Аджа Лябіб, єврокомісарка з питань управління кризами

Аджа Лябіб, єврокомісарка з питань управління кризами

ЄС має чого повчитися в України щодо цивільної готовності

В той час як Європейська комісія оприлюднила пакет гуманітарної допомоги для України на суму 148 мільйонів євро, єврокомісарка з питань рівності, готовності та врегулювання кризових ситуацій Аджа Лябіб прибула з візитом на знак посилення поточної роботи ЄС з надання критичної допомоги. Комісарка поспілкувалася з Укрінформом, обговоривши деталі пакету підтримки, нагальні гуманітарні виклики на тлі війни та шляхи збільшення ефективності використання допомоги. Чиновниця також розповіла про сприйняття нових загроз пересічними європейцями і про необхідність вдосконалення існуючого європейського механізму цивільної готовності.

МИ ФОКУСУЄМОСЯ НА «ЗИМОВІЙ ДОПОМОЗІ»

- Сьогодні (13 січня, - ред.) ми вже побачили важливу новину про новий пакет гуманітарної допомоги Україні від Європейського Союзу у розмірі 148 мільйонів євро. І ось саме в Україну відбувається ваш перший закордонний візит на посаді єврокомісарки з управління кризами. Які сфери, на вашу думку, потребують найбільшої уваги міжнародної спільноти, в тому числі ЄС, коли йдеться про гуманітарну допомогу Україні на третьому році великої війни?

- Таких сфер дуже багато. Ваші гуманітарні потреби величезні. Сьогодні кожний третій українець, а це близько 13 мільйонів людей, потребує гуманітарної допомоги. Такі прогнози дає Євросоюз та управління ООН з координації гуманітарних справ. Тому міжнародне співтовариство має тримати Україну високо в гуманітарному порядку денному. Той факт, що моя перша закордонна місія в якості єврокомісарки з питань рівності, готовності та управління кризами відбувається саме в Україну, свідчить про нашу рішучу відданість утримувати Україну в порядку денному та про те, що наша допомога продовжуватиметься в таких критичних секторах, як вода та її очищення, охорона здоров’я, гуманітарний захист та освіта в надзвичайних ситуаціях.

Зараз ми також зосереджуємось на зимовій допомозі. На практиці ми надаємо грошову підтримку, щоб українці могли купити собі паливо, дрова, аби  пережити цю вже третю зиму цієї жахливої війни. Це наш пріоритет. Ми також робимо акцент на енергетичній потужності. Завдяки механізму цивільного захисту ЄС ми доставили більш як 8 тисяч генераторів для її посилення.

Окрім того, ми зараз також намагаємося здійснити локалізацію та перехід до раннього етапу відновлення. Ми хочемо допомогти українській системі соціального захисту стати ще ефективнішою, тому працюємо в цьому напрямку з місцевою владою.

ДЕЯКІ ДІТИ В УКРАЇНІ ВЗАГАЛІ НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ТАКЕ НОРМАЛЬНЕ ОЧНЕ НАВЧАННЯ

- Під час візиту ви, напевно, побачили певні нюанси освітнього процесу в Україні. Як ви можете охарактеризувати нинішнє навчання, особливо в районах, які часто зазнають ударів Росії?

- Учора мені випала нагода побувати в Ніжинському ліцеї №2 Чернігівської області, де я мала оглянути весь заклад, але майже одразу була змушена переміститися до укриття. Якщо десь є школа з очним навчанням, це завдяки тому, що є укриття. Протягом війни росіяни знищили 365 шкільних будівель, що є абсолютним порушенням міжнародного гуманітарного права; 3700 навчальних закладів зазнали бомбардувань і обстрілів. Отже, зараз важливо дозволити дітям повернутися до школи.

Українські школярі спочатку постраждали від двох років COVID-19, а потім одразу почалася війна, яка триває вже три роки війни… Це означає, що деякі діти взагалі не знають, що таке ходити до школи в нормальній обстановці,  що таке звичайне очне навчання, і ця проблема матиме довгострокові наслідки. Це ще раз підтверджує важливість укриттів для їхньої безпеки, розробки нових стратегій навчання, які дозволяли б дітям відвідувати школу та навчатися в університетах.

Також у Ніжині я зустрілася із заступником міністра освіти, який наголосив на необхідності відновлення та підтримання високого рівня вищої освіти в Україні. Через війну є небезпека його падіння,  в тому числі через відплив талантів, також спричинений війною. Тому частина нашої стратегії в Єврокомісії полягає в тому, щоб спрямувати значну частину гуманітарної допомоги на освіту в умовах надзвичайних ситуацій, оскільки освіта – не розкіш, а базове гуманітарне право, яке ми прагнемо захистити.

У ВИКОРИСТАННІ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ КЛЮЧОВИМ Є ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ ТА КООРДИНАЦІЯ

- Як ЄС оцінює ефективність використання вже наданої Україні гуманітарної допомоги?

- Я зустрічалася з представниками громадянського суспільства, неурядовими організаціями, а також із представниками гуманітарних структур ООН, і вони всі бажали б покращення координаційних механізмів, щоб уникати дублювання та краще оцінювати нагальні потреби. Але в тому, що я побачила на зустрічах, помітний  прогрес.

Ми зосереджуємось на найвразливіших групах, зокрема на літніх людях, жінках, дівчатах, які традиційно є першими жертвами війни. Звісно, ​​я не забуваю про тих, хто зараз на полі бою, - природно, вони страждають у першу чергу, але багато мирних жителів, внутрішньо переміщених осіб потребують допомоги. Іноді люди опиняються за 600 км від того місця, де колись був їхній дім, і їм треба відновлювати соціальні зв’язки.

В одному із центрів стійкості, який ми підтримуємо, я зустріла жінку на ім’я Тамара. Їй вже 89 років, і вона є справжнім прикладом стійкості. Щоранку вона ходить на пробіжку, повторює собі перед дзеркалом, що вона найкраща, що вона прорветься. Ще така молода на вигляд і красива, вона опинилася дуже далеко від дому і не знає, коли зможе повернутися.

За оцінками Міжнародної організації з питань міграції, майже 70 відсотків внутрішньо переміщених осіб не збираються повертатися до свого основного місця проживання. Це означає, що ми повинні думати про цих людей у довгостроковій перспективі. Що ми будемо робити для них, особливо для інвалідів? Ця допомога може включати в тому числі покращення доступності, їхньої мобільності… Також важливими є гінекологічні консультації для жінок у віддалених районах – під час цієї поїздки я відвідала одну мобільну клініку, яку ми також фінансуємо, де надається перша допомога, в тому числі гінекологічні консультації.

Отже, потреби величезні, і нам потрібні пріоритети та краща координація. Це ключові слова.

Також важливо відзначити, що ми працюємо в «нексусі», такому собі ланцюжку, взаємозв’язку. Це означає, що починаємо з безпосередньої гуманітарної допомоги і переходимо до раннього відновлення та реконструкції, допомагаючи людям досягти більшої автономії та тривалішої стійкості.

УКРАЇНА Є НАЙБІЛЬШИМ БЕНЕФІЦІАРОМ МЕХАНІЗМУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЄС

- Які нові ініціативи чи програми гуманітарної допомоги та цивільного захисту ЄС має намір запровадити в Україні у 2025 році?

- Що стосується гуманітарної допомоги, ми будемо прагнути підтримати та покращити наше гуманітарне охоплення на місцях і тісніше співпрацювати з громадами. Локалізація є ще одним ключовим словом, коли йдеться про готовність і стійкість.

Україна є одним із бенефіціарів Механізму цивільного захисту ЄС. Фактично, саме тут, в Україні, ми проводимо найбільшу операцію в рамках цього механізму.

Ми також посилюємо спроможності щодо протидії ХБРЯ (хімічним, біологічним, радіологічним і ядерним) загрозам і медичних заходів протидії. За останні два роки ЄС інвестував 1,2 млн євро в розбудову медичних запасів, в основному для протидії ХБРЯ загрозам. І як країна-учасник нашого механізму цивільного захисту Україна має доступ до цих запасів.

- Ви торкнулися ХБРЯ загроз… Що варто зробити, щоб підвищити нашу готовність до реагування на можливі надзвичайні ситуації, в тому числі у цих сферах?

- Перш за все, хочу відзначити, що ви вже багато робите у цьому напрямку. Я відвідувала об’єкти Державної служби з надзвичайних ситуацій, і мене справді вразила ваша здатність бути гнучкими та знаходити шляхи подолання надзвичайних ситуацій, постійно вдосконалювати підходи та різне обладнання. Мене також вразило, як, приміром, ваші пожежники адаптують особливості служби до реалій війни. Ми знаємо, що росіяни практикують подвійні удари з коротким інтервалом в одне й те саме місце, таким чином націлюючись на команди швидкого реагування, тому українці розробили роботизовану систему саме для таких випадків. Отже, рятувальники можуть керувати нею з безпечнішої відстані.

- Ви сказали, що підготовка до зимового періоду є одним із напрямів вашої роботи. Чи можете ви розповісти про те, що робиться в цьому напрямку?

- Допомога надається в різних формах. Як я вже казала, ми постачаємо генератори різної потужності, в тому числі новітні, більш ефективні, відправляємо дрова, паливо, а з іншого боку ми також працюємо над тим, щоб перевезти в Україну цілу електростанцію, що подарувала Литва. Це унікальна операція, коли всю станцію демонтують і транспортують кораблями, оскільки агрегати дуже великі. Операція триватиме місяці, але Комісія вже виконує цю роботу.

ВТОМИ ВІД УКРАЇНИ НЕМАЄ

- З кожним роком міжнародне фінансування гуманітарного реагування в Україні стає все меншим. Що потрібно зробити, щоб Україна залишалася помітною в гуманітарному порядку денному? До речі, в разі підписання мирної угоди чи заморожування конфлікту гуманітарні проблеми нікуди не зникнуть, а левова частка донорів переключиться на інші питання. Чи може Україна розраховувати на підтримку ЄС у гуманітарних ініціативах після припинення вогню?

- По-перше, жодного скорочення бюджету саме в ЄС немає, навпаки. Як ви знаєте, я прибула з великим пакетом гуманітарної допомоги на більш ніж 140 мільйонів євро. Це вдвічі більше, ніж минулого року. І це багато значить. Це означає, що ми не збираємося кидати Україну. Втоми від України немає. І найкращий спосіб зацікавити міжнародне співтовариство – нагадати їм, що те, що відбувається в Україні, також стосується їх усіх. Так, ви зараз на передовій, але ми теж є цілями Росії.

Звичайно, поки ми стикаємося лише з гібридними загрозами, ваші солдати воюють на полі бою, борючись за цінності Європейського Союзу. Я тут побувала на Майдані. Я добре знаю бажання українського народу бути частиною Європейського Союзу, жити в демократичній країні. Це одна з базових українських цінностей. Ваші люди хочуть йти цим шляхом.

Я дуже вражена темпами прогресу, якого ви змогли досягти на шляху вступу до ЄС, вашою готовністю отримати статус кандидата та розпочати переговори. І я з гордістю можу сказати, що саме ми розпочали ці переговори під час головування Бельгії в Раді міністрів ЄС, коли я була міністром закордонних справ Бельгії.

- Ми це пам'ятаємо!

- І я пам’ятаю той історичний день, коли нам це вдалося, тому що відкриття переговорів про вступ було дуже складним питанням. Зрештою, ваша країна настільки велика, в тому числі з точки зору демографії, але вона водночас пропонує ЄС стільки можливостей. І саме з цієї точки зору ми повинні дивитися на ситуацію. І ми вже беремо участь у процесі реконструкції. Це ж для нас новий ринок. Тому ми повинні мислити позитивно. Багато що поставлено на карту, але, по суті, йдеться про наші цінності та принципи демократії.

Однією з моїх функцій як єврокомісарки є забезпечення рівності, і я пам’ятаю, що два з половиною роки тому, коли я починала кар’єру на посаді міністра закордонних справ, ми не могли вільно говорити про деякі теми, зокрема про насильство щодо жінок, сексуальну агресію тощо. Але тепер ми можемо обговорювати ці питання та вирішувати їх разом, обмінюватися досвідом у таких сферах, як психічне здоров’я тощо.

УКРАЇНЦІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ СТІЙКИМИ ТА ОРІЄНТОВАНИМИ НА МАЙБУТНЄ

- У вашій компетенції – забезпечення захисту найбільш вразливих верств населення. Як ви оцінюєте ситуацію з правами людини в Україні в цих сферах?

- Я бачу, що попереду багато роботи, але не варто забувати, що в Україні йде війна і є багато проблем, які потрібно вирішувати. Але, як я вже говорила раніше, страждають в першу чергу найбільш вразливі верстви населення. Візьмемо ситуацію внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю, яка просто фізично не може потрапити в корпус університету, в якому прагне навчатися, тому що там лише сходи і немає пандусів. Це значно обмежує мобільність. Хоча я також розумію, що врахувати всі подібні особливості дуже важко. 

Жінкам теж треба допомагати. Коли спілкувалася з людьми в гінекологічній консультації, то дізналася, як важко буває жінкам просто потрапити на прийом, зробити МРТ. Вони просто не йдуть туди, допоки їхній стан здоров’я не погіршується дуже суттєво. Але ж ми знаємо: якщо рак не діагностувати на ранній стадії, це може призвести до драматичних наслідків. Можна також згадати про підлітків,  які мають  цілий набір власних проблем, бо в цей період життя тільки починають досліджувати свою особистість, намагаються обрати своє майбутнє.

Але, попри всі труднощі, з якими стикаються українці, я бачу, що вони залишаються стійкими та орієнтованими на майбутнє. Я тут познайомилася з однією дівчинкою, яка сказала, що хоче бути косметичним хірургом. Це дуже конкретна мета, але вона, здавалося, була рішучою у цьому прагненні. У свої 12 років вона вже дуже чітко уявляє, ким хоче стати. До речі, ми спілкувалися в укритті... Я також зустріла літню жінку, Ольгу. Ця бабуся втратила на війні сина, а від невістки також не має звісток – може, її теж убили. Тож зараз вона піклується про двох своїх онуків, намагаючись їх усиновити. Такі, як вона, потребують правової допомоги, як і ті, хто поспіхом покинув свої домівки і тепер має відновити втрачені документи. Отже, гуманітарне середовище в Україні насправді різногалузеве.

В ЄВРОПІ ДІТЕЙ ТРЕБА НАВЧАТИ ЦИВІЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ

- Чи берете ви до уваги зусилля України щодо цивільної готовності та реагування на надзвичайні ситуації, щоб включити їх у відповідні стратегії на рівні ЄС?

- Я відповідаю за Стратегію готовності Європейського Союзу на основі доповідей міністрів, але я впевнена, що ЄС має чого повчитися в України щодо цивільної готовності, беручи до уваги деякі речі, які в Україні робляться вже зараз.

Я також бачила, як ваших дітей навчають діяти і реагувати в надзвичайних ситуаціях, наприклад, під час пожеж чи обстрілів, і вважаю, що дітей у всій Європі треба навчати готовності, створити такий собі аналог програми «Еразмус» для молодих людей, як для дівчат, так і для хлопців віком від 16 до 18 років.

- Як ви вважаєте, ці уроки підготовки мають бути частиною шкільної програми?

- Думаю, це буде позашкільна активність. Це ще не узгоджено освітянами, а лише частина ідей, які я особисто маю як комісарка. У мене вже відбувся обмін думок з цього приводу з польським і французьким міністрами. Я також говорила про це з українським міністром, і ми переконані, що це те, що нам потрібно.

Звіти міністрів про готовність цивільного населення будуються на стратегії всього уряду, але вони також повинні включати стратегію всього суспільства. Ми повинні бути з громадянами в одній команді. Але якщо запитати в пересічного громадянина Бельгії, що для нього є цивільна готовність, він і гадки не матиме, тому що просто не знає, де криється небезпека, яка загроза може з’явитися завтра. Але якщо ви поставите те саме питання комусь у Фінляндії, Швеції чи Україні, то, звичайно, там люди знають, про що йдеться.

Десь на півдні Європи, в Греції чи Португалії, людям в першу чергу спадають на думку лісові пожежі. В інших регіонах це, можливо, повені. Але навіть якщо такі надзвичайні ситуації траплялися в минулому, люди все одно забувають, як на них реагувати.

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ ДУЖЕ ЗАРАЗНА

- Але чи схильні люди більше усвідомлювати реалії навколо себе, ті гібридні загрози, які створює Росія?

- У нас у ЄС буквально нещодавно відбулися вибори,  у Бельгії також були вибори на трьох рівнях, і ми зрозуміли, що мусимо впровадити так званий щит демократії, щоб захистити всі наші демократії від зловмисного впливу. Дезінформація — це масова загроза, і це пов’язано із соціальними мережами та тролями, які там діють.

Ми бачимо, що дезінформація надходить з Росії. Ми також виявили, що і в нас у Бельгії є законодавці, пов’язані з крайніми правими, а також із Росією. Наша розвідка дізналася, що в нас відбулося вороже проникнення. Це означає, що загрози є всюди. Вони можуть походити від деяких ЗМІ, які прагнуть посіяти плутанину, підбурити людей до якихось протестів  проти системи.

Ми добре пам’ятаємо, що під час пандемії Covid-19 дезінформація та теорії змови спонукали деяких людей думати, що вакцини — це якась отрута. Під час пандемії, коли хтось не вакцинований заражається, він  поширює вірус, вражаючи все більше й більше людей. Те саме стосується дезінформації. Люди, не навчені відрізняти факти від дезінформації, поширюють її серед інших,  л, «заражаючи» і їх. Отже, дезінформація дуже заразна, і «пандемію» справді важко зупинити.

Нам потрібно вдосконалити існуючий механізм цивільного захисту. Оскільки ландшафт загроз постійно змінюється, нам треба адаптуватися, щоб мати змогу реагувати на гібридні загрози.

Євген Матюшенко, Київ

Фото: Володимир Тарасов