Преображення Нотр-Дам-де-Парі
Відкриття оновленого Храму стало моментом єдності на тлі глобальних розбіжностей і конфліктів
Минулої суботи Париж був у фокусі міжнародної уваги. Столиця Франції зібрала лідерів більш як п’ятдесяти країн та інших високоповажних гостей під склепінням знаменитого Собору Паризької Богоматері з нагоди завершення його реставрації після руйнівної пожежі п’ятирічної давності. І це був, як свідчать авторитетні світові ЗМІ, рідкісний момент єдності на тлі глобальних розбіжностей і конфліктів. Напередодні урочистої церемонії відкриття Собору відбулася тристороння зустріч між обраним президентом США Дональдом Трампом, президентом України Володимиром Зеленським та президентом Франції Еммануелем Макроном. Український лідер назвав цю зустріч продуктивною: «Спілкувалися про наших людей, ситуацію на полі бою і справедливий мир для України. Ми всі хочемо завершити цю війну якомога швидше і справедливо».
І під час урочистої церемонії, і наступного дня, коли у відновленому Соборі відбулася перша після його відновлення недільна меса, і впродовж цього тижня богослужінь звучали й звучатимуть слова про мир, злагоду між людьми, вірність і відданість заповідям Господнім. І так було в усій багатовіковій історії цієї духовної, сакральної перлини Парижа та всієї Франції. До пожежі, яка сталася в Соборі 15 квітня 2019 року, Нотр-Дам де Парі був однією з найбільш відвідуваних у світі історичних і архітектурних пам’яток. Щороку його поріг переступало понад 14 мільйонів парижан і гостей міста.
Коли і за яких обставин будувався цей храм? Перший камінь у його підмурівок був закладений у 1163 році. Як відомо, дочка київського князя Ярослава Мудрого Анна, майбутня королева Франції, вінчалася з королем Генріхом 19 травня 1051 року в соборі Реймса. В цьому старовинному, ще з п’ятого століття соборі короновано багато очільників Франції.
Париж подібного знаменитого храму тоді ще не мав. Задум спорудити його виник приблизно через століття після часів королеви Анни і належить королеві Людовику VII, який отримав схвалення від Папи Римського Олександра III і дієву підтримку єпископа Парижа Моріса де Сюллі. Первісно задум полягав у тому, щоб майбутній собор міг прийняти десять тисяч людей (саме такою була тоді кількість мешканців Парижа). Будівництво собору розтяглося в часі на сто тридцять років, і населення столиці зросло за цей час багатократно. Тож архітекторам, які змінювали один одного, залишалося керуватися іншим планом – не гнатися за ідеєю зібрати всіх парижан під одним соборним дахом, а дотримуватися архітектурної цілісності, художньої завершеності й величності собору.
Провідним у сакральній архітектурі був тоді готичний стиль. Він є визначальним і в Соборі Паризької Богоматері, хоча зодчі творчо доповнили його романським стилем з традицій Нормандії. Конструкція храму у поздовжньому перерізі має вигляд хреста, по центру якого – скульптури із зображеннями різних євангельських сюжетів.
Простір собору наповнений неповторним світінням завдяки унікальним вітражам. Серед них виділяються дві троянди. Південна була створена у 1260 році. Її діаметр – 12,9 метра, а висота з урахуванням вікон – близько 19 метрів. Вітраж вміщує чотири кола і 84 сцени з Нового Завіту. Приблизно в той час була завершена і Північна троянда, яка має такі ж розміри. Її центральна частина присвячена Божій Матері, навколо якої – зображення пророків, царів і первосвящеників Старого Завіту.
У Нотр-Дам де Парі виділяються три портали. Найдавніший з них, правий портал Святої Анни, створений ще в двадцятих роках XIII століття. Центром його є скульптура Діви Марії на троні зі скіпетром. На її колінах сидить маленький Ісус, який благословляє віруючих християн. Другим за хронологією був портал Діви Марії. Він розміщений зліва і має три рівні. На нижчому зображено трьох пророків і трьох царів Старого завіту, що тримають свитки, на яких свідчення про Месію, який спасе людство. На середньому рівні – сцена смерті Богородиці в оточенні Ісуса Христа, Апостолів і двох ангелів, які відносять Матір Божу до раю. І на вищому рівні – зображення Богоматері в раю, Яка воссідає на троні і Яку благословляє Ісус та коронує Ангел. Нарешті, в центрі, між порталами Марії і Анни – портал, на якому відтворюється сцена Страшного Суду, яка описана в Євангелії від Матвія.
Окремо слід сказати про знаменитий західний фасад собору. Його прикрашають дві вежі – Північна і Південна. Ширина фасаду – 41 метр, висота до верхівок веж – 63 метри. Посередині фасаду – круглий вітраж Велика троянда з діаметром 9,6 метра, який було створено в 1225 році.
Без жодних сумніві, Нотр-Дам-де-Парі – коштовна перлина Парижа і всієї Франції, унікальний пам’ятник не лише французької, а й світової культури і сакрального мистецтва. Ним пишаються парижани. З перших років, коли відкрились його двері, тут завжди було велелюддя. Віруючі приходили сюди на молитви, у стінах храму відбувалося багато урочистих подій французької історії, біля його стін влаштовувалися престижні виставки і гучні ярмарки, тут освячувалися різноманітні угоди, бували знамениті люди з різних куточків світу.
Багато чого було в історії собору. І не тільки благополучного й приємного, а й сумного, навіть трагічного. У романі Віктора Гюго «Дев’яносто третій рік» засобами художнього слова описані найбільш драматичні події Французької буржуазної революції, коли було страчено короля Людовика XVI і почався період політичної і суспільної напруги, що завершилася приходом до влади Наполеона. Собор теж потрапив в епіцентр цих подій. На хвилі революційного збурення споруду оголосили Храмом розуму, центром культу Вищої Істоти, а згодом перетворили на продовольчий склад (чим не приклад для більшовиків). Вітражі було знищено, багато скульптур понівечено, дорогоцінні речі розграбовано. Дійшло навіть до того, що й сам собор хотіли зруйнувати. Не зруйнували, але храм прийшов у запустіння, і значною мірою завдяки написаному в 1831 році Віктором Гюго роману «Собор Паризької Богоматері» до нього була відновлена суспільна увага і храм почали реставровувати, повертаючи в активне життя французів.
Друга трагедія в історії храму сталася зовсім недавно: 15 квітня 2019 року о 18 год. 18 хв. на горищі, де проводилися реставраційні роботи, сталося загоряння. З якої причини? За твердженням слідчих, вогонь могла викликати цигарка або коротке замикання. В усякому разі вогонь охопив частину собору, звалився його дубово-свинцевий шпиль. Полум’я охопило одну з башт західного фасаду.
На гасіння пожежі було кинуто велику кількість спеціальної техніки, близько 400 пожежників. Від гелікоптерів вирішено було відмовитися, бо вода з них могла завдати пам’ятникам собору не меншої шкоди, ніж вогонь. Пожежу вдалося відносно швидко ліквідувати. На щастя, головна споруда храму і більшість його реліквій уціліли. І все ж ціна відновлення собору виявилась дуже високою – майже мільярд доларів. Не лише французька еліта, корпорації і фірми, а й прості французи дружно відгукнулися на заклик зібрати необхідні кошти. Чимало перерахувань надійшло й з-за кордону. Собор став центром зворушливого єднання мільйонів людей. Його відновлення дещо загальмувала пандемія. Але президент Франції Еммануель Макрон висловив тоді переконання, що через п’ять років, у 2024-ому, Собор знову відкриє для людей свої історичні двері.
І нині це вже реальність. Свято відкриття стало визначною подією не лише для Франції, а й для міжнародного життя, набуло світового звучання і масштабів.
* * *
У кожного, хто переступав поріг Собору Паризької Богоматері, напевне, залишаються свої незабутні про це спогади. Є вони і в мене. Мабуть, як і багато людей, я відкрив для себе цей храм спочатку з прочитання знаменитого роману Віктора Гюго, одного з моїх улюблених письменників. Уточню: він і став одним з моїх кумирів у літературі завдяки цьому роману (вже після нього я зачитувався його «Знедоленими», «Дев’яносто третім роком», «Трудівниками моря», «Людиною, яка сміється»). А спершу, завдяки Гюго, я перенісся в уяві у Париж 1782 року і з хвилюванням стежив за розвитком подій у романі, сценами для яких були площі й вулиці Парижа, його бандитський «Двір чудес» і, звичайно ж, Нотр-Дам-де-Парі – Собор Паризької Богоматері.
Високоталановитий художній твір – краще будь-якої реклами. Я в цьому переконався в червні 1992 року, коли перший президент незалежної України Леонід Кравчук здійснив державний візит до Франції, де у Єлисейському палаці провів переговори з тогочасним лідером Франції Франсуа Міттераном, мав докладну зустріч з главою французького уряду, українцем за походження П’єром Береговуа, низку бесід з керівниками ряду міністерств, відомих фірм і корпорацій. Словом, програма дня 16 червня була для нашого президента, членів делегації та й нас, українських журналістів, котрі висвітлювали візит, насичена. Відверто кажучи, ми втомилися. Але не зважаючи на втому, ми попросили організаторів візиту з французького боку зробити нам лише одну послугу: відхилитися від дороги до готелю і показати нам Собор Паризької Богоматері. Нам пішли назустріч. Ось тоді й постав перед нами Нотр-Дам-де-Парі в усій своїй красі й величі. Вражаюча картина, незабутній спогад на все життя.
За свідченням тих, хто вже відвідав собор після викликаної пожежею 2019 року реставрації, в останні п’ять років відбулося не просто оновлення Собору Паризької Богоматері, а його преображення. Промовисто-символічно, що десятки лідерів держав світу вшанували урочисту церемонію нового відкриття собору своєю присутністю. І це ще одне свідчення того, що у світі, на щастя, домінують не руйнівники і вбивці, а творці.
Михайло Сорока, заслужений журналіст України