Як Франція протистоїть російським інформаційним вкидам
Історія з фейковими «трунами» під Ейфелевою вежею переконливо проявила технологію провокацій. Французи їм не здаються. Німці – теж
Днями у французьких та українських медіа з’явилась новина про «акцію», яка відбулась неподалік Ейфелевої вежі у Парижі. «… незадовго до 9 години ранку співробітники «Залізної леді» з подивом виявили біля підніжжя Ейфелевої вежі п’ять дерев’яних трун реального розміру. Останні були залишені біля набережної Жака Ширака, на березі Сени. Всі вони були накриті французьким прапором із банером «Французькі солдати, які загинули в Україні» – писала газета le Figaro.
Загадку було розкрито відносно легко, завдяки камерам спостереження і професійності муніципальної служби безпеки Парижа. Одразу було затримано водія фургона, який перевозив труни. Стало відомо, що прибув чоловік із Болгарії і що йому заплатили 40 євро «за висадку людей і вантажу». Двох інших підозрюваних затримали трохи пізніше на автовокзалі в Берсі, коли вони готувалися сісти на автобус у напрямку Берліна. Ними виявились німець та українець, яких затримали з формулюванням за «умисне психологічне насильство», повідомляє інтернет-видання Liberation. Вже в понеділок затриманих відпустили, змінивши статус із підозрюваних на понятих. «Суддя-слідчий має вирішити подальшу їхню долю згодом», – додали в офісі паризького прокурора.
Подія, що її Андрій Шкіль, активіст акції «Україна без Кучми», який уже давно живе і працює у Франції, журналіст та експерт з міжнародних питань, називає малопомітною у французькій пресі і порядку денному, насправді лягає цілком класичним прикладом діяльності російських спецслужб, які активно працюють в Європі. Саме ця пропагандистська акція демонструє і те, що французи навчились чудово розуміти причинно-наслідкові зв’язки подій такого штибу, а основні медіа одностайно вказують на участь у провокації проросійських проксі.
Практично всі провідні видання країни розповідають, що «труни біля вежі» це робота тих самих «активістів», які нещодавно були задіяні у відомій акції з осквернення меморіалу ШОА в Парижі антисемітськими зображеннями. Le Parisien: «Ім'я одного з трьох підозрюваних пов'язане зі справою про виявлені в середині травня антисемітські мітки із зображенням червоних рук на Стіні Праведників, розташованій біля меморіалу Шоа, в центрі Парижа. Згодом інформацію підтвердило агентство AFP».
Новинний телеканал bfmtv вказує на прямий зв’язок події під Ейфелевою вежею з Росією та урядовими колами, посилаючись на слова віцеспікера російського парламенту Петра Толстого в травневому інтерв’ю цьому виданню з обіцянкою вбивати всіх французьких солдатів, які опиняться на території України. Інформаційним агресорам потрібна була відповідна ілюстрація. Тож російський слід у цій історії проглядається доволі очевидно.
Підтверджує це і Андрій Шкіль.У розмові він додає деталей: у двох затриманих і у третього – водія у телефонній книзі знайшли відомий спецслужбам номер болгарського користувача, що був причетний до ще кількох провокацій, в яких підозрюють саме Москву: Луб’янка доволі часто наймає для виконання таких завдань саме болгарських «субпідрядників».
Загалом з початком повномасштабного вторгнення, каже пан Андрій, кількість таких провокацій в Європі і, зокрема, Франції збільшилась. Особливо зараз, коли у розпалі передвиборча кампанія до Європарламенту. Ми можемо пригадати гучну провокацію 2022 року із посилками, в яких українським амбасадам надсилали… очі тварин.
Нині Росія наполегливо, не шкодуючи ні зусиль, ні грошей, працює на багатьох напрямках дезінформації, серед яких подібні провокації та робота ботоферм в мережах. Ліберасьйон, зокрема, посилається на нещодавню історію зі «смертю» 21-річного алжирця, якого було затримано на початку травня після пропалестинського мітингу і який нібито помер через кілька днів тримання під вартою в поліцейській дільниці в Парижі. Джерелом цієї фейкової інформації стала стаття, розміщена на нещодавно відкритому сайті, уже популярному в проросійських колах. Інформація була непоміченою у французькому інфопросторі більш як два тижні. Наприкінці травня ботоферми її актуалізували – кілька користувачів поширили у вірусних публікаціях ту саму «новину», яка цього разу таки набула ширшої авдиторії. Так працює ще один напрямок російської пропагандистської машини, пишуть французькі ЗМІ.
Втім, такі методи нині ще спрацьовують на російськомовну чи проросійську аудиторію. Здавна відома своїм прихильним ставленням до російської культури французька спільнота за майже два з половиною роки Великої війни навчилася давати собі раду із подібними провокаціями. Андрій Шкіль звертає увагу на те, що в історії із трунами ця тенденція помітна, – російські «куратори» події не змогли знайти для цієї інформаційної атаки французьких виконавців. «Щоб зробити акцію проти України, Росії треба було залучити «субагентів» аж із Болгарії. Тобто розраховувати на місцеві кадри їм вже не можна?» Звісно, що такі методи для росіян є ризикованими в сенсі швидкого викриття, але, очевидно, вони не мають інших варіантів.
А, можливо, російська агентура має на меті саме таким чином повідомити уряду Франції, що може діяти у них під носом, у їхній країні? – ставлять непросте запитання у французькій пресі. Адже так само болгари під прикриттям «працювали» на акції з осквернення Стіни Плачу у Комплексі Шоа на початку травня, а кількома місяцями раніше те саме зробили молдавани, які розмалювали зірками Давида стіни в Парижі. Працює це просто: громадяни східно- або південноєвропейських країн їдуть до столиці Франції, селяться у готелі, вчиняють вандальні акції, фотографують свою «роботу» для звіту і їдуть з країни. Про такі методи у лютому в конфіденційній записці, яку оприлюднили у французькій пресі, повідомляла французька внутрішня розвідка (DGSI) «З моменту видворення 4 квітня 2022 року близько сорока шпигунів, які маскувались як дипломати у російському посольстві у Парижі, Москві не вистачає агентів для проведення тут своїх операцій з дестабілізації. Звідси використання молдавських або болгарських субпідрядників, які прибувають на стільки часу, скільки потрібно, щоб виконати свою роботу», – підкреслює високопоставлений експерт з розвідки, якого цитує Le Canard chainé.
Інша історія – це культурні зв’язки Франції з Росією. «Довга історія, яка тягнеться ще з радянських часів», – пояснює Андрій Шкіль. Тут, за словами пана Андрія, мала б активніше працювати українська сторона для посилення проукраїнської позиції. Однак ані гучних протестів української діаспори чи біженців, ані заяв посольства з цього приводу не було. Як приклад, Шкіль наводить щотижневі мітинги, які відбуваються у Парижі у сквері Києва (так, такий нині є у центрі французької столиці) двічі на тиждень. Однак табличку або банер з інформацією про те, що це регулярна українська акція там і досі не поставлено. До того ж ці мітинги нечисельні і не привертають до себе великої ваги.
Втім, як вважає експерт, відверті проросійські наративи, хоча раніше і працювали, але не зараз. «У Франції є кілька новинних каналів, які повністю працюють на забезпечення адвокаційної кампанії України. Вони говорять про ситуацію в Україні, з хорошим аналізом і, як на мене, досить добре роблять свою роботу», – запевняє Андрій Шкіль.
Подібні акції – інформаційні вкиди та провокації – які Росія провадить і в інших країнах ЄС більше мають ефекту для російськомовної публіки. На жаль, сюди потрапляє і частина українських біженців. Росія працює за однаковими лекалами для своєї авдиторії з різних країн. Але в кожній країні ситуація своя. Андрій Шкіль: «Треба враховувати різницю. Для тих, хто ментально і культурно сприймає «рускій мір». 2,7 мільйона російськомовних на 80 мільйонів мешканців Німеччини. У Франції таких 700 тисяч на 70 мільйонів. За такої статистики Німеччина гідно протистоїть російським вкидам.
Втім, для дестабілізації ситуації Росія вміє вибирати моменти. Зараз – рік виборів і для багатьох країн Європи, і для європейських інституцій. Однак, попри очевидність високих ризиків, повномасштабна війна Росії проти України привнесла зміни у погляди багатьох обивателів. Розкриття демаршів на зразок французьких (чи б то болгарських з російськими вухами) фейкових «трун» лише підтверджують, що країна-терористка не полишатиме спроб і надалі шукати способи тиснути на потенційні точки суспільних розломів чи влаштовуватиме провокації для емоційних спалахів. Одностайність у медіа, правда про війну та ще – важливо – підтримка української громади та диппредставництв із засудженням подібних акцій з вимогою розкрити замовників і покарати виконавців мають бути голосними і чіткими. Андрій Шкіль переконує, що французьке суспільство за ці роки проводить велику роботу з виявленням прецедентів і усвідомленням небезпеки російського впливу.
Ярина Скуратівська, Київ