Саміт БРІКС у Казані: Путін бажаного не отримав, але «поторгував пикою»
Саміт завершився без вигідних для Росії рішень. Єдиний результат, до якого доклався, зокрема, генсек ООН Антоніу Гутерреш, – це картинка для роспропаганди
Саміт БРІКС, який цьогоріч проходив у російській Казані, завершився підписанням спільної декларації. У ній учасники саміту закликають, зокрема, до припинення вогню у Секторі Гази, підкреслюють важливість виконання всіма сторонами іранської ядерної угоди, виступають за повагу до суверенітету Сирії та підтримують прийняття в ООН Держави Палестина в кордонах 1967 року.
Згадали в документі й Україну, виділивши їй всього один пункт, де не було різких формулювань. Натомість були згадки про ООН: «Ми нагадуємо про національні позиції щодо ситуації в Україні та навколо неї, окреслені на відповідних форумах, включно з РБ ООН і ГА ООН. Ми із задоволенням відзначаємо відповідні пропозиції про посередництво і добрі послуги, покликані забезпечити мирне врегулювання конфлікту за допомогою діалогу і дипломатії».
Міністерство закордонних справ України вважає такий текст свідченням того, що Росія не змогла насадити учасникам саміту «свої неоімперіалістичні погляди на зміну світового правопорядку».
«Спроби Москви навʼязати уявлення про нібито альтернативну позицію т.зв. Глобального Півдня щодо російської агресії проти України зазнали чергового фіаско. Декларація продемонструвала, що БРІКС, як обʼєднання, не має єдиної позиції щодо російської агресії проти України», – заявили в українському МЗС.
ЕКСПЕРТИ: ЩО ДУМАЮТЬ ПРО САМІТ І ЙОГО ПІДСУМКОВУ ДЕКЛАРАЦІЮ
«Для Путіна в Казані все пішло не так»
На цей саміт Путін покладав колосальні надії, каже політичний аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.
Диктатору необхідно було продемонструвати підтримку з боку цього утворення і, за можливості, нав'язати свій порядок денний всередині БРІКС. Серед ключових напрямків:
- Боротьба з санкціями і вибудовування на основі організації економічної системи, яка свідомо не реагує на спроби США і ЄС вводити санкції щодо низки держав. Для Путіна було вкрай важливо отримати щось на кшталт різкої антизахідної декларації.
- Сформувати договірну базу кредитування і системи передання технологій всередині БРІКС. Простіше кажучи, спробувати погрожувати створенням «берлінської стіни» в економіці, де незахідні держави використовуватимуть насамперед власну технологічну базу, яка з роками віддалятиметься від умовно «західної». Що створить передумови для умовної «берлінської стіни» і у світовій політиці.
- Заявити про дедоларизацію і, за можливості, анонсувати нову «цифрову валюту».
- Включити в організацію нових членів. Передусім тих, хто голосуватиме синхронно з Росією. Тобто посилити власну вагу в структурі.
- Отримати демонстрацію підтримки у війні проти України.
Але по факту – облом.
Тишкевич: “Згадка у фінальних документах про неприпустимість масштабування війни. Частина аналітиків в Україні сприйняла це як заяву про неприпустимість ударів по території РФ. Але давайте згадаємо, як працює РФ перед важливими переговорами. Росія створює додаткові проблеми в інших регіонах, щоб у разі переговорів запропонувати «вирішити все в комплексі», де поступки в другорядних для себе напрямках обміняти на поступки за ключовим.
І тут ми маємо скоріше заяву, не надто приємну для Путіна, а не дотримання його лінії. Сюди ж додамо відсутність у документах згадки про «російські пропозиції». Є заява про необхідність врегулювати відповідно до статуту, цілей і принципів ООН. А це, на хвилину, і територіальна цілісність».
Кремль розраховував у перспективі на Білорусь, Сербію, країни Центральної Азії, Венесуелу, можливо, Африканські держави із зони російського впливу. Усі ці країни могли створити пул голосів, що дало б РФ можливість диктувати свій порядок денний. Але...
Тишкевич: «Ще перед самітом Казахстан раптом заявляє, що членство в БРІКС на даному етапі не є ключовим завданням. Решта держав регіону теж досить холодні до ідеї (що може здатися дивним, якщо врахувати досвід попереднього саміту). Білорусь заявляє про намір вступити, але задовольняється завданням отримати статус партнера. Чому? Відповідь у позиції КНР та Індії. Китай зайнятий трансформацією ШОС у свою і тільки свою структуру, обмежуючи вплив Росії. І створювати на цьому етапі проблеми в БРІКС у вигляді «російської фронди» не має наміру. Тому держави-партнери Пекіна (навіть ті, де є істотний вплив Кремля) різко стримали апетити!».
Фінансова сфера: кредити і своя валюта. Сторони анонсували збільшення взаємного кредитування в національних валютах.
Тишкевич: «Священна корова» Кремля у вигляді «нової цифрової валюти» так і залишилася мріями Путіна і політичними галюцинаціями тих, хто сидить на російських нібито «інсайдах». Це не означає, що ідея не має права на життя. Вона може бути лише після завершення політики посилення впливу національних валют КНР, Індії, ПАР. Або її провалу настільки, що знадобиться новий механізм забезпечення взаємних розрахунків. Забаганки Кремля на цьому етапі партнерів не цікавлять».
Те саме стосується і світової торгівлі, санкцій. За словами Ігара Тишкевича, держави БРІКС, природно, заявили про проблему, але не стали підвищувати ставки.
Тишкевич: «БРІКС дійсно поступово трансформується в міжнародну структуру, аналогічну за своїм потенційним впливом з G7. Але при цьому країни-учасниці не горять бажанням створювати «антизахідний блок».
Вплив держав БРІКС зростає. Але організація не перетворюється на «політичний блок» (як цього хотілося б Путіну) хоча б тому, що вона об'єднує різні за своєю політичною системою держави. БРІКС дійсно поступово підходить до перетворення на потужну систему економічної взаємодії. Але при цьому не горить бажанням виступати в ролі «політичного противника» для країн умовно «західної цивілізації». Тут ідеться швидше про спільне просування інтересів країн-учасниць».
І, нарешті, казанський форум БРІКС показав, що країни-учасниці не горять бажанням надавати Росії майданчик для свого геополітичного посилення.
Тишкевич: «РФ – частина організації, і на сьогодні це один голос із дев'яти (ну, або 2 на 7, якщо РФ голосує синхронно з Іраном). Змінювати баланс і посилювати можливості Кремля ключові учасники БРІКС не поспішають. А ось розширювати організацію на наступних етапах, коли РФ уже не зможе формувати «пул залежних» під час голосування, найімовірніше, будуть. У 2025 році головування в БРІКС відійде, ймовірно, Бразилії. І це буде вже зовсім інший порядок денний».
«У Казані посилився розкол всередині БРІКС, зокрема між РФ та Китаєм»
Саміт БРІКС у Казані мав стати помпезною вітриною формування потужної опозиції Заходу у складі країн, що притаїли образи на держави, завдяки яким багато хто зі «скривджених» заробляє собі на хліб, а подекуди й навіть з маслом. Але він таким не став і навіть більше того вніс певну дисгармонію в пихату атмосферу клубу без мети і перспективи. Таку думку висловив військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Насамперед виділяється на цьому тлі Китай, який посідає вагому позицію в сучасному світоустрої і не намагається на відміну від Ірану чи Індії, ПАР чи Бразилії, продемонструвати якусь ефемерно-фундаментальну «самостійність колишніх колоній».
Коваленко: «Сі Цзіньпін прибув до Казані як потенційний господар клубу БРІКС, представник країни, що домінує серед присутніх, але в підсумку вийшло трохи інакше. Поява очільника Китаю в Казані затьмарила появу північнокорейських військових у Росії. Адже КНДР досі асоціюють із КНР, а отже, якщо північнокорейські військові були відправлені в російські військові частини, то на це була згода з боку Пекіна. Це усталений стереотип, і в нинішній ситуації він шкодить Пекіну, який намагається демонструвати миротворство».
Заяви ж Путіна на саміті БРІКС звучали так, немов би він є беззаперечним лідером клубу, який визначає майбутнє цього об'єднання, зовсім збентежили Сі Цзіньпіна. Йому явно було важко збагнути, скільки ще може бути нахабства в цьому маленькому чоловічкові.
Коваленко: «Російська пропаганда зараз роздмухує значення саміту БРІКС у Казані до рівня події вселенського масштабу, хоча сама по собі організація навіть і близько не тягнула і на десяту частку від усього того, що їй приписують у питаннях протиставлення країнам Заходу. От коли Індія і Китай почнуть торгувати між собою хоча б на 25% від того обсягу, який обидві країни експортують в ЄС і США, тоді можна починати розмову про якусь противагу. Цей саміт став корисним тим, що він посилив розкол і непорозуміння всередині клубу, хоча б за тим фактом, що перетягування ковдри Росією в регіональних пріоритетах Китаю дало зрозуміти Сі Цзіньпіню, що з-під його ніг вибивають підлогу на його власній кухні. Як думаєте в такій ситуації діятиме лідер Піднебесної? Ну, точно не на користь ні Путіну, ні Ину».
«Тільки красива картинка: стратегічного результату від саміту Путін не отримав»
Україна в підсумковому комюніке саміту БРІКС згадується в доволі вигідному для нас і наших західних партнерів ключі, стверджує дипломат Вадим Трюхан.
Трюхан: «Учасники підтвердили свої національні позиції згідно зі статутом ООН... Путіну не вдалося переконати їх у тому, що вони мають підтримувати його в його злочинних намірах фактично знищити Україну. І це точно про неуспіх Путіна».
З іншого боку, картинка, зокрема початку саміту, може трактуватися роспропагандою як дипломатичний успіх Путіна, як його прорив на міжнародній арені. Адже такого роду заходів, починаючи з 24.02.22 – моменту широкомасштабного вторгнення РФ в Україну – йому не вдавалося провести.
Трюхан: «Путіну було принципово важливо показати своєму плебсу, а також тим країнам, які продовжують орієнтуватися на Росію, що він повноцінний лідер «великої країни». Можна навіть зробити такий висновок: демократичний світ фактично програв Путіну і його камарильї, як мінімум в інформаційному просторі. Бо коли в демократичному світі організовуються якісь важливі заходи, то РФ успішно використовує свою пропагандистську машину, залякування і шантаж, підкуп, щоб зірвати або значно понижувати рівень відповідних заходів».
Захід такими методами, як правило, не користується.
Трюхан: «У Казані ми побачили доволі серйозне представництво. Єдиний, хто не приїхав туди із тих, хто мав приїхати – це президент Бразилії. Але він усе одно включався онлайн. У підсумку – хоча бажаного результату Путін не отримав, він отримав красиву картинку. Відтак Україні разом з партнерами слід діяти у майбутньому більш жорстко в дипломатичній площині, аби руйнувати будь-які наміри Путіна”.
ГУТЕРРЕШ У КАЗАНІ: ЧОМУ ТУДИ ПОЇХАВ І ЯК РЕАГУВАТИ УКРАЇНІ
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш відмовився відвідати ініційований Україною Саміт миру у Швейцарії, але на саміт БРІКС у Казані, аби зустрітися там з терористом №1, який офіційно перебуває у міжнародному розшуку, а також під камери скуштувати кривавий коровай (не виключено, що випеченого саме з краденого українського зерна) – ледь не бігом прибіг.
І це не могло нас, українців, не обурити.
Звісно, повестись, як Ізраїль, оголосивши генсека ООН в Україні персоною нон грата не випадає, але й, очевидно, нинішньої реакції нашого МЗС, яке засудило Гутерреша, заявивши, що «це лише шкодить репутації ООН» (хоча, там репутації давно уже немає) – теж недостатньо. Але які ще є варіанти? Це перше питання. А друге – на біса Гутерріш узагалі поїхав в Казань, навіщо це йому? Пояснення заступника речника Гутерріша, що це, мовляв, «стандартна практика», – абсолютно не переконливе.
«Гутерреш прикриває свою дупу»
За словами політолога Вадима Денисенка, Гутерреш чудово розуміє: це перший в історії ООН конфлікт такого масштабу, де ООН взагалі не бере участі у мирних переговорах.
«Він не може не розуміти, що Росія свідомо це робить, вимагаючи Ялту-2 і новий поділ світу. Він точно не хоче стати тим про кого скажуть: він поховав ООН. Тому він і поїхав у Казань. Наша проблема в тому, що ми не можемо послати його як Ізраїль і оголосити персоною нон грата», – вважає експерт.
У нас, на відміну від Ізраїлю, немає 100% гарантій від США, для яких Ізраїль – основний союзник поза НАТО.
«Водночас толку від Гутерреша у Казані буде стільки ж, скільки й від мирних ініціатив Папи Римського. Гутерреш не за Путіна. Він прикриває свою дупу, сподіваючись, що на якомусь етапі ООН таки долучать до переговорів», – наголосив пан Денисенко.
«Україна має нагадати Генсеку ООН, що його миротворчі ініціативи можуть мати хоча б якісь шанси лише тоді, коли їх буде сприймати Україна»
Політолог Володимир Фесенко вбачає у візиті Гутерреша до Казані відверте загравання з двома постійними членами Радбезу ООН – Росією і Китаєм, а також з впливовими країнами Глобального Півдня, які входять до складу БРІКС.
«Будь-який Генсек ООН завжди є залежним від постійних членів Радбезу ООН і вибудовує з ними особливі відносини. Ще один мотив – просування миротворчої ролі ООН. Але саме в цьому питанні Україна має нагадати Генсеку ООН, що його миротворчі ініціативи можуть мати хоча б якісь шанси лише тоді, коли їх буде сприймати Україна. Подальше надмірне загравання з країною-агресоркою буде сприйматись як сприяння її інтересам. І про це Генсеку ООН має заявити не тільки Україна, а в першу чергу наші західні партнери, особливо ті, які є постійними членами Радбезу ООН», – наголошує він.
Водночас, на думку політолога, з точки зору дипломатичного реагування Україна зробила те, що мала зробити. Посилювати цю публічну негативну реакцію на адресу ООН буде скоріше викидом емоцій, що є демонстрацією слабкості, а не сили.
«Починати якусь активну інформаційно-політичну кампанію проти ООН, без узгодження з нашими партнерами, не тільки не сприятиме нашим інтересам, навпаки може бути використано Росією проти нас. Тож візит Генсека ООН в Казань – це привід для консультацій з нашими партнерами щодо спільного тиску на Гутерреша. Тиск має бути в першу чергу з боку трьох країн Заходу, які є постійними членами Радбезу ООН, – США, Великобританія і Франція».
Ці країни мають пояснити Генсеку ООН, хай і неформально, але достатньо жорстко і переконливо, що його візит до Казані руйнує певний паритет у балансі геополітичних інтересів, якого має дотримуватись керівництво ООН.
«І саме тому він має зробити відповідні кроки назустріч Україні – зокрема це може бути і особиста участь в другому Саміті миру», – підкреслив Володимир Фесенко.
«Треба офіційно заявити: «Україна не бачить сенсу мати справу з Гутеррешем, тому що він однозначно вибрав сторону зла»
Дипломат Олександр Мацука називає заяву заступника речника генсека ООН, мовляв, Гутерреш поїхав в Казань у гості до військового злочинця Путіна, бо це «стандартна практика відвідування зустрічей організацій із великою кількістю важливих держав-членів» – «відвертою брехнею».
«Адже із 36 делегацій, які приїхали в гості до кремлівського диктатора, лише 9 є членами БРІКС, решта – масовка. І питання не тільки в перекручуванні фактів. Своїм візитом генсек проігнорував ухвалену у березні 2022 року резолюцію A/RES/ES-11/1, яка вимагає, щоб РФ припинила застосування сили та вивела свої війська з міжнародно визнаної території України. Резолюція також засуджує порушення міжнародного гуманітарного права та закликає Генерального секретаря ООН докладати зусиль задля деескалації поточної ситуації. Ця резолюція, підтримана 141 державою членом ООН (це дещо більше, ніж 36 клієнтів Кремля в Казані), є законом для Генерального секретаря. А він поїхав у гості до зловмисника, – емоційно коментує дипломат. – Я думав, що гірше бути не може, та помилився. У Кремлі оголосили, що Гутерреша допустять до аудієнції з їхнім царьком 24 жовтня, тобто в День ООН (як мило!). Тобто за бажання генсек міг ввічливо відмовитися посилаючись на річницю Організації. Мовляв, у цей день я маю бути у штаб-квартирі поруч зі своїми колегами.
Та Гутерреш зробив свій вибір – плюнув в обличчя колегам та побіг цілувати путінський черевик: «А як раніше «співав»: «Територіальна цілісність та суверенітет України мають поважатися відповідно до статуту ООН. Нам не можна втрачати жодної хвилини!» Що тут скажеш – лицемірний покидьок, який вже спаскудив власний некролог та не вартий, щоб за життя йому руку подавали».
Головне питання – що робити Україні? У мережі звучала пропозиція, аби ініціювати його звільнення. Цікавимося у пана Мацуки, наскільки це реально.
«Не реально. Немає механізму, який би дозволив зняти генсека ООН з посади. Цей механізм треба придумувати з нуля. Зараз на це ніхто не піде, бо воно нікому не потрібно. Тому в даному випадку може йтися виключно про якісь політичні демарші, – каже дипломат. – Нинішня реакція МЗС – це перший і дуже правильний крок. Але недостатній. Треба йти далі – висловити офіційну ноту протесту і просити генсека, щоб ця нота була розповсюджена як документ Ради Безпеки, щоб вона стала публічною. Знову ж таки, робити все це зі скандалом, достатньо жорстко, і не боятися говорити про генсека Гутерреша все, що про нього думаємо. Крім, звісно, матюків».
Нарешті, використавши дещо інші юридичні терміни, взяти за приклад досвід Ізраїлю.
«Тобто не оголошувати Гутерреша персоною нон грата, але заявити, що Україна не бачить сенсу мати з ним справу, тому що він однозначно вибрав сторону зла. Плюс – було б непогано запустити інформаційну кампанію в американській пресі. Організувати одну-дві статті. На щось більше у нас навряд чи вистачить ресурсів. Але й цього буде немало», – запевняє Олександр Мацука.
Оскільки ООН реформуватися не хоче, то її очікує доля попередниці – Ліги Націй
«Ми не можемо собі дозволити зробити так, як Ізраїль, себто оголосити Гутерреша персоною нон грата. Тому що у нас досі залишається ще певна ілюзія, що ООН можна буде використати за призначенням в контексті протидії російській агресії, покарання РФ за всі ті злочини, які вона здійснила», – вважає політолог Ігор Рейтерович.
Щодо ініціювання відставки Гутерреша...
«Я чув і таку думку. Але це малоймовірно, бо багатьом країнам байдуже. Не в контексті російсько-української війни, а в плані того, що їм байдуже, хто саме очолює ООН. Бо вони не беруть активної участі у житті цієї організації, але якісь «плюшки» у вигляді програм тощо від неї отримують. І на такі країни Гутерреш може завжди розраховувати».
Йдеться про так звані країни третього світу.
«Вони могли б це зробити лише за умови, якби це було ініційовано якимись великими державами. Але великі держави теж побоюються це робити через дві причини. По-перше, у них немає розуміння, як це довести до логічного завершення, оскільки в Радбезі сидять Росія і Китай, які просто заблокують будь-які подібні рішення. По-друге, в них просто немає впевненості, що хтось буде кращим і що хтось зможе кардинально змінити ситуацію. У Гутерреша шанс був у 2014-му, можна було радикально переформатувати ООН і перетворити її на дієву організацію. Але ніхто цим не скористався і, власне, зараз ми просто пожинаємо плоди тієї нерішучості. І він буде і надалі займати таку амбівалентну позицію. З одного боку, казати, що ООН проти війни і Росія повинна поважати Україну і її суверенні кордони, а з іншого боку, їздити на зустріч з Путіним».
Що мотивувало Гутерреша на поїздку в Казань? На думку політолога, насправді причина банальна.
«Причина – елементарний страх. Гутерреш розуміє, що якщо він не поїде, то йому можуть влаштувати проблеми на рівні ООН. Наприклад, перестануть робити внески, чи почнуть хитати ситуацію. От коли я згадував про країни третього світу, вони ж орієнтуються на якихось лідерів, наприклад, на той же Китай. І якщо Китай їм скаже «фас», то вони можуть «попити крові» Гутеррішу. А оскільки він дуже, мабуть, цінує свою посаду, то він з ними елементарно так заграє, примітивно, дуже сильно, і думає, що він зможе так от між крапельками якось проскочити. Тобто тут історія десь про гроші, але більшою мірою про страх Гутерріша».
Втім, ми ж розуміємо, що питання не в Гутеррешу , а в самій ООН.
«ООН уже давно не про об'єднання націй, не про практичні дії та можливість впливати на глобальні процеси, а про піар, про красиві заяви. ООН потребує кардинального реформування з врахуванням тих змін, які на сьогодні відбулися у світі. Але оскільки вона цим реформуванням займатися не хоче, то, гадаю, раніше чи пізніше її очікує сценарій попередниці – Ліги Націй”, – прогнозує Ігор Рейтерович.
Мирослав Ліскович. Київ