Відставка Трюдо: Як найбільш упізнаваний премʼєр в історії Канади втратив підтримку
Одним із потенційних спадкоємців на посаді глави Ліберальної партії є Христя Фріланд
Оголошена вчора відставка Джастіна Трюдо не стала несподіванкою і була лише питанням часу. Вже кілька місяців політологи та аналітики Канади прогнозували, що після численних політичних ускладнень, проблем і несподіванок премʼєр-міністр не зможе утримати позицію лідера в країні. І ось 6 січня під час пресконференції Джастін Трюдо офіційно оголосив про свій намір піти у відставку з посади премʼєр-міністра Канади та глави Ліберальної партії. Високий рейтинг його популярності, здавалося б, надовго закріплений після пандемії, не витримав натиску дедалі глибшої кризи в країні. "Ця країна заслуговує на справжній вибір під час наступних виборів. Мені стало очевидно, що у разі, якщо мені доведеться вести внутрішні битви, я не зможу бути найкращим варіантом на цих виборах", – заявив Трюдо, пояснюючи своє рішення. Хоча воно й було очікуваним, але все ж стало сигналом для Канади і світу про те, що політичний ландшафт країни змінюється.
ВТРАТА НАРОДНОЇ ПІДТРИМКИ
Джастін Трюдо – найбільш упізнаваний премʼєр-міністр в історії Канади. Хоча суттєво для завоювання ним цього статусу доклалися соціальні медіа, ключову роль відіграла також пандемія COVID-19, точніше те, як премʼєр-міністр діяв, щоби подолати цю кризу. Протягом багатьох місяців Трюдо щодня давав пресконференції, під час яких на всю країну особисто оголошував як радісні, так і прикрі новини. У складний 2020-ий рік особистий рейтинг премʼєра сягнув захмарних висот, що спонукало його піти на ризик і оголосити дострокові вибори. Однак ця ставка не зіграла, Ліберальна партія не спромоглася наростити своє представництво у парламенті, натомість викликавши глибоке нерозуміння канадців, які переважно вважали ці вибори даремним витрачанням державних грошей. Ця невдала політична лотерея відправила Трюдо та його партію у нисхідну спіраль, що завершилася учорашнім оголошенням про відставку лідера.
Після непопулярних виборів Канаду охопила небачена протягом десятків років інфляція й житлова криза, які позбавили значну частину канадців можливості придбати власне житло й суттєво підвищили ціни на всі товари й послуги. На додачу погано організована імміграція поглибила проблеми у медичному забезпеченні й зруйнувала давній загальноканадський консенсус щодо користі міграції. Трюдо навіть змушений був уперше в історії країни запровадити на федеральному рівні надзвичайний стан, аби припинити масові протести незгодних із пандемічними обмеженнями й іншими кроками очолюваного ним уряду. Окрім внутрішніх проблем, Трюдо також мусив реагувати на кризи за межами Канади: падіння Афганістану, повномасштабне російське вторгнення в Україну, війна між Ізраїлем та ХАМАС. Здавалося, що у Джастіна Трюдо в руках опинився ріг достатку, з якого замість багатства сипалися лиха.
Водночас слід віддати Трюдо належне: попри суттєві складнощі він досить вправно відбивав напади на себе й свою команду, ретельно пояснюючи канадцям причини тих чи інших кроків. Проте у 2022 році у премʼєра зʼявився запеклий ворог, який наблизив кульмінацію подій та розв’язку.
ПОПУЛІЗМ І ОПОЗИЦІЯ
У вересні 2022 року опозиційна Консервативна партія Канади, яка перебувала у перманентній кризі й постійно змінювала лідерів із часу поразки на виборах у 2015 році, переважною більшістю голосів обрала своїм новим главою амбітного Пʼєра Полієва. Хоча на той момент Полієв був депутатом уже більше 10 років, лише після обрання главою партії він став основним критиком Трюдо. Змінивши комунікаційну стратегію партії, він транслював короткі й чіткі меседжі, які відмінно резонували із негативними настроями населення. У той час, як ліберали намагалися апелювати до логіки, консерватори зверталися до емоцій виборців. Ураховуючи загальну “втому” Канади від семи років правління Трюдо, а також загальносвітовий запит на пошук простих рішень складних проблем, консерватори швидко набирали популярність за рахунок колишніх виборців Ліберальної партії.
Постійний натиск Полієва змусив й самого Трюдо вдаватися до популістських рішень. Реагуючи на критику опозиції щодо зростання вартості життя, викликаного нібито некомпетентними діями влади, уряд на два місяці скасував нарахування ПДВ на значний перелік товарів. Один лише цей крок коштував державній скарбниці мільярди доларів й при цьому не мав значного впливу на фінансовий стан населення. Цей та ряд інших подібних кроків, спрямованих винятково на збереження влади під час майбутніх виборів, а не зміцнення Канади у буремні часи, налаштував проти Трюдо кількох його найближчих політичних соратників.
Вірогідно, саме гучна відставка віцепремʼєр-міністерки Христі Фріланд минулого місяця й забила останній цвях у труну премʼєрства Трюдо. Одразу після опублікування нею дуже критичного відкритого листа Трюдо скасував усі свої підсумкові річні інтервʼю й пообіцяв членам партії, які давно вже приватно й публічно закликали його піти, подумати над своїм політичним майбутнім. “Канадцям допомогло те, що незалежно від того, наскільки складним був 2024-ий, ми завжди могли сказати: бодай ми не Джастін Трюдо”, – жартував наприкінці року гуморист Марк Крітч під час спілкування із Трюдо.
ШАНС НА ОНОВЛЕННЯ КАНАДИ
“Вилучення мене з рівняння як лідера, котрий висуватиметься на наступних виборах від Ліберальної партії, також має знизити рівень поляризації, який ми зараз спостерігаємо у Палаті представників і у канадському політикумі загалом”, – сказав Трюдо на учорашній пресконференції. Дійсно, канадський парламент фактично заблокований вже кілька місяців через навмисні дії опозиції, а уряд Трюдо ще з осені балансує на межі відставки після розірвання Новою демократичною партією коаліційної угоди. Аби ще більше ускладнити життя Трюдо, наприкінці минулого року три опозиційні партії, які разом мають більшість голосів у парламенті, заявили, що в новому році спробують негайно проголосувати за недовіру до уряду. У таких складних й нестабільних умовах Трюдо вже не вистачало снаги одночасно відбивати зовнішні напади Полієва й заспокоювати внутрішні заворушення однопартійців, переконаних, що зміна особи лідера збільшить шанси Ліберальної партії на успіх. Тому його рішення піти у відставку, хоч і складне для нього особисто, але все ж зрозуміле.
Варто зазначити, що після вступу на посаду премʼєр-міністра Канади Джастін Трюдо суттєво модернізував Ліберальну партію, незмінним главою якої він залишається з 2013 року. За його ініціативи було суттєво демократизовано й розширено процес внутрішньопартійного голосування, запроваджені єдині ідеологічні вимоги до всіх потенційних кандидатів, підвищено партійну дисципліну й прозорість публічних заходів зі збору коштів. Не дивно, що саме його обличчя чітко асоціюється у канадців з Ліберальною партією. Утім, хоча всі соціологічні опитування одностайно віддають переконливу перемогу на майбутніх парламентських виборах Консервативній партії, поки що залишається незрозумілим, наскільки зміна лідера (або бодай відхід Трюдо) покращить соціологію лібералів.
НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Однак на тлі внутрішньополітичної боротьби у Канаді, що спричинила відставку премʼєр-міністра, не можна забувати, що після початку повномасштабного російського вторгнення Канада стала провідним партнером України. Досі Канада залишається світовим лідером у наданні Україні фінансової допомоги у перерахунку на кількість населення. Хоча Україна загалом користується в Канаді широкою суспільно-політичною підтримкою, тверда позиція Трюдо дуже допомагає нам тримати оборону від російської навали. “Від імені Конгресу українців Канади я дякую премʼєр-міністру Трюдо за багаторічну державну службу й лідерство. Премʼєр-міністр Трюдо упевнився, що Канада відіграє провідну роль на світовій арені у твердій підтримці захисту України від російської геноцидної загарбницької війни”, – заявила президентка Конгресу українців Канади Олександра Хичій після того, як Трюдо заявив про свій намір піти у відставку.
Завдяки також постійним зусиллям численної української діаспори, вірогідність того, що до влади в Канаді в осяжному майбутньому прийде вороже налаштована до України людина, є дуже низькою. З усіх питань, що стосуються України, канадський парламент майже завжди голосує одностайно, й причин очікувати, що це зміниться, немає. Чого варте бодай те, що одним із потенційних спадкоємців Трюдо на посаді глави Ліберальної партії та перехідного премʼєр-міністра є усім відома Христя Фріланд, проукраїнська позиція якої не викликає жодного сумніву.
Таким чином, найбільша проблема, яку створює поточна політична турбулентність у Канаді, – це невизначеність. На тлі скорого повернення до Білого дому непередбачуваного Дональда Трампа нам було б корисно мати впевнену підтримку Канади, яка краще, ніж будь-хто, вміє знаходити спільну мову зі США. Але поки в Оттаві гаситимуть політичні пожежі, Україні доведеться самотужки шукати творчі підходи до нової Адміністрації США. На щастя, креативу у нас не бракує.
Максим Наливайко, Оттава
Перше фото: The New York Times