Рамштайн-9: Що стоїть за повідомленнями про кількість озброєнь
Оцінки результатів чергового засідання Контактної групи з оборони України, коментарі головуючого на засіданнях міністра оборони США Ллойда Остіна та підсумки міністра оборони України Олексія Резникова, інших учасників, постійна увага світових ЗМІ до регулярних засідань і рішень керівників оборонних відомств понад 50 країн світу, об'єднаних метою допомогти Україні перемогти агресора, а також цілком зрозумілий особливий інтерес наших громадян до питання надання сучасних видів озброєнь та боєприпасів збройним силам України є також приводом подивитися на те, що відбувається, з іншої перспективи та спробувати усвідомити масштаби змін та обсягів роботи, які стоять за підсумковими цифрами “Рамштайнів”.
ДЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ “ПЕРЕЛОМНОГО МОМЕНТУ” ПОТРІБНА ПЕРЕМОГА УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ
Запроваджений канцлером Шольцем у політичний вжиток термін “переломний момент” швидко став популярним, але насправді не є точним. Моменти в історичному сенсі тривають роками, а іноді й більше, і зрозуміло, що Олаф Шольц використовує це поняття скоріше у політичному, не історичному сенсі. Але зрозуміло також, принаймні для нас, для України, що цей момент закінчиться не раніше, ніж стане незворотним, а отже територія України буде звільнена і деокупована, злочинці покарані, система безпеки, яка унеможливіть будь-які спроби реваншу або агресії з боку росії, створена.
Насправді канцлер Шольц та інші політичні лідери пройшли вже не один переломний момент: від усвідомлення справжньої політики і загрози з боку росії до висновку про те, що газові оборудки з рф були пасткою, від “червоних ліній” до рішення надати Україні танки.
Переоцінка цінностей продовжується. Ближчими днями буде прийнятий десятий пакет санкцій ЄС. Більш чіткими, але ще не визначеними стають уявлення про повоєнне майбутнє, з кожним днем і кожним засіданням НАТО оцінки подій стають більш глибокими, а висновки — більш однозначними. Наступний саміт НАТО у Вільнюсі в липні цього року має прийняти відповідні рішення. Будемо чекати, адже ці рішення вже у найближчому майбутньому стануть обов’язковими і для України як повноправного члена Альянсу.
Ключовий висновок: Україна повинна перемогти, учасники антипутінської коаліції мають надати все необхідне для перемоги. Щоправда, “все необхідне” розуміється поки що по-різному, але спільним є бачення всіх наших партнерів, що допомога має бути надана максимально швидко, це дасть змогу вже навесні досягти перелому на полі бою.
Таким чином, можна вважати, що сьогодні сформувалося спільне бачення наших союзників, багато в чому завдяки активній позиції нашого стратегічного партнера, – головним засобом допомоги Україні виграти цю війну є зміцнення Збройних сил України, перетворення їх на армію ХХІ століття, що можливе тільки за наявності сучасного озброєння.
Важливо також, що Україна говорить з партнерами однією мовою — потрібна перемога, без перемоги російська загроза та агресивна політика будуть існувати далі, і це загроза не лише для України, але для цілої Європи та світу. Якщо зрозуміла і визначена мета, тоді швидше долаються червоні лінії, бюрократичні перепони, швидше приймаються та виконуються рішення. Якщо метою є перемога, треба досягти переваги над ворогом, переваги не у кількості військ, а в їх якості. Українські військові демонструють виняткову мужність та стійкість, добре навчені й підготовлені, про моральні якості наших жінок і чоловіків у військовій формі та мотивацію годі й згадувати. Отже, сучасна зброя стає тим компонентом, який дозволить отримати перевагу та переламати ситуацію на полі бою, а далі й звільнити окуповані території України.
Констатуємо, що є спільне розуміння ключової ролі Збройних сил України у поточній ситуації, успіх української армії є ключем до вирішення інших важливих проблем, у тому числі й глобального значення, для успіху українським військовим необхідна сучасна зброя.
Є додаткові важливі обставини: українські військові довели здатність швидко навчатися та застосовувати нову для них техніку так вправно, що навіть розробники про це не думали, підрозділи ЗСУ вже з 2015 року проходять підготовку за стандартами НАТО та за участі інструкторів з країн-членів НАТО, стандарти НАТО передбачають не тільки сумісність сил та наявність спільних засобів, але також і військове планування відповідно до каталогів сил і спроможностей. Без сумніву, ці обставини також враховуються при прийнятті рішень щодо надання тих чи інших видів озброєнь.
ВІД БОЄПРИПАСІВ І СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ ДО ГАРМАТ, СИСТЕМ ПРО І ТАНКІВ. І ЛІТАКІВ?
Майже рік триває Велика війна. Еволюція підходів та рішень Контактної групи від Рамштайну-1 до Рамштайну-9 очевидна, політичні підходи та їх зміна також. Якщо у березні минулого року йшлося про те, щоб Україна вистояла і для цього їй треба надати найбільш необхідне, якщо тоді в прискореному темпі у багатьох країнах виявлялися залишки боєприпасів та артилерії переважно радянських зразків, щоб зупинити ворога тут і зараз, то цього разу в Брюсселі йшлося танкову коаліцію, кількість танків, які можна поставити вже ближчим часом та про додаткові системи ПРО.
Важливо також, що цього разу Рамштайн відбувався у Брюсселі, в штаб-квартирі НАТО, у ці ж дні проходило засідання міністрів оборони країн-членів Альянсу, а також додаткові засідання у розширених форматах — за участю запрошених міністрів оборони України, Фінляндії та Швеції. Російська агресія виявила багато проблем, і не лише політичних.
Зокрема, з того, що важливо у контексті допомоги Україні та Рамштайну, виявилося, що запаси систем озброєнь та боєприпасів на складах країн-членів НАТО не такі вже й великі, а подекуди просто недостатні, що виробничі потужності ВПК не встигають задовольняти потреби, інколи навіть власні, що не вся техніка перебуває у боєготовому стані. І це лише деякі суто прикладні проблеми. Але ж є ще питання, які потребують прийняття політичних рішень і директив: збільшення витрат на оборону (вже багато років не всім країнам-членам вдається досягти рівня оборонних витрат у 2% національних бюджетів), посилення східного флангу НАТО, адаптація нових членів — Фінляндії і Швеції, суттєві зміни в оборонному планування з урахуванням сучасних загроз та агресивної політики росії, нарешті — модернізація ядерного планування, яке б враховувало сценарії реагування на безумні ядерні погрози (і напевно — плани) кремля.
Отже, агресія росії проти України, солідарність і підтримка України у протистоянні агресії, необхідність надання Україні адекватних засобів, які б дали змогу українській армії перемогти, а Європі усунути загрозу – ці та інші чинники привели у дію складні та багаторівневі механізми, де ставкою є захист демократії, а імперативом – надати Україні, українській армії все, що для цього потрібне. А для цього потрібно багато чого, включаючи можливості ураження ворожих цілей на далеких відстанях, прикриття об'єктів критичної інфраструктури від повітряних атак, підготовку сил і засобів до деокупації території України, суттєве посилення спроможностей військово-повітряних сил. Відповідаючи на питання про надання Україні літаків під час пресконференції після засідання, Ллойд Остін зазначив, що повідомлень щодо цього у нього немає. Будемо розуміти цю відповідь як сигнал, що робота триває, і будемо сподіватися, що повідомлення про таке рішення буде вже ближчим часом.
ВІД РІШЕНЬ “РАМШТАЙНУ” ДО ПОЛЯ БОЮ
Важливо також розуміти, що стоїть за повідомленнями про номенклатуру та кількість озброєнь, рішення про поставки яких погоджені, прийняті та оприлюднені.
Отже, з самого початку. Кожна з країн коаліції оцінює власні можливості щодо кількості та видів озброєнь, які можуть бути передані для потреб ЗСУ. Далі необхідно оцінити технічний стан техніки та визначити обсяги робіт з підготовки. Одна справа, коли йдеться про зняття з консервації, а зовсім інша, коли треба проводити ремонт або модернізацію, у більшості випадків йдеться саме про це. Наші партнери цілком свідомо виходять з того, що техніка повинна прибути за призначенням у боєздатному і боєготовному стані й виконувати по прибутті бойові задачі.
Після цього необхідно доправити озброєння до місця призначення, тож такі місця мають бути визначені наперед. За місяці війни напрацьовані схеми, маршрути і технології перевезень такої продукції, проте слід розуміти, що в кожному випадку це складна логістична операція з відповідним плануванням і забезпеченням заходів безпеки. А якщо йдеться про заявлені кількості, зокрема танків чи броньованих машин, це потребує досить значного часу.
Цей час потрібний і нашим військовим, щоби підготувати екіпажі, ремонтні пункти, персонал, який буде здійснювати технічне обслуговування та поточний ремонт техніки.
Бойове застосування отриманої техніки також вимагає залучення додаткових спроможностей та налагодження забезпечення. Якщо говорити, наприклад, про танки Леопард-2, вони мають запас ходу до 450 км та боєкомплект з 42 снарядів калібру 120 мм. Сучасні бойові дії характеризуються високою інтенсивністю, а швидкість і маневреність є запорукою успіху на полі бою, отже, необхідно розрахувати потреби в паливі і боєприпасах та налагодити логістику.
Далі необхідно передбачити створення ремонтних баз та наявність потрібних запасних частин, а також підготовку персоналу, щоби максимально скоротити час ремонту техніки, яка потрібна на полі бою.
Це стосується лише безпосереднього застосування складної техніки. Крім того потрібне також злагодження і відпрацювання взаємодії у складі підрозділів та з іншими підрозділами.
Проте й це ще не все, оскільки сучасна армія – це інтегровані підрозділи, які можуть діяти самостійно та у складі більших формувань, готові до виконання поставлених командуванням завдань у будь-яких умовах, добре підготовлені та оснащені. Ключову роль тут відіграють зв'язок, надійні засоби комунікації та управління військами, системи й засоби пошуку та визначення цілей та управління вогнем. Усі ці складові потребують належного матеріального забезпечення, підготовки та застосування.
АРМІЯ ХХІ СТОЛІТТЯ
Уявити собі масштаб та глибину перетворень у Збройних силах, не маючи фахової підготовки, не так просто. Проте навіть наведені тут дані демонструють, що коли мова йде навіть про танкову роту, яка підготовлена й перейшла на «Леопарди», можна оцінити кількість залучених та безпосередньо задіяних військових, крім особового складу такої роти.
Отже, чим більше сучасної техніки отримуватиме наша армія, тим скоріше вона набуде нових спроможностей, які дозволять досягти вирішального перелому.
Йдеться не лише про оволодіння сучасною технікою, але також про зовсім інше бачення сучасного бою, іншу організацію збройних, інші виміри стратегії і тактики бойових дій.
Достатньо, мабуть, нагадати, що зараз безпілотники використовуються вже на рівні взводу, а це означає, що маємо вже чимало операторів таких апаратів. Зараз обстановка на полі бою передається командирам (і не лише їм) прямо на планшети, артилеристи отримують дані з різних джерел і можуть завдяки цьому швидко реагувати, корегуючи вогонь.
Треба враховувати також, що йдеться про зміни в системі управління. Ефективність використання сучасної техніки залежить не тільки і не стільки від самої техніки та підготовлених військових, але й від уміння керувати такими підрозділами, ставити задачі й віддавати бойові накази, повністю усвідомлюючи спроможності своїх підрозділів та можливості наявної у них техніки.
Ці складні, глибинні, не завжди помітні нам, цивільним, впевнено і незворотно охоплюють усі наші збройні сили. Військова допомога та сучасна техніка, яку ми отримуємо і будемо отримувати ще більше, необхідна для того, щоб перемогти ворога. Але ця допомога є також каталізатором змін, запорукою трансформації нашої армії в армію ХХІ століття. Така армія переможе, така армія стане вагомою частиною і міцною опорою Об’єднаних сил НАТО.
Оксана Юрчик
