Ордери на арешт Путіна і Львової-Бєлової: який їх вплив та що змінилося за рік?
Що має робити МКС далі для притягнення Путіна і Львової-Бєлової до відповідальності та які проблеми існують на цьому шляху?
Символічно, що останній день путінських псевдовиборів, 17 березня, – це була також і річниця ордерів Міжнародного кримінального суду на арешт Владіміра Путіна і Марії Львової-Бєлової. ОПОРА пригадала передісторію цих ордерів, правові підстави та наслідки їх видачі.
ЩО ПЕРЕДУВАЛО ВИДАЧІ ОРДЕРІВ НА АРЕШТ?
22 лютого 2023 року Головний прокурор Міжнародного кримінального суду подав до Другої палати попереднього провадження МКС клопотання про ордери на арешт Владіміра Путіна, президента Російської Федерації, та Марії Львової-Бєлової, уповноваженої з прав дітей при президентові Російської Федерації. Підставою стали результати розслідування Офісом прокурора МКС фактів депортації дітей з України.
Як повідомив прокурор МКС Карім Хан, ідеться про депортацію щонайменше сотень українських сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Значну частину вивезених дітей передали на усиновлення в Російську Федерацію. Цьому сприяли укази президента Путіна, які пришвидшували надання їм російського громадянства та полегшували їх усиновлення.
Ці дії свідчать про намір вивезти дітей з України назавжди. Водночас від такої депортації їх захищає Четверта Женевська конвенція, порушення якої є міжнародним злочином. Також головний прокурор МКС наголосив, що більшість депортацій відбулися в контексті акту агресії Росії проти суверенітету й територіальної цілісності України, що триває ще з 2014 року.
У ЯКИХ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНАХ ПІДОЗРЮЮТЬ ПУТІНА ТА ЛЬВОВУ-БЄЛОВУ?
Президента Путіна й уповноважену в справах дітей Львову-Бєлову підозрюють у скоєнні таких воєнних злочинів, як незаконна депортація та переміщення дітей з окупованих територій України до Російської Федерації (щонайменше з 24 лютого 2022 року) відповідно до статтей 8(2)(a)(vii) та 8(2)(b)(viii) Римського статуту.
У Другої Палати досудового провадження є обґрунтовані підстави вважати, що Путін несе особисту кримінальну відповідальність (і) за вчинення цих злочинів особисто, спільно з іншою особою і/або через іншу особу (стаття 25 (3)(а) Римського статуту) та (іі) за нездійснення ним належного контролю над цивільними та військовими підлеглими, які скоїли злочини або дозволили їхнє здійснення і перебували під його фактичною владою і контролем, згідно з відповідальністю начальника (стаття 28 (b) Римського статуту), а Львова-Бєлова – за вчинення цих злочинів особисто, спільно з іншою особою і/або через іншу особу (стаття 25 (3)(а) Римського статуту).
ЯКІ ПРАВОВІ НАСЛІДКИ МАЮТЬ ЦІ ОРДЕРИ? ДО ЧОГО ВОНИ ЗОБОВ'ЯЗУЮТЬ ДЕРЖАВ-УЧАСНИЦЬ РИМСЬКОГО СТАТУТУ?
За ч. 1 ст. 59 Римського статуту, держава-учасниця, яка одержала прохання про попередній арешт або арешт та передачу будь-якої особи до Суду, невідкладно вживає заходів для арешту відповідно до свого законодавства і положень цього статуту. Нині учасницями Римського статуту є 124 країни (останньою нещодавно стала Вірменія), і кожна з них зобов’язана дотримуватися цих його положень. Водночас передача заарештованої людини складається з низки процедур та може зайняти чимало часу.
Якщо МКС матиме інформацію про перебування підозрюваних осіб у країні-учасниці Римського статуту, Суд скерує до цієї держави прохання про арешт і передачу їх у своє розпорядження. У випадку проблем, які можуть перешкоджати виконанню або виключати можливість виконання такого прохання, держава невідкладно проведе консультації з Судом. За ст. 97 Римського статуту, до таких проблем належать обставини, за яких арешт і передача людини вимагатиме від держави порушення наявних раніше договірних зобов’язань стосовно іншої держави.
Крім того, ч. 1 ст. 98 розділу 9 Римського статуту передбачає, що Суд не може відразу звертатися до держав із проханнями про допомогу або передачу людини в своє розпорядження, коли це потребує від держави дій, що суперечать її міжнародно-правовим зобов’язанням стосовно державного або дипломатичного імунітету особи або майна третьої держави. Спершу Суд повинен заручитися співробітництвом такої третьої держави щодо відмови від імунітету.
У контексті притягнення до відповідальності вищих посадових осіб, які мають державний або дипломатичний імунітет, варто згадати справу проти президента Судану Омара аль-Башира. Тоді низка країн-учасниць Римського статуту, зокрема ПАР, відмовилися арештовувати і передавати його навіть попри вимогу Суду. Подібні труднощі можуть виникнути і з арештом Владіміра Путіна.
ЧИ МАЮТЬ ЦІ ОРДЕРИ СТРОК ДІЇ?
Категорія злочинів, у яких підозрюють Путіна і Льовову-Бєлову, не мають строків давності, а такий ордер діє доти, поки не буде відкликаний, і тільки в тому випадку, якщо підозрюваний постане перед судом, а судді закриють справу.
ЩО З РОЗСЛІДУВАННЯМ ЗЛОЧИНІВ, У ЯКИХ ПІДОЗРЮЮТЬ ПУТІНА І ЛЬВОВУ-БЄЛОВУ?
Для збереження таємниці слідства, а також захисту жертв і свідків, МКС не оприлюднював результати розслідування ні після видачі ордеру, ні в цілому.
Водночас Генеральний прокурор України неодноразово підтверджував, що інтенсивна робота в цьому напрямку триває. Зокрема, створені робочі групи з конкретних справ і з роботи з МКС. Крім цього, розслідуванню сприяє “польовий” офіс Міжнародного кримінального суду, який, за повідомленням Офісу Генерального прокурора, розпочав роботу в Україні.
Також 14 червня 2023 року МКС представив низку документів, зокрема свій Стратегічний план на 2023–2025 роки (International Criminal Court Strategic Plan 2023–2025). Серед вказаниз у ньому цілей є приділення особливої уваги постраждалим від сексуальних і гендерно зумовлених злочинів (SGBC) та злочинів проти дітей (CAC) шляхом розширення повноважень Офісу прокурора (OTP) в роботі з постраждалими від цих категорій злочинів та більш суворого дотримання/застосування чинних політик МКС і стандартів щодо категорій злочинів.
ЯКИЙ ВПЛИВ МАЛИ ОРДЕРИ З ЧАСУ ЇХ ВИДАЧІ?
Видача ордерів про арешт Путіна та Львової-Бєлової має вагоме символічне значення, адже вперше в історії МКС такий захід було застосовано проти чинного глави держави – постійного члена Ради Безпеки ООН.
Разом з цим, можемо констатувати, що наразі ні Путін, ні Львова-Бєлова так і не відвідали жодної країни-учасниці Римського статуту. Певною мірою це може свідчити про наслідки дії цих ордерів – ізоляцію російського президента й інших підозрюваних у цій справі.
Вплив ордерів на арешт Путіна і Львової-Бєлової також можна простежити в тому, що їх видача стала передумовою ухвалення 27 квітня 2023 року Парламентською Асамблеєю Ради Європи резолюції “Депортація і примусове переміщення українських дітей та інших цивільних осіб до Російської Федерації та на тимчасово окуповані території України: створення умов для їх безпечного повернення, припинення цих злочинів та покарання винних”. В цьому документі ПАРЄ привітала видачу ордерів МКС та закликала держави-учасниці Римського статуту вжити заходів для виконання своїх зобовʼязань щодо цього рішення. Крім того, у резолюції наголошено: “Задокументовані факти депортації й насильницького переміщення українських дітей підпадають під дію Конвенції про геноцид 1948 року, стаття 2 якої визначає, що насильницьке переміщення дітей з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу вважається злочином геноциду”.
ЩО МАЄ РОБИТИ МКС ДАЛІ ДЛЯ ПРИТЯГНЕННЯ ПУТІНА І ЛЬВОВОЇ-БЄЛОВОЇ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЯКІ ПРОБЛЕМИ ІСНУЮТЬ НА ЦЬОМУ ШЛЯХУ?
Важливим кроком після видачі ордерів про арешт зазначених підозрюваних є затвердження обвинувачення. Зазвичай це робить Палата досудового провадження під час відповідного слухання після передачі людини до Суду або її добровільної явки.
Однак, виходячи із заяв російської сторони, Путін не готовий добровільно з’явитися до МКС. У разі, якщо обвинувачений переховується або його місце перебування встановити неможливо, Суд вживає обґрунтованих заходів, аби забезпечити його явку. Це потрібно, щоб поінформувати людину про висунуті проти неї обвинувачення, а також про намір провести слухання з метою затвердження цих обвинувачень. Коли ж усі заходи не дали результату, Палата досудового провадження може на прохання Прокурора або з власної ініціативи провести слухання за відсутності обвинуваченого і затвердити обвинувачення, на підставі яких Прокурор має намір вимагати судового розгляду (ст. 61 Римського статуту).
Наступною стадією після затвердження обвинувачення має бути судовий розгляд. Однак, згідно з ч.1 ст.63 Римського статуту, під час судового розгляду присутність обвинуваченого обов’язкова. Іншими словами, за відсутності обвинуваченого (in absentia) МКС справи не розглядає. Це може бути суттєвою перепоною у притягненні Путіна та Львової-Бєлової до відповідальності.
МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ ЩОДО ЗЛОЧИНУ АГРЕСІЇ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
Міжнародний трибунал якраз і міг би розв’язати проблему притягнення до відповідальності за злочин агресії вищого російського військово-політичного керівництва на чолі з Путіним за їх відсутності. Водночас це обов'язково потрібно передбачити установчим договором (статутом) такого міжнародного суду. Детальніше про це читайте у матеріалі ОПОРИ “Заснування трибуналу з питань агресії росії проти України: вищий рівень відповідальності як запобіжник нових конфліктів у Європі”