Які практичні наслідки ордерів МКС для Путіна-Шойгу-Герасимова і що робити далі
Саме в міжнародному кримінальному правосудді ми просуваємося чи не найшвидше та найефективніше
Ордер на арешт для Шойгу та Герасимова – це карма, а Міжнародний кримінальний суд – це найкраща гарантія від “договорняків” про мир за спиною України. Отже, вчора, 25 червня МКС знову публічно оголосив у розшук двох російських злочинців, Сергія Шойгу та Валерія Герасимова. Це за обстріли енергетичної інфраструктури України, що є воєнним злочином та злочином проти людяності. І це карма.
Мало того що Шойгу зняли з посади міністра за бездарно провалену війну, а його найближчі соратники під слідством, тепер ще й ордер МКС, що значно збільшує ймовірність серцевого нападу для Кужугетовича чи якогось прикрого ДТП з летальним наслідком.
Вони долучилися до “віртуальної лави підсудних”, де вже сидять в очікуванні свого видавання до Гааги Путін та Львова-Белова за викрадення українських дітей, а також два генерали – командувач далекою авіацією Кобиляш та командувач Чорноморського флоту Соколов за обстріли цивільного населення та інфраструктури України.
Фактично все найвище військове керівництво Росії вже під слідством і переховується від міжнародного правосуддя.
Які практичні наслідки цих ордерів, якщо нікого з росіян не видадуть до Гааги?
1. Ці ордери – назавжди, тобто поки ці путіни-шойгу живі, вони ніколи не матимуть гарантій, що їх не відправлять до Гааги.
Це позбавляє їх зовнішньої легітимності для світу та послаблює позиції всередині країни. За будь-якого серйозного послаблення Росії їхнє видавання може стати меншим злом для російських еліт та можливою розмінною монетою для зняття санкцій.
Звісно, якщо вони раптом не випадуть усі разом з вікна в Кремлі.
2. Росія фактично перебуває в ізоляції, всі її ініціативи або розвалені, або ледь жевріють.
Вони не можуть поїхати до 124 країн і пропускають усі важливі саміти БРІКС та багатосторонні зустрічі, де могли б просувати свої наративи та інтереси.
Навіть напівпорожня ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку), яка мала б бути відповіддю НАТО, перебуває в кризі після того, як Вірменія також визнала Міжнародний кримінальний суд і заявила про можливий вихід з ОДКБ.
Залишається лише регулярно їздити до Китаю на поклін по ярлики та гроші та до Північної Кореї по артилерійські снаряди та досвід виживання в міжнародній ізоляції.
3. Ці ордери розбивають наратив Росії про справедливу війну та “гуманне” ставлення до населення, ураження тільки військових об’єктів. Ордери про арешт підтверджують, що РФ тероризує цивільне населення і знищує цивільну інфраструктуру. Саме тому такі злочини називаються злочинами проти людяності. Учасниками МКС є не тільки західні країни, тому його рішення мають глобальне значення та сприйняття.
1. Вони дають чітку юридичну оцінку злочинним діям Росії в цій війні.
2. Роблять найвище керівництво Росії нерукоподатним у цивілізованому світі, а його ініціативи – маргінальними. Саме тому Росія “сховалася” за китайським мирним планом та просуває саме його.
3. Політикам-популістам у Європі та США дедалі складніше перекласти відповідальність за війну з Путіна на Україну, а заклики припинити допомогу Україні видаються божевіллям та підігруванням диктатору. Ордери про арешт не можна скасувати, як санкції, чи переголосувати, як резолюції Генеральної Асамблеї ООН.
Якими мають бути наші наступні кроки?
1. Ратифікувати Римський статут і активно просувати наші інтереси всередині організації. Це також наше зобов’язання на шляху вступу до ЄС. Усі країни ЄС вже є учасниками МКС.
2. Номінувати суддю МКС від України й лобіювати його обрання. Україна мало представлена в міжнародному правосудді, і тому нас не завжди чують.
3. Ініціювати розширення можливостей МКС розслідувати злочин агресії, що сьогодні фактично неможливо. Це не скасовує ініціативи України щодо створення спеціального трибуналу для злочину агресії РФ, а доповнює її.
4. Наполягати на притягненні Соловйова-Симоньян та інших російських пропагандистів за підбурювання до геноциду українців. Сьогодні вони все ще ховаються за статусом журналіста й уникають відповідальності.
5. Наполягати на розслідуванні підриву Каховської дамби та інших випадків екоциду на нашій території. Екологічна шкода від воєнних злочинів – це сфера, в якій ще дуже мало справ.
6. Вимагати кримінальної відповідальності за захоплення Запорізької АЕС та створення загрози ядерної катастрофи.
7. Надати МКС свідчення та документальні підтвердження скоєння воєнних злочинів щодо українських військовополонених, включно з розстрілами, морінням голодом, сексуальним насильством. Це має бути окрема справа про жорстокість та нелюдяність російського режиму.
8. Спонукати МКС розслідувати насильницькі зникнення, зґвалтування та тортури тисяч цивільних українців з окупованих територій як злочин проти людяності.
9. Захищати МКС від нападів авторитарних режимів та від скепсису з боку США. Риторика в політичних колах США щодо санкцій проти суду послаблює його та грає на користь Росії та Китаю.
10. Зафіксувати всі злочини Росії в єдиному багатотомному дослідженні та збудувати відповідний меморіал з дослідницьким центром, як зробив Ізраїль у Яд Вашем.
Якщо Росія колись стане демократичною державою, то кожен її новообраний президент має починати свою каденцію з візиту до українського меморіалу та просити там пробачення на колінах у мільйонів убитих та закатованих українців.
Як бачите, роботи ще багато. Але саме в міжнародному кримінальному правосудді ми просуваємося чи не найшвидше та найефективніше.
Сергій Петухов, старший викладач кафедри міжнародного права Києво-Могилянської академії, колишній заступник міністра юстиції України