«Різдвяне перемир'я» від Орбана з інструментарію Путіна
Чому Орбан так завзято просуває ідею «різдвяного перемир'я»? Враховуючи його теплі стосунки з Трампом та Путіним, чи не може бути це узгоджена позиція як Кремля, так і команди Трампа?
"Мирні ініціативи" Орбана – це його самопіар і спроба штучно підняти свою політичну вагу, уявити себе в ролі великого та впливового міжнародного гравця, заодно просунути себе в ролі потенційного посередника у майбутніх мирних переговорах.
Закінчується головування Угорщини у Євросоюзі. Орбан розпочинав це головування зі скандальних псевдо мирних ініціатив і закінчує черговими гучними псевдо мирними ініціативами.
Навряд чи це узгоджено із Трампом. Якби це була ініціатива Трампа, то він і висував би її від свого імені. Трамп не схильний ділиться славою. Він має бути головним та монопольним миротворцем, а не віддавати цю роль Орбану.
Непрямо це підтверджує і коментар Майкла Волтца, який не заперечував цієї ініціативи, але зробив застереження, що ця ініціатива може мати значення, якби це було першим кроком до завершення боїв. Але очевидно, що Орбан своєю ініціативою намагається підлаштовуватися під Трампа, який закликав Росію та Україну негайно припинити військові дії.
А ось певна координація дій Орбана з Путіним – цілком можлива. І якщо це так, то дії Орбана є підлою провокацією. Зовні його ініціатива дуже нагадує дії Медведчука сім років тому. У 2016-2017 роках Кремль приблизно на рік заблокував обмін полоненими. І після цього на арену виходить Медведчук зі своїми пропозиціями щодо обміну полоненими, які були погоджені з Москвою. У результаті лаври миротворців отримують Кремль та Медведчук, а Україна постає у невигідному світлі.
Щось подібне відбувається і зараз. Сенс дій Орбана, окрім самопіару, полягає в тому, щоб показати, що Київ проти навіть тимчасового припинення вогню. І так Орбан хоче підставити Зеленського перед Трампом. Саме в цьому – підлість та провокативність дій Орбана.
Для обміну полоненими не потрібен посередник. Між РФ та Україною вже понад два роки діє механізм обміну полоненими. Кілька разів він тимчасово блокувався Кремлем, але потім знову поновлювався, особливо після Курської наступальної операції ЗСУ. І для обмінів полоненими не потрібен Орбан. Він потрібен лише для того, щоб створити скандал та спровокувати звинувачення на адресу України, у тому числі для того, щоб впливати на громадську думку України.
Що стосується "різдвяного перемир'я", то треба розуміти, що не може бути припинення вогню в односторонньому порядку. І не може бути припинення вогню лише внаслідок політичних заяв. Україна має багатий і здебільшого сумний досвід десятків різних перемир'їв, у тому числі й різдвяних, у рамках Мінських угод. Як правило, вони були дуже короткими і швидко порушувалися протилежною стороною. Але навіть про ці перемир'я треба було спеціально домовлятися, погоджувати час їхнього початку, тривалість, процедуру контролю.
А те, що пропонує Орбан, – це банальна імітація перемир'я з пропагандистськими цілями. Зверніть увагу, що Путін, коментуючи питання про пропозицію Орбана щодо “різдвяного перемир'я”, сказав, що він міг “подумати” про цю пропозицію. Він не дав прямої позитивної відповіді.
Цілком імовірно, що за участю Орбана та Путіна могла бути розіграна багатоходівка. Якщо б, наприклад, Україна погодилася на таке перемир'я, то Путін формально також міг дати згоду, але при цьому висунув би свої вже відомі вимоги – спочатку Україна має віддати Херсон і Запоріжжя, і так далі. Зрештою Україна показала б слабкість, а Путін продовжував диктувати свої умови.
Суть усієї цієї провокації – схилити Україну до перемир'я на умовах односторонніх поступок лише України. При цьому ми бачимо, що Путін не має наміру припиняти військові дії навіть тимчасово. Він про це прямо сказав під час своєї “Прямої лінії”.
І оскільки Орбан своїми псевдо мирними ініціативами підіграє Путіну та ще й у провокаційній формі, то він категорично не влаштовує Україну в ролі посередника. Не влаштовує він у такій ролі й наших європейських партнерів. Орбан не може виступати в ролі нейтрального посередника, він буде інструментом у руках Путіна. І це також вагомий аргумент, чому Україна не має наміру підігравати Орбану в його псевдо мирних ініціативах.
Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»