Вмерлі надії Кремля щодо виборів у США: ні розколу, ні дестабілізації

Верхівка мафіозного російського бомонду таємно привітала Трампа з перемогою і шукає, як поводитися із ним далі

Очікування московської верхівки та роспропу щодо американських виборів можна розділити на дві частини: коротко- та довготермінові. У «ближньому прицілі» кремлівська пропаганда розганяла сценарій, зовсім не схожий на те, що сталося. А саме – бурхливі баталії, можливо, не тільки в метафоричному сенсі, протягом днів, а може й тижнів.

Якщо ж казати про довготермінові наслідки перемоги Трампа, то тут очікування Москви знаходяться в широкому спектрі: від більш-менш обережного оптимізму у відкритих висловлюваннях до тривоги через можливість жорсткого протистояння, у тому числі ядерного, в інсайдах.

НАГНІТАННЯ ЖАХІВ ПРОТИСТОЯННЯ АЖ ДО РОЗКОЛУ США

Чим ближче було до виборів, тим більше роспроп наганяв жахів у стилістиці недавнього якісного американського фільму-попередження «Civil War» (2024). Особливо яскраво це виглядало в телесюжетах провідних каналів (картинка, що рухається, завжди більш впливова). От американці говорять про свою готовність відстоювати результати виборів і дивляться, що у них там зі зброєю; от виборці надійно зачиняють свої будівлі в очікування безладу…

Корисно також уважно вчитатися в роспропівські сценарії у текстовому варіанті. На флагмані російської пропаганди, ресурсі «РІА Новості», так звану аналітику виставляють не за натхненням, коли захотілося та написалося, а рівно о 8:00 ранку. Це не випадкові, а до міліметра вивірені тексти, що б’ють по мізках аудиторії не гірше ракет.

І от які, схожі за меседжами, але різні за інструментовкою матеріали вийшли там за кілька днів до виборів – 1-2 листопада.

Спочатку відповідь на риторичне запитання «про що американські вибори» Александра Яковенка. Дивимося на біографію автора – що й казати, серйозна людина. Заступник міністра закордонних справ (2005-2011), посол у Великій Британії (2011-2019), ректор Дипломатичної академії МЗС Росії (2019-2024). Але от що йому тепер доводиться писати, бо так треба за планом:

«Вже очевидно, що обидві сторони заперечуватимуть свою поразку, і тут усе залежить від того, хто більшою мірою переконаний, що "Америка належить їм", і хто буде готовий вдатися до насильства».

Ага, пану ректору «вже очевидно». Але порівнюємо це з реальністю, дивимося на новини – «Гарріс привітала Трампа з перемогою на виборах». Виявилося, така собі дуже неочевидна очевидність.

Дивимося, що далі у теоретика та практика російської дипломатії:

«Не можна виключати тимчасового розколу країни де-факто на республіканські та демократичні штати, але без виходу на рівень відкритої громадянської війни зразка XIX століття. Як би там не було, США опинилися на зламі своєї трансформації у той чи інший бік. Цей перехідний момент може затягтися з ризиками та можливостями для решти світу».

Ну, тут хоча б «не можна виключати» замість категоричного «вже очевидно». І це компенсація за більш сміливі припущення – солодкі мрії Кремля про розкол флагмана світової демократії. Та найголовніше наприкінці – про ризики та можливості, які відкриває такий розвиток подій для решти світу. Тут дипломатичний професіоналізм все ж спрацював: Яковенко хоча б згадує «ризики», а не тільки оспівує «можливості». Саме тому знадобився другий текст у ту ж мішень – різкіший, як-то кажуть, відв’язний.

РОСПРОП ПРОПИСУЄ КРЕМЛІВСЬКІ СЦЕНАРІЇ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ

Пьотр Акопов – більш традиційний пропагандист без дипломатичного бекграунду. Тому й писати він може з більшим польотом фантазії. Що роспропу також потрібно – у розвиток. У матеріалі «Вашингтон не готовий віддати владу Трампу» (2 листопада) Акопов широкими мазками малює картину того, що відбудеться одразу після виборів. Три сценарії.

Перший – перемога Камали Гарріс. Що ж, за його версією, далі:

«Трамп та його прихильники не приймуть цього результату. Почнеться оскарження підсумків у судах тих двох-трьох штатів, які вирішили результат виборів, вимога перерахунку голосів – і якщо суди будуть програні або перерахунок не змінить прізвище переможця, трампісти будуть упевнені, що вибори у них украли (причому вже другі поспіль). І організують марш на Вашингтон – мирний похід до столиці для того, щоб чинити тиск на конгрес, вимагати справедливості. Причому, на відміну від 2020 року, все буде організовано значно серйозніше – це буде мільйонна демонстрація проти фальсифікації виборів».

І далі знову ж таки – яка несподіваність – аж до розколу та розпаду США. Однак автор сам гальмує свої солодкі мрії, говорячи, що перемога Гарріс малоймовірна. Але головне тут – наскільки чітко та яскраво прописаний роспроповцем план заворушень у США.

Котрий одразу переноситься на протилежний результат виборів, що «зіграв» у реальності:

«Куди вірогіднішим є інший сценарій – майже дзеркальний, яким за перемогою Трампа йде той самий ланцюжок подій – тільки з боку демократів. Невизнання ними перемоги експрезидента призведе до оскарження результатів, судів та інших хитрощів, з тією різницею, що на їхньому боці буде не лише велика частина істеблішменту та медіа, а й апарат влади з Білим домом на вершині».

Надалі іншим маршрутом, але автор доходить до тих самих, омріяних Кремлем тез: «Нью-Йорк та Каліфорнія оголосять про невизнання Трампа президентом, що по суті стане першою репетицією можливого розпаду США. Цей сценарій набагато вірогідніший». Щоправда, пророкується, що він наразі не буде реалізований «до фінальної стадії, і в результаті Трамп таки вступить на посаду президента». Але ж «репетиція» – теж важливо.

Тим паче, що виконання цього сценарію (як і першого, з перемогою кандидата від демократів) лише… відкладається на 4 роки. З пророкуванням, що там, у 2028-му, у перемогу Джей Ді Венса не повірять демократи, а його поразку не сприймуть трампісти.

ЯК ЛЕГКО ПРОПАГАНДИСТИ МІНЯЮТЬ СВОЇ ТЕЗИ НА ПРОТИЛЕЖНІ

На такі сценарії не варто дивитися як на базікання одного окремого пропагандиста. По суті, це технічне завдання для Russia Today і сотень інших ресурсів, часто анонімних. Можна також згадати, що схожі методички, точніше дії за ними, ми бачили у пострадянських країнах, котрі намагалися (та намагаються) піти демократичним, проєвропейським шляхом – Молдова, південно-кавказькі республіки. І не треба дивуватися, що тепер це переноситься на могутні США, з зовсім іншим рівнем внутрішньої безпеки та зовнішньої захищеності. Адже епоха соцмереж, анонімних платформ і діпфейків дозволяє творити дива.

Ледве не забувся, є в Акопова і третій сценарій. Що передача влади відбулася спокійно. «Однак це, – за його словами, – сценарій фантастичного фільму, а не реального американського життя». Ну що ж, знову дивимось на реальні новини: «Байден обговорив з Трампом питання передачі влади». От тобі й фентезі!

Американська демократія, попри всі свої проблеми, вкотре розчарувала кремлівських мрійників.

Цікаво, що після того, як остаточно стало відомо про «спокійну перемогу» пари Трамп-Венс, роспроп вдався до іншого краю. Той же видатний аналітик Акопов написав для читачів з пам’яттю рибок гупі дещо прямо протилежне розглянутому вище: «Трамп вирішив питання влади до 2036 року» (7 листопада). Вони і тут судять по собі: якщо вже прийшли до влади, то важко буде відтягти. І слідом за другим терміном Дональда гарантовано будуть два терміни сорокарічного Джей Ді Венса. Який зараз нібито ще й «страхує Трампа від убивства». Треба окремо відзначити цю нав’язливу, аж до печії, тезу роспропу. Цікаво, а чи знає сам Трамп, як сильно вона пропагується в російських медіа?..

РАМКИ МІЖ «ВІДКРИТІСТЮ ДО ДІАЛОГУ» ТА «НЕДРУЖНІСТЮ США»

Якщо короткотермінові очікування та плани Кремля були прямими, різкими та очевидними, то довготермінові мають набагато ширший спектр.

Але повернімося трохи назад. Розглядаючи висвітлення Росією теми американських виборів у попередніх текстах, ми вже відзначали неоднозначне ставлення до кандидата від республіканців. Періодично йшло нагадування про його політичну різкість і часто непередбачуваність, що може нести загрози Москві. Попри це, з часом роспроп дедалі більше схилявся до підтримки Трампа – через його несистемність. Відповідно, й до надій, які покладав у зв’язку з цим Кремль на можливість розгойдування поточної ситуації та й усієї політичної системи США. Відтак картинка спрощувалася, ставала більш пласкою, заточеною на пророкування та описи поствиборчих безладів.

Тепер же, коли вибори відбулися і нічого такого не сталося, роспроп та Кремль знову першочергово мають на увазі те, що Дональд Трамп – неоднозначний персонаж, за прихильність якого потрібно боротися, навколо якого треба водити хороводи.

Якщо брати прилюдні та офіційні заяви політикуму країни-агресора, то тут панує обережний оптимізм. Мовляв, перемога Трампа, з одного боку, «хороша новина», але з іншого, – за його словами про готовність закінчити російсько-українську війну мають бути «конкретні дії» (Захарова). Або ж більш різка заява від зазвичай обережного Пєскова: слідом за словами про «відкритість до конструктивного діалогу» – нагадування, що США все ж «недружня країна».

Своєю чергою і пропагандисти – що аналітики, що телевізійні «балакучі голови» –  наразі також достатньо обережні. Часом вони просто повторюють своїми словами мовлене вищим керівництвом: «Якщо Трамп і робитиме щось (на російсько-українському напрямку, – ред.), то він це повинен буде показати на ділі, а не своїми заявами» (пригодований політолог з RT). І загалом пропагандисти тримають себе в описаних вище рамках між «відкритістю до діалогу» та «недружністю США».

Тези, оприлюднені пропагандистами в більш об’ємних текстах з якимось обґрунтуванням, також прості та очікувані: заклик до Америки переформатувати свою політику. Тобто повернутися до ізоляціонізму: займатися своїми внутрішньо-економічними справами, не витрачати кошти на геополітику, військово-економічне протистояння диктатурам і авторитаризму. Особливої уваги варта інтонація, з якою це подається, – не брутальна, а педагогічно улеслива. Ніби саме в таких діях і буде велич та перемога Америки, а не її поразка, наслідком якої стане перманентний відступ під навалою автократій.

Таке враження, що пишеться це так, щоб коли хтось перекладе та покладе на стіл Трампу, той би не образився. У будь-якому разі можна констатувати: почалася всесвітня гра в перетягування творця лозунгу «Make America Great Again» на свій бік. При цьому кожному важливо довести, що саме його варіант відповідає визначенню «Great America».

Через це й не дивно, що Ерефія також ретельно відслідковує кожну дію Президента Зеленського (а їх уже чимало) з налагодження контакту з Трампом. 

АБО УСПІШНІ ПЕРЕГОВОРИ, АБО ЕСКАЛАЦІЯ АЖ ДО «ТРИНДЕЦЯ»

Працює у цьому напрямі й Москва. На підтвердження того – не тільки обережні заяви спікерів Кремля чи російського МЗС. Надзвичайно корисним став інсайдний матеріал «Російські еліти на публіці усуваються від виборів у США, але неформально привітали Трампа з перемогою», опублікований виданням «Верстка».  Розглядаючи це, звісно, обов’язково треба враховувати, що постачання такої інформації входить, принаймні частково, у плани тих, хто стоять за спиною всіх цих «джерел» і «співрозмовників».

Отже, як виявилося, Трампа привітала з перемогою вся верхівка мафіозного російського бомонду, починаючи з Путіна. Ще – голови обох палат «парламенту» Матвієнко та Володін, а також міністр закордонних справ Лавров. Від бізнесу – голова правління «Сбербанку» Греф. І на додачу – заступник голови російського Радбезу Медведєв. Останнє – корисне нагадування для тих, хто помилково сприймає «експрезидента» як банального п’яничку, а його пости в Телеграмі як виключно алкоголічну маячню. Насправді це один із важливих каналів зв’язку Кремля з оточуючим світом.

Власне, як і вказаний багатоголосий інсайд «Верстки». Адже сама інформація про таємні вітання Трампу з боку Москви, будучи оприлюдненою, стає відкритим запрошенням до дипломатичного танго. Ще одна цікава деталь. З одного боку, заявлено, що Трампа «привітали через знайомих», а з іншого, – що вітання передали по лінії російського МЗС. Це така собі «гібридна таємність». Ніби й приватно привітали, а нібито й майже офіційно, що має полегшити початок контактів.

Далі джерело «Верстки» в російському парламенті висловило думку, ніби Трамп «набагато договороспроможніший і кращий» для РФ, аніж Гарріс. При цьому, за його словами, надії діячів країни-агресора «пов'язані насамперед зі скороченням допомоги Україні».

При цьому заявлено, що ідею Трампа закінчити війну між Росією та Україною за добу в Кремлі не сприймають серйозно. «А якими методами він це зробить? Пригрозить Путіну? Зеленському? Закінчити війну можна швидко лише одним способом – припинити допомогу Україні, різко», – сказав співрозмовник видання, близький до адміністрації президента РФ.

Утім, інше джерело з тієї ж російської АП має зовсім інший настрій – повну впевненість, що Трамп не припинить підтримувати Україну, ЗСУ та не домовиться про заморожування боїв по лінії зіткнення. Ба більше. «А [є] варіант із ескалацією. Скоріше все призведе до глобального триндеця. Це не закінчення війни. Це глобальний конфлікт», – передбачив цей співрозмовник «Верстки».

Отже, коло замкнулося, повернулися до того, з чого починали. Є у Москви певні очікування щодо договороспроможності новообраного президента. Але є і прямо протилежні думки, побоювання. При цьому надії на Трампа як на чинник дестабілізації Америки «тепер і зараз» жодним чином не виправдалися.

І овацій у Держдумі з приводу його обрання, як у 2016-му, цього разу теж не було. Що також дуже показово.

P.S. Коли матеріал готувався до публікації, стало відомо, що ввечері четверга на пропагандистському Валдайському форумі значну частину свого виступу Путін присвятив саме Трампу. І це стало своєрідною другою серією інсайдного матеріалу «Верстки». Після нього російському правителю було легше говорити те, що він сказав, оскільки вже був медійний фундамент і більша готовність це сприйняти.

Путін особисто привітав Трампа з перемогою і наговорив далі багато хороших, навіть улесливих слів. Після чого сказав, що готовий до дзвінка від Трампа, навіть ще до інавгурації того. Та й сам «не вважає соромним і зі свого боку йому зателефонувати». Отже, така розмова, безумовно, відбудеться. І те, як вона розвиватиметься, буде для нас надзвичайно важливим.

Олег Кудрін, Рига