Центр прихистку українців у «Тегелі»: на особу 2,6 кв.м простору без приватності
У Берліні на території колишнього аеропорту тисячі шукачів притулку місяцями проживають у спільних бараках. Чи з’явиться гідна альтернатива?
Про центр тимчасового розміщення біженців у колишньому берлінському аеропорту «Тегель» чули багато людей. За понад два роки існування прихистку деяким українцям не пощастило чекати там на отримання офіційного статусу та можливості переїхати в більш гідні умови проживання. Чекати тижнями, місяцями та навіть понад рік. Це аж ніяк не 72 години, які людина має провести в центрі, після чого їй мають підібрати помешкання.
Місце, яке спочатку називалося «Центр прибуття для українських біженців від війни», було облаштоване навесні 2022 року. Коли стали зрозумілі масштаби, його перенесли до іншого терміналу аеропорту і підготували до зими. Відкривали центр урочисто, за участі тодішнього правлячого бургомістра та посла України. Їм і журналістам продемонстрували чистенькі й симпатичні, наскільки це можливо, кабінки-кімнатки на 2-4 ліжка, туалетні кімнати, їдальню тощо. Парадну сторону показали й королю Великої Британії Чарльзу в березні минулого року.
«Термінове житло на 900 місць призначене як резервне і використовуватиметься лише в тому випадку, якщо всі інші можливості будуть вичерпані», – відрапортувала в 2022 році місцева влада.
Можливості вичерпалися досить швидко… У перші місяці повномасштабної війни, за деякими даними, до Берліна приїхало майже 400 тисяч українців. Щоправда, не всі з них залишилися у німецькій столиці, хоч багато хто й хотів.
Час плинув, центр не закрили, а навпаки – розширили. Ба більше – сенат (уряд) Берліна планує збільшити його «потужності» фактично в півтора разу. Зараз потік українців, звісно, набагато менший, говорити про «хвилю» не доводиться, але люди прибувають і досі.
Наразі в «Тегелі» мешкають майже чотири з половиною тисячі людей, левова частка з яких – українці. Від акуратних кабінок не залишилося й згадки. У величезних спільних бараках сплять жінки у відсіках разом з сім’ями (і через це виходить, що вони сплять у відсіках з незнайомими чоловіками та всі разом – з дітьми), люди з інвалідністю… Санітарні умови залишають, м’яко кажучи, бажати багато кращого.
ПАРЛАМЕНТ ПРОТИ СЕНАТУ
Наприкінці березня сенат Берліна вирішив продовжити використання центру в «Тегелі» до кінця 2025 року, а також значно збільшити там кількість ліжок – за деякими даними, до понад 7 тисяч.
Опозиція в парламенті німецької столиці – «Зелені» та Ліва партія – готує пропозиції для того, щоби запобігти цьому. Днями вони ініціювали дискусію, на яку запросили експертів, представників волонтерських організацій, української громади, а також кількох колишніх і нинішніх «мешканців» центру.
Всім було що сказати, і все це було сумно.
«Треба визнати, що «Тегель» наразі є не центром реєстрації, яким він був на початку, а місцем, де люди живуть місяцями. Там мають бути створені принаймні мінімальні умови», – зазначила голова фракції «Зелених» Беттіна Яраш. Вона звернула увагу на відсутність доступу для волонтерських і правозахисних організацій та ініціатив, зокрема міжнародних. І закликала відкрити його для тих, хто хоче надати допомогу людям, які травмовані війною і часто потребують психологічної підтримки.
Анне Гельм, голова фракції Лівих, своєю чергою, підкреслила: «Не може бути так, щоб Берлін мав цілий прошарок людей, які не живуть, а просто отримують прихисток. Ми маємо створити перспективи для цих людей». Її пропозиція – повернутися до децентралізованого розміщення новоприбулих. Контейнерні містечка – рішення не ідеальне, але навіть вони більш схожі на дім, аніж «Тегель».
У «Тегелі» ж, як зауважила Емелі Барнікель з громадської організації «Рада біженців», людині надано «2,6 кв. м простору без приватності». «Тегель» має слугувати для відлякування біженців!» – каже Барнікель.
За словами члена парламенту та спікера фракції «Зелених» з питань міграції Жіана Омара, «Тегель» – це найбільший центр масового розміщення біженців з тих, що коли-небудь існували в Берліні, а зараз ще й найбільший у масштабах Європи.
На слуханнях він навів вражаючі цифри та факти, які свідчать, що цей центр є й найдорожчим із тих, що були в Берліні за всіх часів. Витрати на людину там удесятеро (!) вищі, ніж в інших місцях розміщення – 260 євро на добу!
Тарек Алаовс із організації PRO ASYL озвучив річну суму витрат на утримання центру – 450 мільйонів (!) євро, назвавши її такою, що здається «нереалістичною».
Отже, закинути сенату Берліна бажання заощадити на українських шукачах притулку не можна. І насправді влада міста робить дуже багато, щоби прийняти українців. Ідеться більше про бюрократію та відсутність «креативних рішень».
Нещодавно сенат поінформував, що приміщення для біженців на території колишнього аеропорту «Тегель» планується розширити. Зокрема, вже влітку цього року кількість місць має збільшитися на тисячу.
«Саме по собі продовження проживання в «Тегелі» не є бажанням сенату», – підкреслив правлячий бургомістр Берліна Кай Вегнер. За його словами, метою є забезпечити децентралізоване розміщення біженців, однак з огляду на нове зростання потоку українців, що прибувають, наразі це зробити малоймовірно.
Водночас у дев'яти районах Берліна в 2025 та 2026 роках планується будівництво 16 нових модульних (контейнерного типу) центрів розміщення на 6130 місць. Найменший об’єкт розрахований на 150 місць, найбільший – на 620. Це будуть як багатоповерхові приміщення, що використовуватимуться як гуртожитки, так і одноповерхові. Окрім того, плануються триповерхові приміщення з квартирами.
Так звана «програма житлових контейнерів 2.0» терміново потрібна для забезпечення розміщення біженців у найближчі роки, кажуть у сенаті.
За словами Вегнера, заплановано 16 таких локацій, і вони не будуть останніми.
ДІТИ, В ЯКИХ УКРАЛИ ДИТИНСТВО
Особливий біль «Тегеля» – діти. Путін уже вкрав у них нормальне дитинство, у багатьох – батьків, а життя в Німеччині подекуди ще більше загострює стрес.
У центрі наразі перебувають понад 800 дітей і підлітків до 18 років.
Хоча малюкам і видають спеціальну їжу, але батьки скаржаться, що вона не підходить, ішлося під час дискусії в берлінському парламенті.
«Лише 200 дітей відвідують школу», – розповіла голова правління Альянсу українських організацій Олександра Бінерт.
На сайті ж сенату торік писали про створення так званої вітальної школи для дітей та молоді із центру на 300 учнів з подальшим збільшенням місць: «Школа TXL Welcome School пропонує уроки для дітей та молоді з сусіднього центру прибуття на місці колишнього аеропорту «Тегель». Обладнані аудиторії, програми для занять спортом та ЛФК… Тут пропонуються стандартизовані класи з доступом до Wi-Fi для дітей молодшого шкільного віку, а також для навчальних груп з підлітками».
Бінерт наполягає, що у певній частині умови перебування в «Тегелі» порушують права людини, принижують людську гідність, а деякі випадки можна трактувати навіть як «нелюдське поводження».
Олександра – відома в Берліні активістка. Проблеми українців, які рятуються від війни, вона озвучує на всіх рівнях – від канцлера до парламентаріїв і експертів.
Анна Могилатенко, яка представляє благодійну організацію Sunflower Care e.V., що була створена після початку повномасштабного вторгнення, акцентує на незадовільних санітарних умовах, зокрема в душах і їдальнях. У центрі в деяких місцях можна побачити щурів і мишей, санвузли часто не працюють і вчасно не ремонтуються. У відсіку розміщені 14 ліжок, на яких подекуди сплять кілька членів родини та ще й домашні тварини. Простір на людину, як зазначалося, – 2,67 кв.м. Місця для дозвілля обмаль, для навчання – майже немає.
Окрема проблема – доступ мешканців «Тегеля» до медичних послуг. «Люди з хронічними захворюваннями, іноді навіть інфекційними, не отримують необхідних ліків. Такі люди не можуть знаходитися в «Тегелі» більше ніж 1-2 тижні», – підкреслює Могилатенко.
Німецька влада забезпечує українських шукачів притулку медичним страхуванням – дякуємо за це. Але ті, хто перебуває в «Тегелі», можуть очікувати на оформлення страхування місяцями.
ТУТ ВАМ НЕ КУРОРТ
Охоронці (здебільшого це не німці) поводяться не просто зверхньо, вони часто зловживають «повноваженнями», а на критику відповідають коротко: «Тут вам не курорт», «Не подобається – повертайтеся додому», «Тут немає демократії».
Під час дискусії в берлінському парламенті говорилося й про випадки, коли ті, хто мали би забезпечувати порядок, домагаються жінок і дівчат у центрі. І що на його територію потрапляють наркотики.
Одна з жінок розповіла, як уночі п’яний чоловік переплутав місце і завалився до неї в ліжко, в якому вона спить з дитиною, і добре, що скраю лежала вона, а не малеча.
Потрапити в чуже ліжко – не проблема, адже двоповерхові, по суті, нари навіть не дозволяється завісити – все має бути прозоро. Переодягнутися, щоби на тебе не дивилися, можна, наприклад, у туалеті розміром 80х80 см. Або відстояти в черзі до великих душових кабінок для людей з інвалідністю, яких на 700 людей є цілих дві.
Як з’ясувалося, адміністрація може буквально викинути з центру тих, хто висловлює зауваження. Один зі співбесідників розповів автору про те, що опинився на вулиці після чергової спроби захистити свої права з усіма фактами та необхідними документами. Допомогли друзі, які мешкають у Берліні, вони запросили до себе до дому.
Тривалість перебування в центрі – чисте везіння або, точніше сказати, невезіння. Очікування документів за параграфом 24 – «тимчасовий захист» (до речі, вже через це називати українських шукачів притулку «біженцями» некоректно з юридичної точки зору, а не тільки з етичної) – може тривати лічені тижні, а може тягнутися місяцями.
Важко в таких умовах навіть за дуже сильної мотивації вчити німецьку мову та швидко «інтегруватися», на чому наполягає влада. Без папірця про завершення мовних й інтеграційних курсів знайти бодай якусь роботу неможливо, навіть якщо формально ринок праці для українців був відкритий від самого початку.
Але навіть якщо пощастило знайти роботу, щоб переїхати в інше житло, його треба спочатку знайти. Вірніше, місто має його знайти. Квартир не вистачає катастрофічно. До того ж, минулого літа Берлін перемістив десятки людей, які тимчасово проживали в хостелах і готелях, до центру в «Тегелі», щоб звільнити місце для туристів.
Дехто готовий був би перебратися в інший центр, у Берліні такі є, і умови в них загалом кращі. Когось беруть до себе друзі та знайомі.
Не подобається центр не лише мешканцям, а й ксенофобам. У середині березня цього року «Тегель» горів. Згорів повністю павільйон, де мешкали щонайменше 300 шукачів притулку, зокрема українці. Люди та тварини (так, там живуть і улюблені чотирилапі), на щастя, не постраждали. Поліція не виключає підпал.
ВЕЛИКІ ПЛАНИ НА КОЛИШНІЙ АЕРОПОРТ
…«Тегель» має бути закритий!» – погодилися всі, хто взяв участь у жвавій дискусії в парламенті.
Керівництво міста напевно й хотіло б цього, адже планів на колишній аеропорт безліч. Тут хочуть побудувати і житловий комплекс, і студентський кампус, і зону Urban Tech Republic, відкрити нічний техно-клуб на 700 відвідувачів і розбити ландшафтний парк.
«Це буде зовсім новий район Берліна з промисловими майданчиками, студмістечком та житловим кварталом. Те, що в «Тегелі» знаходиться центр прийому біженців, частково затримує втілення цього масштабного проєкту», – жаліється місцева влада.
Й обіцяє продовжувати термін використання центру лише до 31 грудня 2025 року з подальшим демонтажем об'єктів.
За даними управління соціального забезпечення, на цей час у Берліні існує близько 12 тисяч місць для екстреного розміщення (як автору повідомив бургомістр, у Берліні зараз перебувають 65 тисяч українців). Звісно, українці самі доволі швидко звільнять і центр у «Тегелі», й інші центри по всьому Берліну, в Німеччині та Європі, якщо Путін завершить свою криваву злочинну війну проти нашої Батьківщини.
І навпаки, якщо війна триватиме та дедалі більше українських міст будуть зруйновані, на Європу, насамперед Німеччину, може чекати нова величезна хвиля біженців, і це вже будуть проблеми іншого масштабу. Якщо наші європейські партнери хочуть цьому запобігти, вони мали би зробити набагато більше та швидше для того, щоб Україна перемогла.
Ольга Танасійчук, Берлін