Саміт “коаліції охочих”: до рішучості слів додати б рішучість дій

Саміт у Парижі підтвердив підтримку України. Але ключове питання — чи вистачить Європі політичної волі для її реалізації?

У Парижі відбувся саміт «Коаліції рішучих», який зібрав близько 30 світових лідерів, зокрема представників урядів Туреччини, Канади, Австралії, Нової Зеландії, а також керівництво ЄС і НАТО. Серед учасників був і президент України Володимир Зеленський, який особисто прибув до французької столиці.

Головними темами порядку денного стали:

- подальша підтримка України в боротьбі з російською агресією;

- можливість розгортання міжнародного військового контингенту на українській території в межах майбутнього мирного врегулювання.

Важливість цієї зустрічі важко переоцінити, і слід віддати належне президенту Франції, який ініціював її проведення. Водночас польський прем'єр Дональд Туск, ще до початку саміту, зробив слушне зауваження щодо ефективності подібних заходів: “Цих зустрічей, самітів, відеоконференцій, поїздок, присвячених українському питанню, справді дуже багато. Хтось скаже, що занадто багато. І складається враження, що кількість зустрічей не призводить до прогресу. Це моє загальне зауваження, щоб ми не збожеволіли, що якщо буде 56 самітів і відеоконференцій, то мир настане швидше”.

Цю думку поділяють і чимало аналітиків, які наголошують: дискусії, яким б важливими вони не були, мають приносити конкретні результати, а не лише множити кількість зустрічей. Втім, повернімося до самого саміту та його підсумків.

Посилення військової та фінансової допомоги Україні

Учасники саміту приділили особливу увагу питанню збільшення військової та фінансової підтримки України. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що всі зусилля спрямовані на якнайшвидше задоволення потреб української армії та економіки. Вона підтвердила, що ЄС виконає свою частку у кредиті G7 для України.

Лідери коаліції підкреслили необхідність термінового нарощування допомоги, включаючи поставки озброєння, фінансову підтримку та довгострокові гарантії безпеки. Було обговорено спільні навчання та технічну допомогу, що сприятиме зміцненню обороноздатності України. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер зазначив, що досягнення миру можливе лише через посилення військового тиску на Росію. Він також анонсував зустріч Контактної групи з питань оборони України 11 квітня, де буде розглянуто питання додаткової військової допомоги.

Збереження та посилення санкцій проти Росії

Президент України Володимир Зеленський наголосив, що санкції повинні діяти доти, доки Росія не припинить агресію та окупацію українських територій. Президент Франції Емманюель Макрон підтримав цю позицію, зазначивши: "Зараз не час для скасування санкцій". Зазначимо, що саме на це питання тисне Росія у переговорах зі США. Тож рішучість Європи не допустити послаблення санкції – є дуже актуальною.

Європейські лідери обговорили можливості подальшого посилення санкційного тиску на Росію, щоб змусити її сісти за стіл переговорів. Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що кінцева мета санкцій – досягнення справедливого та тривалого миру.

Розгортання міжнародного військового контингенту

Однією з ключових тем саміту стало обговорення можливого розгортання в Україні "сил забезпечення безпеки". Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що такі сили мали б стримуючий характер щодо Росії, а їхнім завданням було б утримання стратегічних об’єктів та забезпечення стабільності в регіоні.

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер повідомив, що понад 200 військових планувальників із 30 країн зберуться в Лондоні для розробки пропозицій щодо логістики, командування та розміщення сил на суші, у повітрі та на морі. Франція запропонувала варіант розгортання військових підрозділів у центральній Україні, зокрема уздовж Дніпра, подалі від лінії фронту.

Макрон підкреслив, що європейські сили не будуть розміщені на передовій і не братимуть безпосередньої участі у бойових діях. Вони виконуватимуть стримувальну функцію, охороняючи ключові інфраструктурні об'єкти, такі як атомні станції та морські порти.

Зміцнення європейської оборонної автономії

У рамках плану "Готовність 2030" країни-члени ЄС оголосили про намір інвестувати до 800 мільярдів євро в оборонну сферу. Ці кошти будуть спрямовані на модернізацію військової техніки, розвиток оборонної промисловості та зміцнення співпраці з Україною у виробництві озброєння.

Лідери саміту наголосили, що Європа має бути готовою діяти самостійно для захисту власних інтересів, не покладаючись виключно на партнерство зі США. Макрон підкреслив, що хоча тісна співпраця з Вашингтоном залишається важливою, Європа повинна розвивати власну стратегічну автономію та можливості оперативного реагування на виклики безпеки.

Декларувати підтримку не лише на словах: охочі мають стати рішучішими

Політолог Сергій Таран наголошує: для того, щоб направити в Україну «сили стримування» і «гарантування», про які говорили на «саміті рішучих», їх спочатку потрібно мати. Поки що єдина реальна «сила стримування» російської агресії знаходиться в Україні та воює там із 2014 року.

“Європейці заявляють про наміри розбудувати власні армії, і це правильний крок. Але поки ці наміри залишаються на рівні заяв, «рішучість» виглядає радше як словесні маневри про «200 планувальників» з «30 країн», які «вже готові» розташувати «миротворців» вздовж Дніпра чи в сусідніх державах і, у разі потреби, «дати відсіч»,” – зазначає він.

За його словами, навіть найбільш рішучі європейські миротворці не перетнуть український кордон без гарантій безпеки від Трампа. “А він їх не дасть, бо це суперечить інтересам Путіна. До того ж, Трамп чудово розуміє, що якщо хтось із європейців наважиться діяти без його погодження, він швидко поставить їх на місце, погрожуючи виходом із НАТО.”

Європа втратила позиції у світовій політиці, десятиліттями покладаючись то на США, які фінансували безпеку рекордними бюджетами, то на газову співпрацю з Росією.

“Хороша новина – європейці усвідомили необхідність самостійного зміцнення оборони. Погана – від усвідомлення до дій може пройти забагато часу. Поки що саміти «рішучих» радше нагадують сеанси психотерапії, де учасники обговорюють свої страхи та дають одне одному обіцянки. Реальні зміни можливі лише на військових заводах і тренувальних полігонах,” – підкреслює Таран.

Водночас політолог Ігор Рейтерович оцінює саміт як успішний із трьох причин:

- Україна отримає нові пакети допомоги.

- Саміт є сигналом РФ про збереження міжнародної підтримки України.

- Це демонстрація самостійної ролі Європи в геополітиці, яка потребує врахування її позиції щодо будь-яких потенційних перемовин із РФ.

“Санкційна політика Європи також є важливим сигналом США: Вашингтон не може домовлятися з Москвою за спиною Європи, адже саме ЄС прийматиме рішення щодо пом’якшення чи посилення санкцій,” – наголошує експерт.

Для України такі заходи є цінними, оскільки вони підтверджують міжнародну підтримку та балансують позицію США, які займають радше посередницьку роль.

Рейтерович також зазначає, що Київ дедалі тісніше координує дії з Парижем, Берліном і Лондоном у протистоянні з РФ. “Ці країни розуміють: підтримку України слід не лише зберігати, а й посилювати. Без України Європа не зможе ефективно підготуватися до можливої агресії з боку Росії.”

Він прогнозує формування нових військово-політичних альянсів у Європі, які існуватимуть паралельно з НАТО. “Після війни можуть виникнути кілька регіональних союзів, спрямованих на стримування РФ.”

Політтехнолог Олексій Голобуцький застерігає: тільки час покаже, чи саміт «коаліції охочих» стане дієвим інструментом впливу на Кремль. Однак останні заяви європейських лідерів щодо неможливості зняття санкцій з РФ свідчать про рішучість ЄС.

“Головне, щоб ця коаліція не стала клубом імпотентів, які лише виголошують правильні заяви. Рішучість на словах – це добре, але головне – спроможність. Історія показала, що європейські лідери часто діють із запізненням або взагалі не переходять до реальних дій,” – підкреслює він.

Ситуація ускладнюється переговорами, які США ведуть із Росією та Україною щодо припинення вогню, тоді як Європа намагається взяти активнішу роль у цьому процесі.

“Європа вже заявила, що санкції не будуть зняті, доки російські війська не покинуть територію України. Це серйозна заява, яка може вплинути на позицію Трампа, змушуючи його визначитися між підтримкою України чи РФ,” – додає Голобуцький.

Однак прогнозувати подальший розвиток подій складно, особливо враховуючи внутрішню нестабільність у США.

“Хаос і некомпетентність, що панують в оточенні Трампа, руйнують логічні розрахунки. Здається, що події мають розгортатися за певною схемою, але особисті інтереси та недоліки конкретних людей здатні все змінити,” – підсумовує експерт.

Висновок: Паризький саміт підтвердив єдність міжнародної коаліції у підтримці України. Посилення санкцій, військова допомога та обговорення безпекових гарантій свідчать про серйозність намірів світової спільноти. Однак практична реалізація ухвалених рішень потребує подальших узгоджень і конкретних кроків. Без цього слова залишаться лише словами.

Мирослав Ліскович. Київ