Вадим Денисенко, журналіст, політолог

В ефірі у Василя Самохвалова нещодавно побував Вадим Денисенко – журналіст, політолог і, так би мовити, росієзнавець, що глибоко і системно розуміється на процесах, які відбуваються в Росії, завдяки різним дослідженням. Що нового принесуть президентські вибори в РФ? Чого найбільше бояться росіяни? Чи збиралися вони приєднувати Придністров’я? Коли обвалиться російська економіка? Далі – коротко про головне з розмови.

НАЙСТРАШНІШЕ – ЖИТИ БЕЗ ПУТІНА Й НАСТУПНИКА

- Почнемо, мабуть, з виборів, які на Росії відбудуться менш ніж за місяць, і росіяни підуть собі обирати нового Путіна.  Старий уже закінчився, буде у нас новий. Що зміниться?

- Як би для багатьох це дивно не звучало, – це унікальні вибори, тому що вони обирають безстрокового президента, вони обирають імператора. Якщо досі ще була теоретична можливість про зміну влади, про транзит влади тощо, то тепер вони обирають імператора, людину, яка вийде вперед ногами з Кремля... У них умовно десь 15 людей, які ухвалюють ці рішення. Путін на сьогодні, за всіма соціологічними  дослідженнями, має реально приблизно 70% від тих, хто визначився і хто прийде на вибори. Єдина інтрига на цей момент – скільки ще йому накидають відсотків. Що зміниться після виборів? Перше – це договір із народом, а друге – це договір із елітами.

Договір із народом дотепер звучав так: ви відносно нормально живете економічно, але за це не влізаєте в наші політичні справи, туди, куди вам не треба. І він реально так чи інакше до 2023 року дотримувався. Тепер через погіршення економічної ситуації в РФ (а вся макростабільність, про яку говорить Путін, основана тільки на двох моментах: проїданні фонду національного «благосостоянія» і погіршенні життя народу через керовану девальвацію рубля) у середньостатистичного росіянина зменшилася якість життя відсотків на 10–15, і це ж відбудеться і в 2024 році. І тепер договір із народом звучатиме так: ми не дамо вам вмерти з голоду, а ви будете  пишатися своїм «вєлічієм-велічієм» Російської Федерації. Причому «велічіє» теж зазнало змін. Формула ХІХ століття: «православіє, великодержавіє, народность» змінилася на: «Путін, мєстниє бюджети, анти-ЛГБТ». Раніше вони боролися із Заходом, але чітко зрозуміли, що Радянський Союз програв у гонитві із Заходом, тому що холодильник Заходу завжди буде ліпший, ніж холодильник Росії. І тому вони придумали формулу «анти-ЛГБТ».

- Зайшли в інші двері.

- Так, і це реально національна ідея. В Росії 80 «з копійками» відсотків підтримують анти-ЛГБТ. І третя частина формули ще два роки тому так звучала: «нас всє боятся», тепер вона звучить: «нас невозможно побєдіть». Коли зрозуміли, що перестали боятися, достатньо швидко знайшли замінник цій формулі. Це – про договір «людина – держава». Якщо говорити про договір «Путін – еліти», всі домовленості, які були раніше, обнуляються. Представники невеличкого прошарку на кшталт незалежної псевдокультурної еліти отримали по голові, їх просто заганяють у стійло. Нові домовленості будуть писати під час п’єси. Ключова історія, яку ми сьогодні бачимо, – різке посилення ролі ФСБ, ролі СІН (Служба ісполнєнія наказаній, тюремна служба). І заміна ролі веж Кремля, які мали певні баланси, на створення новітньої групи навколо путіна з умовних 10–15 людей (не люблю слово «політбюро», і це точно не політбюро в радянському розумінні). І, судячи з усього, ми побачимо посилення культу особистості Путіна після цих виборів. Це не значить, що будуть стояти, як в Туркменістані, золоті пам’ятники. Але буде: «Говорю Путін – подразумєваю Росія, говорю Росія – подразумєваю Путін», і ця формула стане головною.

- А як ми тепер стежимо за ситуацією в Росії?

- В Росії є можливість робити соціологічні дослідження, і можна за багатьма аспектами розуміти, що запитують люди, що говорять люди, що говорять ЗМІ, в коментарях певні речі пробиваються. Це просто тотальний аналіз всього того, що відбувається.

- Ми бачили, що навіть заздалегідь непрохідному опозиційному кандидатові не дали змоги балотуватися. Невже він так боїться конкуренції?

- Ну, Надєждін не був опозиційним кандидатом. Це кандидат від влади, людина, яка починала свою кар’єру з помічника прем’єр-міністра Російської Федерації Сергія Кірієнка, і він є, судячи з усього, людиною Кірієнка. Дехто говорить, що Надєждін є людиною керівника управління, яке відповідає за всі ЗМІ в Росії. Але це не має значення, він кандидат від Кремля. Його завдання було набрати 1,5% і сказати, що нема ніякої антивоєнної повістки, і він абсолютно чесно відпрацьовував свою гру, його риторика – на 99% все, що говорить Путін. Лише він ставить (дуже акуратно, дуже тихо) під сумнів 3-й термін Путіна, зміни до Конституції, і говорить про те, що перемовини потрібно почати вже і негайно, а Путін каже, що переговори потрібно почати тоді, коли всі погодяться на наші умови. Це те саме, тільки вигляд збоку. Що відбулося? Несподіване: вся опозиція РФ вперше після Болотної площі несподівано об’єдналася і сказала: «Ми будєм за Надєждіна». Є певна кількість людей, які мають антивоєнну (я вважаю, більше не антивоєнну, а антипутінську позицію) – це 23%. За бажання отримати результат 85–90% це створює серйозні проблеми. Навіть більше, ти ж маєш трьох кандидатів від комуністичної партії, від ліберально-демократичної партії, які повинні набрати свої 4–5%. І тому в тебе от ніяка арифметика просто не збігається, тому і було вирішено зняти Надєждіна: він реально міг відкусити 10–12%...

Він посів би друге місце, це вже погано. Три інших кандидати, які представляють парламентські партії, що з ними робити? Як показати, що вони нулі без паличок? Було ухвалено просте політичне рішення: викинути до біса Надєждіна з виборів. Завдання Надєждіна на наступний рік – від цих 23%, які є антипутінськими і антивоєнними, відколоти умовних 10%, що мають стати тими, які сумніваються, і перейти до «болота», до якого належить основна частина російського електорату. Він ходитиме на ефіри, вестиме свою риторику, яка майже повністю збігається з риторикою Путіна з невеличким поворотом убік, щоб ці люди сказали: у нас є лідер, ми на нього можемо орієнтуватися.

- Про Навального… Деякі кремлівські і прокремлівські сили кажуть, що це ледь не спецоперація Сполучених Штатів Америки та України… А насправді що це таке: просто збіг обставин у часі, просторі?

- Важко відповісти, ГУР говорить, що справді тромб, але за будь-яких обставин – це доведення до смерті, що сталося б як не сьогодні, то завтра. Наскільки я розумію, досить багато людей вважало, що після Навального буде величезний вакуум лідера. Юлія Навальная заявила, що вона  стає лідером замість Навального і, попри всю надуманість цієї схеми, на цьому етапі це точно плюс для опозиції, тому що вони були дуже дезорієнтовані, Навальний справді був найбільш популярним опозиційним політиком, рівень довіри до нього сягав небачених 15%. Він найбільш відомий і найбільш зрозумілий лідер опозиції для тих 23%.

- Формування культу особистості… Ти щось хотів сказати про це?

- Про вік Путіна. Найбільша тривога росіянина щодо Путіна – це його вік, як би це дивно не звучало. 71 рік – це насамперед час, коли більшість росіян помирає, і вони пам’ятають, що за всієї хорошої медицини Брежнєв помер у 73 роки. І вони починають відчувати, що й Путін смертний. Пересічний росіянин говорить: ми за Путіна, хай він живе, дай Боже йому здоров’я, але хай би він нам сказав, хто буде наступником, бо ми ж можемо повернутися в 1990-ті. І оце глобальний страх, це просто екзистенційний страх середньостатистичного росіянина на сьогодні: помре Путін – і далі будуть 1990-ті. Реально, це те, чого вони страшенно бояться. Як діти малі, вони самі собі вигадують історії: що насправді наступник є, але нам про нього ще не кажуть, нам скажуть пізніше. І їм вдалося довести для масового споживача в Росії, щонайменше, на найближчі кілька місяців, що Путін живий, здоровий, і коли наступного разу хтось скаже, що Путіну стало погано, всі скажуть: ха-ха-ха, на Валдаї він вже лежить у холодильнику. Якщо говорити про двійників, вони на повному серйозі вважають, що політик такого рівня може мати двійників, і нічого страшного в цьому немає. Тобто це те, що тригерить нас, і те, що в наших широтах вважається чимось смішним (для когось несмішним), але близько 35% росіян вірять, що в нього є двійники, а 50% говорять: та нічого страшного, така людина, як Путін, може мати двійника, це нормально.

- А якщо Путін помре? Точніше, навіть коли…

- У принципі, гонки на лафетах почалися: помирає Рижков, помирає керівник Верховного суду. Смерть Путіна – політична або фізична – це вікно можливостей для нас, для світу, щоб зупинити цю війну, перезавантажити російську владу.

Найвпливовіших тандемів на сьогодні є два. Перший – це Патрушев – Чемізов. Патрушев – це людина, яка курує всіх силовиків і насамперед ФСБ; Чемізов – це людина, яка курує Ростех, Ростех – це весь ВПК рф, крім суднобудування. Це найбільший монстр економічний – навіть не Роснефть і не Газпром, а Ростех. За кількістю людей, за кількістю залучених грошей, особливо в період війни. Вони між собою насправді в багато чому достатньо близькі, і це може бути дуже страшним таким тандемом. Другий тандем, який, скажемо так, зростається, – це Кірієнко – Ковальчуки. Це дуже серйозно з погляду технологічності, впливу на медіа. Але у них немає впливу на силовиків. Оце два тандеми, які теоретично тепер мають вигляд найбільш просунутих вперед стосовно наступника.

- А можна говорити, що тут теж є пряма аналогія зі Сталіним, що реально якась боротьба почнеться лише після смерті?

- Стовідсотково, навіть можна не сумніватися. Є два політики, які мають виражений президентський рейтинг. На першому місці – прем’єр-міністр Мішустін. На запитання «а якби не було Путіна серед кандидатів в президенти» Мішустіна назвали 25% опитаних. Це неймовірно багато, це просто космічно. На другому місці – Себелін, приблизно 9%. А далі 60% говорять, що ми не знаємо, за кого голосувати. Єдиний, хто теоретично має такий реальний політичний рейтинг, – це Мішустін. Ну, він потрапив, очевидно, в розуміння росіян, яким має бути новий лідер: небагато говорить, впевнений, забезпечив стабільність тощо. До нього навіть не приліпилося зростання цін, яке є головною проблемою для Росії. Але говорити про те, що Мішустін претендує на щось, – я думаю, він страшно боїться цього рейтингу на сьогодні. Розуміє, що цей рейтинг може призвести до того, що після виборів він – кандидат № 1 на політичну еміграцію.

ЕКОНОМІЧНА НАДІЯ – НА ВІЙСЬКОВІ ЗАВОДИ І КИТАЙ

- Про економіку почнемо тоді. У 2022 році новини про падіння рубля нас дуже радували, тепер ми зрозуміли, що він, може, і не так швидко падає. Що взагалі відбувається з економікою Росії?

- Російська економіка втрималася на плаву завдяки трьом великим справам. Перше – це диверсифікація нафтових всіх справ, і в 2023 році їм вдалося цю подушку грошову більш-менш утримувати. Друге – це абсолютна стабілізація банківської системи. І що було зроблено? Було зроблені великі стрес-тести по всій банківській системі РФ, виявлені проблеми, і Набіулліна (голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна, – ред.) ухвалила єдине розумне рішення: допомогти банкам, бо це – кровоносна система будь-якої економіки. Бачать, що є проблема з банком – його виводять з ринку спокійно, тихо, щоб не було ніяких заворушень людських. В будь-якій системі серйозні банки працюватимуть, і найбільше, що буде, – це націоналізація. І це насправді величезний розумний крок.

А далі – це проїдання Фонду національного «благосостоянія». На початку 2024 року в них залишилося приблизно 4,7 трлн рублів ліквідних (вважається, що вони ліквідні, можна витрачати). За 2024 рік вони витратять до 2 трлн рублів. Тобто у них залишиться грошей ще на рік, і 2025 рік для них стане проблемним в цьому питанні. І керована девальвація. Це призведе до того, що середньостатистичний росіянин вже в цьому році стане біднішим на 20%–30% порівняно з 22 лютого 2024-го.

- Це якось вплинуло на настрої середньостатистичного росіянина?

- Це вже впливає, тому що головний страх росіянина – це зростання цін, зарплати не встигають за підвищенням цін і за інфляцією. І третє – це відсутня картина майбутнього. Тобто реально головний на сьогодні момент росіянина середньостатистичного – це економічна проблематика.

І тут теж треба віддати належне їхнім менеджерам. Тепер однією з основних категорій суспільства, яка поповнюватиме армію, будуть люди, які мають іпотеки. Ухвалено низку законопроєктів і підзаконних актів, які дозволяють йти в армію і не сплачувати кредит. Росія – дуже закредитована країна. Можна друкувати рублі – це важливіше, ніж провести офіційну мобілізацію. І, на жаль, от так вони будуть пробувати наганяти людей до армії з найбідніших регіонів.

- А от те, що вони тепер заборону на експорт бензину запровадили, наскільки свідчить про реальні проблеми?

- Російська економіка перебуває в складній технологічній ситуації. У них штучно завдяки Фонду національного благосостоянія і девальвації підтримується ВПК. І – стагнація всього іншого. Стосовно підвищення цін на бензин – вони зрозуміли за минулим роком, коли було кілька криз, особливо під час збору врожаю, що можуть бути кризи, які потім кратно впливатимуть на економіку. Чому? Тому що якщо ти дорого зібрав врожай або посіяв, то через пів року або через кілька місяців отримаєш набагато дорожчі продукти харчування…

- Це не пов’язано з нашими ударами по заводах?

- Пов’язано. Я якраз хотів це сказати – одна з причин, чому вони змушені були це робити, – зупинка кількох заводів або частин заводів. І удари по нафтобазах. Звичайно, це величезний плюс. Просто вони не встигають достатньо переробляти. Те, що роблять СБУ і ГУР, –  це величезний удар по їхніх економічних потужностях і економічних можливостях.

- Чого чекати від їхньої економіки у 2024–2025 роках?

- Є дві головні проблеми для росіян. Більше рости вони не зможуть, тому що не вистачає людей. І людей буде чимраз менше і менше, частину забиратимуть в армію. А 2025 рік – критичний для Росії за головними галузями економіки ХХІ століття (телекомунікації, машинобудування тощо).  Стають критично залежними від технологій Китаю. Росія не є васалом Китаю в політичному сенсі, як у нас це багато хто говорить. Але вони технологічно стають все більш залежними, а 2025 рік може бути критичним для багатьох галузей, це теж факт. І вони розуміють, що їм треба якось вистрибувати.

- А як тоді можна охарактеризувати відносини Росії і Китаю? Це відносини двох партнерів, братів старшого і молодшого?

- Ні. Тепер це конгломерат різних речей.  Китай є покупцем останньої надії для низки товарів, це дуже важливий момент. Якби Китай сказав: все, більше ми у вас не купуємо нафту, і протягом 3-х місяців витримав своє слово, я гарантую, що війна б закінчилася. Але Китаю це не потрібно. Для Китаю найважливіше завдання на сьогодні – дотримати ситуацію в тому вигляді, в якому вона є до умовного кінця 2025 року. Максимально довго утриматись для того, щоб Росія стала залежною від Китаю (це коли купуєш щось і не зможеш зістрибнути з умовної компанії Х на найближчі 7–10 років).

- Хіба це не відносини між сюзереном і васалом все-таки?

- Але, з політичного погляду (і особливо геополітичного), Китай і Росія мають досить серйозні протиріччя. Класичний приклад – це навіть не війна в Ізраїлі. Росія дуже хотіла, щоб «Хезболла» залучилася, щоб Ліван вступив у цю війну. Китаю це взагалі категорично не потрібно. А от класичний приклад – це Буркіна-Фасо, де Росія заявляє про будівництво атомної станції. Вона заходить на територію, яка була так чи інакше вже пригодована Китаєм. Будівництво АЕС категорично змінить всю ситуацію в енергозабезпеченні сусідніх 4–5 країн, тому що одна ця АЕС буде виробляти більше електроенергії, ніж нинішня вся енергогенерація цього регіону. І це, безумовно, змінюватиме ситуацію еліт. Є така штука, яка називається «Північний морський шлях», що в найближчі 20 років буде ключовим (ну, вважається, що буде ключовим) торговим шляхом світу. І для Китаю це катастрофічно важливо, тому що у них є вузьке горлечко в їхньому експорті морському. А 70% цього торгового шляху – це російська територія. І такого ми можемо називати достатньо багато. Тобто вибудовується економічна залежність Росії від Китаю. Водночас є низка того, що дозволяє росіянам розвертатися та ухвалювати політичні рішення. Навіть бачимо, як КНДР пробує петляти між Росією і Китаєм, хоч Кім економічно залежний від Китаю, напевно, на 70%. Але він може дозволити собі певні петляння з огляду на багато обставин. А така країна, як Росія, вона, на жаль, занадто велика для того, щоб перетворитися отак за рік чи за два, незважаючи навіть на статус покупця останньої надії, яким є Китай, на васала.

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ МОБІЛІЗАЦІЇ І СЕПАРАТИЗМУ В РОСІЇ

- Тоді про людей, про війну і Придністров’я. З’їзд всіх депутатів місцевого рівня і низка звернень, зокрема, до Росії. Що це означає?

- У нас уявлення про Придністров’я – це як Україна і умовно «ДНР» / «ЛНР». Нічого подібного. Там можна спокійно рухатися з Тирасполя в Кишинів, можна вести економічну діяльність. А вся економічна зовнішня діяльність Придністров’я йде через молдовську митницю. Тобто немає придністровських товарів, скажімо, в Литві, Латвії, Польщі чи Румунії, – є молдовські товари, які проходять за всіма молдовськими митними правилами. І до 1 січня 2024 року основна частина експортних мит осідала в Тирасполі. Тобто ці гроші йшли фактично транзитом до Тирасполя. Із 1 січня ухвалено політичне рішення Молдовою про те, що Тирасполь не буде отримувати цих коштів, а основна частина коштів залишатиметься в Кишиневі. Це величезний економічний удар по Придністров’ю. Точніше, Придністров’я все сконцентровано в руках однієї компанії – компанії «Шериф», яка контролює, за різними оцінюваннями, 70–80% всієї економіки Придністров’я. Розпочалися досить жваві дискусії між Кишиневом і Тирасполем, Тирасполь говорив: ми платити не будемо. На сьогодні ухвалено рішення про те, що Тирасполь звертається до росії з проханням допомогти розв’язати цей економічний конфлікт з Кишиневом. В перекладі на людську мову – про приєднання Придністров’я до Росії не йдеться. Бо, попри всі заяви Путіна, Медведєва та інших, взяти  Одесу як «рускій город» ніякої можливості у них немає. А без контролю Одеської області ти не можеш нічого зробити з Придністров’ям. Кремль не захотів підвищувати ставки. Поки що вирішив відкласти підвищення ставок.

- Те, що ми побачили сьогодні, – це пікова активність?

- Росіянам насправді потрібне одне – ще один конфлікт. Росіяни дуже ліниві, щоб видумати щось нове. Якщо їм раз щось вдалося, вони це пробують повторювати весь час. Тобто в 2015 році їм вдалася Сирія. І з 2022 року вони створили ще одну точку напруги – і завдяки цьому з ними змушені були сідати за стіл переговорів. Вони весь час пробують створювати ці точки напруги, щоб з ними сідали за стіл переговорів. Тому на сьогодні це не пікова точка, на жаль, – це початок оцих переговорних процесів і плюс, безумовно, спроба впливати. В цьому році відбуватимуться вибори в Молдові...

- Повернімося до росіян. Про цей «іпотечний» мобілізаційний резерв у нас Генштаб каже, що втрати Росії становлять вже більше 400 тис. (правда, уточнив, що це і вбиті, і поранені). Ми бачимо всі ці м’ясні штурми, ми бачимо, скільки вони поклали під Авдіївкою, і це самі росіяни підтверджують. Питання таке: чи закінчаться у них люди, і чи можуть людські втрати зупинити Росію?

- Людські втрати ніколи не зупиняли Росію, про це треба забути як про дурнуватий міф, що був у нас поширений. Друга світова війна показала, що 28 млн – це не межа, скільки треба – стільки і загинуть. А в Путіна, якщо говорити про психологію, взагалі немає емпатії до людей, – це соціопат. Крім кількох людей, він не любить нікого, дуже обмежене коло людей, до кого він ставиться з тим, що можна назвати видимістю любові. У них достатньо серйозний мобілізаційний ресурс був на 2024 рік,  і ми  можемо говорити, що якщо втрати будуть такими, якими вони були в 2023 році приблизно, їм непотрібно буде проводити мобілізацію.

- Після виборів Путін мобілізацію оголошувати не буде?

- Ні, після виборів буде відпущено рубль і ціни, але мобілізацію йому проводити не треба. Якщо буде продовження ситуації такої, як була під Авдіївкою.., то приблизно на середину осені у них можуть виникнути проблеми. Я не кажу, що вони виникнуть, бо вони тепер роблять дуже багато тіньових кроків, як-от з іпотекою.

- Заганяючи людей у злидні?

- Заганяючи людей у злидні, заганяючи людей в проблематику, перекредитовуючи людей спеціально для того, щоб людина вже не мала варіантів: або ти втрачаєш квартиру, або ти ідеш в армію. Це останній такий ресурс, далі набирати людей їм буде набагато важче. Вони розуміють, що 2024 рік для них достатньо критичний, у 2025 році все буде набагато тяжче.

- І для нас він критичний, і для Росії?

- Так, і для нас він також критичний. Тобто у 2025 році їм буде набагато важче набирати людей, і буде відчуття того, що життя значно погіршилося у людей, будуть проблеми з фондом національного «благосостоянія», з експортом нафти, з залежністю від китайських технологій.

- Гаразд, а що тоді зможе зупинити Росію, якщо їх не зупиняють масові втрати?

- Головне завдання Путіна в цій війні – стати третім полюсом у світі. Він почав широкомасштабну війну, тому що зрозумів, що в світі між Китаєм і США йому відводиться досить обмежена поліцейська функція на обмеженій частині пострадянського простору. Він вважав, що йому вдасться стати третім полюсом світу завдяки швидкій перемозі в Україні. Щоби йому сказали: добре, ти третій полюс, – це могло б його зупинити. А ще – його оточення, яке все ж таки починає йому говорити:  далі ми не витягуємо, далі у нас будуть виникати проблеми, скажімо нашим людям, що ми стали третім полюсом світу і ми видатні люди. І третє – це його безпосередня політична або фізична смерть. Я більше схиляюся до того, що зупинити його може, якщо до нинішніх реалій, все ж таки третій варіант. На мою думку, це найбільш швидка і проста стратегія перемоги.

- Чи потрібно вести з ними діалог?

- Я завжди був прихильником того, що діалог треба вести з усіма. Ми повинні розділяти екзистенційну війну, яке триває вже протягом останніх 400 років, і битву, яка триває тепер і може справді стати екзистенційною проблемою для нас. Тому нам потрібно на сьогодні зберегти державу в максимальних її кордонах, щоб потім відновитися і рухатися вперед.

- Ми ще приречені на інші війни з росіянами?

- На жаль, ми живемо поруч з ними, і вони не перетворилися на щось інше. Але в XVII ст. екзистенційним ворогом були кримські татари, пройшло 350 років, і ситуація кардинально помінялася.

- А саме російське суспільство може змінитися, наприклад, у разі смерті Путіна?

- Суспільство само собою не міняється, міняється тільки тоді, коли є лідер, ідея, час, гроші. Два покоління, інакше все одно нічого не буде. Причому треба, щоб ці два покоління ухвалили для себе рішення, що вони починають рефлексувати. Росія 400 років не займалася рефлексіями взагалі.

- Багато хто говорить, що для нас російська загроза зникне лише тоді, якщо Росія розвалиться, і багато хто у нас в це вірить.

- Чи розвалиться вона протягом наступного одного покоління? Вірогідність мінімальна. В якомусь форматі вона буде існувати. Сепаратизм має свої чіткі правила гри: треба спочатку, щоб був дуже слабкий центр, – цього немає. Треба, щоб з’явилися міфи про окремішність територій, – окрім кількох територій, немає таких міфів, немає міфа про окремий Сибір. Третє – це еліти, які підтримують цей міф про окремішність територій, і еліт цих немає, які готові фінансувати, підтримувати. І далі – міжнародна підтримка або мовчання. Поки що немає набору цих інструментів, який дав би змогу говорити про сепаратизм. Але станом на тепер ключова історія – це ослаблення центру, розвал Росії починається з того моменту, коли буде ослаблений центр.

- Як Захід сприйме ці вибори, чи вони далі вважатимуть Росію демократичною, яка проводить вибори відповідно до міжнародного права?

- Колективний Захід не хоче забрати в себе можливість переговорів, вони вважають, що переговори треба вести. Якщо ти не визнаєш Путіна президентом, ти закриваєш взагалі можливість переговорів. Із цього погляду, я дуже слабо вірю в імовірність такого сценарію.

Василь Самохвалов

Фото: Руслан Канюка