ATACMS: чому Україні потрібні саме ці далекобійні ракети
Після того, як нам у черговий раз було відмовлено у передачі даних ракет, стали виникати дивні думки, мовляв, а чи потрібні вони нам узагалі? Великобританія та Франція передали далекобійні Storm Shadow та Scalp EG, і непогано – справляємося ж!
Думка, звичайно, цікава, особливо густо присмачена обсесивно-компульсивним “вистачить принижуватися перед Байденом!”, але абсолютно марна.
Україні дуже потрібні ATACMS. І чому, я спробую пояснити в цьому нарисі. І хотілося б, щоб те, чому вони так потрібні, зрозуміли і в Овальному кабінеті.
На сьогодні Україна має на озброєнні два типи далекобійних ракет – Storm Shadow і Scalp EG, а також є ще якась власного виробництва, але про неї практично нічого не відомо, та й не думаю, що кількісно її стільки ж, скільки SS/Scalp EG .
Storm Shadow та Scalp EG – це дозвукові крилаті ракети, і вони чудово справляються з поставленими завданнями, особливо з урахуванням граничної складності перехоплення даних КР російськими засобами ППО. Але у них є два дуже неприємні нюанси.
Перший аспект пов’язаний з носієм, яким є фронтовий бомбардувальник Су-24. Насамперед, їх у нас обмежена кількість. Самі ж Су-24 прив’язані до аеродромів, по яким не лише наносяться час від часу удари окупантами, але й за якими ведеться спостереження.
А тому, коли Су-24 злітає, росіяни про це вже знають. Провести непомітну, максимально втаємничену атаку дуже складно, коли маєш прив’язку до носія, а носій має прив’язку до локації, нехай і не однієї.
Але другий нюанс ще неприємніший – обмежений боєкомплект ракет.
Хоч якими б гарними були Storm Shadow і Scalp EG, але їхня кількість невелика, і Великобританія з Францією мають обмежений запас цих ракет, а виробництво їх не настільки швидке, щоб на добу виробляти необхідний для СОУ ударний потенціал безмежного застосування.
А тепер щодо ATACMS…
Насамперед, ATACMS на зберіганні у США більше, ніж Storm Shadow та Scalp EG у Великобританії та Франції разом узятих, причому в рази. Але найголовніше - це те, що дана ракета дозволяє нам значно розширити спектр локацій пусків і підвищити раптовість завдання ударів.
Завдяки тому, що ATACMS застосовуються РСЗВ M142 HIMARS та M270, не буде постійної прив’язки до локації розміщення та можливості відстежити напрямок загрози. Уздовж усієї лінії бойового зіткнення знаходяться десятки M142 і M270, які в будь-який момент зможуть застосувати ATACMS.
Нагадаю про архаїчний договір про нерозповсюдження ракет середньої та малої дальності (ДРСМД). Суть його була якраз у нерозповсюдженні ракет СМД для сухопутних комплексів, оскільки відстежити висування такої пускової на позицію пуску складніше, ніж відстежити літак.
Таким чином, Україна зможе значно урізноманітнити географію застосування далекобійних ракет та значно підвищити можливості щодо успішного просування СОУ та звільнення окупованих територій. Комбінуючи ATACMS з іншими ракетами, ми досягнемо максимального ККД.
На жаль, відсутність ATACMS – це обмеження української армії в операціях зі створення умов для успішного наступу і наполеглива відмова від передачі цих ракет – це більше саботаж таких операцій, аніж будь-що інше.
Якщо США справді бажають перемоги Україні, то передайте ATACMS!
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
Інформаційний спротив
реклама