Романтики неба на «королівському» авіашоу
Знайомимося: автожир, триколісна «іграшка» для дорослих та літальний апарат на балконі
На території міжнародного аеропорту «Житомир» ім. С. П. Корольова вдруге пройшов міжнародний Korolov Avia Fest. Фестиваль, як і летовище, названі на честь відомого конструктора ракетно-космічних систем Сергія Корольова, який народився в Житомирі і вже давно став його брендом.
Поки житомирський аеропорт не використовується за призначенням (потребує реконструкції) та очікує на пасажирські і вантажні перевезення, там вирішили потішити публіку виставкою малої авіації та маневрами літаків і парашутистів. Ми побували на шоу – що сказати? Авіація – то сила! І найцікавіше – вона стає все ближчою до буденного життя, дешевшає і простішає в управлінні. Хтозна, через скільки років пересядемо з авто на залізних птахів – авіатори запевняють, до того йдеться!
НЕБЕСНИЙ ПОЗАШЛЯХОВИК ІЗ ЖИТОМИРА
Міжнародний Korolov Avia Fest проходив у Житомирі 14 та 15 серпня. У перший день на захід прибули понад 100 літаків із 6 країн світу, про це повідомив на відкритті фестивалю житомирський міський голова Сергій Сухомлин. У небі над Житомиром пролетіла військова авіація, а пілоти з України та закордону і парашутисти влаштували для гостей фестивалю видовищне шоу.
Найцікавіша локація фестивалю – це виставка малої авіації, де зібрали багато літальних апаратів. Для когось 2-4-місні літаки – це розвага, під час якої можна отримати неймовірні емоції, а насправді вони є зручним транспортним засобом, аби долати відстань небом і, скажімо, одного дня потрапити із буденного Харкова у курортне Коблево. Біля кожного стояли розробники або власники та розповідали всім охочим про своїх чудо-птахів.
Мою увагу одразу привернули три автожири, розраховані на двох пасажирів - побачила таку дивину вперше. Головне, ці моделі сконструювали у Житомирі: приємно, ще не перевелися тут авіаконструктори! Автожир – це, іншими словами, гіроплан, гірокоптер. Машина зі славної родини гвинтокрилів.
«Автожир – це небесний позашляховик. Ви гляньте, які в нього колеса (їх три – авт.), йому погані дороги – не перешкода. У Європі це спортивне знаряддя, а в нас – літальний апарат», - пояснює учасник авіафестивалю Віктор Заєць. Усього на одній заправці він може здолати 400 км, а це як від Житомира до Києва і назад. Такий автожир літає на 95-му бензині і його викиди в атмосферу не шкідливіші, ніж у звичайного автомобіля, запевняє Заєць, та й мороки з ним не більше. «От закінчилося пальне, побачив заправку, посадив його, пішов із каністрою – заправився (або під’їхав) і можна вирушати далі», - описує простоту експлуатації він.
Розробник автожирів житомирянин Олександр Очковський за фахом інженер-енергетик, а заняття літальними апаратами - його хобі, яким займається 5 років. Конструювати техніку йому допомагає вся сім’я. Аби сконструювати автожир, потрібно 3-4 місяці. Робота над першим тривала близько року, розповідає.
«В основному всі деталі - українського виробництва, але австрійський мотор і європейська несуча система, - демонструє він свій апарат. - Він швидко злітає і сідає. Орієнтовно треба проїхати 100-200 метрів, щоб злетіти. Підіймається на висоту до 4000 метрів, максимальна швидкість – 180 км за годину (ми перевіряли)». Перевага автожира в тому, що він може сісти чи не в будь-яку точку, яку ми обрали для посадки, аби тільки не було високих дерев. І за те розробники ручаються: апарат тестується на землі до ідеалу, а потім пілот-конструктор піднімає його в повітря і доводить до експлуатаційного стану, розповідає Очковський.
Оптимальна температура для польоту на автожирі – до 27 градусів тепла. Щоб ні морозу, ні спеки. Якщо прохолодніше, то пілот мусить подбати про екіпірування, бо авіазасіб - без накриття. При температурі, нижчій +2, виникає обмерзання, що негативно впливає на його роботу. Що ж, можна відкласти польоти до теплої весни, не проблема. Важливо, що апарати можуть бути дуже й дуже корисними. За словами розробника, якщо таку техніку сертифікувати, її можна використовувати замість вертольоту Мі-8 для обльоту високовольтних ліній, газо- та шляхопроводів, контролю за лісовими пожежами. Його експлуатація, у порівнянні з вертольотом, дешевша, а витрати пального у понад 50 разів менші.
«Поки цим засобом цікавляться, але ще не купують, - ділиться Очковський. - Собівартість кожного - 20-30 тис. дол. США». Що ж – хороше дешевим не буває.
КАРБОНОВИЙ PATRIOT ТА ІГРАШКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Трохи далі стоїть блискучий літак АNG 01 Patriot UA, розрахований на 2 пілотів та 3 пасажирів. Максим Шульга, який займався його створенням, розповідає, що засіб виготовили у Броварах на Київщині.
«Аналогів такому літаку немає ні в Україні, ні закордоном. Він вийшов із цеху 2 місяці тому, - описує свою розробку автор. - Літак дуже легкий, виготовлений із карбону, тут заліза практично немає. Це повністю композит (суцільний матеріал – авт.), без зварювання, заклепок». Такий літак розвиває більшу швидкість, ніж металеві побратими і витрати палива в нього менші (літає на бензині А-95). Однієї заправки вистачає, щоб долетіти в Польщу – вже ним літали! Хоч і не високо. «Літак може підійматися на висоту 1000 метрів, але зараз в нас дозвіл на 300-400», - пояснює нюанси перельотів Шульга. Найкраще для його посадки підшукати надійні плити, асфальт.
Наразі літак з Броварів проходить сертифікацію, після чого його зможуть продавати. Цією технікою вже зацікавилися клієнти зі США, Китаю та Польщі. Підприємство ANG Patriot UA готове щороку виготовляти як мінімум 30 таких літаків – були б замовники.
Підходжу до ще одного цікавого літального засобу на колесах із накриттям. Як мені пояснюють, це мотодельтаплан від київського підприємства «Aeros». Чого тільки не буває в авіації!
«Мотодельтаплан одномісний, і це іграшка для дорослих, яким потрібні емоції», - так презентує цей продукт представник підприємства Андрій Прудченко. Двигун є штовхальною силою, а крила тримають засіб у повітрі. Двигуни у мотодельтапланах бувають бензинові та електричні. Вони можуть підійматися на висоту до 300 метрів, набираючи швидкість 60 км. На 15 літрах пального можна літати до 4 годин: усього півтора відра бензину і маєш стільки втіхи!
«Конструюємо повністю з закордонних деталей. Українські - лише розум та руки тих, хто їх виготовляє», - жартує Прудченко. Через імпортовані складові вартість (10-15 тис. євро) мотодельтапланів не влаштовує українських авіалюбителів, а от за кордоном їх купують охоче.
В’ячеслав Куліш з Черкас, ще один учасник авіашоу, навчався пів року, щоб стати пілотом. На легкомоторному французькому літаку «Socata Rallye» (теж красується у експозиції) він здійснив уже 40 польотів. І цей літак у світі, каже, вже використовується як автомобіль, тобто для рутинних перельотів. Із дозаправкою ним можна долетіти куди завгодно - наприклад, на одній заправці двигуна за 8 годин потрапити з України в Німеччину. І про спеціальний аеродром дбати не треба. «Він здатний здійснити посадку навіть на ґрунтових смугах», - каже пілот. Корисна у господарстві штука - «Socata Rallye». Ще й на 5 пасажирів (разом з пілотами) розрахований.
ЗЛЕТІТИ В НЕБО – ПРОСТО!
Найпростіший і найдоступніший спосіб підкорити небо – купити собі мотопараплан, запевняє керівник мелітопольського парапланерного клубу «Парадигма» Олег Сологуб.
«Мотопараплан – це для людей, закоханих у небо. Якщо ви романтик неба, то мотопарапланом найпростіше туди потрапити, - запевняє він. - От у вас гарний настрій – підіймайтеся в небо, якщо вам його зіпсували – робіть те ж саме». Лише «Парадигма» за рік випустила понад 100 пілотів. Бо мотопараплан – це безпечно, і не треба багато витрачати, як на літак чи дельтаплан, та шукати місце, де б його поставити, перейматися пілотським посвідченням. «Мотопараплан можете зберігати на балконі у своїй квартирі, а крило - у шафі чи під ліжком», - розхвалює свого улюбленця Сологуб.
Ця хитра штука розрахована на одну людину і складається з двигуна на бензині та крила парашутного типу. Аби були м’які погодні умови і можливість виїхати за місто, де немає аеропорту та стратегічних об’єктів, та й літай собі.
«Можна підніматися на висоту до 1500 метрів і пролетіти до 200-250 км. Один хлопець з кількома посадками прилетів із Харкова в Коблево», - як може, рекламує своє хобі керівник парапланерного клубу.
Загалом тут кожен своє «болото» хвалить - учасники авіафестивалю переконані, що мала авіація значно зручніша, ніж велика і не втомлюються описувати її переваги. Літати нею можна Україною, а при отриманні відповідного дозволу і за кордон. Вчитися керувати теж є де. Пілот-інструктор київської школи пілотів Євгеній Бурдюженко ось розповідає, що зараз у ній готують пілотів на ліцензію PPL (Private Pilot License). А це - перший крок до авіації, можна з нею літати та придбати свій літак.
Базовий теоретичний курс у школі триває 6 тижнів, далі відбуваються навчальні польоти, а потім – екзамен в державіаслужбі та отримання ліцензії. І він досить затребуваний, виявляється: школа працює лише рік і ще з літа польоти розписані аж до грудня.
«Літати малою авіацією - це свобода. Це як особистий автомобіль, коли можна обрати будь-який напрямок», - посміхається пілот-інструктор.
Хмельницький аероклуб теж показав свій авіапарк у Житомирі. Там наразі 11 літаків та 1 гелікоптер і вже було три випуски пілотів. В аероклубі не лише навчають літати, а й здають літаки в оренду для тих, хто хоче побути наодинці з небом.
«Мала авіація у Хмельницькому зараз популярна, як ніколи. Багато людей приходять до нас просто відпочити душею, бо вони бачать небо, чують звук двигунів і насолоджуються миттю польоту, - розповідає адміністратор Хмельницького аероклубу Ольга. - Чимало майбутніх пілотів вже під час навчання консультуються з нашими фахівцями - який авіазасіб краще купити».
Мабуть, українці створені для високого польоту – саме така думка напрошується, коли бачиш запал в очах авіаторів. А через них і всі відвідувачі авіашоу, здається, додому повернулись окриленими: надихає.
Ірина Чириця, Житомир
Фото автора та Житомирської міської ради