Заходу це не сподобається. Що задумали Росія, Індія та Іран

Чи буде логістичний коридор «Північ – Південь» альтернативою Суецькому каналові для РФ та Індії

Відразу зазначу, що про цей проєкт і про те, що його появу потрібно аналізувати в контексті ризиків для України, я писав досить давно. І взагалі намагаюся ретельно аналізувати нові логістичні маршрути, оскільки саме вони визначають економіку та геополітику.

Отже, про що йдеться: проєкт «Північ – Південь» (NS) – міжнародний транспортний коридор (МТК) між Росією, Індією, Іраном та сусідніми країнами (охоплює 11 країн). Він у кілька разів скорочує час транспортування вантажів порівняно з маршрутом через Суецький канал.

Ще минулого року було підписано угоду РФ та Ірану про будівництво залізничної ділянки Решт – Астара (міста в Ірані). Завдання проєкту – з'єднати вже наявну мережу залізниць Ірану, Азербайджану та РФ (Москва – Астрахань – Махачкала) в єдину транспортну систему.

Проблема полягала в тому, що в Азербайджані та Ірані ширина колії різна: російська колія має параметри 1435 мм, а іранська – 1520 мм.

Для створення єдиної системи залізничного сполучення необхідно побудувати ділянку завдовжки 165 км. Вирішено прокладати маршрут з двома типами колії.

У його рамках вантажі з РФ підуть до Азербайджану, далі – до Ірану та з іранських портів – морем до Мумбаї (Індія). Будівництво залізниці Астара – Решт розпочнеться 2024 року і завершиться 2028-го.

Кошторис – понад 2 млрд дол. Іран будує, фінансують Азербайджан та РФ. Азербайджан надав Ірану пільговий кредит на 500 млн дол., а Росія планує виділити 1,5 млрд дол.

Сам проєкт я детально аналізував минулого року, а днями велика аналітична стаття про нього вийшла в NYT (автор – Іван Нечипуренко, який проїхав по всьому маршрутові).

У статті наводяться дані торговельного обігу між РФ та країнами Глобального Півдня, які увійдуть до цього проєкту: «...з 2021 року ...торгівля Росії з Китаєм зросла приблизно на 63 відсотки, до більш ніж 240 мільярдів дол. у 2023 році. Торгівля з Індією також зростає, досягнувши 65 млрд дол., що в понад чотири рази більше, ніж у 2021 році. Торгівля Росії з обома країнами у 2023 році перевершила її довоєнну торгівлю з Європейським Союзом, яка у 2021 році становила 282 млрд дол.».

Автор статті наводить слова Путіна про те, що «... новий маршрут скоротить час транспортування вантажів до Мумбаї із Санкт-Петербурга всього до 10 днів порівняно з 30–45 днями, як тепер. Російські офіційні особи називають це «проривним революційним проєктом», який становитиме конкуренцію Суецькому каналу...».

Але головне полягає навіть не в цьому. У статті йдеться про те, що цей маршрут буде повністю невразливий до впливу західних санкцій на торгівлю з РФ.

Такого висновку можна дійти, подивившись на карту.

Наразі російські товари в Індію йдуть через Балтійське море, протоку Ла-Манш повз Велику Британію та Францію, далі через Гібралтар у Середземне море, потім у Суецький канал, звідти в Червоне море і, нарешті – в Індійський океан.

Більшість шляхів проходить повз країни НАТО, особливо вразливою є ділянка біля виходу з Балтійського моря.

Йдеться про чинник «Датських проток» між Скандинавським і Ютландським півостровами, що з'єднують Балтійське море з Північним (протоки Малий Бельт, Великий Бельт, Ересунн, Каттегат і Скагеррак).

Датські протоки є основним морським шляхом, що з'єднує порти Балтійського моря з портами світу. Заблокувати там російські танкери із нафтою досить просто.

У маршруту Північ-Південь, крім прямого виходу до Індійського океану, є ще один «підпроєкт» – це реанімування залізниці Баку – Єреван, розібраної 1990-го року.

Вона з'єднає РФ із Туреччиною, минаючи Грузію, яка тепер не пропускає російські підсанкційні товари.

По суті, йдеться про той самий Зангезурський коридор, про який я також писав і який тепер змушують відкрити Вірменію (з'єднання Азербайджану з ексклавом у вигляді Нахічевані та Туреччиною).

У цьому контексті стає абсолютно зрозумілою млява допомога Вірменії з боку РФ у її війні з Азербайджаном та «розворот» Вірменії на Захід (обговорення ймовірності вступу до ЄС, НАТО, призупинення членства Вірменії в ОДКБ тощо).

Вже не Вірменія, а Азербайджан стає стратегічним союзником Росії у Закавказзі (з логістичних завдань).

Водночас повна залежність від Баку також не влаштовує Москву. Тому в рамках маршруту Північ – Південь буде реалізовуватися також східнокаспійський маршрут: через Казахстан та Туркменістан.

Ключовим логістичним хабом у цій «каспійській» транспортно-логістичній моделі стає Іран, а Індія перетворюється на одного з найбільших торгових партнерів РФ.

По суті, може бути сформована нова геополітична вісь: Москва – Тегеран – Делі. РФ як сухопутна імперія має на меті контроль сухопутних маршрутів, тоді як Велика Британія та США (морські імперії) – прагнуть контролю проток. Тому РФ будує залізниці до Китаю та Ірану, а США та Британія посилюють флот.

Своєрідна боротьба таласатів («таллас» – море) та телуріатів («телур» – земля).

Серед наслідків цього проєкту можна назвати:

1. Істотну трансформацію геополітичної ніші Вірменії та системи відносин у Закавказзі загалом (із посиленням Туреччини та Азербайджану).

2. Входження Ірану до глобальних логістичних ланцюжків.

3. Більш тісний економічний союз Індії та РФ.

4. Непотрібність для РФ та Ірану Суецького каналу, який може бути повністю заблокований внаслідок дій таких іранських «проксі», як хусити в Ємені.

ЧИ МОЖЕ ЗАХІД ЗУПИНИТИ ЦЕЙ ПРОЄКТ

Так, може. Наприклад:

  • реалізувати проєкт «Шлях спецій» з Індії до ЄС;

  • торгові пільги для індійських товарів на європейському ринку та західні інвестиції – в обмін на відмову від участі у проєкті «Північ – Південь»;

  • блокування навігації з іранських портів;

  • розгром хуситів;

  • «вплив» на Азербайджан в обмін на відкриття Зангезурського коридору (а це вже вплив і на Вірменію).

Але для того щоб реалізувати все згадане, Заходу потрібно «впрягтися» повністю в цю тему. Це має бути системна, довгострокова, структурована та дуже багатогранна політика.

Такий майстер-клас був до снаги Кіссінджеру, Рейгану, навіть Бушам (молодшому та старшому).

Але, щиро кажучи, поки що не бачу в ЄС та США адекватної оцінки ризиків, й політиків, які могли б зупинити це очевидне геополітичне «цунамі». Але якщо його не зупинити – наслідки будуть колосальними.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик

Джерело: «Ми – Україна»