У вишиванках і цілими сім’ями: як українці на «парад» російської ганьби ходили

Попри загрози воєнного часу чимало українців вдягнулися у національне вбрання, взяли найближчих і вирушили у центр столиці подивитися на рештки так званої «другої армії світу».

«Слава Україні! Я на «параді», – з переможними нотками в голосі звертається чоловік до свого співрозмовника по телефону. Багато з тих, хто вирішив пройтися Хрещатиком поміж підбитої техніки, паралельно ще встигають розповідати про побачене тим, хто не зміг потрапити на «парад» ганьби росіян.

Інші обговорюють зі своїми супутниками технічні особливості того чи іншого озброєння, намагаються здогадатися, який «експонат» бачать перед собою (підписані лише одиниці). Усе це привезли з полю бою з різних напрямків, тож часу на підготовку в організаторів було небагато.

Люди ходять поміж основних бойових танків рф, САУ, бронетехніки, «Тигрів», зразків реактивної артилерії («Градів», «Ураганів»), «аналоговнєтов» (як-от ЗРГК «Панцир-С1», ВВС "Солнцепьок" із зарядним пристроєм), решток ракет С300 і реактивних снарядів, якими обстрілювали Харків. Загалом уздовж Хрещатика виставили близько 80 одиниць знищеної російської техніки на понад 200 млн доларів. Усе це більше не становить загрози завдяки Силам оборони України, які зупинили навалу цього заліза російських військ.

Із небезпек залишилися тільки гострі кути, тож на табличках – прохання від організаторів не залазити на знищену військову техніку. І більшість людей до нього дослухаються: якщо в перші дні роботи виставки на Хрещатику ще знаходилися відчайдухи, охочі «осідлати» покручене залізо, то щодня таких ставало менше, не без допомоги патрулів, які працюють на головній вулиці країни. Хтось фотографується на тлі іржаво-сірого метолобрухту, хтось буцає його ногою, інші – відходять на віддаль через неприємний запах мастила, що подекуди ще скапує з колишніх машин війни.

А ще відвідувачі залишали написи, які формують своєрідний літопис війни: «За Маріуполь», «За Салтівку», «За Марганець», «За Нікополь», «За Волноваху», «За Ірпінь і Крим», «За Василівку», «За Бузову і Гурівщину по Житомирській (трасі – ред.)», «За Бородянку», «За Феодосію», «За Азов», «За полонених в Оленівці», «За загиблих марківчан», «Луганщина чекає ЗСУ», «За вічну пам’ять предків та майбутнє поколінь», іменні «За Андрія Суботіна «Бороду» Азовсталь», «За Куру із Марківки», мотивувальне «Херсон, давай жару» та переможне «Наступна зупинка в Криму».

«Хотіли парад на Хрещатику, ось вам «парад», – констатує один із відвідувачів виставки російської військової техніки, знищеної Збройними силами України. Вона мала вбивати українців, натомість стала експонатом до Дня нашої Незалежності.

За час роботи експозиції сюди приходили сім’ями, чимало – з дітьми. А ще не забували брати із собою чотирилапих улюбленців. Люблять українці триматися купи.

Поміж знищеної та підбитої колись російської гордості тепер замайоріли вишиванки та синьо-жовті кольори. Саме такі образи обрали собі для відвідування виставки чимало українців на свої головні свята – День Державного прапора та День Незалежності. І загадали одне бажання: наступне 24 серпня зустріти на Хрещатику, вітаючи українських воїнів, які захистили і вибороли нашу свободу.

У п’ятницю, 26 серпня, знищене російське залізяччя прибрали з Хрещатика. Після цього асфальт ретельно вимили, щоб тут російським духом і не пахло.