Надії Кремля на БРІКС як антизахідний центр тяжіння - безнадійні

Саміт у Казані пройшов, як мав пройти: пропо-шоу без реальних результатів

Саміт БРІКС, проведення якого було заплановане на цей рік у Росії, став подарунком долі для російського диктатора. Перший справді великий захід із дійсно важливими гостями після того, як РФ почала повномасштабну війну. З урахуванням складу цієї організації, якогось бойкоту годі було очікувати. Тому це дійство апріорі обіцяло Кремлю пропагандистський успіх. Ну хоча б тому, що на більшість інших самітів після ордеру МКС на арешт Путіну їздити небезпечно. А тут – всі самі до тебе.

Справа тільки в тому, як це ефектніше «продати».

РОЗШИРЕННЯ БРІКС 2023–2024, ЯКЕ НА ТРЕТИНУ НЕ ВДАЛОСЯ

Пункт перший – масовість! І тут потрібен історичний екскурс.

Ця організація довго складалася з чотирьох, потім п’яти країн, які, власне, і дали їй назву, абревіатуру (Бразилія, Росія, Індія, Китай + Південна Африка). Але 2023 року на саміті в Йоханнесбурзі було ухвалене рішення про розширення, запрошення аж шести нових учасників: Аргентини, Ефіопії, Єгипту, Ірану, ОАЕ, Саудівської Аравії. Їх повноправне членство мало розпочатися з 2024 року.

Та стався конфуз. Аргентина після президентських виборів вирішила не брати участі в цій структурі. А Саудівська Аравія і без усяких виборів, їй не властивих, питання «підвісила». Ситуація, коли лише за рік третина новачків загубилися десь дорогою, ще раз показала необов’язковість, штучність, ефемерність цього об’єднання. Та ще більше – квапливість з його розширенням.

Нині головна рушійна сила розширення – Ерефія, що будь-яку структуру намагається перетворити на масову, наскільки можливо, альтернативу демократичному світові. Та й Китаю, який є дійсним бенефіціаром БРІКС, такий вектор також до вподоби. Але Індія, суто статистично найбільша демократія світу, не захотіла спокійно дивитися, як структура, в якій вона бере участь, перетворюється на антизахідний гурток за інтересами, малозрозумілими і неконтрольованими. Та ще й під художнім керівництвом її сусіда-суперника – КНР.

Не дуже раді потенційному розширенню передусім з тих же причин й інші першозасновники: Бразилія та ПАР. Але оскільки на світовому рівні їхня питома вага менша, ніж Індії, то в їхньому випадку підключається ще й регіональний чинник. Бразилія не дуже хоче поповнення з лав Латинської Америки, до того ж Росія, обпікшись на Аргентині, намагається першочергово проштовхнути своїх токсичних партнерів-сателітів Венесуелу та Нікарагуа. Своєю чергою ПАР не в захваті від ідеї розширення завдяки Марокко та Нігерії. Тим більше, що в БРІКС уже з’явилися представники як «арабської Африки» (Єгипет), так і «чорної Африки» (Ефіопія).

Отже, процес розширення загальмувався.

СЕКРЕТ МАСОВОСТІ – МАНІПУЛЯТИВНЕ «АУТРИЧ/БРІКС+»

Та не страшно, для масовості можна кликати гостей без усяких повноважень і обіцянок. Зокрема, ще 2017 року (до речі, за китайського головування) у БРІКС був запроваджений формат «аутрич», коли запрошувати на заходи цієї структури можна будь-яку країну, що не відмовиться приїхати. І на саміті-2024 в Казані це мало вигляд дещо комічний в написанні – «аутрич/БРІКС+». (На майбутні саміти ряд можна буде продовжити. Наприклад, якось так: «аутрич/БРІКС+Super&Co»).

У підсумку Кремлю вдалося накрутити кількість учасників так, що тепер можна писати у пресі: «Цей саміт БРІКС став найбільш масовим!». Якщо точніше, то, як вихвалялися організатори, –36 країн і шість організацій. Цікаво, це випадковий збіг чисел чи пропагандистський креатив? Мовляв, температура БРІКС у Росії нормальна – 36 і 6…

Утім, серед відвідувачів були і втрати. Зокрема, президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва не приїхав через хворобу, «травму голови». Водночас, наче школяр, який не хоче йти до школи через складну контрольну, він надіслав у Москву медичне пояснення. І Путін, немов директор школи, розповідав на засіданнях, як сильно да Сілва хотів приїхати, та не зміг.

Не поїхав до Казані і принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман. Цей удар, як вважається, був більш болючим, оскільки Путін планував на двосторонніх переговорах умовити наслідного принца не обвалювати ціну на нафту, що було б катастрофічним для економіки країни-агресорки.

Не прибув на фонетично близький до нього аутрич і президент Сербії Александр Вучич. Пояснення було вичерпним: це сталося через «добре відомі обставини». А для тих, хто все ж не зрозумів, додано: саме на ці дні Вучич давно ще домовився про зустріч із польським прем'єром Дональдом Туском.

Такою ж відмовкою (зустріч з європейським важковаговиком) скористався і прем’єр Індії Нарендра Моді. Щоправда, він на саміт приїхав, але відбув тільки половину строку і вже в середу вилетів у Нью-Делі. Бо там у нього аж у п’ятницю (!) мають початися міжурядові консультації з німецькою делегацією на чолі з Олафом Шольцем.

У таких умовах роспроп гучно подавав як велике досягнення прибуття до Казані казахстанського президента Касим-Жомарта Токаєва та вірменського прем’єра Нікола Пашиняна. Дарма, що ті напередодні чітко сказали, що не хочуть вступати у БРІКС (попри заяви роспропу, ніби всі тільки й мріють туди влізти).

Прикладів, здається, достатньо, щоб показати, що Путін, коли треба, вміє бути не надто уразливим.

Але був один візит, який перекривав для російського диктатора всі вказані неприємності. Проти ночі 23 жовтня, на другий день саміту, у Казань прибув генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.

ПРИЇЗД ГУТЕРРЕША – ООНІВСЬКА ПАРАСОЛЬКА ДЛЯ ПУТІНА

Про це було відомо завчасно. Але все ж таки залишалися деякі надії, що генсек скасує візит (принаймні остаточного підтвердження приїзду довго не було). Та ні, він все ж таки прилетів, чим спричинив різку критику з боку українського МЗС.

Представник Гутерреша Фархан Хак у відповідь на це сказав, що для генерального секретаря ООН важлива участь у саміті, оскільки країни БРІКС представляють половину населення Земної кулі. Недолуга заява з опорою на статистику, яка залишає поза увагою міжнародне законодавство та, власне, принципи співіснування, декларовані ООН.

Звернемося до тез нашого зовнішньополітичного відомства:

«Генсек ООН відхилив запрошення України на перший Глобальний саміт миру у Швейцарії. Він, однак, прийняв запрошення до Казані від військового злочинця Путіна. Це неправильний вибір, що не сприяє справі миру. Це лише шкодить репутації ООН». 

Усе так, шкодить. І вже на засідання того самого «аутрич/БРІКС+» наступного дня Путін фактично почав повчати Гутерреша, як та в якому напрямі треба реформувати ООН. Генсек у цей час сидів із кам’яним виразом обличчя. Та це, Бог з ним, дипломатичне приниження – його проблеми…

Справа в тому, що на саміті дійсно періодично порушувалася тема України та війни, яку розв’язала Росія. Зокрема Сі Цзіньпін нагадав у кулуарах: «Китай, Бразилія та країни Глобального Півдня створили групу "Друзі світу". Вона спрямована на об'єднання великої кількості голосів на підтримку миру». Були спроби прив’язати до цієї ініціативи КНР, яку розкритикувало українське керівництво та підтримала Бразилія, ще одного важковаговика – Індію. Але, схоже, Нарендра Моді поки що воліє грати у «миротворчі ініціативи» сольно, що дає йому більший простір для маневру.

Крім того, у середу було ухвалено об’ємну 43-сторінкову Казанську декларацію зі 134 пунктів. Там згадувалася і війна в Україні, хоча й туманно – що у членів БРІКС «є національні позиції щодо ситуації в Україні та навколо неї». Поруч – заклик до всіх держав «діяти відповідно до цілей та принципів Статуту ООН у всій їхній повноті та взаємопов'язаності». Надзвичайно цинічно. Про яку «відповідність цілям та принципам Статуту ООН» можна казати, якщо один член Об’єднаних націй напав на іншого? Але подальше уточнення про цілі і принципи «у всій їхній повноті та взаємопов'язаності» дозволяє трактувати це як завгодно.

І от якраз перебування генсека ООН у Казані, а не на Глобальному саміті миру сприяє саме проросійському трактуванню. До того ж на підсумковій пресконференції Путін знову завів розмову про китайсько-бразильський план, про «пропозиції з Києва» за турецького посередництва тощо. Тобто знову гебістські розводки, прикриті оонівською парасолькою.

КРЕМЛІВСЬКІ МЕТОДИЧКИ ТА РОСІЯ ЯК ДІЙНА КОРОВА

Уже під час проведення саміту БРІКС російські опозиційні журналісти в еміграції опублікували методички Кремля про те, як було рекомендовано російським медійникам подавати цей захід. Там усе зрозуміло та прозоро: Путін – «неформальний лідер світової більшості», його ізоляція провалилася; G7 – дрібничка, а БРІКС – сила; еліти західних країн «у паніці» чи щонайменше «відчувають сильну тривогу»; не за горами – «дедоларізація» та введення спільних бріксівських платіжних систем тощо.

Зрозуміло, що це все – пропагандистські фантазії, які мало перетинаються з реальністю. Насправді після Казані БРІКС, чи БРІКС+, чи аутрич/БРІКС+ залишився тим самим, яким був і до нього: аморфним об’єднанням, побудованим на незрозумілих принципах, а радше взагалі без принципів.

Чому ж приїхало досить багато країн? Бо на саміті зручно проводити двосторонні зустрічі, вирішувати якісь свої питання та й просто «засвітитися». А тим, хто не гребує підзаробити кривавих російських грошенят, є можливість знайти якісь бізнесові джерельця, що течуть з Ерефії. І це, до речі, один із тих чинників, чому БРІКС не має шансів стати тим, чого так жадає Путін, – стійким антизахідним об’єднанням. БРІКСу та всім «прибріксованим» надзвичайно вигідна саме така Росія, як тепер – підсанкційна. Це справжня дійна корова, передусім для першозасновників об'єднання – демократичної Індії та авторитарного Китаю.

Однак Росію з її імперськими комплексами це влаштовує. Хороший показник – те, з якою любов’ю розповідає роспроп про Новий банк розвитку країн БРІКС під головуванням «великої шанувальниці Росії та Маяковського Ділми Русеф» (президентка Бразилії у 2011–2016 рр.). Водночас замовчується, що вже третій рік цей банк взагалі не фінансує проєкти в Росії, дотримуючись міжнародних санкцій. Такий собі зиск, на любителя (чужих територій).

РОСПРОП ПРО ІНДІЙСЬКО-КИТАЙСЬКЕ МАЙБУТНЄ КРАСНОЇ ПЛОЩІ

За відсутністю дійсно вагомих подій у Казані російські медіа чіплялися до дрібниць, висмоктували будь-які інформприводи. Багато слів, наприклад, було присвячено тому, хто з прибулих лідерів як реагував на російський хліб-сіль та татарський чак-чак, що подавали їм. А от ще чудова цитата на ту ж тему з репортажу «РІА Новості»: «Потім гості відвідали концерт та продовжили спілкування на неформальному обіді. "Дуже добре, смачно", – поділився, зокрема, враженнями Сі Цзіньпін». Якась самопародія… А ви чого хотіли: про що говорити, коли говорити нема про що?

На цьому тлі подією всесвітнього, вселенського значення стало те, що на полях саміту в Казані відбулася зустріч Моді та Сі, перша за останні п’ять років (наслідок індо-китайського прикордонного конфлікту в Гімалаях, що розпочався у червні 2020 року та кілька разів спалахував). Ну так, цікава новина, та не більше.

Але роспроп оперативно відреагував на це досить розлогим програмним текстом «Китай та Індія зробили Росії головний подарунок у Казані». Цей матеріал, здається, іншим членам отого об’єднання краще не читати. Бо головний висновок з нього – те, що увесь цей «аутрич/БРІКС+» потрібен тільки заради серединного РІК, яке могло би більш успішно протистояти іншим трьом літерам: США (що видається абсолютною безглуздістю, оскільки центральне «І», Індія, цього точно не бажає).

Та головне – ілюстрація до цієї «аналітики». Зашорені роспропопівці, схоже, самі не розуміють, наскільки недолуго та двозначно вона виглядає. Над Красною площею дивної конфігурації (перебудована новими хазяями?) – птах, здається, голуб, але з крилами довгими, як в орла. І на тих двох крилах – два прапори: індійський і китайський. Воночас ніде і близько не видно російського триколору чи безголово-двоголового орла. Надзвичайно точний образ Росії майбутнього. Бо війна з Україною – це не прикордонний конфлікт у Гімалаях.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: EPA