Альянс Північної Кореї та росії став проблемою для Китаю - Neue Zürcher Zeitung
Мовчання Пекіна не означає, що Китай підтримує північнокорейсько-російський альянс
Китай навряд чи зрадіє союзу між Північною Кореєю та росією. У будь-якому випадку Пекін і Пхеньян ставляться один до одного більш підозріло, ніж прийнято вважати на Заході, пише Матіас Мюллер в Neue Zürcher Zeitung.
Що сталося. Для Америки та Європи справа здається очевидною: Китай, Іран, Північна Корея та росія утворюють «вісь автократів», яка хоче змінити світовий порядок, в якому домінують Сполучені Штати та долар. У червні північнокорейський правитель Кім Чен Ин та його російський колега путін підписали Всеосяжне стратегічне партнерство.
У цій угоді обидві країни зобов’язуються підтримувати свого союзника у військовому відношенні у разі нападу. Постачання Північною Кореєю боєприпасів та зброї до росії, а також розміщення в країні до 12 тисяч північнокорейських солдатів також викликали чималий ажіотаж.
Чому це важливо. Яка позиція Китаю щодо зближення Північної Кореї та росії? Щодо стратегічного партнерства, Пекін лаконічно заявив, що це угода між двома суверенними державами. З іншого боку, Китай мовчить з приводу розміщення солдатів. Це мовчання дуже важливе, оскільки відносини між Китаєм і Північною Кореєю завжди були непростими.
Рудигер Франк, професор економіки та суспільства Східної Азії у Віденському університеті, каже, що Північна Корея вірна тільки собі. Іноземці іноді корисні, але загалом вони сприймаються як загроза та потенційні вороги. Китай та росія часто розчаровували Пхеньян.
Франк має на увазі китайсько-північнокорейські відносини, які історично є напруженими. Протягом століть Китай прив’язував до себе держави Азії за допомогою системи данини. Вона регулювала відносини та забезпечувала довгі періоди миру в регіоні. Однак великий сусід досі не популярний в обох частинах Кореї. Підпорядкування Китаю вважалося приниженням.
Навіть після падіння Китайської імперії в 1911 році відносини між Китаєм і Північною Кореєю майже не покращилися. Пекін врятував режим засновника держави Кім Ір Сена для Пхеньяну під час Корейської війни 1950–1953 років, у якій загинуло понад 1 мільйон китайських солдатів. Але Північна Корея не виявляє жодної подяки. Китайські війська не відіграють жодної ролі в експозиції військового музею в Пхеньяні. Натомість у музеї складається враження, що Кім Ір Сен переміг ворожі війська наодинці.
Неприязнь між двома країнами виявилася і під час Культурної революції в Китаї, що вирувала з 1966 по 1976 рік. Китайська Червона гвардія, масовий рух часів Культурної революції, затаврувала Кім Ір Сена як «жирного ревізіоніста». 1969 року на 1400-кілометровому кордоні навіть відбулися зіткнення між китайцями та північнокорейцями.
Про те, наскільки північнокорейські правителі не довіряють Китаю, свідчать і спогади південнокорейського політика Пак Чжі Вона, який десятиліттями працював над покращенням відносин між двома Кореями. У записі на Facebook, зробленому 26 жовтня, Пак згадав про зустріч із Кім Чен Іром, сином засновника країни Кім Ір Сена. Пак цитує слова Кіма про те, що він ненавидів Китай, Японію та росію.
Після приходу до влади Кім Чен Ина, який змінив свого батька Кім Чен Іра у 2011 році, відносини між двома країнами ще більше погіршилися. У 2013 році він стратив свого дядька Чан Сон Тхека. Чан вважався довіреною особою Пекіна у Пхеньяні.
Потім Кім продовжив завдавати ударів по правителю Китаю Сі Цзіньпіну. У 2017 році в аеропорту Куала-Лумпура було вбито його зведеного брата Кім Чен Нама, який також користувався прихильністю Пекіна. У травні цього року він провів випробування ракети незадовго до початку форуму «Пояс і шлях», який мав величезне зовнішньополітичне значення для Сі. Пусковий майданчик знаходився неподалік Китаю.
У 2018 та 2019 роках був короткий проблиск надії, коли Кім та Сі зустрічалися п’ять разів до початку пандемії. Однак, це зближення вже давно стало історією. Зовнішня торгівля між двома країнами повільно відновлюється після закінчення пандемії, на превеликий жаль Пхеньяну, частково тому, що Китай ретельно дотримується санкцій ООН проти Північної Кореї.
І хоча Кім двічі зустрічався з путіним після закінчення коронавірусу, саміту з Сі не було, хоча цього року обидві країни відзначають 75-річчя дипломатичних відносин.
Обидві країни не перебувають у святковому настрої. Натомість Північна Корея провокує свого сусіда навіть цього ювілейного року. Пхеньян вперше заборонив китайські фільми та телепередачі, досі така заборона поширювалася лише на південнокорейську та західну продукцію. Крім того, державні телекомпанії Північної Кореї наразі використовують для закордонних трансляцій не китайський, а російський супутник.
І так далі. Північна Корея отримує різні вигоди від зближення з росією. По-перше, країна більше не залежить виключно від торгівлі з Китаєм. Північна Корея та росія більше не повідомляють статистики торгівлі. Але, як стверджується, на супутникових знімках видно, як у районі північнокорейсько-російської кордону накопичуються вантажівки з паливом.
По-друге, Кім показує, що він більше не є одержувачем наказів від росії, а веде переговори на рівних. На відміну від Китаю, війна в Україні – це подарунок для нього, оскільки Кім використовує військові труднощі Москви та буде винагороджений за постачання матеріалів та людей. Крім іноземної валюти, продовольства та палива, він вимагатиме російські ракетні технології та, можливо, атомні підводні човни.
По-третє, Північна Корея може отримати доступ до важливих даних: росія на сьогодні випробувала до 1000 ядерних боєголовок, у той час як Пхеньян – всього 6. З таким ноу-хау успішна ядерна атака Північної Кореї на США у разі війни також стає більш імовірною. І по-четверте, Північна Корея вперше з часів Корейської війни набуває бойового досвіду.
Незважаючи на всі тривоги, Китай неохоче коментує зближення Північної Кореї та росії. Це може поширитися і на китайсько-корейський кордон, якщо режим Кіма звалиться.
У той же час путін є для Пекіна важливим партнером у подоланні домінування США. На думку Китаю, росія не має програти війну з Україною, навіть якщо Пекін, можливо, не схвалює вторгнення. Проте мовчання Пекіна не означає, що Китай підтримує північнокорейсько-російський альянс. Можливо, Сі має більш важливі пріоритети після обрання Дональда Трампа президентом США.
Автор:
Матіас Мюллер, Сеул (Neue Zürcher Zeitung)