28 і 29 травня: три нальоти двох днів – це одна повітряна операція

Росія мало не щодня масовано обстрілює українські міста. Під час останнього нальоту проти України було застосовано 40 крилатих ракет Х-101/Х-555 та 11 балістичних «Іскандер», а також – 38 ударних дронів типу Shahed. Найбільше під удар попадає Київ, який від початку місяця був атакований уже 16 разів. Б'ють по столиці й на День Києва, й одразу після – вночі та зранку, з інтервалом у 6 годин…

Чим же викликане таке шаленство ворога?

З осені окупанти вже кілька разів змінювали тактику обстрілів України – спершу атакували по понеділках, потім масовано атакували кожні два тижні. А останніми днями росіяни вдалися до комбінованої тактики з використанням вночі дронів-камікадзе, а вранці – ракет. За словами експертів, ворог постійно експериментує, намагаючись прорвати українську ППО. Але тепер саме в ці дні в росіян з'явилося ключове завдання, у якому важливу роль відіграють міста, віддалені від лінії фронту.

Про що йдеться?

Нова тактика ворога: у чому вона полягає?

Експерти кажуть, що Росія збільшила частотність ударів по Україні, намагаючись знищити воєнні об'єкти, наприклад, склади з БК. Це основна задача. Але ворожа ракета або дрон мають ще й вторинну мету. Навіть якщо їх буде знищено нашими засобами ППО — це може надати окупантам можливість визначити, в якій локації розміщена ця ППО, якого вона типу і так далі.

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко вважає, що одна з ідей ворога — не стільки вразити якийсь склад, скільки виявити систему ППО  і вдарити по ній вдруге, до того, як та встигне змінити дислокацію. Особливо, це стосується ЗРК Patriot.

«Так вони намагаються впливати на наш наступ. Регулярними, практично щоденними ударами по тилу вони хочуть змусити постійно залишати в бойовому положенні частину наших систем ППО. Це нібито змусить нас не використовувати їх під час наступальних дій ЗСУ, тобто для прикриття наших бійців від ворожих нальотів з неба. Попри це, під час планування будь-якого наступу завжди вираховують кількість зенітних ракетних комплексів, які використають під час операції. Не обов'язково, що ці системи перебувають на бойовому чергуванні в тилу", - пояснює військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук наголошує, що наш контрнаступ вимагатиме "поділитись" засобами протиповітряної оборони з військами. Без цього ніяк.

«Власне «військового» ППО для контрнаступу недостатньо. Саме тому на черговому «Рамштайні» однією з ключових позицій була протиповітряна оборона. Почасти цю задачу могли б закрити F-16. Це "дуже мобільні засоби ППО". Але дочекаємося ми їх не скоро, - каже він. – Та навіть без літаків ворог дуже занепокоєний перспективами ЗСУ і шукає шляхів, як контрнаступу якщо не запобігти, то максимально його послабити. Варіантів у нього в арсеналі не багато, та й ті заїжджені. Тож шукають нових прийомів. І на полі бою на землі. І в битві в українському небі».

У міру нарощення можливостей української системи ППО і зменшення кількості засобів повітряного ураження рашисти намагаються перебудувати тактику ракетно-бомбових ударів.

«Ближче до лінії фронту ми спостерігаємо групове застосування плануючих і керованих авіабомб з поза меж досяжності наших засобів протиповітряної оборони. А в глибині території – використання комбінованих ракетно-дронових атак», - розповідає експерт.

За його словами, удари двох днів – 28 і 29 травня — це одна повітряна операція, яка здійснювалася за єдиним задумом і в координації зусиль різних засобів.

«Грубо: перший удар дронами-камікадзе мав на меті розвідку; другий, – крилатими ракетами, — удар на виснаження протиповітряної оборони; третій, — балістикою, найскладніший для засобів ППО, — основний. Якщо слідувати такій логіці, то можливий ще й четвертий удар «на добивання». Ймовірно переважно крилатими ракетами морського базування. Тож розслаблятись не слід», - акцентує пан Лакійчук.

Своєю чергою полковник запасу ЗСУ, військовий льотчик-інструктор Роман Світан каже, що те, скільки триватиме реалізація тієї чи іншої тактики — залежить від завдань, які ворог перед собою ставить.

«Тактика змінюється під завдання. Сьогодні в окупантів було завдання вирахувати місце розташування Patriot. Вночі вони атакували дронами та ракетами. Після цього занесли дані в бортові комп'ютери і вдень випустили 11 "Іскандерів". Метою, найімовірніше, були наші пускові установки й локатори», - зазначив пан Світан.

Але наші Повітряні сили – «боги неба»! Задум противника зірвали. Одинадцять ворожих балістичних ракет не дісталися своїх цілей.

«Те, що ракети були знищені — це наші хлопці молодці, — підкреслює експерт, — Друге спільне завдання ворога — змусити нашу ППО використати максимальну кількість протиракетного боєкомплекту, третє завдання — не допустити ухвалення рішення про переміщення наших систем ППО до лінії фронту. Тобто росіяни ухвалили рішення гатити по тілу території України, яка віддалена від лінії фронту, щоб змусити ППО залишатися там, де знаходиться".

На запитання, чого слід очікувати з військової точки зору, полковник Світан каже так: «Однозначно, що вони домагатимуться того, щоб системи ППО розташовувалися не на лінії фронту. Скільки триватиме наступ — стільки вони будуть тримати Україну в напрузі. Якщо вони перестануть гатити, то наше керівництво відразу прийме рішення про переміщення вільних систем ППО на лінію фронту для прикриття наших військ. Іншими словами, відбувається асиметричний тиск на систему ППО».

Поставка дронів з Ірану не партіями, а потоком. Каспій – це море війни

Олександр Коваленко нагадує, що з 28 квітня по 29 травня ворог запустив по території України приблизно 190 ракет різних типів — крилатих, “гіперзвукових”, балістичних.

«З урахуванням тривалої паузи, з 9 березня по 28 квітня, запасу ракетних засобів у них залишилося максимум на 2 тижні. Потім, так чи інакше, але настане пауза накопичення. Та головне те, що попри всі ті засоби й тактику, які РФ застосовує останній місяць, ефективність від цих ударів мінімальна, при витратах, досить ємних і болючих. Особливо якщо говорити про репутаційні витрати — знищення "Кинджалів" та "Іскандерів"», - каже пан Коваленко.

А ще ж були дрони-камікадзе.

«Російські окупанти протягом травня поставили уже три «рекорди» із застосування іранських дронів-камікадзе. 8 травня – 35 одиниць Shahed-136, 25 травня – 36. А в ніч на 28 травня (у День Києва, - Ред.) відбувся наймасовіший за весь час повномасштабної війни наліт «балалайок» у кількості 54 одиниць», - розповідає він.

Загалом, за травень, що не завершився, РФ вже використала 380 Shahed-136, з яких ППО України збили 341, показавши ефективність протидії 90%. Браво! Вартість же застосованих по Україні дронів-камікадзе орієнтовно можна оцінити у понад $11 млн.

За словами експерта, можна зробити кілька попередніх висновків.

«Очевидно, що поставки в Росію Shahed-136 виведені на потоковий рівень. Якщо раніше це були партії, то зараз потік», - акцентує пан Коваленко.

Це може свідчити про те, що в Ірану з Росією довгострокове партнерство щодо поставок Shahed-136, і Тегеран зміг наростити виробництво дронів-камікадзе.

«Не виключено, що нарощування продукції, що випускається на складальних лініях, було досягнуто завдяки технічному сприянню Росії», - підкреслив аналітик.

Також він звернув увагу на практично щоденне застосування Shahed-136 по території України. Пауза між нальотами лише раз становила 3 дні, а так – не перевищує доби. Крім того, після масового нальоту завжди слідує наліт обмеженою "зграєю", в простежуваній закономірності.

«Закономірність така. Першу добу масовий наліт - 1-2 доби – і наліт обмеженою «зграєю». Або 2 доби поспіль масовий наліт, а 1-2 доби після — обмеженою «зграєю». Це може бути обумовлено або логістичними процесами, або стандартною дорозвідкою після нанесення ударів», - стверджує оглядач групи «Інформаційний спротив».

Про дрони-камікадзе висловився й Павло Лакійчук: «Велика кількість іранських «Шахедів» в останніх ударах може свідчити про те, що дві автократії знайшли не тільки спільну мову, що очікувано, але й винайшли відносно безпечний шлях логістики. Вже ні для кого зі спеціалістів не секрет, що поставки зброї Тегеран здійснює через Каспійське море – «внутрішнє озеро», специфічний статус якого так довго проштовхувала Москва (ще один урок, що московські виверти з міжнародним морським правом закінчуються бідою для усіх, - Ред.). Світові потуги практично не мають впливу в цьому регіоні, а каспійські регіональні держави – або дотримуються позірного «нейтралітету», або бояться чи прямо підтримують кремлівського диктатора».

Що з тим робити? Немає сенсу закликати до совісті авторитарні режими. Це безглуздо. Власне, нейтралізувати виробництво в Ірані – це також складна задача, починаючи з того,  що воно розміщене під землею.

«Щоб завадити йому, потрібні специфічні елементи ураження, наприклад, протибункерні бомби. Треба заходити в повітряний простір Ірану чи проводити сухопутну операцію. Ніхто цього не робитиме», - вважає Олександр Коваленко.

Втім, можна посилювати політико-дипломатичний і економічний тиск на потенційних союзників Кремля, робити допомогу йому токсичною, «собі дорожче».

«Після сьогоднішнього обстрілу Києва балістичними ракетами ряд експертів припускають питання, чи не почав Тегеран постачати Москві балістичні ракети. Якщо так – реакція на порушення ембарго має бути нищівною», - резюмував Павло Лакійчук.

Наразі Верховна Рада підтримала пропозицію Президента щодо введення Україною проти Ірану санкцій з визначеним і безпрецедентним терміном – 50 років.

Мирослав Ліскович. Київ