Новий французький уряд: колос на глиняних ногах
Щойно сформований уряд меншості вже потрапив під перехресний вогонь більшості в Національній асамблеї
Під завісу вихідних минулого тижня французи нарешті дізналися про склад свого нового уряду. Склад, який народжувався у переговорних муках, так само як і кандидатура прем’єр-міністра, з якою президент Макрон не міг визначитися цілих два місяці після дострокових виборів у червні. Урешті він призначив главою уряду республіканця Мішеля Барньє.
Понад два тижні Барньє-Макрон кастингували міністрів, оскільки раніше президент пообіцяв народу уряд, який об’єднає націю та служитиме ідеалам республіки. Уряд «єдності» виявився альянсом між макроністами (2-е місце на виборах) та правими республіканцями (4-й результат). Ця нова-стара команда страшенно розлютила лівих, переможців цих дострокових виборів, та потрапила під критику ультраправих, які посіли третє місце.
Не маючи твердої опори, тобто більшості в Національній асамблеї, уряд Мішеля Барньє ще до програмного виступу в парламенті опинився під загрозою висловлення йому вотуму недовіри. Як швидко це може трапитися? Пояснимо, що з цим урядом не так, у чиїх руках його доля та чи встигне він попрацювати з користю для України.
ПРОЩАВАЙ, УРЯД АТТАЛЯ!
Потрібно віддати належне французам як майстрам проведення урочистих заходів – зі змістом та красивою картинкою. Після кількох церемоній відкриття та закриття Олімпійських і Паралімпійських ігор, за якими спостерігав увесь світ, вони організували ще з десяток церемоній передачі повноважень від старого до нового міністрів, за якими стежила вже вся Франція. У понеділок кожне міністерство, де змінився очільник, проводило такий захід – з ритуалами, промовами та прямою трансляцією. Одна з найяскравіших церемоній, за якою нам вдалося спостерігати, відбулась на набережній Орсе, де Стефан Сежурне, якого Макрон відправив єврокомісаром в Брюссель, передавав повноваження своєму наступнику Жану-Ноелю Барро. Майже година подяк, компліментів та помірно теплих обіймів.
Кожен «старий» міністр мав «останню» промову, у якій звітував, що саме він зробив на благо республіки.
Хоча старими їх можна назвати відносно. Атталя призначили прем’єром лише в січні 2024-го, а вже з червня, після виборів, усі міністри працювали у статусі «уряд, що йде у відставку».
ГОСПОДАР ЄЛИСЕЙСЬКОГО ТА НОВИЙ ОРЕНДАР МАТІНЬЙОНА
У понеділок по обіді, після усіх міністерських церемоній та останніх спільних сніданків, Мішель Барньє та 38 членів його команди вирушили в Єлисейський палац. Це було перше засідання ради міністрів під керівництвом, звісно, президента. Хоча Макрон любить формат робочого обіду у своїй резиденції, на цих коротких зборах нових міністрів погодували лише промовами.
"Кожному з присутніх за цим столом доручена місія, більша за нас самих, за наші відмінності", – урочисто заявив президент, слова якого учасники передали журналістам. "У житті нашої країни починається новий час", – додав він, запропонувавши усім користуватись єдиним компасом – «єдність країни та вищі інтереси нації».
Попри велике значення, яке надається у Франції церемоніям та всіляким рангам і званням, нового прем’єр-міністра в місцевих медіа прийнято називати просто «орендарем Матіньйона». Матіньйон – це палац, в якому розташований уряд, а «орендар», як відомо, людина доволі тимчасова. Цікаво, що коли мова йде про президента, то практично завжди він є «господарем Єлисейського палацу». Вочевидь, уряди змінюються швидше, аніж президент, який залишається в палаці вже другий термін.
Перед призначенням «нового орендаря» Макрон влаштував довгий і виснажливий для країни марафон – на початку літа він занурив французів у стрес із достроковими виборами. Після результатів, які не виявили абсолютного переможця, але ще більше заплутали і дезорієнтували суспільство, Макрон взагалі взяв двомісячну паузу, яку назвав «олімпійським перемир’ям».
Поки французи насолоджувались Олімпіадою, а поточними справами керував уряд у статусі в.о., президент шукав. При цьому пропозиція відносних переможців – лівих сил, які висунули свого об’єднаного кандидата на посаду прем’єра Люсі Касте, була відкинута ним як нереалістична. І лише 5 вересня у Матіньйона з'явився новий орендар.
МІШЕЛЬ БАРНЬЄ – АНТИКРИЗОВИЙ ПРЕМ'ЄР МЕНШОСТІ
Мішелю Барньє 73 роки, і він став найстаршим главою уряду в історії П'ятої республіки. На церемонії передачі йому влади від попередника і наймолодшого прем’єра Габріеля Атталя Барньє пообіцяв, що з ним у Матіньйоні не буде грандіозних виступів, натякаючи на красномовність молодого колеги. "Ми будемо робити більше, ніж говорити", – запевнив він.
Зважаючи на тривалість політичної кар’єри Барньє, досьє його досягнень доволі об’ємне. У 1973 році він уже був членом генеральної ради Савойї (департаменту регіону Овернь-Рона-Альпи), потім депутатом парламенту, кілька разів міністром з 1993 по 2009 рік, депутатом Європейського парламенту і, нарешті, віце-президентом Європейської Комісії. Це саме йому Комісія доручила вести переговори щодо Brexit у період з 2016 по 2021 рік. "Він знає, як об'єднати людей за столом для пошуку рішення", кажуть про нього колеги. Барньє – член дуже традиційної французької правої партії «Республіканці» (LR). Власне, на цих виборах його партія набрала лише 5 відсотків та має 47 депутатів, невелике представництво, погодьтеся. У цьому й полягає проблема. Не лише прем'єр-міністр у новому уряді представник меншості.
Французи проголосували за зміни. Перед страхом «не дай Боже, переможуть ультраправі» у другому турі вони віддали перемогу нашвидкуруч об’єднаному лівому «Новому народному фронту». Центристський блок Макрона прийшов другим, але втратив близько 80 депутатів у порівнянні з попереднім складом. «Національне об’єднання» Ле Пен фінішувало третім. А тепер увага! Коли оприлюднили список міністрів, з’ясувалось, що політики там зовсім не того політичного спектру, що перемогли на виборах.
«І останні стали першими», – як жартували деякі експерти. В новому уряді є один-єдиний, та і то вже давно колишній, соціаліст Дідьє Міго, призначений на посаду міністра юстиції. І це найбільш правий уряд за останні щонайменше дванадцять років.
УСІ ВІДТІНКИ ПРАВИХ ІЗ ДОМІНАНТОЮ МАКРОНІСТІВ
Отже, нова виконавча влада є сумішшю різних відтінків правого спектру, домінантною в якій залишається макронівський табір "Об'єднання за республіку".
Із 39 міністрів, заступників міністрів і державних секретарів 20 є членами партії Макрона. Ще три ключових посади дісталися партії Барньє "Республіканці". Зокрема, із цієї політичної сім'ї обрали ключового міністра – внутрішніх справ. Ним став Брюно Рітайо, який до цього часу очолював групу республіканців у Сенаті. Загалом, окрім трьох повноцінних міністрів республіканці отримали ще дві посади міністрів-делегатів і найбільшу кількість державних секретарів – п'ять. Ще раз нагадаємо, що республіканці посіли лише 4-те місце на виборах.
Еммануелю Макрону вдалося зберегти контроль над ключовими, так званими «королівськими» міністерствами. Себастьян Лекорню залишається на посаді міністра збройних сил, де він перебуває ще з 2022 року, одразу після переобрання президента. Ще один вірний гвардієць Макрона, Жан-Ноель Барро (партія «Modem»), очолить міністерство закордонних справ. Трохи пізніше пояснимо, чому це важливо для нас.
І ще трохи статистики без політичного забарвлення. Середній вік уряду Барньє – трохи більше 52 років. Найстаршим є сам прем'єр Мішель Барньє (73 роки), за ним іде міністр юстиції Дідьє Міго (72 роки), наймолодшим є міністр економіки Антуан Арман – йому лише 33 роки. У цьому уряді 20 жінок та 19 чоловіків. Однак серед так званих «повноправних» міністрів домінують все ж діячі чоловічої статі. А тепер пропонуємо оцінити цю строкату команду із нашої, української дзвіниці. Чи можна назвати його «проукраїнським»?
«УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ» ФРАНЦУЗЬКОЇ РАДИ МІНІСТРІВ
Звісно, це суто умовна назва. Однак кілька нових міністрів різних рангів справді вийшли з парламентської групи дружби «Франція–Україна» минулого скликання Асамблеї.
Насамперед, ідеться про нового міністра Європи в МЗС Франції. Бенджамін Аддад узагалі очолював українсько-французьку групу. Аддад переконаний прихильник найбільшої і найширшої допомоги Україні, а також нашої євроінтеграції та використання заморожених російських активів на відбудову. Аддад послідовно захищав у французьких медіа позицію Макрона, коли той підняв питання про можливість введення сухопутних військ, а також коли він оголосив про відправку в Україну "Міражів-2000". Нещодавно саме Аддад наполягав на необхідності надання Україні ракет дальнього радіусу дії, здатних завдавати удари по російській території.
Бенджамін Адад отримав портфель, який належав раніше Жану-Ноелю Барро, оскільки сам Барро пішов на підвищення та став головним французьким дипломатом. І це теж добре для нас. Відповідаючи за Європу, Барро боровся з російською дезінформацією та пропагандою. У своїх інтерв’ю він постійно висловлювався за надання Україні всієї необхідної зброї та і загалом тримав Україну у фокусі.
Як кажуть в українських дипломатичних колах, Барро гарно знається на українському досьє. Єдине, що зараз спектр його завдань стане значно ширшим, бо не обмежиться лише Європою.
Отже, в новому уряді Макрон закріпив за собою те, що йому і так належить за Конституцією, – право визначати зовнішню політику Франції.
Але не лише зовнішньополітичний фланг уряду буде проукраїнським. За квотою Макрона освітою Франції тепер керуватиме Анн Женете. І вона також з українсько-французького «клубу дружби» в парламенті. Це саме Женете подала на розгляд Асамблеї Резолюцію про Голодомор-геноцид українського народу. (Парламент Франції підтримав її у березні 2023 року). Анн Женете взагалі добре знайома з нашим порядком денним, оскільки не раз навідувалася в Україну. От буквально днями, перед своїм призначенням на посаду міністра, вона знову була у нас разом із відставленим вже Атталем.
І, можливо, найважливіше для України, яка воює. Еммануелю Макрону вдалося зберегти на посаді міністра збройних сил «свого» Себатьяна Лекорню. І тут ідеться про безперервність постачань зброї та допомоги для української армії та про виконання усіх раніше досягнутих між державами домовленостей. А це і навчання пілотів, і підготовка та озброєння французами цілої української бригади. Вона має розпочатися зовсім скоро. Звісно, в нас немає часу, доки хтось інший буде входити в курс справ, які вже давно та успішно тримає під контролем Лекорню.
Загалом, як підкреслюють у дипломатичних колах, цей уряд залишається «нашим», тобто проукраїнським. Допоки президент – Макрон.
УРЯД БАРНЬЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ ВОТУМУ НЕДОВІРИ
Утім, вперше за часів П'ятої республіки глава уряду не має навіть відносної більшості в Національній асамблеї. І ця ситуація робить виконавчу владу дуже вразливою.
Ліві розкритикували щойно призначений уряд, назвавши його і "реакційним", і "протиприродним", і «крихким». До оголошення вотуму недовіри закликав колишній президент Франції соціаліст Франсуа Олланд.
"Якнайшвидше позбутися уряду Барньє!" Найгарячіше цю ідею підтримує ультралівий Жан-Люк Меленшон, який уже двічі виводив французів на протести. Його "La France insoumise» (LFI) вимагає не лише відставки «зрадницького» уряду, ця партія ще й зареєструвала петицію про початок відставки президента Макрона в бюро парламенту.
Депутати можуть скористатися своїм правом. І в цьому випадку потрібна більшість, але, от халепа, голосів самих лише лівих для вотуму недовіри недостатньо. Для цього потрібна допомога ультраправих, тобто «Національного об’єднання». І тут найцікавіше.
Ультраправі ніби й не виключають такої можливості. Але – не зараз. Так, Марін Ле Пен висловила жаль з приводу того, що французи, які двічі на останніх виборах висловлювали бажання порвати з сімома роками макронства, «опинилися з перетасованим урядом, далеким від прагнення до змін і черговості, висловленого в червні". Так, їй дуже не подобається ця команда «неприродних альянсів», але водночас ультраправі дипломатично заявляють, що хочуть спочатку подивитися, що ж саме запропонує Барньє французам.
КЛЮЧ ВІД УРЯДУ В РУКАХ ЛЕ ПЕН
Отже, колишня (і майбутня) кандидатка в президенти Марін Ле Пен відіграє ключову роль у виживанні нової команди. Маючи 126 депутатів, вона може легко відправити уряд у відставку негайно. Але, на думку експертів, це було б надто поспішним рішенням для такого досвідченого стратега, як вона.
Насамперед, спільне голосування із лівими є неприйнятним з ідеологічної точки зору. По-друге, ультраправі зацікавлені максимально використати свою силу, щоб дискредитувати опонентів та зіграти на своїх улюблених темах – безпека та імміграція. Вони можуть безмежно тиснути на уряд та просувати свою програму. Чим більше обіцянок, потрібних ультраправим, даватиме уряд, тим довше йому дозволять протриматись.
Дуже ймовірно, що обидва полярних ідеологічних блоки таки зійдуться на голосуванні за вотум недовіри, але зроблять це, коли наблизиться можливість нового розпуску парламенту. За законом, це можна зробити вже в липні 2025-го. І Ле Пен уже оголосила, що її партія із жовтня починає активну передвиборчу кампанію та має намір підготувати "велику зміну, яка дозволить Франції знову піднятися".
Справжнім тестом на стійкість для уряду стане затвердження бюджету на 2025 рік. Згідно з конституцією, проєкт його має бути поданий "не пізніше першого вівторка жовтня". Тож перший вихід Мішеля Барньє на мінне поле парламенту запланований на 1 жовтня.
Лідія Таран
Перше фото: Service photographique de Matignon