Теракт у «Крокус Сіті Холл» став символом деградації російських спецслужб
Як вони цього «досягли»
Увечері 22 березня 2024 року в діловому центрі “Крокус Сіті” було здійснено наймасштабніший терористичний акт в історії сучасної росії, в результаті якого загинуло понад 130 людей, а поранення отримали понад 150. Група озброєних терористів увірвалася до концертної зали й розстріляла людей, які зібралися там на концерт, попутно підпалюючи приміщення. Здавалося б, як таке можливе в країні з найвищою активністю спецслужб та у стані війни, в якій безпека населення має бути пріоритетом? Але всьому є пояснення.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО ЗАГРОЗУ
На сьогодні існує безліч конспірологічних теорій на тему, хто насправді стоїть за цим терактом, кому він вигідний і для чого насправді був скоєний. Я ж зверну увагу на те, що цей теракт є лакмусовим папірцем, на якому позначилася деградація російських спецслужб.
Передісторія теракту в “Крокус Сіті Холл” почалася за два тижні до бійні, 8 березня, коли Велика Британія, США та низка інших країн виступили з попередженням про те, що в Росії може бути скоєно терористичний акт і громадянам згаданих країн слід уникати масових зборищ. Так, за два тижні західні спецслужби попередили російські про бійню.
Два тижні – багато це чи мало, щоб спрацювати на запобігання трагедії? Більш ніж достатньо, особливо в такій країні, як Росія, де спецслужбами пронизано все, а Москва та Московська область – одне із найбільш насичених засобами спостереження міст та регіонів у РФ. Агентурна мережа ФСБ – як агентів у цивільному, так і цивільних, що працюють на службу, – просто зашкалює.
Але за два тижні вони не змогли виявити підготовку теракту, маючи пряме попередження від спецслужб інших країн?
ЯК “ПРИВ’ЯЗАЛИ” УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД
Для кращого розуміння того, що відбувається, слід звернути увагу на те, як реагували російські пропагандисти, коли почалася бійня.
Практично всі в один голос заявляли, що за терактом стоїть Україна. Ніхто не ставив питання, як таке можливо в столичному регіоні або чому спецназ приїхав через годину після того, як почалася стрілянина, хоча відділення ОМОН розташоване за п’ять хвилин від “Крокус Сіті Холл”. Усі в один голос почали звинувачувати Україну в теракті, а особливо завзяті звинувачували навіть західні спецслужби в організації бійні. Західні спецслужби, які за два тижні попереджали про небезпеку?
І навіть після того, як було ліквідовано і затримано терористів, які виявилися громадянами Таджикистану, після встановлення факту, що приїхали вони до “Крокус Сіті Холл” на автомобілі з білоруськими номерами і в бік Білорусі пробували прорватися, російська пропаганда на всіх рівнях все одно намагалася прив’язати до бійні український слід.
Провідна російська пропагандистка Маргарита Симоньян навіть після затримання таджиків та встановлення їхньої приналежності до осередку ІДІЛ – “ІД-Хорасан”, продовжувала звинувачувати українців у скоєнні теракту.
Примітно, що директор ФСБ Олександр Бортніков восени 2023 року говорив, що угруповання “нарощує потенціал, і згодом це дозволить йому перейти до скоєння терактів за межами Афганістану”. Діяльність “ІД-Хорасан” з кінця 2021 року була зосереджена саме на російському напрямку.
Дмитро Медведєв, Костянтин Малофєєв, Маргарита Симоньян та інші голови режиму – це одне, але коли Путін підтримав тезу про “український слід”, заявивши, що терористи намагалися виїхати на територію України – це зовсім поставило крапку в сюрреалістичній концепції того, що відбувається. Особливо коли посол РБ у Росії Дмитро Крутий зазначив в інтерв’ю, що підозрювані намагалися виїхати до Білорусі, і це підтверджувалося тим, що їх затримали в районі селища Теплий за кілька кілометрів від кордону з РБ.
Сама ж ідея виїзду терористів в Україну в умовах тотального контролю російськими силовиками прикордонних областей, перебування біля кордону трьох груп військ, а також бойових дій – зовсім виглядає безглуздо. Але її просувають у маси на рівні президента Росії!
ЦЕ – ПРОВАЛ
Власне, про що все зазначене говорить? Про те, що пропаганда домінує над здоровим глуздом? Безперечно. Але це, як не дивно, впливає і на якість спецслужб. І тут для розуміння варто повернутися на 10 років тому, у 2014 рік, і простежити інформаційний потік Росії щодо України до 2022 року, до початку повномасштабного вторгнення.
Справа в тому, що з 2014 р. гібридне вторгнення в Україну висвітлювали безліч російських пропагандистів, для яких слово “правда” чуже і огидне. Маніпулятори, генератори фейків – Олександр Коц, Семен Пегов, Дарія Асламова, Юрій Котенок, Олександр Сладков, Дмитро Стешин та багато інших – усі вони як один усіляко дискредитували Україну не лише фейками про “8 років бомбили Донбас”, а й історіями про те, що українська армія слабка, у її складі воюють беззубі наркомани та алкоголіки, а все тримається на найманцях із Польщі, країн Балтії, США, Великобританії тощо.
У якийсь момент російська пропаганда почала впливати і на звіти російських спецслужб про боєздатність Збройних сил України. Все це призвело до того, що міноборони РФ критично недооцінило потенціал ЗСУ в 2022 році і катастрофічно переоцінило свої можливості, що перетворилося зі швидкої та переможної спецоперації на найкривавішу і ганебну для Росії війну, якій поки немає кінця.
Аналогічно і робота спецслужб. На найвищому рівні володіння інформацією в Росії відрізняється кардинально від нижніх виконавчих ланок. Не отримують повної, правдивої інформації, комунікація між ланками порушена і неповноцінна. При цьому верховний головнокомандувач РФ із трибуни ФСБ напередодні самого теракту робить і зовсім шизофренічну заяву, звинувачуючи західні спецслужби, які попередили про небезпеку, у шантажі.
Що ж тоді це за такі російські спецслужби, які не здатні реагувати на загрози, про які їх навіть попереджають?
Тут, хоч як це дивно, згадується інтерв’ю Володимира Путіна у 2020 році, в якому на запитання “Американці краще за нас працюють на нашій же території?” ухильно відповів: “Вони працюють глобально”.
Російські спецслужби за роки після цього інтерв’ю так і не навчилися працювати глобально для запобігання загрозам своїй країні, оскільки основна функція ФСБ та подібних до неї – контроль власного населення та репресії, але ніяк не боротьба з загрозами. Тим часом будь-яка загроза, що виходить ззовні, суворо політизується і піддається пропагандистській обробці. Наче робота спецслужб – це робота ЗМІ, яку піддають цензурі.
Тому ми й бачимо результат – повну деградацію роботи потужної системи, пробити яку “ІД-Хорасан” було б нереально, якби та працювала налагоджено, але це не так. Система працює зі збоями і кульгає на всі чотири лапи, що дозволяє їй лише боротися із власним населенням – з інакодумством. Але серйозніша загроза, навіть із попередженням про неї, стає непереборним викликом.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»