Лідер Китаю їде до Європи говорити про торгівлю й Україну
Пекіну доведеться розплачуватись, якщо КНР не припинить постачання товарів для російського ОПК
Голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін у неділю, 5 травня, вирушив із візитом до Європи, де востаннє був аж п’ять років тому.
У його планах відвідати Францію, Сербію та Угорщину, а ключовими питаннями стануть економіка, торгівля й інвестиції.
Україна також буде в центрі переговорів Сі з лідерами європейських країн насамперед у контексті тісних зв’язків Китаю з Росією.
ВІЗИТ ДО ФРАНЦІЇ З ДУМКОЮ ПРО ЄС
Поїздка Сі до Парижа припала на той час, коли Європейський Союз рішуче взявся упорядкувати торгівлю й економічні зв’язки з Китаєм. Передусім йдеться про стримання потоку дешевого китайського імпорту в ЄС та захисту європейських виробників від дискримінації в КНР.
Європейська Комісія ще торік розпочала кілька розслідувань стосовно незаконних субсидій уряду Китаю виробникам електромобілів, сонячних панелей та інших елементів зеленої енергетики, завдяки чому ті ставлять значно нижчі ціни і витісняють європейців із їхнього же ринку. Не те, щоб уряди інших країн не допомагали своїм виробникам і не давали субсидії чи якісь економічні преференції, але, як зазначають західні аналітики, субсидії Китаю для його компаній у три-дев’ять разів більші, ніж в інших великих економіках.
На обмеження доступу до китайського ринку та недобросовісну конкуренцію європейські компанії скаржаться уже давно. Наприкінці квітня ЄК навіть запустила розслідування правил і практик держзакупівель медичного обладнання в Китаї у відповідь на скарги компаній-виробників медзасобів із ЄС про їх дискримінацію на китайському ринку.
Брюссель не раз критикував Пекін за подібні неринкові практики, проте до останнього уникав робити різкі кроки. Але китайська влада, аби підтримувати зростання власної економіки, залишала критику поза увагою і продовжувала чинити по-своєму, розширюючи виробничі потужності і створюючи усілякі преференції місцевим виробникам.
Якщо розслідування Єврокомісії, яке триватиме близько року, підтвердить підозри в надмірних урядових субсидіях, що видається високоймовірним, на китайську продукцію будуть встановлені підвищені тарифи, щоб зрівняти її вартість із виробленим у Європі. Це призведе до великих економічних втрат компаній із Піднебесної і все більше непокоїть Пекін.
Тож Сі, вочевидь, більше турбуватимуть перспективи відносин із ЄС, ніж із Францією, де все більш-менш добре, а одним із головних завдань поїздки стане нейтралізація програми економічної безпеки Євросоюзу. У цьому контексті Пекін покладає значні сподівання на Париж як на лідера ЄС і його можливості впливати на керівництво блоку.
Минулого тижня про це прямо сказав міністр закордонних справ КНР Ван Ї зовнішньополітичному раднику президента Франції Еммануелю Бонну. Зі слів китайського топдипломата, Пекін сподівається, що французька сторона підштовхне Європейський Союз продовжувати «позитивну і прагматичну політику» щодо Китаю.
Сподівання саме на Францію не випадкові. Рік тому, на початку квітня, Макрон відвідував Китай і провів у компанії Сі кілька днів, поспілкувавшись спочатку офіційно в Пекіні, а потім у менш формальній обстановці в Гуанчжоу, місті на півдні Китаю. Після того візиту, що пройшов, за офіційними повідомленнями МЗС КНР, «у теплій дружній атмосфері», а за оцінками аналітиків – за сценарієм Пекіна, склалося враження, що Макрон і Сі зблизилися, тож китайська сторона має підстави для своїх очікувань.
До того ж, серед 27-ми країн-членів Євросоюзу є як рішучі противники Китаю, так і прихильники поглиблення зв’язків із ним. Зважаючи на це, у Піднебесній сподіваються скористатися давно відомим підходом «розділяй і володарюй», намагаючись вбити клин у єдність політики ЄС щодо Китаю.
Проте такі очікування, схоже, марні. За кілька днів до візиту лідера КНР у Францію стало відомо, що Макрон запросив на переговори із Сі президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, одну з найбільших критиків Китаю в ЄС, та канцлера Німеччини Олафа Шольца, який нещодавно відвідував Піднебесну.
Узгоджував Єлисейський палац такий формат переговорів із Пекіном чи ні, не вказується, але це точно не сподобається китайській стороні. Тож переговори і про торгівлю, і про Україну, про що йтиметься нижче, будуть непростими і точно малоприємними для лідера Китаю.
ПОЇЗДКА ДО ДРУЗІВ
Відвідання головою КНР Сербії та Угорщини повністю відрізнятимуться від його перебування у Франції. Згадані дві країни залишаються єдиними «щирими друзями» Китаю в Європі й робитимуть усе, аби Сі почувався щасливим. У Белграді й Будапешті вже заявили про «велику честь» приймати його у себе вдома та не менші очікування чергових масштабних інвестицій із Китаю.
Аналітики вважають, що Китай обрав Сербію і Угорщину, дві європейські проросійські країни, які є великими одержувачами китайських інвестицій, аби спробувати зблизити їх і утримати в своїй орбіті. Для цього Пекін навіть пообіцяв відновити фінансування будівництва залізниці Белград-Будапешт вартістю $1,9 мільярда, хоча економічна доцільність проєкту ставиться під сумнів фахівцями через високий ризик його окупності.
Програми візитів до обох країн не оприлюднювались, але оглядачі вважають, що одним із важливих пунктів перебування китайського лідера в Сербії стане участь у пам’ятному заході до 25-х роковин бомбардування силами НАТО посольства Китаю в Белграді. Тоді загинули всі китайські дипломати, які перебували в приміщенні установи, а сам інцидент набув особливої важливості для китайсько-сербських відносин.
Зруйноване посольство перетворили на великий китайський культурний центр, який має стати найбільшим у Європі. Його будівництво завершене ще два роки тому, однак офіційно він досі не відкритий. Вважається, що затримка пов’язана з очікуванням візиту Сі, під час якого центр і відкриють.
В Угорщині акцент буде зроблено на економічній та інвестиційній складовій. Прем’єр-міністр цієї країни Віктор Орбан усіляко заохочує китайські інвестиції та тісніші зв’язки з Пекіном на тлі зростання розбіжностей із Брюсселем. Заяви угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто регулярно з’являються на шпальтах центральних китайських медіа.
Варто також нагадати, що на Третьому форумі високого рівня ініціативи «Один пояс, один шлях» (глобального інфраструктурного мегапроєкту Китаю), який відбувся у листопаді минулого року в Пекіні, Орбан був єдиним учасником із ЄС. Його посадили на одному з найпочесніших місць у першому ряді разом із Сі та російським диктатором Путіним.
Очікується, що в Будапешті Сі та Орбан оголосять про старт масштабного будівництва в Угорщині заводу одного з найбільших автовиробників Китаю Great Wall Motor. Китайський автовиробник має намір у партнерстві з Mercedes-Benz інвестувати в проєкт близько $7,6 мільярда, що стане найбільшою в історії Угорщини прямою іноземною інвестицією, яка створить близько 9000 нових робочих місць.
Це на додачу до минулорічного оголошення китайського автогіганта BYD, одного з найбільших світових виробників електромобілів, про плани також побудувати завод в Угорщині. Схоже, великі китайські корпорації намагаються максимально скористатися прихильністю угорської влади й розмістити свої виробничі потужності якнайближче до платоспроможного європейського ринку.
Візит Сі до Будапешта цього разу важливий іще й тим, що Угорщина в другій половині року головуватиме в Раді Європейського Союзу й отримає важелі для потенційного впливу на політику ЄС щодо Китаю в бік її пом’якшення. Як сказав Ван Ї, Китай сподівається, що Угорщина, перейнявши ротаційне головування у Євросоюзі, сприятиме «раціональному та доброзичливому погляду ЄС на розвиток Китаю» і більш позитивній та прагматичній політиці блоку щодо КНР.
Поїздки до Сербії та Угорщини також важливі для Пекіна як демонстрація його все ще вагомого впливу в Центральній та Східній Європі (ЦСЄ) на тлі негативних тенденцій втрати позицій. Так, протягом останніх кількох років деградує формат 17+1, головний інструмент Китаю в роботі з країнами ЦСЄ. Розчарувавшись у цьому форматі, з нього вийшла Литва, а інші 16 країн знизили рівень свого представництва й загалом його пріоритетність для себе.
При цьому чим довше триває російське вторгнення в Україну і посилюється проросійський ухил нейтралітету Китаю, втрата ним позицій у Європі лише прискорюється. Тому бажання Сі підтримати і зберегти останніх друзів є зрозумілим.
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ
Триваюча російсько-українська війна буде серед головних тем переговорів Сі під час європейського турне. Проте звучатиме, вочевидь, по-різному в його першій частині у Франції та другій – у Сербії і Угорщині.
Президент Франції, як і канцлер Німеччини за місяць до нього напередодні поїздки до Китаю, заявив, що закликатиме китайського лідера вплинути на Путіна і спонукати того припинити війну в Україні. За участі Фон дер Ляєн і Шольца в зустрічі такий сигнал європейців стане надзвичайно потужним.
Проте сподіватися, що Сі дослухається і хоча би спробує сказати щось подібне російському очільнику, марно. Китай визначився зі сприйняттям війни і зайняв вичікувальну позицією, дозволяючи подіям розвиватися без його втручання, паралельно активно торгуючи з Росією тим, що не підпадає під західні санкції.
Набагато дієвішим стане попередження європейської сторони про наслідки для китайських компаній за постачання країні-агресорці товарів подвійного призначення й тим самим підтримку військово-промислової бази РФ. Це те, про що китайських лідерів минулого тижня прямо попередив держсекретар США Ентоні Блінкен під час візиту до Китаю.
Блінкен сказав, що китайські верстати й мікроелектроніка ідуть на виробництво ракет, безпілотників, танків та іншої зброї, яку Путін використовує для продовження вторгнення в Україну, й наголосив, що європейські партнери також дуже занепокоєні цим. Держсекретар закликав уряд Китаю вжити заходів для припинення таких постачань і пригрозив, що в разі відсутності реакції США застосують санкції проти компаній із КНР.
Такий же сигнал, вочевидь, прозвучить і в Парижі. Лідери ЄС і, зокрема, президент Франції, вже тривалий час заявляють китайській стороні, що майбутнє європейсько-китайських відносин напряму залежить від позиції Пекіна щодо війни. І якщо Китай не бажає засуджувати Москву за її агресію чи допомагати Києву вистояти й відновити суверенітет, то нехай і не постачає їй нічого, що підтримуватиме вторгнення.
Висловлена безпосередньо Сі демонстрація солідарності ЄС із Україною буде важливим сигналом для Китаю про єдність демократій у протистоянні країні-порушниці міжнародних правил, а також марність сподівань розколоти їх чи дочекатися, доки вони втомляться від війни. Для Пекіна, де не відкидають можливість власної «спеціальної військової операції» на Тайвані, це надзвичайно важливо.
Що ж стосується поїздок до Сербії та Угорщини, там українське питання набуде протилежних відтінків, ближче до російського триколору. В Белграді й Будапешті точно не згадають слово «агресія», але будуть звинувачувати НАТО і Сполучені Штати в розпалюванні війни, критикувати антиросійські санкції і військову допомогу Україні. Ці проросійські загравання, направлені швидше на власні аудиторії, нікого в європейських столицях не здивують, і зважати на них теж ніхто не буде.
Ще один важливий момент у контексті європейського турне Сі пов’язаний із Глобальним самітом миру в Швейцарії. Як відомо, Росію на цей саміт не запрошують, натомість участь Китаю була б дуже важливою, і Україна, як заявив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, робить все можливе, аби залучити представників Пекіна до участі в ньому.
Тут існує хоч і невелике, але сподівання на успіх попри шалені зусилля Москви якщо не зірвати форум у Швейцарії, то максимально зменшити присутність на ньому країн.
Китай отримав запрошення долучитись до саміту, але про свої плани мовчить. Західні медіа повідомляли, що спецпредставник уряду КНР Лі Хуей під час своєї останньої місії в березні нібито заявляв європейським партнерам, що Китаю не буде на форумі, якщо туди не запросять Росію, але в офіційних повідомленнях цієї тези не було.
Натомість китайські очільники від березня повторюють, що їх країна підтримує міжнародну конференцію, визнану Україною і Росією, за рівної участі всіх сторін та з обговоренням усіх варіантів миру. Таке розлоге формулювання дозволяє широкий маневр і трактування залежно від ситуації.
Наприклад, можна піти на зустріч Москві й бойкотувати саміт у Швейцарії, а можна й направити на нього свого представника під приводом, аби бути в курсі дискусій. Останнє видається більш імовірним із тої причини, що Китай прагне глобального лідерства й створення умовної антизахідної коаліції держав на основі Глобального півдня.
Виходячи з цього, якщо більшість країн Глобального півдня будуть представлені у Швейцарії, що є дуже ймовірним, а Китаю не буде, то про яке лідерство Пекіна в антизахідній коаліції може йти мова? А те, що Бразилія, Південна Африка, Індія та монархії Близького Сходу направлять своїх представників до Швейцарії, майже не викликає сумнівів.
У такому разі може йтися лише про антизахідну коаліцію у складі Росії, Ірану, Північної Кореї та ще кількох невеликих і економічно неспроможних країн-союзниць Москви. Такий формат не відповідає амбіціям Китаю і зовсім його не влаштовує.
Натомість трибуну Глобального саміту миру, серед іншого, можна використати, аби вчергове гучно й на весь світ заявити про миротворчі потуги Піднебесної в російсько-українській війні та закликати до мирних переговорів. Таку промову в Швейцарії міг би виголосити, наприклад, той самий спецпредставник Лі Хуей, найбільше занурений у тематику війни.
Як сказав під час анонсу європейського турне голови КНР речник МЗС країни Лінь Цзянь, візит Сі «додасть стабільності китайсько-європейським відносинам та зробить новий внесок у мир і стабільність у світі». Можливо, почуте лідером Китаю під час цього візиту, й особливо його зустрічей у Парижі, підштовхне його до відповідних роздумів. Дуже хочеться сподіватися, що Китай сам діятиме прагматично й відповідально, до чого дуже часто закликає інші країни.
Володимир Сидоренко, Пекін
Перше фото: Джастін Чин / Getty Images