Американські гірки для України: Що є визначальним імперативом нашої політики на напрямі США
Є ризик повторення американських гірок з боку Трампа і республіканців, можливо – в інших формах і не з такою різкою амплітудою
«Пенсільванський інцидент» (точніше, реакція Трампа і республіканців на відвідування Президентом Зеленським заводу з виробництва артилерійських снарядів у Пенсільванії) під час візиту Президента України в США став драматичним випробуванням і для самого Володимира Зеленського, і для всієї нашої делегації, яка перебувала в США, для наших друзів у Сполучених Штатах. Проблему вдалося достатньо швидко подолати. Зустріч Зеленського з Трампом все ж таки відбулася. Діалог і співпрацю з республіканцями відновлено. Однак залишився не тільки гіркий осад від цього «інциденту». Насправді вся ця ситуація стала проявом більш складних і системних проблем, які залишаються для нас викликом і надалі.
Що також важливо розуміти, ці «американські гірки» та емоційно-політичні гойдалки Трампа є викликом не тільки для Президента Зеленського та його Офісу, це є виклик для України, яка критично залежить від воєнної й економічної допомоги США. І для нас украй важливо зберігати двопартійну підтримку України в США.
Головне зараз – винести належні уроки з того, що сталося.
Перше, що треба зробити, – ретельно проаналізувати причини ситуації, яка сталася в США.
Нинішня виборча кампанія в США розвивається нервово і конфліктно, це як суцільне мінне поле в інформаційно-політичному сенсі. Особливо це стосується Трампа та його команди, де час від часу може проявлятися і політична істерика, і майже параноя (як у реагуванні на відвідування Президентом Зеленським заводу в Пенсильванії). Вчора вибухнуло по українській темі, завтра може вибухнути по іншій. Дуже побоююся, що найбільші вибухи нас чекають після 5 листопада, коли відбудеться голосування і почнуть підбивати підсумки. Вибухнути може під політичною системою США, що може стати величезною загрозою і для нас, і для міжнародної безпеки в цілому.
На жаль, вже не вперше нас намагаються втягнути в передвиборчу боротьбу в США. Так було в 2019-2020 рр., коли це робили і демократи, і республіканці. Але тоді це були квіточки. І проблеми вдалося оминути. А зараз тема війни між Україною і Росією стала одною з головних (хоча й не вирішальних) тем на президентських виборах у США. І ми стихійно опинилися в лещатах цього протистояння. Нам далеко не все подобається в позиції Трампа по завершенню війни між Росією і Україною, а тим більше не подобається позиція Джей Ді Венса. Але якщо критикувати, то це можуть розцінити як втручання у виборчу кампанію в США. І зовсім не реагувати ми теж не можемо, тому що це стосується наших безпекових інтересів.
Ще одна, і можливо найбільш небезпечна проблема, яка проявилася під час тієї конфліктної ситуації, – наявність людей з антиукраїнськими та проросійськими поглядами у найближчому оточенні Трампа, які можуть здійснювати сильний ситуативний вплив на 45-го Президента США. Свідченням цього стала славнозвісна промова Трампа в ці дні, в якій він згадав про те, що України вже немає, про мільйони загиблих, про зруйновані тисячолітні міста із золотими куполами (ось ця фраза особливо показова), про армію, в якій залишились лише діти і старі люди. Хтось же всю цю маячню влив у вуха Трампу. Навряд чи він сам усе це вигадав. І ми можемо здогадуватися, хто це. Зокрема в цій ролі може виступати Дональд Трамп-молодший (син 45-го Президента США від першого шлюбу), який свого часу був помічений у зв’язках із росіянами.
Саме Трамп-джуніор, до речі, рекомендував батьку Джей Ді Венса в ролі кандидата на посаду віце-президента США від Республіканської партії. Негативний вплив Джей Ді Венса по українській проблематиці ми, на жаль, вже неодноразово спостерігали. Прояви такої позиції можуть бути і надалі.
Ще одна обставина, яку ми маємо брати до уваги, – це те, що Трамп, попри критичні заяви на адресу Президента Зеленського, достатньо швидко змінив свою позицію і пішов на переговори з Президентом України. Звичайно, можна і треба робити поправку на емоційні гойдалки Трампа, але в даному випадку треба враховувати і раціональні чинники. На мій погляд, реакція республіканців на «Пенсільванський інцидент» була нервово-емоційною і явно неадекватною. Але коли Трампа трохи попустило, то і навколо нього, і в штабі республіканців знайшлися люди, які мислять раціонально, і змогли пояснити своєму кандидату, що конфліктний розрив із Президентом Зеленським і різка антиукраїнська позиція принесуть Трампу і республіканцям набагато більше негативу, ніж якихось зисків. Зокрема, йдеться про голоси виборців у тому самому штаті Пенсільванія, і не тільки тих, які є вихідцями з України, а також з Польщі. Трампа також могли звинувачувати в проросійській позиції, що він знов підіграє одному з ворогів Америки. Нарешті, Трампу могли нагадати, що якщо він хоче домовлятися про завершення війни в Україні, то це доведеться робити не лише з Путіним, а й із Зеленським також. Мені здається, що те саме в деталях пояснили і Джей Ді Венсу, тому на дебатах зі своїм візаві з Демократичної партії він узагалі не чіпав українське питання.
* * *
До речі, те, що на дебатах Венса та Волза не згадували про Україну, – це навіть добре. Після «Пенсільванського інциденту» нам краще уникати втягування в мейнстрім передвиборчої боротьби в США. Хай краще про нас не згадують, аніж використовують у конфліктному контексті в гострій електоральній боротьбі. Також добре, що обидва кандидати у віцепрезиденти США погодилися, що підтримка союзників є необхідною.
Взагалі показово, що Джей Ді Венс був відносно стриманим і уникав сумнівних спекуляцій на українській темі, що він робив раніше неодноразово. Схоже, в штабі Трампа зрозуміли, що виступати з критикою Україною зараз не в їх інтересах. Також можливо, що це є наслідком зустрічі між Зеленським і Трампом. Так чи інакше на даний момент це є позитивна тенденція. Інша річ, чи надовго.
* * *
Звичайно, що українська делегація теж багато зробила, щоб переговори між Трампом і Зеленським все ж таки відбулися. Але важливо зафіксувати, що попри складні, і навіть критичні обставини, з Трампом можна домовлятися, і він може різко змінювати свою позицію. Інша річ, через кого і як впливати на Трампа.
Які висновки можна зробити з тієї карколомної і майже критичної ситуації, яка склалася під час візиту Президента Зеленського в США?
По-перше, є ризик повторення американських гірок з боку Трампа і республіканців, можливо в інших формах і не з такою різкою амплітудою. Така вже психологічна специфіка Трампа. Але це також обумовлено і ситуацією в Республіканській партії, частина істеблішменту і виборців якої активно підтримують Україну, а частина (ізоляціоністське крило цієї партії) виступають взагалі проти будь якої підтримки України. Саме ці контрасти в ставленні республіканців до України потенційно створюють потенційні ризики нових «американських гірок» для України і під час нинішніх виборів, і після їх завершення, особливо у випадку перемоги Трампа на президентських виборах у США.
По-друге, під Трампа треба готувати і застосовувати особливу і дуже гнучку стратегію з набором різноманітних тактичних варіантів на різні ситуації (перемога і поразка Трампа на президентських виборах; різні психологічні стани Трампа; конкретні політичні теми, які будуть актуальні для нас, зокрема проблема мирних переговорів з Росією, а також формату воєнної й економічної допомоги Україні з боку США). В будь-якому випадку нам треба діяти на американському напрямі максимально обережно, гнучко і збалансовано, щоб уникати втягування у передвиборчу боротьбу у США та одночасно забезпечувати свої інтереси у США.
По-третє, нам треба налагодити більш-менш регулярний і дієвий канал комунікації з Трампом та його найближчим оточенням, щоб доносити до нього нашу позицію і надавати правдиву інформацію про Україну з питань, які піднімаються в ході виборчої кампанії в США, і впливати як на його ставлення до України, так і на його погляди щодо умов завершення війни між Росією і Україною.
Безумовно, ми маємо і надалі зберігати, попри високий градус передвиборної боротьби в США, двопартійну підтримку України в США. І це визначальний імператив нашої політики на американському напрямі.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»