Як у Запорізькій області пілотів на цілий світ готують
Про унікальне сільське підприємство, що виробляє легкомоторні літаки та навчає керувати повітряними суднами
Усього за 130 кілометрів від Запоріжжя – село Широке. З 2012 року там працює підприємство із виробництва сільськогосподарських літаків, а ще – Українська льотна академія “Хімічні авіаційні технології”. За неповних 10 років її існування мистецтву пілотування тут навчилися кількасот курсантів. Що примітно – не лише українців, а також із Туркменістану, Узбекистану, ОАЕ, Судану, Лівії та багатьох інших країн. Хоча нашому вуху звичніше чути, що курсанти з України надолужують льотні години десь у США чи країнах Балтії.
Кореспонденти Укрінформу вирушили до Широкого, щоб дізнатися, як іноземці знайшли село з його академією та як у ній вдалося відшліфувати освітній процес настільки, щоб вийти на міжнародний рівень навчання пілотів.
П’ЯТЕРО ЛЮДЕЙ І ПІВРОКУ НА НОВИЙ ЛІТАК
На місці, де сьогодні виробляють літаки та навчають пілотуванню, ще кілька років тому було голе поле.
«Тут було звалище, земля, що не була потрібна нікому. Ми звалище розгребли та налагодили виробництво, збудували аеродром. Нині тут – цех з виробництва літаків для сільського господарства та льотна академія», – говорить директор Української льотної академії “Хімічні авіаційні технології” і генеральний конструктор в одній особі Віталій Яригін.
Льотна академія – це два аеродроми "Широке" та "Веселе". Заїжджаємо до села Широке, у телефоні прокладаємо маршрут до льотної школи Яригіна. Навігатор “намалював” кілька кілометрів дороги, що проходить уздовж села. Чесно кажучи, були готові до того, що доведеться їхати ґрунтовою, але були приємно вражені – дорога тут хороша. Слідували чітко маршрутом, доки не побачили обриси ангарів. Таке не проминеш – помітний об'єкт.
Територія аеродрому огороджена парканом, але сьогодні вхід відкритий – мабуть, на нас чекали. Відразу ж помічаємо невеликий одноповерховий хостел (його відкрили чотири роки тому) для курсантів (нагадує квартиру на першому поверсі), поруч будівництво – у майбутньому планують встановити тренажери. Неподалік хостелу видніється стартово-командний пункт (щось на кшталт диспетчерської), і “скелет” старого літака. Бетонними доріжками йдемо до ангару.
Це велике приміщення, поділене на кілька блоків: в одному ремонтують льотну техніку, в іншому – збирають, у третьому – стоять літаки, на яких вчаться літати курсанти. Між “блоками” – робочий кабінет Яригіна. В ангарі практично немає мобільного зв'язку і не дуже хороший інтернет (тут не ловився), але скрізь чисто і на диво тихо (на якийсь момент навіть здалося, що в ангарі немає нікого). Просто кожен займається власною справою.
Виробництво літальних апаратів Яригін розпочинав наприкінці 1990-х – каже, надихнув куплений якось ним мотодельтаплан. Сьогодні у його школі – найновіші літаки з-поміж усіх льотних шкіл на території України і - студенти з ОАЕ. Іноземцями у Широкому нікого не здивуєш.
«Коли ми тільки почали працювати, у нас було багато старих літаків і один новий. Старі – поступово продали, а нові додали, – розповідає Віталій. – На свіжих (саме такий термін найчастіше використовують інструктори, – ред.) літаках навчаємо тільки ми. Сьогодні у нас три навчальні літаки і всі – нашого виробництва».
Заходимо до ангару, де стоїть один із них. Зроблений із карбонового волокна, що легко ремонтується, а це дуже добре для навчальної машини, має великий запас міцності. Побудований тут же, в ангарі, всього за півроку, силами лише п’ятьох людей. Літак довго розробляється, але швидко створюється, пояснює Віталій. А якщо в процесі задіяно багато людей, він стає дуже дорогим і складно продати дітище. «Такий літак коштує близько 500 тисяч доларів, ми Кіровоградській льотній академії продаємо його вдвічі дешевше», – додає співрозмовник.
«На цьому літаку можна вчити літати за приладами (стоїть приладове обладнання): це максимально наближено до того, що чекає на пілота, коли він літатиме, наприклад, на Boeing. А ще у нас є літак із повністю сенсорною кабіною – немає жодної кнопки, жодного вимикача: ключ запалення та два екрани, – розповідає колишній учень академії, а нині інструктор – Антон Рубінчик. – Це показник того, що літак сучасний». Саме Антон літав на апараті першим як курсант і не втомлюється хвалити машину.
ЯК СТАТИ ПІЛОТОМ
Щоб курсанту-приватнику потрапити до льотної школи у Широкому, потрібно мати принаймні середню освіту, скласти тести: математику, англійську, фізику. Якщо тести "завалені", до школи не візьмуть. Іноземці вивчають теорію у державному льотному центрі у Кропивницькому, а у Веселому – виконують необхідний наліт годин. Студентів-іноземців наша глибинка приваблює, окрім якості навчання, порівняно невисокою його вартістю. Оплачуючи курс льотної практики, вони одержують і проживання, і дворазове харчування. Схоже, в академії пропонують "клієнтам" цілком конкурентні умови та виграють на цьому.
Тривалість навчання на комерційному пілоті – від 9 до 36 місяців, все залежить від успішності.
“Потрібно, щоб людина після навчання могла виконати завдання на конкретному повітряному судні. Комусь потрібно 40 годин, комусь – 140, а комусь і 300 мало, щоб після навчання скласти іспит”, – пояснює Віталій. Тут як з правами водія: спершу навчаєшся на категорію Б, потім додаєш собі категорії. У Широкому здобувають базову освіту, без якої не можна далі рушити. У льотній академії, як і в усьому світі, навчання на приватного пілота відбувається на невеликих повітряних суднах. Сільськогосподарська авіація – це спеціалізація. За словами Яригіна, більшість його студентів повертаються до своїх рідних країн і, отримавши необхідну сертифікацію, спокійно сідають за штурвали пасажирських літаків великої місткості.
Антону зовсім недавно виповнилося 24. Хлопець із дитинства мріяв бути льотчиком, як і його дід. Кілька років тому вступив до Кіровоградської льотної академії. Здобув вищу освіту, але наявність диплома, в якому написано “льотчик”, зовсім не означає, що можеш сісти за штурвал і полетіти. Ще потрібно навчитися пілотувати, мати ліцензію комерційного пілота.
“Потрібно було налітати 200 годин. Приїхав сюди і почав вчитися літати”, – говорить він. Чому вибрав саме цю школу? Це село, гуляти ніде, поринаєш у навчання і ні на що не відволікаєшся, жартує пілот. “Всі машини свіжі, нові. В інших льотних школах літаки 1970-80-х років випуску – наводить ще один аргумент він. – Зараз я виконуючий обов'язки старшого льотного інструктора, виконуючий обов'язки начальника аеродрому та керівник підготовки. Коли приїхав до Державіаслужби здобувати командирське звання, мені сказали, що таким молодим, як я, його ще не давали”. Якість освіти, як кажуть, очевидна.
Була якось в академії курсантка із Казахстану, згадує Рубінчик. Дівчина настільки тендітна, що не могла потягнути штурвал – бракувало сил. Довелося додати до програми навчання і фізичну підготовку – віджимання. Інший курсант мав проблеми з вестибулярним апаратом – майбутнього пілота змушували ходити на руках – ходити і тренуватися. Головне – бажання літати, мрія, як то кажуть, про небо. Вона приводить у Широке мрійників навіть із далеких країн.
21-річний Азат – із Туркменістану. У день нашого візиту він теж мав виконувати навчальні польоти, на жаль, погода була нельотна – туман. Хлопець навчається у Кропивницькому, йому потрібно налітати 60 годин – і практичні заняття він проходить у Широкому. У день по 3-4 години у небі проводить. Тут же, при льотній академії, і живе.
“З дитинства мріяв бути пілотом, але у Туркменістані є лише виш, куди беруть одну людину на рік. Після навчання я в Україні залишився б, але українське громадянство складно отримати. Мені не важливо, де працювати, головне – літати”, – ділиться Азат.
Яригін каже, що в Україні сьогодні не дуже розвинена приватна авіація. В Америці за рік продається 120-150 тисяч літаків, а в Україні – 30 штук. Але для хорошого пілота штурвал завжди знайдеться.
НА ПІДМОГУ АГРАРІЯМ
“Наша мета – сільськогосподарська авіація. Ця галузь занедбана, на жаль. Ми побудували сільгосплітаки і принагідно готуємо пілотів, – розповідає Яригін. – Чому ми готуємо краще за інших? Усі на цьому заробляють гроші, а ми собі поставили інше завдання: навчитися готувати якісний персонал. Адже у цій сфері переможе той, хто матиме найкваліфікованіший і найвище оплачуваний персонал”.
Зовсім недавно він повернувся з Америки. Говорить, американці самі знайшли його підприємство через посольство, попри пандемію відкрили візу. Віталій Яригін із членами своєї команди побував у Штатах, щоб поділитися баченням того, як має працювати сільська авіація, напрацюваннями. Сільська авіація – інструмент захисту рослин, який дає додану вартість. Жодна навіть надсучасна наземна техніка за світловий день не здатна обробити таку площу, яку може за кілька годин обробити літак, пояснює.
"Що далі? Зараз організовуємо постачання першого американського літака, домовляємося з агрохолдингами і сільгоспавіацію просуватимемо на ринок України, – описує перспективи Яригін. – Пілоти у нас для цього є”.
Засновник льотної школи стверджує, що попит на його послуги серед студентів є, і вірить, що незабаром користуватимуться попитом і послуги з обприскування полів за допомогою літаків. І тоді у Широкому не тільки не переведуться натовпи студентів – тут дивуватимуть дедалі новішими розробками та апаратами.
Ольга Звонарьова
Фото – Дмитро Смольєнко