Відсторонення комбата Салаватова: ситуація очима військових

107 батальйон, як і загалом 109-та Окрема бригада Сил територіальної оборони, всю повномасштабну війну перебуває на Донеччині, зараз боронить Авдіївський напрямок. Нині у батальйоні, що створювався в Маріуполі ще у 2019 році, заледве десяток військовослужбовців із першого складу, який потрапив у російський полон. Після кількох хвиль втрат і поповнень у “маріупольському баті” зараз найбільше харківців і дніпровців.

Понад півтора місяця захисники боронять свої позиції під керівництвом виконувача обов’язків комбата, призначений у серпні Сергій Салаватов відсторонений після публікації в ЗМІ про його можливі зв’язки з представниками так званої ДНР.

Тож кореспонденти Укрінформу поспілкувалися з тероборонцями, відстороненим командиром і керівництвом 109 бригади – про ситуацію та настрої у батальйоні, спецперевірку і, звичайно, ситуацію на фронті.

БУТИ В ОДНОМУ ЧОВНІ

Денис Щетінін на позивний “Скай” народився в Донецьку, а зростав у Макіївці. У 2014-му виїхав, проживав у Покровському районі. У бригаді тероборони він із червня минулого року, з 23 жовтня виконує обов'язки ротного.

Розповідає: знайомиться з поповненням фактично в бойових умовах, людей бракує, багато бійців із досвідом – на лікуванні після поранень або ж уже звільняються за станом здоров’я.

- Наші оборонні позиції, скажу відверто, для мене – більш заспокійливе місце, аніж пункт тимчасової дислокації, – посміхається “Скай”. – Бо сам усе бачиш і чуєш, і це додає впевненості моїм хлопцям. Для мене немає важливішого за них, за їхні життя. І краще управляти, знаходячись там, аніж дивлячись у монітор. Коли я тільки обійняв посаду, поїздив на позиції – все, ми вже однією мовою розмовляємо. І коли мені передають – а я завжди на зв’язку, – що почав працювати 120-ий міномет із якогось лісочка, я чітко розумію, що це не так далеко від моїх хлопців, бо на власні очі бачив місцевість, то я можу все продуктивно вирішити з нашими артилеристами та пілотами.

За словами Щетініна, майже кожна ротація відбувається під обстрілами, і це психологічно найважче для бійців, які лиш недавно прибули з навчальних центрів.

- Крайня моя ротація. Хлопець, який два тижні як після “учебки” – і, може, якомусь досвідченому бійцю буде смішно, бо це ж прилітає всього-на-всього 60-ий міномет, але це дуже неприємно – а я бачу цей шок в очах і в цей момент думаю про свого сина, якому лише 17 років. І просто по-батьківськи заспокоюю, хоч переді мною вже дорослий чоловік. Кажу: “Друже, заспокойся. В мене найкращі водії, вони вивезуть”. І вони справді такі – пишаюся ними. Треба бути і батьком, і другом, і вчителем, і навіть матір’ю – кому що потрібно, головне – бути в одному човні на одній хвилі. Взагалі в мене дуже гарний колектив. Недавно зробив подання на вісьмох людей, сподіваюся, що їх відзначать.

За словами мого співбесідника, окупанти в зоні відповідальності батальйону зараз діють малочисельними ДРГ.

- У них тактика одна – випалювати всім, що в них є. Поки що, благо, немає повторення Уманського, коли нас травили газами. Намагаються просочуватися дрібними групами, по два-три бійці, то в одному місці, то в іншому. Але хлопці напоготові. Звичайно, важко. Бо є такі ділянки, де не завжди чи взагалі неможливо спостерігати з укриття, потрібно бути на землі, – говорить “Скай”.

Житель Дніпра Рауль Байрамов у 109-ту бригаду потрапив два роки тому. Про себе розповідає:

- Я азербайджанець, народився у Грузії, там зростав до семи років, потім жив в Азербайджані. А з 2003 року – в Україні, і це моя рідна земля, бо тут мою родину прийняли. Я пішов добровольцем – за свою сім’ю, за свою країну. Цю нечисть треба зупинити.

У повітрі, каже військовослужбовець, ворог є постійно, ситуацію подеколи змінює лише погода: 

- У противника зараз багато безпілотників і різних. Нам потрібно з цим справлятися. Боремося. Треба більше всього – снарядів, БПЛА. “Мавіки” – то, звісно, добре, але побільше FPV – набагато краще!

Максим Іщенко, тимчасовий виконувач обов’язків комбата, зауважує: батальйон постійно на першій лінії. 

- Це обстріли, завжди боєзіткнення. І відсторонення командира – це погано. Коли людина повноцінно керує, а не тимчасово замінює, вона має і більше порозуміння з підлеглими. Я абсолютно не хочу сказати, що хлопці до мене якось не так ставляться. Це різні речі. Невизначеність має негативний вплив, – вважає Іщенко.

Публікації в ЗМІ про свого командира особовий склад, звісно, бачив, підтверджують співрозмовники.

- Я не можу нічого поганого сказати, бо з поганої сторони я його не знаю. Із березня цього року ми перетиналися на позиціях, і я бачив, що людина дійсно вболіває за свій батальйон, бригаду, за кожного військовослужбовця. Говорив із хлопцями, які воюють із ним разом довше, вони теж підтримують командира, – зауважує ротний “Скай”.

КОМБАТ ПІСЛЯ ПОЛІГРАФА

Сергій Салаватов нині – на відстані від місць дислокації бату, поруч із підлеглими відстороненому комбату перебувати заборонено. Процедуру перевірки, зокрема поліграф, пройшов, повідомляє військовослужбовець. За його словами, у полі зору Служби безпеки України опинився не вперше.

- Ще у 2016 році, щойно призначають командиром взводу в Силах спецоперацій, нагороджують орденом “За мужність” III ступеня, як приймають мене на блокпосту в Маріуполі – СБУ, контррозвідка. І тоді я дізнався, що є в базі “Миротворця”. Пройшов перевірку, продовжив службу. Потім ще разів зо три мене знову хтось виставляв на “Миротворець”. Було таке, що заблокували зарплатну карту. Їду в банк – це знову СБУ. Проходжу перевірку, розблоковують рахунок, – розповідає Салаватов.

На своєму телефоні він показує оригінальні фото, які публікувалися в “Миротворці” та ЗМІ.

- Тут при збільшенні одразу видно, що це страйкбольна зброя, її було в мене багато. На страйкбол пішов уперше ще в 2010 році, друзі запросили – і захопило, – пояснює комбат.

За інформацією “Громадського”, Салаватов нібито робив репости із проросійських груп у 2014 році (тоді з 12 квітня по 5 липня місто Краматорськ, у якому чоловік жив і займався підприємництвом, було окуповане бойовиками “ДНР”) та зареєструвався на російському сайті для вербування бойовиків – указаним мобільним номером він і досі користується. Дані про мобільні з’єднання, які дістали журналісти, свідчать про кілька дзвінків людям, причетним до незаконних збройних формувань чи псевдоорганів влади, та на “гарячі лінії” для запису в так зване народне ополчення. Все це комбат заперечує:

- Це був робочий номер телефону, на який приймалися всі замовлення. Я майже 15 років займався автомобілями: рихтування, зварювання, фарбування. За рік пропускав 300-350 машин – це і служби таксі, й автопарк міськради. У мене був ще штат співробітників, які також використовували цей телефон. Звідки я міг знати, хто саме мені дзвонив, хто ця людина. Ці прізвища, які називають, ні про що мені не говорять. Якісь один-два дзвінки, то чому не десять? І свою допомогу я їм не пропонував. Так само – якась пара скріншотів із “ВКонтакте”. Чому не вся стрічка в них, якщо я, як кажуть, підтримував “ДНР”? Я цією соцмережею взагалі не користувався, “Одноклассниками” – так, і там публікував свої фото у формі.

Припущення про можливу участь у незаконному референдумі, навчанні на снайпера та чергування на блокпостах загарбників 10 років тому також відкидає.

- Якщо б я був ДНРіцем, якщо б записувався до школи (снайперів, – ред.), чого ж не пішов із ними? Я обрав свій шлях: зустрівся з українськими військовими – і 2014 рік допомагав, допомагав, допомагав. А потім вони мене вмовили йти до них служити, казали, мовляв, будеш так само машинами займатися, але у частині. Я погодився, у листопаді 2015-го підписав контракт із ССО. Щоправда, потрапив одразу в розвідку, – говорить Салаватов.

На уточнення, що, можливо, у 2014-му не одразу розібрався у ситуації, відповідає так:

- Я визначився з цим ще під час строкової служби в армії. Я почав її в 1993-му в Криму і закінчив у 1994-му у Львові. Об'їздив весь захід країни і побачив, як сильно відрізняється там життя від нашого. Приватні будинки там – і приватний сектор на моїй рідній Донеччині. Я хотів для себе, для своєї родини добробуту, достатку, та я через це і підприємництвом зайнявся.

До тероборонців, говорить Салаватов, приєднався 24 лютого 2022-го у Маріуполі, там він жив із родиною.

- Рік як звільнився. Знову зайнявся підприємництвом, робив натяжні стелі. Сім'я, діти. Все було добре. А почалося вторгнення, то пішов у 107 батальйон у перший день, став на посаду техніка мінометної батареї. Ми разом із нацгвардійцями стояли на запорізькій трасі, на виїзді з міста, і поки заходили один-два танчики, могли відбиватися, а коли вже танків 15 пішло, нас прорвали. Все навкруги горить, крики з будинків, а допомогти ти нічим не можеш – оце найстрашніше. Стояло питання – заходити в “Азовсталь”. Оскільки в мене діти були в місті, я прийняв рішення вивозити родину. Із міста нас вийшло 26 людей (з батальйону, – ред.), – говорить Салаватов. – Згодом повернувся, знайшов свою бригаду. 

В ОЧІКУВАННІ ОФІЦІЙНИХ ВИСНОВКІВ

Про відсторонення комбата та початок службової перевірки після звернення журналістів 17 жовтня повідомили на сторінці Сил ТрО у Фейсбуці.

“У Командуванні Сил територіальної оборони ЗС України відсутня інформація про причетність вищезазначеного військовослужбовця до незаконних збройних формувань так званих Л/ДНР. Водночас ми направили запит до компетентних органів з проханням підтвердити або спростувати оприлюднену у ЗМІ інформацію. Враховуючи інформацію, яка опублікована у соціальних мережах 16 жовтня 2024 року, призначено службову перевірку. На час проведення службової перевірки Сергія Салаватова буде усунено від виконання обов'язків за посадою. За результатами перевірки буде прийнято відповідне рішення”, – йшлося у дописі.

Підполковник Олег Шершуков, який у червні очолив 109 бригаду ТрО, розповідає, за яких обставин Салаватов пішов на підвищення:

- Я був призначений 18 червня. І якраз у цей момент, прийому-передачі посади, велися активні бої в напрямку нашої смуги оборони. Я не можу вказувати назви, але був утрачений один населений пункт у наших сусідів ліворуч. І один батальйон, який зараз уже розформовано, просто покинув позиції. А за посадками в полі залишались люди цього батальйону. Вище командування прийняло рішення повернути батальйон, де служить Салаватов, у той район оборони. Водночас комбат був не в спроможності керувати підрозділом. Тому в критичний час туди висунувся Салаватов, який був заступником комбата. Саме він не допустив утрати управління в бойовій обстановці, повернув людей на позиції, і тоді відстояли, відбили ті посадки на загрозливому напрямку. Це й спонукало мене згодом запропонувати керівництву призначити на посаду саме Салаватова.

Пізніше, каже Шершуков, дізнався, що інформація про комбата публікувалася і неодноразово у мережі після 2014 року. 

- Чомусь лише після його призначення комбатом стався такий резонанс? Адже він був на керівних посадах досить довго, неодноразово тимчасово виконував обов’язки комбата. Рік був заступником із логістики, і це могло би найбільше бентежити, бо людина на такій посаді має доступ і в батальйонні, і в бригадні командні пункти, й у вищі штаби. Якщо б Салаватов був якимось шпигуном, сепаратистом, зрадником, то, певно, вже не один би командний пункт постраждав. 

За інформацією комбрига, спецперевірка щодо Сергія Салаватова завершилася, однак офіційного повідомлення про це поки немає.

- Відділ контррозвідки СБУ, наскільки мені відомо, зробив висновок, внутрішня перевірка завершена. Не виявлено ніяких ознак причетності до незаконних збройних формувань. Офіційно папери на бригаду ще не зайшли. Очікуємо, що все це завершиться позитивно, – каже Шершуков.

За його словами, відсторонення одного з чотирьох комбатів не сприяє зміцненню бойового духу:

- Ми влітку зі своєю задачею справилися, не дали противнику виконати його завдання на нашому напрямку, стабілізували ситуацію. Потім частково підрозділи окупантів були зняті й кинуті на інший напрямок, і вони там зараз, на жаль, розвивають наступ. Через те у нас дуже умовне затишшя, але ніхто не сумнівається, що це тимчасово. Проводимо потрібну роботу, виявляємо ворога на дальніх підступах, слідкуємо за їхніми накопиченнями, нищимо. Ми повинні створити такі умови, щоб їм сюди дуже складно було зайти. Щоб у нас було, чим їх зустріти. І люди мають бути готовими дати відсіч, а, говорімо відверто, бригада майже три роки без ротації. Я розумію, що це бригада тероборони Донецької області, але дуже важко хлопцям. Тому вкрай важливо, як себе показують командири, як вони безпосередньо працюють із солдатами, знаходяться разом із ними на певних позиціях, підтримують морально-психологічний стан. Коли кожен солдат знає, що він забезпечений, що його прикривають певними засобами, тоді він буде стояти. Якщо цієї впевненості немає, то, звісно, ми маємо втрату позицій. Салаватову в батальйоні довіряють. Я не хочу називати його якимось надзвичайним героєм, бо таких, як він, дуже багато: на комбатах і командирах рот зараз тримається уся Донеччина. 

Катерина Олександрова, Донеччина

Фото В’ячеслава Мадієвського та відділу комунікації 109 бригади Сил ТрО