Візит прем’єра Індії до Москви: ганебні обійми на фоні руїн «Охматдиту»

Як Моді прорвав «ізоляцію» в голові Путіна й уособив усю світову демократію

Візит індійського прем’єр-міністра до Москви 8-9 липня мав багато різних вимірів. Але він виявився надзвичайно закритим. І підсумкової пресконференції не було, й економічні домовленості залишилися таємницею. Тому інформацію з більшості тем оглядачі збирали по крихтах.

Але це не стосується головного аспекту цього візиту – пропагандистського. Тут усе достатньо прозоро та відкрито для розгляду.

МОДІ – КРЕМЛІВСЬКИЙ ЗАМІННИК ДЕМОКРАТІЇ

У російській пропаганді найголовніше – яскрава картинка, позитивна образність, які доводять обивателю, що все гаразд. Замість німецького автопрому – китайський (адже воно теж їздить), замість McDonalds’у – «Вкусно – и точка» (адже воно теж жується).

Подібно – і в дипломатії. Замість колишнього миротворця Еммануеля Макрона, який щиро вірив, ніби з Путіним можна про щось домовитися, – нещирий миротворець Віктор Орбан, який таким чином підіймає свою загальноєвропейську вагу. Ну, а представник та очільник найбільшої в світі демократії Нарендра Моді в такому роспропівському контексті уособлює всю світову демократію, яка залюбки зустрічається з господарем Кремля та називає його не інакше як «дорогий друже» і «ваше превосходительство».

Показово і те, що це був перший закордонний візит Моді після нещодавньої перемоги на парламентських виборах. Тобто справді довгоочікувана зустріч. І відразу пригадується, що з товаришем (в усіх сенсах) Сі тільки торік Путін зустрічався тричі. А от з «дорогим другом» Моді – жодного разу. Щоправда, надолужував це телефонним спілкуванням і суто демократичним братським привітом у слухавці.

5 червня путінські ад’ютанти нетерпляче чекали оприлюднення офіційних підсумків голосування на виборах до індійського парламенту, щоб саме Путін став першим із міжнародної спільноти, хто привітає Моді з непростою, але все ж таки перемогою. Слідом ще й вітальну телеграму відправив, так би мовити «контрольний постріл» у виявленні дружніх почуттів.

Та от настав час візиту індійського прем’єра до Москви. І почалася мода на Моді. Треба було бачити, як Путін обіймає дорогого друга в Ново-Огарьові чи як ніжно тримає його за ручки на фоні якоїсь атомної моделі від «Росатому» на ВДНГ. Здається, ще трохи – і кинувся б розцілувати, смачно, по-брежнєвськи. Та ні, сучасні й одночасно архаїчні російські «скрєпи» не дозволяють повторювати подвиги Леоніда Ілліча.

Довелося надолужувати іншим проявом люб’язності – нагородженням гостя орденом святого апостола Андрія Первозванного…

Утім, з огляду на ще одну подію, що сталася під час цього візиту, самого Путіна варто було б нагородити орденом іншого біблійного персонажа, не такого позитивного, – Ірода-дітовбивці.

«ПРОРИВ ІЗОЛЯЦІЇ» В ГОЛОВІ ДИКТАТОРА

У перший день візиту, 8 липня, російські війська завдали масштабного удару по українських містах – Києву, Дніпру, Кривому Рогу, Краматорську, Словʼянську… Агресори випустили понад 40 ракет різних типів, внаслідок чого були пошкоджені житлові будинки, інфраструктура та – що стало найбільш трагічним і показовим – дитяча лікарня «Охматдит».

Тільки дуже наївна людина може повірити, що це випадково збіглося з візитом високого індійського гостя. Перед тим, під час приїзду Віктора Орбана, такого не було, а тут – сталося. Чому? Може, це було своєрідним реваншем за вкрай невдалий для Путіна саміт ШОС у Самарканді у вересні 2022 року. Тоді він виглядав «актором другого плану» на тлі не тільки Сі Цзіньпіна, а й Ердогана. Мало того, ще й Моді завдав йому дипломатичного прочухана на двосторонній зустрічі. Індійський лідер тоді сказав, що «зараз не епоха воєн… демократія, дипломатія, діалог – це для нас важливі інструменти для знаходження рішень». Тоді ж репортери писали, що Путін відреагував на такий закид дуже емоційно, почав нервувати.

І от – два роки по тому. Індійський прем’єр-міністр перебуває з візитом, який вважає важливим і перервати який важко наважитись. І тут – такий жорстокий ракетний обстріл України. Путін показав співрозмовнику (у своїй безжалісно підступній стилістиці), яка саме зараз епоха і де саме він бачив ту критику індійця. І це все – після попередніх обіймів.

«Російська ракета влучила в найбільшу дитячу лікарню в Україні, прицілившись по маленьких онкохворих. Багато хто був похований під завалами. Це величезне розчарування та нищівний удар по миротворчому процесу – бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається з найкривавішим злочинцем у світі в Москві в такий день», – відреагував на цей злочин український Президент.

Відповідно Моді довелося виправдовуватися не тільки перед Україною, а й перед світом: «Будь-яка людина відчуває біль, коли на війні гинуть невинні люди. Ми вважаємо, що конфлікти не можуть вирішуватися на війні, ми за мирне їх вирішення і сподіваємося на якнайшвидше відновлення миру… Коли вбивають невинних дітей, серце обливається кров’ю, і цей біль жахливий». Так, гучні слова прозвучали. Інше питання – наскільки щиро та переконливо це виглядало поряд із пишномовними одами на адресу Росії та її правителя?

І головне – залишається якась загадка, нерозуміння того, навіщо Путін замовив цей обстріл саме зараз, під час другого з двох візитів поспіль на «прорив ізоляції»? Дійсно, помста за Самарканд?.. Таке враження, що це якийсь психологічний «прорив ізоляції» та коротке замикання всередині диктаторської голови.

ОПТИМІСТИЧНІ ІНСАЙДИ ЯК ДИМОВА ЗАВІСА ПЕРЕГОВОРІВ

Якщо говорити про політико-економічні виміри візиту Моді, то вони були вписані всередину ромбу, з двох далеких вершин якого – найбільші на даний момент світові потуги, США та КНР. А з інших двох боків – Індія та Росія.

Демократична Індія є стратегічним партнером Америки. А також сусідом Китаю – як географічним (із невирішеними застарілими прикордонними суперечками), так і у міжнародних об’єднаннях типу БРІКС і ШОС (на самітах яких Моді намагається, за можливості, не перетинатися з Сі). Делі з неприємністю дивиться на зближення Росії та Китаю в останні два з половиною роки і, чесно кажучи, прямо його побоюється. Через це – намагання засвідчити особливі стосунки з Москвою, демонстративно для Пекіна. Що, своєю чергою, дає Кремлю можливість кидати натяк у бік Китаю: от, мовляв, і в нас є якась альтернатива партнерству з вами: як не Захід, то бодай Індія.

Не менш важливим є і те, який зиск має Індія із західних санкцій проти Росії після початку повномасштабної війни. За два роки частка Індії в експорті російської сирої нафти (яку Росія внаслідок санкцій продає зі знижкою) зросла з майже нуля до 40%. Щоправда, є тут і ціла низка проблем із платежами, валютою, а також мільярдами рупій, що належать Росії та застрягли в Індії. Було обіцяно, що візит допоможе вирішити ці проблеми. Але чи так це – невідомо.

Аналогічно російська сторона запускала інсайди, що відвідання павільйону «Росатому» теж не було марним. І РФ запропонувала побудувати в Індії цілу низку АЕС. А ще – продавати в Індію залізничну техніку і багато чого такого різного. Але чи так – невідомо. Замість точних відомостей – набір «інсайдів», більше схожих на піар, рекламу чи димову завісу.

А це навіщо робиться? Не хочуть «світити» контракти, побоюючись нових санкцій? Чи взагалі бояться такі контракти підписувати з тих же причин?

Та що там казати, навіть у традиційному – закупівлі військової техніки з Росії – нема прояснень і пояснень. Так, усі продовжують очікувати, чи буде виконаний Росією давній уже (2018 рік) контракт на мільярди доларів на постачання 5 установок ППО С-400. Дві досі не отримані замовником. Та чи до того тепер російському ВПК, всі думки та потуги якого нині на виготовленні засобів убивства українців і засобів захисту від українців.

Так зустріч, яка дбайливо готувалася та пишно розпочалася як зразково-показова альтернатива вашингтонському саміту НАТО, перетворилася на ганебні посиденьки на фоні руїн «Охматдиту».

Орден Царя Ірода – в студію! Чи куди там у московських царів іродів прийнято – в Георгіївську залу!

А з іншого боку, будь ласка, засоби ППО – в Україну.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: Getty Images