«Європейська наддержава» за схемою Меркель-Олланда. Що налякало поляків?
У Берліні й Парижі до останнього не вірили в те, що у Великій Британії переможуть євроскептики. Плана Б не було. Одразу після оголошення результатів референдуму у Великій Британії президент Франції терміново скликав у Єлисейському палаці нараду Ради міністрів, на якій доручив членам уряду розробити ключові принципи та пропозиції для європейських партнерів. У той же час, канцлерка Ангела Меркель скликала представників правлячої коаліції й фракцій у бундестазі й тільки після цього вийшла з короткою заявою, суттю якої було: це "поворотний момент", але ЄС сильний і витримає удар. Після цього Меркель у всіх своїх виступах повторювала ці тези, але тон ставав більш діловим і конкретним.
За кілька днів вибухнули польські ЗМІ: мовляв, Берлін і Париж хочуть створити замість Євросоюзу європейську наддержаву, де вони б мали вирішальне слово у всіх питаннях.
Чи справді Німеччина й Франція мають надамбіції, і що саме пропонують?
СТРАТЕГІЯ ДВОХ, І ТРЕТІЙ РИМ
Головний меседж канцлерки ФРН після референдуму: якщо народ вирішує проти ЄС, значить він не бачить для себе реальної вигоди. Звідси випливає нагальна необхідність зробити так, щоб населення 27 країн Євросоюзу розуміло, навіщо єврочиновники засідають у Брюсселі. Більше справ, менше слів. Акцент на молодь, забезпечення її зайнятості, розширення прав і можливостей. Якнайшвидше врегулювання ситуації з біженцями (у цьому питанні багато хто саме на Меркель покладає чи не персональну відповідальність за наплив біженців до Європи). Канцлерка пообіцяла, що сама особисто і весь уряд Німеччини докладуть всіх зусиль для того, щоб запобігти можливому розколу в ЄС.
Меркель і до Brexit називали "канцлером всієї Європи", а тепер, з виходом союзника по багатьох позиціях, тягар стає ще більшим. І у висловлюваннях німецьких політиків звучить готовність прийняти на себе ще більше відповідальності.
Готовність, але аж ніяк не бажання. Німеччина зовсім не прагне імперської ролі. Тут свою роль відіграє історична пам'ять і побоювання звеличення, яке принесло народам Європи і самої Німеччини страшні страждання, причому не раз. Крім того, сама Меркель належить до категорії осіб, які швидше керуватимуть "із тіні".
А взагалі, куди спокійніше було ділити тягар прийнятих рішень якщо й не на 28, то хоча б на трьох - Велику Британію, Німеччину і Францію.
Берлін і Париж у ці дні проявляють активність найбільше. Меркель минулого понеділка покликала до себе Франсуа Олланда. Разом з італійським прем'єром Маттео Ренці. Не всі зрозуміли, навіщо, але з виходом Великої Британії ця країна стає третьою найбільшою в ЄС. І взагалі, три голови краще, ніж дві. Так що вісь Берлін-Париж-Рим якраз і може стати "стрижнем" ЄС формату "27".
Втім, поки Італію не залучили до розробки "Спільної пропозиції", свого роду стратегічного плану, який підготували міністри закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер (який, не виключено, стане президентом ФРН навесні наступного року) і Франції Жан-Марк Еро. Цей документ під назвою "Сильна Європа в небезпечному світі" (Ein starkes Europa in einer unsicheren Welt) є у розпорядженні кореспондента Укрінформу в Берліні.
Отже, в "Спільній пропозиції" Штайнмайер і Еро пропонують комплекс заходів у галузі безпеки, міграційної політики та економіки, підкреслюючи, що "Німеччина і Франція несуть відповідальність за посилення солідарності й згуртованості в Європейському Союзі".
Дипломати визнають, що в останні роки ентузіазм деяких держав-членів ЄС дещо впав, й існують "різні амбіції" щодо проекту європейської інтеграції. З метою "запобігти повзучого розпаду" слід зосередитися на тому, щоб Євросоюз повніше і конкретніше відповідав очікуванням громадян.
На цьому тлі виглядає дещо парадоксальним, що основні положення нового стратегічного плану Берліна і Парижа передбачають зміцнення ролі Брюсселя. Адже, за результатами нещодавнього опитування німецького соціологічного інституту TNS, таку євроцентралізацію підтримують лише 27% німців, тоді як 64% вважають за краще передати вирішення питань на національні рівні. Це при тому, що 87% громадян ФРН підтримують членство їхньої країни в ЄС і тільки 10% висловилися за вихід із нього.
ЄВРОАРМІЯ І СПІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ КОРДОНІВ
У розділі про безпеку стратегічного плану йдеться про те, що кризи підступають усе ближче до кордонів ЄС, у тому числі зі сходу, безпосередньо впливаючи на європейців. Берлін і Париж знову закликали до "загальної концепції Європи як Союзу... з загальною політикою безпеки і оборони". На основі вже досягнутих успіхів два міністри пропонують створити "Глобальну стратегію ЄС" (новий основоположний документ, свого роду зовнішньополітична доктрина), і встановити "європейський порядок денний". Він, за задумом авторів, повинен охопити такі питання як аналіз і розуміння безпекових інтересів, обмін інформацією, підтримку безпеки в сусідніх регіонах, більш "сильну і гнучку" участь ЄС у вирішенні криз, проведення щорічно Ради з безпеки в рамках Європейської Ради.
У документі вказується, що "Німеччина і Франція повинні спільними зусиллями боротися за те, щоб ЄС крок за кроком перетворювався на незалежного глобального гравця з власною зовнішньою та політикою безпеки". ЄС, вважають Штайнмайер і Еро, повинен бути здатний ефективно планувати і здійснювати цивільні й військові операції, спираючись на спільно фінансовані збройні сили з високим рівнем готовності.
"Мета полягає в тому, щоб наші знання і наші інструменти в цивільній і військовій сфері ще більш ефективно втілювати в реальну політику", - продовжують автори концепції. Причому, судячи з усього, не тільки в Європі. "Європейський Союз має інтенсивніше інвестувати у запобігання конфліктам і в стабілізацію в своєму оточенні, а також у регіонах, що страждають від криз по всьому світу", - йдеться в документі. У тому числі пропонується "ще ефективніше, ніж раніше" допомагати країнам-партнерам і сусідам у будівництві їхніх безпекових структур.
Особливим пріоритетом мають стати заходи протидії тероризму. Німецький і французький міністри вважають за доцільне розширити в довгостроковій перспективі компетенцію Європейської прокуратури з розслідування злочинів проти фінансових інтересів ЄС також на сферу боротьби з тероризмом і організованою злочинністю.
У міграційній політиці міністри пропонують перейти до "дійсно інтегрованої європейської міграційної політики" та спільної відповідальності, адже основні країни-реципієнти біженців довго не витримають такого навантаження. У цьому контексті заявляється про необхідність передати функцію захисту зовнішніх кордонів ЄС "мультинаціональному відомству з охорони кордонів і узбережжя", яке створюватиметься на базі FRONTEX. Також пропонується створити європейську електронну систему дозволів на в'їзд ESTA для громадян третіх країн з безвізовим режимом. У питанні прийому біженців автори проекту пропонують, щоб у середньостроковій перспективі Європейське бюро підтримки у сфері притулку (EASO) підтримало б процес стандартизації та створення загального банку даних мігрантів.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД І ЄДИНИЙ БЮДЖЕТ
Багато цікавого автори проекту пропонують у розділі, присвяченому економіці. Знову нагадуючи про те, що саме на них лежить основна відповідальність за завершення створення і зміцнення валютного союзу (що є умовою виживання євро), Берлін і Париж наполягають на ще більшому економічному зближенні, кращому політичному управлінні та фінансовому розподілі навантаження. Водночас, дипломати закликають поважати бажання деяких держав самим вирішувати, коли вводити єдину валюту, визнаючи, що навантаження на країни виявилися більшими, ніж очікувалося.
У короткостроковій перспективі міністри вважають за доцільне створення посади постійного президента Єврогрупи, який був би підзвітним відповідальному за валютний союз підкомітету Європарламенту. У довгостроковій перспективі Єврогрупа та її президент повинні стати підзвітними парламентському органу, що складається з членів Європарламенту та національних парламентів. Цей орган повинен володіти повноваженнями з усіх питань, що стосуються бюджетного та макроекономічного моніторингу.
Європейський стабілізаційний механізм (ESM) пропонується перетворити на повноцінний Європейський валютний фонд під парламентським контролем, а також зробити кроки до створення "єдиного бюджету". А Європейський фонд стратегічних інвестицій (EFSI) серйозно зміцнити.
Як перший крок до спільної бюджетної та економічної політики, вже до 2018 року, можна, вважають міністри, було б спрямувати інвестиції у найбільш постраждалі від кризи держави.
У Франції, крім роботи над стратегічним планом, прагматично прорахували й фінансовий тягар, який може впасти на інші країни ЄС після виходу Великої Британії. За даними впливового французького видання Le Point, Brexit призведе до втрати 8,34 млрд євро з казни Європейського союзу (деякі джерела називають цифри до 10 млрд євро). Адже Велика Британія входить до держав ЄС, у яких чистий баланс є негативним. Зокрема, торік членство в Євросоюзі коштувало їй 15,59 млрд євро, натомість з бюджету Єврокомісії країна отримала 7,25 млрд євро.
Згідно з неофіційними підрахунками фінансового комітету Національних зборів Франції, Париж вимушений буде збільшити свій внесок в бюджет ЄС на 960 млн щорічно. У 2015 році негативне сальдо Франції у рамках ЄС становило 6,8 млрд євро. Загалом внесок Франції до бюджету ЄС становить 21 млрд євро, у той час, як відшкодування становлять 14,2 млрд євро (тобто 10,6% витрат ЄС є французькими).
ПОЛЬЩА В ОПОЗИЦІЇ
Поява документу "Сильна Європа в небезпечному світі", підготовленого у Берліні та Парижі, викликала у Польщі ефект бомби в політичному середовищі. Навіть попри подальші запевнення німецьких політиків і дипломатів, зокрема посла Німеччини у Польщі Рольфа Нікеля, що це - неофіційний документ і є лише вступом до широкої дискусії.
"Наддержава замість ЄС - ультиматум Німеччини і Франції" - під таким гучним заголовком на сайті телеканалу tvp.info у понеділок вранці 27 червня з'явився аналіз документу, який Штайнмайєр й Еро ще навіть не встигли представити країнам "Вишеградської четвірки" у той же день у Празі. У статті підкреслювалося, що Берлін і Париж після виходу Великої Британії з ЄС хочуть піти шляхом ще більшої інтеграції в рамках ЄС, створивши "єдину європейську країну", де все залежатиме від кількох сильних європейських гравців. Відтак, країни-члени, фактично, не матимуть права на власну армію, свої спецслужби, окремий кримінальний кодекс, окрему податкову систему.
Міністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич, коментуючи документ, назвав його "нервовими діями" з боку зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції. Він розкритикував Берлін і Париж за те, що у розділах, що стосуються безпеки, немає жодної згадки про НАТО, хоча пропозиції у цій сфері є аналогічними до тих, які реалізуються в рамках Північноатлантичного альянсу. Він також дорікнув, що в документі більший акцент робиться на захисті від загроз з півдня, ніж зі сходу.
Речник президента Польщі Марек Магеровський зауважив, що саме через спроби ЄС створити наддержаву жителі Великої Британії вирішили сказати Європі "ні". Він натякнув на можливий парад національних референдумів про вихід з ЄС, якщо гасло "більше Європи" щодня чутимуть громадяни країн-членів, зокрема Нідерландів, Франції та Австрії.
Глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський пом'якшив риторику колег, зазначивши, що сьогодні ніхто не має намір створювати наддержаву, але є спроби зробити "спеціальні зони в рамках ЄС на базі єврозони". Насправді, в Польщі віддавна побоюються випасти у "другу лігу" Євросоюзу саме через те, що Варшава не входить в єврозону. У Польщі не хочуть появи Європи "двох швидкостей", де основні рішення приймалися б у колі країн, які перейшли на євро. Проти цього свого часу боровся ще екс-прем'єр Польщі Дональд Туск. Тож можна припустити, що, як президент Європейської Ради, він у Брюсселі не допустить до такого варіанту розвитку подій.
На відміну від представників влади, польське експертне середовище досить стримано відреагувало на пропозицію Берліна й Парижа. Деякі експерти стверджують, що у документі є багато пропозицій, які є очевидними, і на які варто було б погодитися. Інші зауважують, що на частину з них не погодяться самі ж Німеччина і Франція, оскільки це вимагатиме законодавчих змін у цих країнах.
Варто зауважити, що дискусія у Польщі щодо стратегії Німеччини і Франції не пройшла повз увагу Росії. Прокремлівські ЗМІ відразу підхопили цю тему. Використовуючи гасло "Розділяй і владарюй" і керуючись "темниками" з Кремля про неминучість розпаду ЄС, вони наголошували на тому, що "імперські амбіції Німеччини налякали Польщу", а "Варшава з історичної точки зору не має причин довіряти сусідам".
Звичайно, результати референдуму у Великій Британії викликали рефлексії й у Польщі. Владний політикум у Варшаві підкреслює, що Євросоюз нині потребує реформ, щоб вижити у непрості часи. Однак, на відміну від Німеччини і Франції, які вбачають майбутнє Європи у фактичному посиленні європейських інституцій, у Польщі пропонують будувати Спільноту на базі "вільних народів". Політики правлячої у Польщі партії "Право і Справедливість" (PiS) натякають, що саме "закручування гайок" європейським столицям, значні обмеження і повчання з боку Брюсселя, відлякали від проекту "Євросоюз" британців.
У Польщі мають свій інтерес у послабленні впливу чиновників з брюссельських кабінетів на національні столиці. Варшава останні півроку перебуває під пильним оком Єврокомісії, яка розпочала процедуру оцінки стану верховенства права у Польщі у зв'язку з прийняттям ряду законів, які, на думку Брюсселя, можуть суперечити нормам демократії. Тим часом, у внесенні в майбутньому змін до закону про ЄС діюча польська влада вбачає можливість позбавитися надокучливих листів, а також інспекторів з Брюсселя, які вказуватимуть Польщі, як їй далі жити.
Утім не варто сподіватися, що Польща у світлі озвучених пропозицій, які навіть не мають статусу офіційних документів, робитиме якісь демарші у бік Брюсселя чи то Берліна з Парижем. Варшава просто на старті дискусії про майбутнє ЄС хоче дати зрозуміти іншим партнерам по ЄС, що є однією з найбільших країн Спільноти, і на її голос слід зважати. Її побоювання посилюються фактом, що після "розлучення" Лондона з Брюсселем Польща автоматично стає найбільшою країною ЄС, яка не входить в єврозону і не має на це жодних перспектив у найближчому майбутньому.
ТЕРМІНИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Велика Британія прекрасно розуміє, що тільки вона може «натиснути на кнопку» фактичного виходу з Євросоюзу. Але ніхто - ні проєвропеєць Девід Кемерон, ні переконаний євроскептик Борис Джонсон - не поспішають це робити. Вони обидва дають собі раду в тому, що процедура «розлучення» залежить від них, а поки ж вони тримають Європу в заручниках.
Розвиток ситуації в Європі до недавнього часу був таким, що нікого не здивуло б, якщо восени Лондон оголосив про «другий тур референдуму». Проте цього тижня раптово з'явилася вимога Франсуа Олланда про терміновий початок переговорів щодо «офіційного розлучення».
Очікується, що у вересні цього року збереться спеціальна нарада лідерів. На ній 27 держав-членів повинні домовитися про конкретні проекти для досягнення упродовж наступних 6 місяців економічного зростання і зміцнення безпеки.
Наступним кроком мають бути засідання Європейської Ради в жовтні й грудні 2016 року. На них Рада повинна оцінити прогрес і надати необхідні вказівки.
З нагоди 60-річчя Римського договору 25 березня 2017 року 27 країн-учасниць повинні будуть затвердити новий спільний європейський проект.
Ольга Танасійчук, Роман Сущенко, Юрій Банахевич. Берлін-Париж- Варшава
Перше фото : bundeskanzlerin.de
