Джон Гербст, директор Євразійського центру «Атлантичної ради»

Позиція у політиці адміністрації Байдена до України, у тому числі щодо запрошення її до членства в НАТО та дозволу бити західною зброєю вглиб Росії, може змінитися після американських виборів 5 листопада. Адже Байден керуватиме Білим домом ще до 20 січня наступного року й після голосувань не буде обмежений політичними запобіжниками, які впливають на рейтинги партії. Проте поки ймовірність таких змін не виглядає високою, й чинній команді Білого дому потрібно більше «мудрості й мужності», щоби приймати рішення. Більш докладно про це розповів в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу колишній посол США в Україні, директор Євразійського центру «Атлантичної ради» Джон Гербст.

США МАЮТЬ ЗНАЙТИ МУДРІСТЬ І МУЖНІСТЬ, АБИ ПОСИЛИТИ ПОЛІТИКУ ЩОДО УКРАЇНИ

- Давайте поговоримо про План перемоги, представлений Володимиром Зеленським. Одним із найскладніших пунктів у ньому для деяких партнерів є запрошення України до НАТО. Прокоментуйте, будь ласка, наскільки складно це реалізувати?

- Так, це залишається складною проблемою, бо особливо Сполучені Штати, а також Німеччина та деякі інші союзники налякані погрозами Кремля щодо можливого застосування ядерної зброї. Це також певним чином заважає передачі Україні всіх необхідних озброєнь та дозволу на їх використання на полі бою на свій розсуд. І це завадило прогресу на шляху приєднання України до НАТО. У заяві Бухарестського саміту (саміту НАТО в 2008 році, – ред.) нерішучість Німеччини й Франції стала визначальним чинником. Сьогодні до цієї нерішучості додалася Америка. Ми маємо задекларовану політику, що Україна вступить до НАТО, але реальних кроків для того, щоб це сталося, немає.

- Як ви вважаєте, чи може адміністрація Байдена посилити свою політику щодо України після проведення голосувань на виборах у США 5 листопада?

- Вважаю, що може, і ми вже чули деякі розмови про це. Але наразі я не бачу ознак того, що вони рухатимуться у цьому напрямі. Що я думаю – ми побачили, як адміністрацію Байдена паралізувало, коли Росія загострила ситуацію не лише у самій Україні, а й, наприклад, після перекидання північнокорейських військ, а також провокацій проти НАТО на Заході. І це була неприхована диверсія з боку росіян, коли їхні безпілотники та ракети, які прямували в Україну, пролітали через повітряний простір країн НАТО, а сам Альянс не вжив заходів, щоби їх збити. Те, що ми бачили, – це параліч, і це насправді є проблемою для американської національної безпеки.

- Чи може Україна щось зробити, аби наблизитися до своєї мети, тобто отримати запрошення до НАТО?

- Українцям потрібно продовжувати воювати так, як воювали. А ми маємо знайти в собі мудрість і мужність.

ПЕРЕКИДАННЯ ВІЙСЬК КНДР ДО УКРАЇНИ Є РЕАЛЬНИМ ВИКЛИКОМ

- Давайте обговоримо іншу тему, про війська КНДР біля українського кордону. Наскільки, на ваш погляд, це здатне змінити ситуацію на полі бою?

- Я не думаю, що це щось змінило. Якщо ми говоримо про 10 тисяч військових, то, на мою думку, це не призвело до великого впливу (безпосередньо на фронті, – ред.). Але, звісно ж, геополітичні наслідки є реальними. Адже в цьому випадку ми маємо іншу силу, яка, по суті, вступає у війну, і тут Сполучені Штати лише висловлюють своє занепокоєння, визнавши, що це (втручання іншої країни, – ред.) має місце. І коли запитують (у адміністрації в Білому домі, – ред.), що ви робитимете, ми не чуємо відповіді. Знову ж, через це я використовую слово «параліч», щоб описати політику адміністрації Байдена. Замість того, щоби використати цей місяць, продемонструвати мудрість і силу, їх паралізувало.

- Чи може це – я маю на увазі війська КНДР біля кордонів України – змінити підходи адміністрації Байдена та інших союзників до запрошення України в НАТО чи скасування заборони на далекобійні удари по цілях у Росії?

- Це має змінити (підходи, – ред.), і я не виключаю такого розвитку. Але наразі така можливість виглядає незначною.

Північнокорейська проблема пов'язана (з контекстом політики США, – ред.), але не безпосередньо з питанням НАТО. Це напряму пов'язано з війною й тим, як вона продовжується. Знову ж, адміністрація продовжує говорити: «Ми не хочемо цього робити. Ми не хочемо ризикувати ескалацією». Але до ескалації вдаються росіяни. Тому все, що ми робимо, – це демонстрація слабкості. А коли світові демократичні супердержави демонструють слабкість, це заохочує агресорів.

- Що має змінитися, щоб Україна змогла використовувати далекобійні системи по цілях у Росії?

- Потрібно, щоб в адміністрації Байдена або на високому рівні було більше мужності. Це просто.

- А як щодо інших союзників, наприклад Німеччини?

- Між Шольцем і Байденом існує дуже тісне партнерство, оскільки вони дотримуються однакового підходу – однаково слабкого підходу – як один, так і інший. Таким чином вони посилюють власні слабкі інстинкти. Якби політику Німеччини визначав Мерц (Фрідріх Мерц, голова ХДС, опозиційний лідер Німеччини, – ред.), який висловився, на мою думку, дуже корисно пару тижнів тому: «Ми, німці, повинні сказати Путіну: якщо ви не припините атакувати мирних жителів України та її цивільну інфраструктуру, ми дамо Україні «Тауруси» та дозволимо їй бити будь-де»… Це підштовхнуло би адміністрацію Байдена змінити свою політику.

У РАЗІ ПЕРЕМОГИ ГАРРІС МИ ПОБАЧИМО ПРОДОВЖЕННЯ ПОЛІТИКИ БАЙДЕНА, У РАЗІ ТРАМПА – РОЗВИТОК МОЖЕ БУТИ РІЗНИМ

- Останнє запитання – про вибори у США. На вашу думку, як може змінитися українське питання в американській політиці після виборів?

- Виглядає так, що в разі перемоги Гарріс ми побачимо продовження політики Байдена. Це добре, якщо враховувати значну допомогу, яку він надає Україні, а також об’єднання міжнародної спільноти. Але слабким місцем буде відмова дати Україні зброю, необхідну для перемоги у цій війні.

Якщо переможе Трамп, ми поки не знаємо, який побачимо розвиток. Допомога (Україні, – ред.) може бути припинена, як ми чули від Дона-молодшого, сина експрезидента, чи від його кандидата у віце-президенти. Або ж (адміністрації США, – ред.) може додатися мудрості й сили, як ми бачили в минулому з Робертом О'Браєном (колишнім радником президента Трампа з питань нацбезпеки, – ред.) і Майком Помпео (ексдержсекретарем США, - ред.). Якщо Том Коттон стане міністром оборони, а за іншими чутками – Майк Помпео, це буде дуже добре. Бо, зокрема, Помпео розуміє важливість того, щоб Україна виграла цю війну.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Фото: Wikimedia та U.S.-Ukraine Business Council