«Cafe Kyiv» прописується у Берліні
Більш ніж політична конференція
Другий захід «Cafe Kyiv – Кафе Київ», який відбувся в Берліні 19 лютого, можна, без жодного сумніву, назвати повним і беззаперечним успіхом. Хоча неяскраве слово «захід» аж ніяк не відображає того, що відбувалось у кінотеатрі «Colosseum» з 8:00 до 23:00 минулого понеділка.
120 пунктів програми, понад 100 партнерів, близько 200 спікерів, 9 фільмів, 12 виставок, майстер-класи та тренінги, показ і продаж дизайнерського українського одягу та прикрас, музика та смаколики. І понад 5 тисяч гостей!
Зізнаюся відразу, я була на відкритті, але до кінця заходу не залишилась, пішла після восьмої вечора, і коли вийшла з кінотеатру, пережила справжній шок: таких черг (понад пів тисячі людей, не менше), щоб аж за кут будівлі, я не бачила дуже давно. Хіба що перед справжнім Колізеєм.
Організатори з Фонду Конрада Аденауера розповіли, що стояти доводилось до двох годин. Потрапили не всі, бо заявок було надіслано понад 7 тисяч, це перевищувало пропускні можливості приміщення за добу.
БЕРЛІН – НА БОЦІ КИЄВА, ЄВРОПА – НА БОЦІ УКРАЇНИ
Чимало людей прийшло в кінотеатр за прямим його призначенням – переглянути знамениту «Мавку» або «20 днів у Маріуполі», що якраз напередодні отримав премію BAFTA , та інші, переважно документальні, про війну, стрічки.
Але 10 кінозалів (кожному дали назви українських міст, зокрема тимчасово окупованих) використовували також як аудиторії для презентацій, дискусій. На деяких з них великі зали були аж так переповнені, що співробітники кінотеатру буквально змушені були ганяти людей з проходів.
Як-от у найбільшому залі під назвою «Київ». Тут відбувалася і церемонія відкриття. На ній виступив бургомістр Берліна Кай Вегнер, який назвав «Кафе Київ» більш ніж політичною конференцією, справжнім святом, яке допоможе німцям і іншим гостям ще ліпше зрозуміти Україну. Він нагадав, що минулого року Берлін, місто, яке боролося за свою свободу, уклало угоду про партнерство з Києвом, який бореться за свободу тепер, і разом вони будують «міст свободи».
Автору він також розповів, що з близько 400 тисяч українських шукачів захисту, які «пройшли» через столицю ФРН від початку повномасштабної війни, наразі залишилися 65 тисяч, що робить українців другою за чисельністю національною групою в місті. Вони стали добрими друзями та сусідами, зазначив політик і запевнив, що допомога українцям що в Берліні, що в Україні від Німеччини не припиниться.
ВІДНОВЛЕННЯ – НЕ ЗА ГОРАМИ
Для того щоб Київ та інші міста могли знову спати мирно, Україна потребує більше зброї. Зокрема, ракет «Taurus». Це магічне слово лунало досить часто. Про них говорили і Володимир Кличко, який завітав на захід піддвечір, і депутат бундестагу Родеріх Кізеветтер, і багато експертів. (До слова, питання про передавання Україні цих далекобійних ракет учергове подадуть на розгляд бундестагу вже цього тижня).
У центрі уваги була проблема російської дезінформації, яку Європа, Німеччина відчувають на собі з новою силою напередодні європейських виборів. Україні є про що розповісти в цьому аспекті.
Окремий блок – історичні питання, зокрема те, як росія інструменталізує історію та спотворює факти; а також тема збереження нашої історії та культури, зокрема архівів і музеїв, адже деякі з них наразі змушені або працювати відірвано від коріння, так би мовити, або навіть за відсутності основної композиції, яку загарбники-крадії вирішили привласнити (тимчасово).
Громадянське суспільство стало потужним двигуном країни, що відверто захоплює, а подекуди навіть спричинює заздрість у наших західних друзів. Темі діяльності неурядових організацій як усередині країни, так і за кордоном під час війни також було відведено кілька пунктів програми.
Актуальна проблема – ментальне здоров’я. Професійні психологи готові надавати допомогу співвітчизникам, а отже, презентували свої пропозиції на полях заходу.
Немала частина панельних дискусій була присвячена питанням економічного співробітництва і відновлення економіки та інфраструктури України, переходу до більш екологічного шляху розвитку. Це цілком логічно ще й з тієї причини, що влітку цього року саме Берлін прийматиме наступну міжнародну конференцію з відбудови нашої держави.
Чиновники з німецьких міністерств і відомств разом з українськими фахівцями говорили про майбутні плани, а також проєкти, які починаються вже тепер. Йшлося про енергетику, зокрема «зелену», інвестиції, будівництво, сільське господарство та інше.
Дискусія була не тільки в суто теоретичній площині. Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич підписав з шістьма партнерами прямо під час заходу Меморандум про взаєморозуміння щодо розвитку Миколаївського водного хаба як інноваційної платформи.
ІНВЕСТИЦІЇ В ПЕРЕМОГУ
«Родзинкою» дня став візит в «Кафе» президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Організатори сподівались, що вона прийме запрошення, але не були впевнені, решта – просто не знала про нього.
Знаменита німкеня оглянула виставки, скуштувала українські смаколики, навіть перепитувала, з чого зроблені, і всім навколо схвально повідомляла: «Смачно!».
Глава ЄК виступила (поза графіком) з промовою, у якій висловила впевненість у європейському майбутньому України й закликала разом допомогти здійснити мрію українців, за яку вони стояли на Майдані та яку росія намагається з усіх сил зруйнувати.
«Путін не може і не досягне успіху в цьому. Європейці зрозуміли це», – запевнила фон дер Ляєн і закликала ніколи не забувати, що українці воюють і за свободу Європи.
«Європа інвестує в перемогу України», – заявила очільниця Єврокомісії, а завершила свій емоційний виступ словами, які протягом останніх двох років навчилися вимовляти багато світових лідерів: «Слава Україні!».
А ще Урсула фон дер Ляєн звернула увагу на те, яка чудова атмосфера панувала в «Кафе Київ».
Слід зауважити, що як вона, так і багато учасників, які потрапили на «Кафе Київ» буквально з Мюнхенської безпекової конференції, звернули увагу на те, як відрізнявся загальний настрій на цих двох абсолютно різних заходах. Якщо в Мюнхені відчувалась якась приреченість, то в Києві, попри констатацію нинішньої неспроможності партнерів забезпечити Україну достатньою кількістю боєприпасів, – досить реалістичні оцінки щодо членства України в НАТО в осяжному майбутньому.
Тож загалом, попри те, що озвучувалися деякі не дуже приємні висновки, тут панував дух оптимізму та надії. Світлий був захід.
ЧИ ПЕРЕТВОРИТЬСЯ «КАФЕ МОСКВА» НА «КАФЕ КИЇВ»
Ідея організувати на першу річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну наприкінці лютого 2023 року щось потужне, таке, що привернуло б увагу громадськості та ЗМІ (чимала частина яких уже й тоді починала потроху «втомлюватися» від війни), що стало би місцем зустрічі громадянського суспільства з експертами і політиками та водночас не було формалізованим і «нудним», знайшла щирий відгук у понад 30 організацій. У результаті цього в першому «випуску» того, що вже заслужено можна назвати проєктом і брендом, взяли участь понад 3 тисячі відвідувачів, відбулось 50 різноманітних активностей.
То був великий успіх.
Втім, «вишенькою на торті», справжнім тролінгом було те, що «Кафе Київ» розмістилось торік у будівлі ресторану та кафе під назвою «москва». Причому яскраві жовто-блакитні транспаранти з назвою красувалися над відомою багатьом будівлею на Карл-Маркс-Алее, неподалік берлінської телевежі, упродовж кількох днів. Власне, назва частково й народилась на планах такого тролінгу.
Як би не хотілося, мабуть, повторити, орендувати те саме приміщення не було сенсу насамперед через те, що воно явно не вмістило би всіх охочих.
Але ж сама собою ідея перейменування (якщо не перманентного, то хоч би тривалого) вже лунає в повітрі. Посол України в ФРН Олексій Макеєв прямо запропонував бургомістру Берліна зробити саме так. Зокрема, «повернутися до оригінальної ідеї та надати стабільне місце для «Кафе Київ» там, де наразі все ще розташоване кафе «москва». «Захист пам’яток не повинен ставати табу для переосмислення… Кафе «москва» в центрі Берліна є пам’ятником радянської окупації, пам’ятником спроби вбити європейську цивілізацію, спроби, яку намагаються повторити й сьогодні», – наголосив дипломат.
Кай Вегнер – консервативний німецький політик, у буквальному сенсі, адже він є членом консервативної партії ХДС. Тож він не став, зрозуміло, прямо зі сцени обіцяти, що так і буде. Але головне тут – наполегливість.
Між тим слушну «компромісну» ідею висловив у бесіді з автором голова Фонду Конрада Аденауера Норберт Ламмерт. Він погоджується з тим, що кафе «москва» – важливий символ окупаційного статусу СРСР у розділеному майже 40 років місті. «Якщо через захист пам’яток неможливо змінити назву, пропоную укласти особливу, надзвичайну угоду на час, доки надзвичайний стан діятиме в Україні», – запропонував колишній голова бундестагу.
Хотілося б усе ж, щоби цей надзвичайний стан у нас вдома завершився якнайскоріше. А українці тим часом знайдуть аргументи для місцевих градоначальників.
Загалом інтелектуальний і теплий, дещо метушливий, але затишний, попри неймовірну кількість людей; часом сумний, а часом веселий захід став яскравою і, без сумніву, оптимістичною крапкою (чи комою?) у напруженому «українському тижні в Німеччині». Тижні, під час якого відбулося так багато всього. А головне – такого, що знову змусило не просто говорити, але й насправді думати про Україну.
Ольга Танасійчук, Берлін
Фото автора