Європейські вибори: чому важливі для нас і чого чекати
Європейський парламент наступного скликання матиме особливу місію - закріпити місце ЄС у світовій політиці (разом з Україною)
Наступного тижня в Європі відбудуться вибори до Європейського парламенту. У різних країнах-членах ЄС вони пройдуть у різні дні, але все сконцентрується в декілька днів, з 6 до 9 червня. Про вибори досить багато говориться з різних точок зору, з різних партійних перспектив, з різними оцінюваннями та опитуваннями. Проте сьогодні зосередимося саме на політичному складнику: що на нас може чекати, чому для нас важливий Європейський парламент, і які очікування в Україні, в Європі від цих виборів, а головне – як діяти після виборів.
Отже, що таке Європейський парламент? Усі знають, що таке парламент, але в Європі, в Європейському Союзі цей орган має дещо особливі й специфічні функції. Він не має законодавчої ініціативи, оскільки законодавство і такі ініціативи – це пріоритет національних парламентів. Але попри це Європейський парламент відіграє дуже важливу роль у процесі ухвалення законодавчих резолюцій, рішень, впливає на формування порядку денного Ради Європейського Союзу, а що тепер найбільш важливе – він затверджує склад Європейської комісії і голосує за кандидатури вищого керівництва Євросоюзу. Європарламент за роки, які триває агресія проти України, став одним з осередків однозначної і дуже вагомої підтримки нашої держави. Ця інституція відіграла одну з ключових ролей, і не тільки стосовно України, але і щодо Європейського Союзу як такого, як зовнішньополітичного глобального гравця.
Європарламент ухвалював для нас дуже потрібні і своєчасні рішення, інколи він ішов навіть попереду Європейської комісії з тими сміливими проєктами і, головне, баченням, що без допомоги України, без відбиття агресії Європейський Союз опиниться під прямою загрозою з боку агресора.
Сьогодні Європейський парламент являє собою досить складну політичну конфігурацію, в яку входять не національні партії, а надпартійні європейські об’єднання. Тепер в Європейському парламенті більшість мандатів (177) має Європейська народна партія, – це провідна сила, яка послідовно підтримує Україну, це організація, яка об’єднує 49 колективних членів з усіх 27 країн-членів ЄС. Очікується, що Європейська народна партія зможе зберегти таку ж кількість місць, можливо, трохи зменшить представництво, але все ж таки очолить список рейтингу нового складу Європейського парламенту. Сюди входять такі партії, що очолюють уряди у своїх країнах, як, наприклад, ХДС/ХСС з Німеччини, республіканці з Франції, «Вперед, Італіє», Громадянська платформа з Польщі, багато інших.
Європейська народна партія є послідовним і надійним союзником України. Ще з початку агресії Європейський парламент, зокрема ЄНП в цьому парламенті, виступали за те, щоб підтримати Україну всіма можливими засобами, а також сконцентрувати цю підтримку і створити План ЄС для перемоги України. Сподіваємося, що такий план і буде створений.
Важливо також, що кандидатом від Європейської народної партії на посаду президента Європейської комісії є добре нам відома Урсула фон дер Ляйєн, яка неодноразово і відвідувала Україну під час війни, і наполегливо робила все, щоб збільшити підтримку нашої держави. Урсула фон дер Ляйєн має високі шанси зберегти за собою цю посаду, тому її роль буде й надалі важливою.
Прогресивний альянс соціалістів і демократів – це друга за кількістю фракція в Європейському парламенті, на сьогодні вона має 144 мандати. Послідовно і щоразу на кожних виборах альянс соціалістів і демократів посідає друге місце, починаючи з 1999 року, а до цього завжди перемагав на виборах до Європарламенту. Так само об’єднує політичні партії з усіх 27 країн-членів, згідно з опитуваннями, Прогресивний альянс соціалістів і демократів і збереже 139 мандатів. Це дещо менше, ніж вони мають тепер, але також гарантовано виводять цю фракцію на друге місце у новому складі Європейського парламенту.
Отже, ці найбільші політичні сили, ЄНП і соціалісти, матимуть більшість, проте більшість буде недостатньою для того, щоб ухвалювати рішення з усіх питань: кадрових, ухвалення законів, просування тих чи інших ініціатив, тому потрібен буде компроміс, треба буде шукати, з ким об’єднатися в наступному Європарламенті, де передбачається обрання 720 європейських депутатів.
На третьому місці тепер перебуває ліберальний бок «Оновити Європу», він має 101 мандат. «Оновити Європу», чи Renew Europe, – це політичний наступник альянсу лібералів і демократів Європи, об’єднує, як і випливає з назви, переважно ліберальні партії. Традиційно це угруповання партій ставить на чільні місця питання безпеки, і тому безпека Європейського Союзу, розвиток військової співпраці між собою та з Україною також буде в перших пріоритетах цього об’єднання. Очікується, що ліберали можуть отримати трохи більше, ніж 80 мандатів. Це суттєво менше, ніж у цьому складі, але є шанси зберегти третє місце.
Група «Європейські консерватори – реформісти», тепер вони мають 64 мандати, там 19 партій-учасниць, також з різних країн, серед них польська «Право і справедливість», «Брати Італії», латвійська «Вітчизна» тощо. Вони також відомі тим, що послідовно займають проукраїнські позиції. Небезпека в тому, що йдеться про можливість приєднання до цієї групи угорської партії «Фідес», яку очолює Віктор Орбан.
Група «зелених» тепер об’єднує дві європейські партії, підтримує вступ України до Європейського Союзу. Однак тепер їх позиції слабкі, і очікується, що ця партія набере в межах 47 місць, що суттєво менше, ніж вони мають тепер (72 мандати).
Такий є на сьогодні розклад. Як ми бачимо, в цій ситуації більшість політичних сил підтримує Україну, і тому з цієї точки зору політична підтримка нам забезпечена.
Занепокоєння в Європі, і не тільки в Європі, зумовлює посилення альянсу «Ідентичність і демократія». Це ультраправе угруповання, яке відоме своїми проросійськими поглядами і також заслуговує на окрему увагу, коли ми говоримо про вибори, а головне – про те, що буде після виборів в Європейському парламенті.
Що зробив склад Європейського парламенту, який закінчує свою каденцію? Цей парламент, мабуть, вперше в історії Євросоюзу мав справу з трьома безпрецедентними викликами, не тільки в історії Європейського Союзу, але і світу. Перший з них – це Брекзит, вперше в історії Євросоюзу одна з країн-членів ухвалила рішення залишити Союз. Цей процес був тривалим, болючим, але вже закінчився.
Другою проблемою була пандемія і, звісно, це теж вимагало великої роботи і координації зусиль в рамках Європейського парламенту. Ну і, звичайно, – агресія проти України і війна.
Треба про це сказати окремо, бо війна в Україні буквально підштовхнула Європейський Союз і Європейський парламент до швидкого руху в напрямі набуття своєї глобальної ідентичності і усвідомлення своєї ролі перед лицем загрози агресії, яку несе з собою Російська Федерація. За період від початку війни Європейський Союз, а разом з ним Європейський парламент зробили величезні кроки для того, щоб Європейський Союз набув цієї глобальної ідентичності й самостійності.
Ситуація в Сполучених Штатах Америки також підштовхнула європейців думати більше про власну безпеку й оперувати тими термінами, які ще декілька років тому в Європі не були популярними: самостійність, самодостатність, опора на власні сили. Війна показала, що цих сил замало, що треба розвивати оборонно-промисловий комплекс, треба допомагати Україні, треба робити багато чого, щоб бути здатними відповідати на сучасні виклики.
Отже, зроблено за п'ять років багато, набуто досвіду роботи в кризових умовах і головне – сформовано послідовну позицію щодо майбутнього Європейського Союзу і майбутньої підтримки України.
У чому особливість цих виборів? Особливість якраз у тому, що посилюються ультраправі, і фракція «Ідентичність і демократія» може отримати, за різними прогнозами, 86–88 мандатів. Це може вивести цю політичну силу на третє місце у складі Європейського парламенту. Проте вони небезпечні не тим і не стільки тим, що розхитують європейську єдність, але також відомі своїми пропутінськими, проросійськими поглядами, їх відкрито підтримують з боку Росії, зокрема й фінансово. Отож небезпека криється не так у тому, що вони впливатимуть на рішення майбутнього Європейського парламенту, як у тому, що в себе у країнах, звідки ці партії і представники будуть обрані, вони також сприятимуть, щоб ідеї ізоляційні, пропутінські зменшували стійкість і єдність Європи.
Кілька слів про те, яке значення Європейський Союз тепер має для України. Ми не будемо заглиблюватися в деталі, але навіть у великих, доленосних для України питаннях Європейський Союз став надзвичайно важливим для України. По-перше, Україна стала кандидатом на членство в Європейському Союзі, і ми очікуємо, що вже в червні розпочнуться переговори про вступ України в ЄС.
Це спонукає нас ставитися до того, що вже тепер відбувається в Європі, зокрема до виборів у Європейський парламент, як до своєї власної справи, адже нам вести переговори, а потім працювати в цьому ж Європейському парламенті й у складі цього Європейського Союзу. До речі, в цьому Європейському парламенті вже лунали думки про те, що доцільно долучати депутатів Верховної Ради України до роботи Європарламенту вже тепер, на етапі початку переговорів.
Європейський Союз однозначно й одразу підтримав Україну після початку агресії. Він пройшов шлях від Європейського компаса (це був перший документ, який визначав оборонні й безпекові орієнтири) до спільної європейської політики в галузі оборонної промисловості. Це надзвичайний успіх, надзвичайно швидкий прогрес. Велику роль в цьому відіграли також Європейський парламент і президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
І тут повернемося до дебатів між кандидатами у президенти Європейської комісії. Є така практика в Європейському парламенті, що вже на етапі передвиборчої боротьби партійні альянси, які входять до Європарламенту, висувають своїх очільників списків, які в разі позитивних переговорів у подальшому можуть очолити Європейську комісію. Такі дебати відбулися минулого тижня, в них взяли участь висуванці від п’яти партійних фракцій, ультраправі та крайні ліві не брали участі, оскільки не мають шансів ані на цю посаду, ані на підтримку в тому, щоб створити свої якісь проєкти в рамках Європарламенту.
Варто нагадати, що до цих дебатів у Європарламенті, який вже завершує свою каденцію, наприкінці лютого тут відбулися дебати про європейську безпеку та оборону. Вони були важливими не тільки з точки зору майбутньої політики безпеки Євросоюзу, не тільки тому, що ця політика також спрямована на підтримку України, але й тому, що таку політику фактично виробляла, представляла й адвокатувала саме президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
На думку більшості депутатів Європейського парламенту, Євросоюзу необхідно зміцнити обороноздатність блоку і зробити Європейський Союз менш залежним від оборонної підтримки союзників. Вони вважають, що допомога Україні для її перемоги у війні з Росією має стати обов’язковим пунктом в оборонній стратегії Євросоюзу. Будемо сподіватися, що так і станеться.
Хотів би навести слова Урсули фон дер Ляйєн: «ЄС повинен взяти на себе відповідальність за власну безпеку. З підтримкою наших партнерів чи без неї, ми не маємо дозволити Росії перемогти. Бо ціна російської перемоги буде набагато вищою, ніж те, що ми можемо заощадити сьогодні». Це дуже важливі для нас ідеї і політичні погляди, які мають привести до нової якості Європейського Союзу і до нової якості співпраці України з Євросоюзом вже тепер. Урсула фон дер Ляєн серед тих новацій, які вона хоче здійснити в Євросоюзі, назвала запровадження посади Єврокомісара з питань оборонної промисловості, а також наголосила на тому, що офіс оборонних інновацій буде відкритий у Києві.
Вона вважає, що відкриття такого офісу «ще більше наблизить Україну до Європи і дасть змогу країнам-членам скористатися досвідом українців на полі бою та їхньою експертизою щодо інновацій у сфері оборонної промисловості». Це важливо тим, що вже на цьому етапі перезавантаження європейської оборонної промисловості Україна буде частиною процесу. Україна розширюватиме спільне виробництво і буде розглядатись Європейським Союзом, європейським оборонно-промисловим комплексом як власна частина, як один з виробників необхідного для підвищення обороноздатності продукту.
Повернемося до дебатів, які відбулися 23 травня в Європарламенті. Безумовно, тема України була у виступах усіх претендентів на посаду керівника Європейської комісії від всіх парламентських фракцій. Урсула фон дер Ляєн знову ж таки виступила за продовження надання військової допомоги для України у боротьбі за європейські цінності, за свободу проти гноблення. Вона заявила: «Передусім ми маємо підтримати Україну. Україна веде війну за свободу проти гноблення. Це війна демократії проти автократії. Україна бореться за наші цінності та усі вільні нації, тому ми маємо насамперед підтримати Україну і, звичайно ж, одночасно посилити власну оборону».
У своїй програмній промові Урсула фон дер Ляєн повертається до тих проєктів, які вже розпочаті в Європейському Союзі, виконуються Європейською комісією. І в наших інтересах, щоб ці проєкти наближали нас до перемоги і були на користь Україні.
Кандидат від партії європейських соціалістів Ніколас Шмідт, який тепер є єврокомісаром із соціальних прав, також застеріг від переговорів з Росією, до того ж на умовах Москви. Він заявив: «І якщо ми не явно підтримуватимемо Україну, то ми знаємо, що росіяни будуть біля наших кордонів. Вони перетворили свою економіку на військову економіку, все йде на оборону. Так, усі хочуть миру. Але за яких умов? На умовах Путіна, коли він каже, що моє – те моє, а твоє – тема для переговорів. Це Сталін! І ми не можемо вступити в таку угоду».
Також важлива для нас заява, яка не тільки свідчить про безумовну підтримку України, але й застерігає тих, хто час від часу говорить про необхідність ведення переговорів з Путіним.
Ліберальна група «Renew Europe» також висунула свого кандидата, і цей кандидат, як і вся група, погоджується з тим, що Європейський Союз потребує справжньої сили і зміцнення своєї сили. Сандро Гозі, зокрема, заявив: «Або ви сильні, щоб сидіти за столом і відстоювати свої інтереси, або ви опиняєтеся в меню, яке визначають у Пекіні та Вашингтоні». Дуже прозоро і дуже чітко сказано про те, що Європейський Союз має бути суб’єктом, а для цього треба збільшувати власні спроможності.
Кандидат на посаду президента Єврокомісії від «зелених» Террі Райнтке також виступає за посилення співробітництва в рамках ЄС стосовно оборонних проєктів та закупівель озброєння. Вона водночас висловлюється на користь внутрішніх реформ. Чому? Тому що для проведення реформ потрібна сила, потрібні єдність і згуртованість. Таке рішення мають підтримувати всі держави-члени, і тут є небезпека. Террі Райнтке вважає: «Ми не можемо дати таким людям, як Віктор Орбан, право вето на нашу безпеку». Теж дуже прозоре висловлювання, яке свідчить, що в рамках Європейського Союзу, Європейського парламенту є чітке розуміння, що консенсус не завжди ефективний. І є такі питання, в яких треба шукати можливості, щоб більшість мала право заявити про ті рішення, які необхідно здійснити, щоб не ставати заручниками певних лідерів чи політичних сил, які не представляють більшості населення Європейського Союзу.
Європейські ліві також брали участь у дебатах. Вальтер Байєр представляв цю політичну силу, звичайно, зі своїми акцентами і своїми баченнями. Зокрема, оборонні витрати спричинюють занепокоєння в європейських лівих. Наведу також цитату Вальтера Байєра, який, коментуючи витрати в 1,3 трильйона євро на оборону, що тепер здійснює НАТО, заявив: «Це втричі більше, ніж Китай і Росія, разом узяті. Європейські країни НАТО витрачають на оборону вдвічі більше, ніж Росія. І я ставлю собі питання: чи цього недостатньо?».
Як ми бачимо, на сьогодні цього недостатньо, оскільки є брак боєприпасів, військової техніки, брак взагалі потужностей оборонно-промислового комплексу. І при цьому всьому, хоча європейські ліві (та Байєр особисто) виступають за роззброєння, за зменшення витрат на озброєння, він хоче бачити суверенну та відбудовану Україну з безпечними кордонами. Він також запропонував, зокрема, скасувати Україні борг, який вже наша держава має перед Європейським Союзом.
Отже, короткий підсумок. Кандидати від п’яти політичних груп Європарламенту на посаду голови Єврокомісії стояли поруч поряд під час дебатів, а дебати транслювалися в усіх країнах Європи. І на цьому наголосила Урсула фон дер Ляєн. Вона сказала: «Європа має говорити спільним голосом, а ультраправі працюють на користь Путіна. Вони друзі Путіна і хочуть знищити Європу. Ми цього не допустимо».
Маємо надію, що так і буде. Сподіватимемося, що відносне посилення ультраправих у складі Європарламенту не становить політичної загрози для України і проблеми для самого Європейського Союзу.
Європейський Союз разом з Європарламентом і надалі підтримуватиме оборонну політику Євросоюзу, підтримуватиме оборону України, співробітництво з Україною у військовій, фінансовій, гуманітарній галузях, а також допомагатиме Україні здійснювати реформи, необхідні для членства в ЄС. Небезпека криється не в тому, що ультраправі збільшать присутність в Європарламенті. Небезпека – в тому, що ці партії, менш чисельні чи більш чисельні в різних країнах Європи, мають вплив всередині своїх країн. А цей вплив означає, що і Москва, Путін мають вплив на те, що відбувається в Європейському Союзі. Цього допустити не можна, особливо коли ми думаємо про власну європейську перспективу і про те, що з початком переговорів наше членство в Євросоюзі наближатиметься щодня.
Отже, будемо вірити в те, що новий Європарламент розпочне роботу з наміром зробити все, щоб Україна перемогла, відновилася та йшла до членства. І цей Європарламент має зробити Європу сильнішою і більш впливовою.
Ігор Долгов, український дипломат
Повну відеоверсію цього блог-проєкту дивіться на каналі Ukrinform TV
Читайте й дивіться також інші випуски проєкту «Блог Ігоря Долгова»:
● Китайська грамота: форма і зміст європейського турне Сі Цзіньпіна
● Колективний Захід і глобальний Китай: війна в Україні та баланс відносин
● Перемога України: якою буде стратегія США
● США у суботу вирішать долю України: Конгрес голосуватиме за військову допомогу
● Балто-Чорноморський регіон: безпека, співробітництво, формати, проєкти
● Ювілей НАТО: Вік мудрості і час відповідальних рішень про власну роль у світі та роль України в НАТО
● Держава-терорист та міжнародний тероризм: грані стрімко зникають
● Європейський Союз: випробування на зрілість
● НАТО після двох років війни: розширення і приведення у повну бойову готовність Кремля
● Велика війна в Україні й ядерний шантаж РФ: небезпечна стратегія Кремля
● Два роки Великої війни: чому партнери не стали союзниками
● Від Вільнюса до Вашингтона: Україна, НАТО, безпека
● Мюнхенська безпекова конференція: Мир через діалог
● Чи залишиться Європа з Україною без підтримки США
● Стривожена Європа готується до війни
● Рамштайн: від Контактної групи з питань оборони України до “коаліції коаліцій”
● Формула миру: вища математика геополітики. Перший Глобальний саміт миру замість Третьої світової
● БРІКС: Що по той бік «стіни» та з якої цегли її складено
● Державний тероризм. Шлях злочинця
● Що показав досвід нейтралітету Фінляндії і Швеції
● Геополітичний вимір Євросоюзу: Як змінюється ЄС і як на це впливає Україна
● Глобальний Південь: що це таке, як з цим жити і куди рухатися далі