці січня, заявив, що міністри оборони країн-членів ЄС оголосили про свої внески загальною сумою в 21 млрд. євро на військову підтримку України протягом 2024 року. Він також додав, що це не остаточна цифра, оскільки деякі країни продовжують формувати свої пакети, отже можливе збільшення цієї суми в 21 мільярд.

Це суттєво, але чи достатньо? Наскільки це багато?

Для порівняння нагадаємо, що очікуваний пакет допомоги від Сполучених Штатів Америки, який входить у законопроєкт про забезпечення потреб національної безпеки Сполучених Штатів, передбачає асигнування в розмірі близько 60 млрд.дол. в частині допомоги Україні. З цієї суми оборонні видатки складають майже 50,5 млрд. дол., зокрема 48,4 млрд. передбачається призначити для міністерства оборони США з метою подальшої підтримки України у боротьбі з російською агресією.

Ця сума передбачається на цей, на 2024 рік. Отже, якщо порівняти вже зібрану і оголошену суму військової підтримки в Європейському Союзі, 21 млрд., і пакет допомоги з боку Сполучених Штатів, який включає понад 50 млрд. дол., бачимо, що різниця велика, дуже велика.

Це той пакет, який потрібний нашим Збройним Силам не те що сьогодні, а ще наприкінці минулого року і на початку цього. Можливий внесок Сполучених Штатів для потреб оборони України є суттєвим, він є критично важливим. І це добре розуміють всі, розуміють в Європі, розуміють в Сполучених Штатах, розуміють в першу чергу в Україні.

Ми це не тільки розуміємо, а бачимо, що ці ресурси необхідні для використання вже зараз. Якщо відповідні рішення в Сполучених Штатах не будуть прийматися (а ми бачили, як це відбувалося в Сенаті, який навіть не дійшов до розгляду цього законопроєкту, відхилив його), якщо цього не станеться ближчим часом, то ситуація складається вкрай тривожна.

Про це прямо заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який сказав, що у разі неприйняття Конгресом Сполучених Штатів Америки пакету допомоги для України Європа може опинитися перед драматичним викликом – подвоїти допомогу для Києва чи дозволити Путіну перемогти в Україні.

Саме так стоїть зараз це питання: подвоїти допомогу чи дозволити Путіну перемогти. Звичайно, дозволити Путіну перемогти – це абсолютно виключений сценарій, оскільки наступним у планах Путіна є продовження агресії на Європу. Отже, треба робити все, щоб цю допомогу забезпечити зараз.

Чому і що відбувається у Вашингтоні? В чому причини таких затримок і таких провалів у Конгресі Сполучених Штатів Америки? Все це було, з одного боку, очікувано, а з іншого боку, – йде за такими сценаріями, які передбачити наперед було дуже важко.

Ще в жовтні минулого року законопроєкт, який включав цей пакет, був сформований. І як відомо, на вимогу республіканців було збільшено кошти на зміцнення кордону Сполучених Штатів Америки з тим, щоб в одному пакеті проголосувати і кордон, і підтримку України, і підтримку Ізраїлю, а також підтримку зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки в інших регіонах, зокрема на Південному Сході.

Що було далі? Далі президент Джо Байден звертався до Конгресу, оскільки той проєкт, який було сформовано в якості компромісу, вже перебував на розгляді, і президент Сполучених Штатів закликав його підтримати.

Напередодні розгляду законопроєкту Байден ще раз 6 лютого звернувся до Конгресу із закликом проголосувати законопроєкт, який надає Україні термінову допомогу. «Українці зараз у складному становищі, захищаються від російського натиску, час іде», – сказав Байден. – «Кожен тиждень, кожен місяць, що минає без нової допомоги, означає, що в Україні стає менше артилерійських снарядів, менше систем протиповітряної оборони, менше інструментів, щоб захистити себе від цього російського натиску, це те, чого хоче Путін», – заявив президент.

І керівництво Сенату врешті-решт не змогло зібрати достатньої підтримки для ухвалення законопроєкту, законопроєкт провалився.

Реакція Байдена була жорсткою і очікуваною, він заявив, що все свідчить про те, що цей законопроєкт навіть не буде винесений у Сенат. «Чому? Причина проста – Дональд Трамп. Тому що Дональд Трамп вважає, що це погано для нього в політичному плані», – так охарактеризував ситуацію, що склалася з допомогою Україні, президент Сполучених Штатів Америки.

І цей драматизм усвідомлюють в Європі, відповідні сигнали лунають з усіх столиць, з окремим зверненням до Конгресу ще напередодні очікуваних розглядів законопроєкту звертався Президент Європейської Ради Шарль Мішель.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц перебуває у Вашингтону, і напередодні свого візиту він опублікував статтю в газеті «The Wall Street Journal», в якій прямо каже, що перемога Росії в Україні означала б не лише кінець України як вільної, демократичної та незалежної держави, але й кардинально змінила б обличчя Європи, а також завдала б серйозного удару по світовому порядку.

Звичайно, ця вся ситуація йде тільки на користь агресору і, звичайно, було очікувано, що агресор не пропустить таку можливість і скористається з неї. Стан справ з фінансуванням викликав те, що відбулося очікуване посилення не тільки російської пропаганди в усіх можливих ЗМІ, але й посилення тиску на фронті, оскільки в умовах відсутності безперебійного, у потрібних обсягах, постачання боєприпасів спроможності Збройних Сил України втрачають свою ефективність.

Всі все розуміють, але що робити далі, що робити з тим, щоб в Конгресі Сполучених Штатів ситуацію виправити, і що буде, якщо цього не вдасться зробити?

Виглядає так, що відповідальність Європи зростає, а довіра до Сполучених Штатів Америки зменшується. Роль глобального лідера, яким впродовж десятиліть були Сполучені Штати Америки, поставлена під питання.

Лідерство демонструється не тільки в лозунгах та заявах, і не лише в закликах до конгресу, лідерство в тому, щоб взяти на себе відповідальність, зробити свій крок, зробити те, що необхідно для загальної безпеки, а в даному випадку для підтримки України.

І наскільки це реально – залишитися без допомоги США, чи треба розглядати гірші сценарії? Безумовно, сценарії завжди треба розглядати всі, проте ми розуміємо, що компенсувати відсутність американської підтримки зараз буде вкрай складно.

Якщо у Європейського Союзу є ресурси і, як казав Сікорський, їх треба буде подвоїти, то навіть наявність ресурсів не означає можливості невідкладно поставити озброєння і боєприпаси. Як ми знаємо, європейські потужності не в змозі швидко налагодити виробництво в тих обсягах, які потрібні і для України, і для нарощування власних запасів. Всі наявні резерви, майже всі резерви були вичерпані, і зараз ті транші чи пакети допомоги, які отримує Україна, – це попередньо взяті на себе зобов’язання.

Для того, щоб зробити наступні кроки, треба на якийсь час забезпечити ще підтримку Сполучених Штатів Америки. Поки що Європа не готова сама виробляти оборонну продукцію в потрібній кількості, і навіть попри те, що з високої трибуни Європейського парламенту Європейська Комісія в особі Президентки Урсули фон дер Ляєн заявляла, що вже зараз Україну треба вмонтовувати у військово-промисловий комплекс Європи.

Це все ще буде потім, не сьогодні, а снаряди потрібні вже сьогодні, війна іде зараз в Європі, і це розуміє Путін. І наступною ціллю Путіна є саме Європа.

Вже до періоду виборів у Сполучених Штатах Америки було ясно, що ситуація не буде простою, проте не було зрозуміло, що вона зможе перерости в таку критичну стадію.

Залишається надія на те, що лідерство залишиться за Сполученими Штатами Америки і рішення будуть прийняті. Інакше, що робити і що говорити про світовий порядок? Чи це вже буде безпорядок? До чого готуватися?

На фоні цих питань, звичайно, дуже зручно почуває себе агресор. Путінська пропаганда і військова машина продовжують діяти, не нехтуючи будь-якими засобами. У хід пішов навіть Такер Карлсон, відставний пропагандист-конспіролог з телекомпанії Foх, який зараз знову купається в променях сумнівної слави в очікуванні оприлюднення його інтерв’ю з російським диктатором.

Це навряд чи допоможе комусь, це допоможе тільки ще глибше усвідомити, наскільки потрібна консолідація допомоги навколо України, наскільки необхідно дати зброю і дати боєприпаси Україні вже зараз. Роль лідерства треба демонструвати не тільки словами, а й діями.

Цих дій ми всі чекаємо від Сполучених Штатів. В усякому разі радник з національної безпеки США Джейк Салліван у Брюсселі заявив, що для Сполучених Штатів не існує альтернативи, щоб вийти вперед та надати той рівень ресурсів, який дозволить Україні мати артилерію, системи протиповітряної оборони та інші спроможності, яких вони потребують.

Сподіваємося, що так і буде. Чи можна ховатися від глобальних проблем і уникати важливих рішень? Ситуація і досвід Конгресу Сполучених Штатів показують, що можна. На жаль, це так, поки що.

Треба розуміти тільки, що з кожним днем ціна зростає. Отже, чекаємо на рішення.

Ігор Долгов, український дипломат

Повну відеоверсію цього блог-проєкту дивіться на каналі Ukrinform TV

Читайте та дивіться й інші випуски проєкту "Блог Ігоря Долгова":
● Стривожена Європа готується до війни
● Рамштайн: від Контактної групи з питань оборони України до “коаліції коаліцій”
● Формула миру: вища математика геополітики. Перший Глобальний саміт миру замість Третьої світової
● БРІКС: Що по той бік «стіни» та з якої цегли її складено
● Державний тероризм. Шлях злочинця
● Що показав досвід нейтралітету Фінляндії і Швеції
● Геополітичний вимір Євросоюзу: Як змінюється ЄС і як на це впливає Україна
● Глобальний Південь: що це таке, як з цим жити і куди рухатися далі