Китай визначився з економічною політикою: чого очікувати в майбутньому

Топменеджери кількох американських компаній пакують валізи до Пекіна по інформацію з перших уст

На тлі важливих для України політичних процесів у Європейському Союзі, де цього тижня відбулася перша сесія новообраного Європейського парламенту, чергового саміту Європейської політичної спільноти, а також на тлі нового витка інтриги у президентських виборах у США менш помітною залишилась подія у Китаї, правляча Компартія якого визначала довгострокові економічні цілі та завдання на наступну п’ятирічку.

Прямо чи побічно ухвалені в Пекіні рішення стосуватимуться України, тож варто ближче придивитися до них.

ОСОБЛИВИЙ ТРЕТІЙ ПЛЕНУМ ЦК КПК

У Пекіні 15–18 липня під головуванням голови КНР Сі Цзіньпіна проходив третій пленум 20-го скликання ЦК правлячої Компартії Китаю (КПК), закрита зустріч найвпливовішої політичної еліти країни. До ЦК КПК, органу партійного керівництва, входять 300 осіб, серед яких усі міністри, очільники провінцій, глави найбільших держкорпорацій, вище командування армії і правоохоронних органів, керівники прокуратури й судової гілки влади.

У системі партійно-державної влади сучасного Китаю визначальний вплив на політику держави має партія, рішення якої потім втілює у життя уряд. Тому партійним зібранням приділяється велика увага як у самому Китаї, так і за його межами, а за перебігом таких засідань уважно спостерігають політики і бізнесмени в багатьох країнах.

Перші намагаються зрозуміти зовнішньополітичні пріоритети Пекіна, а бізнес цікавлять перспективи роботи в Піднебесній і, головне, можливості заробітків на величезному місцевому ринку. Особливо тепер, коли російське вторгнення в Україну запустило дестабілізаційні процеси у світовій економіці і ланцюжках постачань, а головний конкурент Китаю Сполучені Штати Америки поринули у президентську кампанію, і експрезидент Дональд Трамп, чиє повернення до Білого дому з тривогою очікують в усьому світі, видається переконливим і впевненим у своїй перемозі.

Загалом упродовж п’яти років роботи ЦК КПК кожного скликання проводять сім пленумів. Перший, на якому обирають вищі керівні органи партії, – одразу після партійного з’їзду. Останній пленум присвячується черговому партійному з’їзду і має технічний характер.

Найбільш значущим є саме третій пленум ЦК КПК, присвячений визначенню економічної політики Китаю на наступні п’ять-десять років. Ця «дорожня карта» національної економіки, яку затвердила вища партійна еліта, найбільше впливає на іноземний бізнес у Китаї, потенційних інвесторів та експортерів. 

Особливого статусу третій пленум набув після проголошення курсу реформ і відкритості на третьому пленумі ЦК Компартії 11 скликання у грудні 1978-го, завдяки якому великою мірою стало можливим китайське економічне диво. Відтоді на кожному третьому зібранні ЦК КПК чергового скликання ухвалюють важливі для економічної політики КНР рішення.

КЛЮЧОВІ ВИКЛИКИ КИТАЙСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

На підвищену увагу світової бізнес-спільноти до цьогорічного третього пленуму вказує те, що вже наступного тижня Пекін планує відвідати група топменеджерів великих американських компаній із широкою діловою присутністю в Китаї, серед яких FedEx, Goldman Sachs, Starbucks, Nike, Qualcomm та низка інших. Бізнесмени, як пише гонконгське видання SCMP, сподіваються зустрітися з міністрами: закордонних справ Ван Ї і торгівлі Ван Вентао, щоби отримати інформацію про партійні рішення з перших рук.

Такі візити не характерні для керівників американських компаній і вказують на їх стурбованість перспективами своїх бізнесів на китайському ринку. Хоча уряд КНР звітує про загалом пристойні показники зростання ВВП у першому півріччі на 5%, що відповідає планам уряду, певні проблеми залишаються нерозв’язаними й створюють виклики економічним перспективам країни.

Зокрема, у другому кварталі зафіксовано уповільнення економічного зростання до 4,7% порівняно з 5,3% у січні–березні, а спад у фінансовому секторі і стагнація ринку нерухомості сильно похитнули довіру населення, що відбилось на зменшенні внутрішнього споживання. Невизначеності китайській економіці додають посилення суперництва Китаю зі Сполученими Штатами Америки і тривала деградація його зв’язків із великими торговельними партнерами, такими як Європа та Японія.

Заяви очільників Китаю про відкритість і рівне ставлення до всіх учасників ринку не переконують іноземних інвесторів, бо на практиці китайська влада діє навпаки й ухвалює рішення, що відлякують іноземні компанії та перешкоджають їхній роботі в Китаї. Зменшення довіри іноземних інвесторів якнайліпше ілюструють дані уряду КНР, згідно з якими за перші п’ять місяців цього року прямі іноземні інвестиції в Китай упали майже на третину, на 28,2% у річному вираженні.

Нерозв’язаною залишається проблема надлишкових потужностей і перевиробництва, чим Пекіну все частіше дорікають західні партнери. Китайська модель підвищення добробуту населення все ще базується на розширенні виробництва та збільшенні обсягів експорту на зарубіжні ринки.

Для створення нових потужностей уряд прямо і приховано надає значні субсидії виробникам, завдяки яким вартість кінцевої продукції значно нижча, ніж в іноземних конкурентів. Найліпше це ілюструє ситуація з китайськими електромобілями.

Років десять тому влада Китаю визначила пріоритетом перехід на відновлювальні й чисті джерела енергії та спрямувала масштабні субсидії і дотації на розвиток потужностей виробництва електрокарів та обладнання для «зеленої» енергогенерації – сонячних панелей, вітрових турбін тощо. За кілька років, у 2017-му, країною прокотилася хвиля розслідувань численних випадків шахрайства з державними субсидіями, проте ефекту досягнуто, і тепер електромобілі й сонячні панелі «made in China» загрожують знищити не лише компанії-конкуренти, а цілі галузі в іноземних економіках. Аби врятувати своїх виробників, США ввели захисні мита до 100% на китайські електрокари, Європейський Союз установив тариф на рівні близько 48%, а ряд країн, навіть дружніх Китаю, планують вдатися до такого кроку.

Ліквідація перевиробництва призведе до скорочення робочих місць, втрати значною кількістю китайців джерел прибутків і створить виклики соціальній стабільності. Тому влада КНР діє надзвичайно обережно, щоби не спровокувати суспільного невдоволення.

Тож від політичного керівництва Китаю очікували важливих рішень для стабілізації економіки сьогодні та створення підґрунтя для її здорового розвитку в майбутньому.

РІШЕННЯ ПЛЕНУМУ: ЖОДНИХ РІЗКИХ РУХІВ

Нинішній третій пленум мав пройти ще наприкінці минулого року, через рік після 20-го з’їзду КПК, який відбувся у жовтні 2022-го, проте його проведення кілька разів переносили. Головною причиною відтермінування називали необхідність додаткового аналізу мінливої ситуації в китайській економіці та ймовірних впливів на неї складних зовнішніх чинників, що заважало виробленню довгострокового бачення.

Вища партійна еліта провела чотири дні обговорень за зачиненими дверима, за підсумками яких було оприлюднено комюніке, коротке, на 9 аркушів, і з розпливчастими положеннями. Його ключова теза – спрямувати зусилля влади на завершення широкого спектру реформ протягом наступних п’яти років, до 80-ліття проголошення КНР у 2029-му, а до 2035 року побудувати високоякісну соціалістичну ринкову економіку.

«До 2035 року ми завершимо будівництво високоякісної соціалістичної ринкової економіки в усіх відношеннях, далі вдосконалимо систему соціалізму з китайською специфікою, загалом модернізуємо нашу систему управління і в основному реалізуємо соціалістичну модернізацію», – йдеться в комюніке.

Партійне керівництво встановило чіткі терміни виконання своїх програм реформ, що є першою особливістю цьогорічного зібрання. Партія рідко вдається до такої фіксації термінів, і коли раніше в рішеннях пленумів йшлося про реформаторські заходи, а виконати їх не вдавалось, про них забували й тихо відкладали вбік, на майбутнє.

На окрему увагу заслуговує заклик у документі, зосередженому на довгострокових цілях, до всіх партійців неухильно прагнути досягти цьогорічних цілей зростання. Місцеві оглядачі вважають, що така несподівана згадка короткострокової мети вказує на тривогу і стурбованість керівництва Китаю невтішним станом національної економіки та прагнення згуртувати членів партії і підштовхнути їх активніше працювати в цей складний рік.

Решта частин комюніке зосереджена на довгостроковій перспективі і поглибленні реформ у всіх сферах, включно з економікою, сільським господарством, оподаткуванням, захистом навколишнього середовища, національною безпекою, боротьбою з корупцією та культурним розвитком. Саме слово «реформа» в документі згадане 53 рази, проте, на відміну від його західного тлумачення, яке передбачає лібералізацію, у сучасному Китаї це швидше означає підвищення ефективності управління.

«Загальні цілі подальшого всебічного поглиблення реформ полягають у продовженні вдосконалення та розвитку системи соціалізму з китайською специфікою і модернізації системи й потенціалу управління Китаєм», – зазначено в рішенні пленуму. Про лібералізацію ринку і розширення ринкових практик як мету реформ не йдеться.

Серед пріоритетів китайського уряду на наступні роки визначається прискорення науково-технічного розвитку країни як критично важливого чинника переорієнтації економіки з експортної на внутрішній ринок. З тією ж метою планується поглибити реформу пропозиції, глибше інтегрувати цифрову економіку в реальну, осучаснити інфраструктуру та підвищити стійкість промислових ланцюжків постачань.

Тобто політичне керівництво Китаю бачить необхідність перебудови економічної моделі країни, проте не має наміру вживати радикальних заходів, які можуть спровокувати невдоволення людей, і віддає перевагу дуже обмеженим крокам. Тож зменшення потоку дешевого китайського експорту найближчими роками очікувати не варто, а отже торгові конфлікти Пекіна з іншими країнами будуть множитися і посилюватися.

Особливий акцент Компартія робить на вдосконаленні людського капіталу як основи досягнення цілей наукового й технічного прогресу. Для цього, ідеться в підсумковому документі, «партія поглибить комплексну реформу в освіті, структурну науково-технічну реформу та інституційні реформи для розвитку талантів».

На економічному напрямі КПК обіцяє ліпше відтворювати роль ринку, але не згадується раніше часто вживана фраза про те, що ринок є вирішальною силою в китайській економіці. Натомість у комюніке наголошено на необхідності підтримувати ринковий порядок і виправляти проблеми ринку, що відображає занепокоєння Пекіна ризиками у своїй фінансовій системі.

Не обійшли китайські комуністи увагою і медіа. У комюніке йдеться, що Китаю необхідно посилити «керівництво громадською думкою та запобігати і знешкоджувати ідеологічні ризики», що є нічим іншим, як евфемізмом про цензуру ЗМІ.

І останній найважливіший напрям – боротьба з корупцією, яка стала особливим елементом внутрішньої політики від початку правління Сі. Цього разу особливу увагу привертають до продовження боротьби з корупцією в армії. На пленарному засіданні затверджено звіти про корупційні справи колишнього міністра оборони Лі Шанфу та двох інших генералів і наголошено, що партія повинна забезпечити повне керівництво армією та провести необхідні реформи, щоб Народно-визвольна армія Китаю до 100-ліття свого утворення в 2027 році досягнула паритету із збройними силами США.

У підсумковому документі пленуму, звичайно, ідеться про гостру потребу усунення негараздів у критичних сферах, таких як сектор нерухомості та місцевий борг, але коли і як це вдасться зробити, передбачити складно. ЦК КПК ухвалює політичні рішення, а їх практичну реалізацію повинен забезпечити уряд країни, проте він має нешироке поле для маневру, бо для верховного лідера пріоритетами є безпека, контроль над усім і всіма у країні та насадження партійної ідеології. Такі пріоритети суперечать ринковим підходам до економіки і потребують зворотного – максимального «закручування гайок» і викорінення решток вільного ринку.

ІМОВІРНІ ВПЛИВИ НА УКРАЇНУ

Аналіз доступної інформації про політичні рішення китайського керівництва вказує на те, що найближчими роками, принаймні доки на чолі країни Сі, різких змін в економічній політиці не буде. Уряд Китаю далі вигадуватиме різні інструменти економічного стимулювання для підтримання темпів зростання ВВП, проте в складних питаннях, як-от криза ринку нерухомості чи перевиробництво, буде діяти надзвичайно обережно, аби не спровокувати суспільного невдоволення.

Торгівля Китаю з Україною, наразі найактивніший напрям двосторонньої взаємодії, перебуватимн під тиском політичних чинників, пов’язаних із глибокими зв’язками Пекіна з Москвою та загальним наростанням конкуренції Китаю із Заходом. Хоча показники товарообігу й тенденції у двосторонній торгівлі загалом оптимістичні.

Зокрема, у передвоєнному 2021-му Україна наторгувала з Китаєм на $18,9 млрд, за підсумками 2022 року товарообіг обвалився до $11,14 млрд, проте уже в 2023-му, за даними української митниці, почав потроху відновлюватись і становив $12,8 млрд. За перше півріччя поточного року товарообіг досягнув $8 млрд, і якщо така динаміка збережеться, двостороння торгівля наблизиться до довоєнного рівня. Тож можна стверджувати, що політична позиція керівництва КНР не завдає значної шкоди торгівлі між двома країнами, і Китай залишається серед великих торгових партнерів України.

Китайський бізнес також зберігає зацікавленість працювати в Україні. Проте місцеві бізнесмени чекають завершення війни і поводяться обережно, намагаючись уникнути надмірної уваги з боку влади, знову ж таки через політичні причини.

Більший вплив на Україну останні рішення китайської влади матимуть у ширшому розрізі торгово-економічних відносин Китаю із ЄС, найближчим і найважливішим партнером України. Останнім часом напруження у відносинах між Брюсселем і Пекіном стабільно посилюється через надмірно тісну співпрацю Китаю з Росією і потік дешевого китайського імпорту до ЄС, що загрожує європейським виробникам.

Пекін називає свою торгівлю з країною-агресором, зокрема й товарами подвійного використання, «звичайною» і захищає її, а також заперечує незаконність урядових субсидій китайським виробникам і стверджує, що низькі ціни на їх продукцію ринково обґрунтовані. Проте Брюссель не дуже зважає на такі твердження і реагує на практичні дії Пекіна жорсткими політичними заявами й економічними контрзаходами. За цих обставин Україні в торгівлі з Китаєм потрібно враховувати позицію ЄС і, можливо, інколи діяти не зовсім на користь собі, хоча поки що такої потреби немає.

Ситуація в китайській економіці, другій за величиною у світі, є  досить непростою. Західні аналітики пророкують їй уже невдовзі великі труднощі, місцева влада проблеми визнає, але відкидає жорсткі негативні прогнози й обіцяє втримати ситуацію під контролем, із чим, треба визнати, поки що справляється. І це найліпший сценарій, бо економічні землетруси в Китаї відчують по всьому світу, а Україні це тепер потрібно найменше.

Володимир Сидоренко, Пекін

Перше фото: Getty Images