Вибори в Грузії: «Грузинська мрія» назавжди чи нова революція?
Ні опозиція, ні президент не визнають результати виборів. Схоже, Грузія занурюється у кризу – політичну і протестну. Ймовірність силової розв'язки – висока
Увечері 28 жовтня тисячі протестувальників вийшли під будівлю парламенту в Тбілісі, щоб висловити незгоду із офіційними результатами парламентських виборів, які пройшли в Грузії двома днями раніше. У протесті, зокрема, взяли участь президентка країни Саломе Зурабішвілі, а також представники опозиційних сил, які виступили з вимогою повторних виборів.
...Минулої суботи в Грузії обирали новий парламент. Ці вибори напередобні багато хто називав доленосними, найважливішими з моменту здобуття країною незалежності в 1991 році. Чому? А тому, що на них грузинський народ фактично обирав своє майбутнє: або рух в ЄС і НАТО, або – в обійми Москви.
Які підсумки?
По-перше, і на цьому важливо наголосити, волевиявлення грузинів супроводжувалося численними порушеннями: масовими бійками, вкиданнями бюлетенів тощо. Вже є низка офіційних заяв про це з боку міжнародних спостерігачів та західних офіційних осіб, які називають вибори сфальсифікованими, закликають не визнавати їх результати.
По-друге, підрахунок голосів. За даними ЦВК Грузії, перемогу здобула «Грузинська мрія» на чолі з Бідзіном Іванішвілі (російським олігархом грузинського походження, – ред.), яку підтримали 53,93% виборців. Друге місце посіла «Коаліція за зміни» з підтримкою на рівні 11,03%. На третьому місці – «Єдність – Національний рух» із 10,16%, четвертою стала «Сильна Грузія» з 8,81%, а п’ятою – «Гахарія за Грузію» з 7,77%. Водночас екзитполи – як-от Edison Research – надають інші дані: «Грузинська мрія» – 41%, «Єдність – Національний рух» – 17%, «Коаліція за зміни» – 17%, «Сильна Грузія» – 10%, «Гахарія за Грузію» – 8%.
Опозиційні сили фактично одразу заявили, що не визнають результатів ЦВК і обіцяють «пожертвувати собою», щоб «захистити кожен голос громадян Грузії».
Не визнала вибори і президентка Грузії, назвавши результати "повністю сфальсифікованими".
«Хочу сказати від імені єдиної незалежної інституції, що залишилася в цій державі, – я не визнаю ці вибори. Визнання цих виборів неможливе. Це рівносильно визнанню приходу Росії сюди, підпорядкуванню Грузії Росії», – наголосила Саломе Зурабішвілі.
- Що означає невизнання результатів главою Грузії?
- Які прогнози подальшого сценарію розвитку подій в країні найближчими днями і тижнями?
- Як діятиме Москва?
- Що в Грузії пішло не так на цих виборах?
РФ ПІДБУРЮВАТИМЕ ІВАНІШВІЛІ ДО РАДИКАЛЬНИХ ДІЙ ПРОТИ НАРОДУ І ОПОЗИЦІЇ, ЩОБ ЗМУСИТИ ЄС ПОСТАВИТИ ЄВРОПЕРСПЕКТИВУ ГРУЗІЇ НА «СТОП»
Олег Постернак, політтехнолог:
- Грузія є парламентсько-президентською республікою і позиція президента не є визначальною при здійсненні внутрішньої політики. Тим не менш, визначальною стала роль Саломе Зурабішвілі у захисті волевиявлення грузинів та протидії антидемократичному повороту, який стався за останні роки правління партії «Грузинська мрія». І той факт, що Зурабішвілі оголосила про невизнання виборів, говорить не лише про те, що президент хоче бути із своїм народом у питанні захисту права вибору, а й про те, що Зурабішвілі стала символом європейського курсу країни, справді лідером, навколо якого обʼєднались всі чотири опозиційні партії. Власне опозиція підійшла до парламентських виборів розрізненою, але саме Зурабішвілі завдяки своєму авторитету домоглась підписання «Грузинської хартії» – документа про координацію дій опозиції. Саме тому «Грузинська мрія» робила все можливе, щоб організувати імпічмент президенту. Таким чином, крім конфлікту між громадянським суспільством і партією влади, додається ще й інституційний конфлікт – між президентом і нелегітимно обраним парламентом.
Які загалом прогнози? Грузія занурюється у політичну кризу і протестну хвилю. «Грузинська мрія» на 12-му році свого панування аж ніяк не збирається демократично віддавати владу і готова ризикнути євроінтеграцією, свободами та соціальним благополуччям громадян заради утримання влади. Тому у випадку трансформації протестів у революцію – дуже висока ймовірність силового сценарію. Парадокс полягає у тому, що РФ якраз вигідна слабка грузинська влада, підвішена на гачок російського впливу. Ідеальним сценарієм для Кремля було жорстке придушення протестів, шлейф нелегітимності і через це – розрив відносин Грузії із Заходом. Тож РФ буде підбурювати Іванішвілі, який фактично перетворив свою партію влади на російську проксі-силу, до радикальних дій, спрямованих проти народу і опозиції.
Але що у Грузії все-таки пішло не так? Є різні обставини. Передусім, Іванішвілі виявився тим лідером, який вдало маневрував між РФ і Заходом, продаючи «повітря євроінтеграції» своїм громадянам і спекулюючи страхом війни на тлі розчарування буремним і конфліктним правлінням Саакашвілі.
Є ЧОТИРИ ОПОЗИЦІЙНІ ПАРТІЇ, А МАЄ БУТИ ОДНА. ЇХНІ КЕРІВНИКИ НЕ МОЖУТЬ ДОГОВОРИТИСЯ МІЖ СОБОЮ, ХТО БУДЕ ОСНОВНИМ ЛІДЕРОМ
Бачо Корчелава, журналіст, аналітик, колишній пресаташе посольства Грузії в Україні:
- Згідно з чинною грузинською Конституцією, яка була змінена ще при Саакашвілі, у президента Зурабішвілі немає жодних юридичних і адміністративних механізмів, щоб вплинути на визнання виборів. Лише політично – заявою про таке не визнання. Чи може ця її заява якимось чином вплинути на грузинське суспільство? В цілому грузинське суспільство теж не визнає результатів. Але є партія влади, яка всіляко намагається захопити владу в країні. Партія, яка намалювала собі 54%, якій на все начхати. Іванішвілі і Ко намагатимуться утримувати статус кво за рахунок адмінресурсу. Зрозуміло, що Європа, Америка – весь демократичний світ вибори не визнає, бо вони сфальсифіковані. Проведені виборів у таких злочинний спосіб – умов для євроінтеграції фактично не залишає.
Яка основна причина? Все просто. Це новий тип війни, яку пропонує Росія. Грузія набагато раніше за Україну пройшла війну і біду під назвою «незаконне відторгнення територій», по типу захоплення українського Криму і частини Донецької та Луганської областей у 2014-му. А ще раніше – було повномасштабне вторгнення РФ у 2008 році, через що, власне, сьогодні проходить Україна. Тим часом у Грузії зараз спостерігається новий тип війни, коли країні нав’язується якась партія, якісь люди. Представники «Грузинської мрії» ніде ж не говорять відкрито про свою проросійськість. Навпаки, усюди говориться, про грузинські інтереси. Вони й зараз продовжують це говорити. І в цих «мрійників» є союзники, як от угорський прем'єр Орбан, що зібрався з дводенним візитом до Тбілісі. І Євросоюз змушений, навіть, виправдовуватися, що це його особиста позиція, а ЄС до цього ніякого відношення немає, хоча Угорщина до кінця року головує у Раді ЄС.
Що ще впливає? Грузія довго жила за межею бідності. І тільки-но заледве почала виходити з бідності, як одразу з'являється проросійський олігарх з купою грошей, який пропагує, що захищає виключно грузинські цінності. Хоча грузинське суспільство давно переконане, що вектор розвитку Грузії – направлений в Європу. І суспільство не змінило своєї думки. Але Іванішвілі, захопивши владу, підпорядкував і силові структури, посадив їх на фінансову голку...
Які прогнози на найближчі дні і тижні? Важко сказати. Грузини ніколи просто так не поступаються своїм вибором і свободою. Але як піде зараз – не зрозуміло. Надто глибоко пустила коріння «мрія». І надто великі гроші витрачаються на утримання ситуації. Ви ж бачили, як проходили вибори – залякування, бійки, вкидання... Скажіть, якщо вони стільки всього вчинили зараз, наплювавши на євроінтеграцію, на партнерів, фактично на все, то чи захочуть вони зупинитися? Відповідь тут однозначна. А суспільство...
Побачимо, як буде. Об'єднана опозиція дружно збирає мітинг. Раніше вони такого не робили. З ними буде президент. Але як себе поведе влада – питання. Втім, більша частина грузинів упевнені, що треба продовжувати боротися. Про це в країні говорять сьогодні відкрито. Хіба в українців під час Майдану 2013-2014 років було 100% бачення, чим усе закінчиться? Ні. Точно так само в грузинському суспільстві. Зрештою унікальних суспільств, які б вийшли на вулиці й одразу все зробили, взагалі немає. Просто не існує таких. Розвинуті Європи по 300 років йшли до того, до чого прийшли лише зараз.
Грузини не бояться революції. Але є проблема: чотири опозиційні партії, а має бути одна партія, ну, максимум дві. Їхні лідери не можуть договоритися між собою, хто з них буде основним лідером. Однак якщо вони хочуть перемогти, то повинні об'єднатися. Повинні визначити єдиного лідера. Бо коли претендентів багато – владі Іванішвілі легше маніпулювати, лити бруд. Але визначитися опозиціонери досі не можуть. Тому певна провина лежить і на них.
Як діятиме Москва? І до ворожки не ходи – Кремль усіляко намагатиметься зберегти Іванішвілі і його партію. Це, як я уже казав, новий тип війни, який треба вивчати. Не обов'язково «вливатися» в Російську Федерацію – оці іванішвілі й без «вливання» роблять усе, що на руку РФ. І в цьому не тільки нинішня грузинська влада бере участь, а й багато країн пострадянського простору, які все ще залишаються в орбіті впливу Москви.
Можливо, варто запитати в західних партнерів, чому вони такі мляві, чому не намагаються якось вплинути на ситуацію. Адже що зробив Євросоюз – пригрозив, що скасує для грузинів безвізовий режим? Що ж, Іванішвілі про це тільки й мріє, щоб сказати: «От, дивіться, вони ж над вами, грузинами, знущаються, а ви досі хочете в оте ЄС?» А далі справа за пропагандою, яка розказуватиме населенню, яка погана Європа й Захід у цілому.
Звісно, партія Іванішвілі не взяла конституційну більшість, але все одно претендує на більшість. Відповідно до нинішньої конституції, наступного президента Грузії обиратимуть не всенародно, як раніше, а комісією виборців із 300 осіб, з яких 150 – це народні депутати, а інші 150 – це представники місцевої влади. І там, і там в Іванішвілі є більшість. А вибори президента мають відбутися уже в грудні...
26 ЖОВТНЯ У ГРУЗІЇ ВІДБУВСЯ ТЕРАКТ, ЯКИЙ СФАБРИКУВАЛА ФСБ РУКАМИ «ГРУЗИНСЬКОЇ МРІЇ» НА ЧОЛІ З ІВАНІШВІЛІ
Гоча Мірцхулава, директор Академії політичних та суспільних відносин:
- Президент Саломе Зурабішилі та основні опозиційні партії реально висловлюють однозначну позицію громадян Грузії і не визнають результати виборів, які відбулися 26-го жовтня. І це правильна, державницька позиція. Водночас слід наголосити, що у Зурабішвілі немає жодних юридичних повноважень, щоб якось вплинути. У конституції не прописано таких механізмів. Тож тут йдеться більше про політичні кроки президента, в якої дуже хороші зв’язки на Заході і яка на сьогодні виражає реальну позицію грузинського народу, його проєвропейську частину, яка складає у Грузії більшість.
Сподіваюся, опозиція діятиме в унісон. Хоча ввечері 28 жовтня я не очікую чогось масштабного. Бо про це було оголошено переддень, от якби раніше... Втім, коли будуть представлені додаткові факти фальсифікацій, на вулиці вийде дуже багато людей. Я впевнений, що найближчими днями буде конкретний план подальшої дії.
Щодо прогнозів. Говорити про них не вийде, не оцінивши те, що трапилося. А трапилося ось що: 26 жовтня Росія в межах гібридної війни, яка ведеться проти Грузії, провела безпрецедентний терористичний акт – за допомогою проросійської влади, у грузинів було вкрадено вибори.
Зараз збираються факти і вони теж будуть розголошені. Я впевнений, що шок, в якому після цього теракту перебуває народ, скоро мине і будуть конкретні дії.
Реальні результати виборів такі: опозиція перемогла в межах 60%. Усі чесні екзитполи та опитування населення чітко вказують на це. Однозначно і з усією відповідальністю можу заявити: цей теракт був спланований ФСБ і здійснила його банда зрадників на чолі з Іванішвілі.
Є ще один важливий момент – це вибори президента, які мають пройти наприкінці поточного року. Обиратимуть його вже за новою Конституцією. Втім, зберуться в стінах парламенту, можливо, лише представники «Грузинської мрії». То які тут можуть бути прогнози? У Грузії поширюються чутки, що на пост президента планує балотуватися сам Іванішвілі…
Але будь-якому разі ми поки оскаржуємо результати виборів до парламенту. Сподіваюся, що в нас усе вийде.
…Як бачимо, наші експерти практично одностайні в оцінці – і «виборів», і «переможців», і опозиції. Тож єдине чого вони також дружно уникають – конкретних прогнозів. Їх і не може нині бути: надто очевидною є ситуація та її витоки, а з іншого – практично неможливо обійтися без емоцій і побажання успіху грузинському народу. Тож чекаємо…
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ