Збитки від путіна, або Де брати гроші для відсічі та повоєнної відбудови
Окрім непоправних втрат — тисяч життів мирних українців і наших захисників — ворог завдає колосальних збитків національній економіці. Українська влада на сьогодні оцінює їх щонайменше у $550-600 мільярдів. Щодня ця сума зростає принаймні на кілька мільярдів доларів. Йдеться про зруйноване й розграбоване росіянами житло, знищені інженерні комунікації, підприємства, транспортну й енергетичну інфраструктуру, про додаткові витрати на оборону та розмінування. А також про прямі економічні втрати від зупинення промислового потенціалу й завад аграрному виробництву, обмеження експорту та про потенційні втрати від невиробленої, не експортованої і не спожитої продукції упродовж щонайменше кількох років після війни.
Як наслідок, лише для фінансування поточних витрат країні щомісяця не вистачає від $5 до 7$ мільярдів, - заявляють в уряді. Для подолання дефіциту максимально мобілізовано внутрішній ресурс, обмежено “невоєнні” й “необов’язкові” витрати, задіяно механізми залучення коштів через продаж військових ОВДП. Та цього, звісно ж, замало. Без руки допомоги від міжнародної спільноти нам не обійтися. Укрінформ досліджував, які шанси на те, що рівень підтримки країни, котра захищає світ від путінської чуми, буде адекватним викликам, з якими ми зараз стикаємося?
Фінансові потреби: що втратила країна, окрім найціннішого - життів людей
Прямі матеріальні збитки внаслідок масштабних руйнувань інфраструктурних та цивільних об’єктів в Україні вітчизняні й зарубіжні експерти оцінюють в астрономічну для нашого бюджету суму — від $500 мільярдів до $1 трильйона. Це від 2,5 до 4 минулорічних ВВП, й до 8-10 прогнозованих ВВП 2022 року. Адже цьогорічне економічне падіння країни фахівці оцінюють у 30-50%. При цьому росія продовжує цілеспрямовано нищити нашу інфраструктуру, стираючи з лиця землі цілі села й міста. Тобто, оприлюднена сума сукупних потреб у фінансуванні відновлення національної економіки в $1 трильйон — на жаль, не остаточна.
“Війна на нашій території завдає неймовірних збитків. Щодня наша країна та економіка втрачають мільярди доларів, але ми, попри це, виконуємо свої соціальні зобов’язання, підтримуємо вимушених переселенців, забезпечуємо людей ліками та продуктами, відновлюємо критичну інфраструктуру, розміновуємо нашу землю”, - написав у колонці для видання Financial Times прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Але навіть в умовах тотальної нестачі коштів відкладати витрати на першочергові заходи з відбудови країни, за його словами, не можна. Нам потрібне термінове відновлення житла, облаштування тимчасових місць проживання, відновлення зруйнованих мостів, доріг, газових мереж і ліній електропостачання. На тлі ж зростання потреб у фінансуванні оборони й соціальної підтримки громадян країна втратила значну частину джерел своїх доходів — у тому числі, левову частку валютних надходжень через блокування ворогом нашого експорту.
“Дефіцит бюджету зростає з кожним днем. В цей найскладніший момент нашої історії ми потребуємо фінансової допомоги країн-партнерів. Підтримка України сьогодні – це не просто допомога окремій державі, це допомога всьому світу”, - переконаний Шмигаль.
Зважаючи на це, Україна запросила у держав Великої сімки екстрену фінансову підтримку у $50 мільярдів. Це — приблизно піврічна потреба в коштах для покриття дефіциту державного бюджету. На жаль, наразі нам пообіцяли лише половину цієї суми - $24 мільярда, хоча й запевнили, що в разі потреби фінансування можуть збільшити.
Про те, якими “порціями” здійснюватимуться виплати, поки що невідомо. Одна справа, якщо кошти оперативно надаватимуться “на вимогу”, з урахуванням щомісячних потреб України. Тоді є шанс, що коли обіцяний наразі ресурс використаємо достроково, інша обіцянка — про збільшення суми виплат - стане реальністю. Якщо ж гроші переказуватимуть рівними траншами у $4 мільярди впродовж пів року, то Україні доведеться щомісяця додатково шукати від $1 до $3 мільярдів для погашення бюджетного дефіциту.
Зі світу по нитці — Україні на відбудову
Хоча висловлювання відомого патріота і мецената Євгена Чикаленка “Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені” й адресувалося, передовсім українцям, за нинішніх обставин, певно, не буде помилкою застосувати його до міжнародної допомоги нашій країні у протистоянні вселенському злу. Звісно ж, ми вдячні за слова підтримки десяткам урядів та держав, за візити їхніх лідерів, котрі не побоялися в розпал війни приїхати до Києва чи навіть до Ірпеня та Бучі, за те, що їхні найвищі кабінети завжди відчинені для українських урядовців і дипломатів, за те, що вони завжди з ними на зв’язку. Ми вдячні дружнім народам за флешмоби біля посольств країни-агресорки й акції солідарності з Україною, що відбуваються по всьому світу, за коментарі під фото й відео з наших міст та сіл і за сльози на екранах і клавіатурах, вдячні митцям, котрі присвячують свої твори, концерти, лекції й експозиції нашій (спільній) боротьбі. Ще більше ми вдячні за підтримку зброєю, що допомагає стримувати ворога, й за міжнародні санкції, які, віримо, в підсумку мають обмежити його смертоносну потугу.
Словом, щодо моральної підтримки, то до більшості “цивілізованих” країн, як-то кажуть, нема питань. Проте, коли заходить мова про матеріальне, навіть уже на етапах введення санкцій й надання оборонного озброєння з’являється купа “але”. Хтось одразу ж заявляє про небажання остаточно побити глечики з путіним й натякає на власний меркантильний інтерес (звісно ж, прикриваючись інтересами своїх країн і народів). Інші ж “в теорії” ніби й погоджуються з необхідністю таких кроків, а на практиці — як у класика: “Да — Да, …… но нєт”. Зброя, мовляв, самим потрібна, жити без російського газу і нафти не можемо, грошей для України катма, бо й самі ледь не з простягнутою рукою по світу ходимо... Тож навіть окремі доволі потужні економіки, які за інших обставин хизуються приналежністю до переліку провідних, заявляють, що готові надати Україні від сили лише кілька сотень мільйонів доларів чи євро. Та й то - не як безповоротну або грантову допомогу, а як кредити чи кредитні гарантії.
З одного боку, маємо бути вдячні й за це, бо укупі з підтримкою від інших партнерів ці гроші допоможуть підтримати армію і врятувати від голодної смерті бодай кілька тисяч людей. Розуміємо, що й увесь світ зараз переживає далеко не кращі часи — глобальна економіка підірвана фінансовою кризою, ударами пандемії, знекровлена наслідками тієї ж путінської агресії проти нашої країни. Знаємо, що механізми ухвалення фінансових рішень у розпал бюджетного року складні, потребують внесення змін до кошторисів, які можуть неоднозначно сприйматися виборцями. Але ж з точки зору глобальної безпеки - хіба це велика плата за те, щоб чобіт агресора ніколи не ступав на їхні землі? А це нині залежить від того, чи зупинить путіна Україна... На жаль, це розуміють не всі.
Але й апріорі говорити про те, що “колективний Захід” (за винятком окремих країн — США, Великобританії, Канади, Польщі, держав Балтії) може залишити Україну наодинці з її фінансовими проблемами, не варто. Обговорення теми повоєнного відновлення нашої країни, безповоротної і кредитної підтримки світовою спільнотою цього процесу, а також можливих військових репарацій та компенсацій з боку держави-агресора тривають на різних майданчиках — зокрема, на зібраннях “Великої сімки” і Світового банку, у дискусіях в МВФ і в Єврокомісії.
40 країн беруть участь у конференції з підтримки України, що відбувається 26 квітня на базі ВПС США "Рамштайн" в Німеччині. Як анонсувалося, передовсім, йтиметься про фінансування оборонних потреб нашої країни, але перспективи повоєнної відбудови увагою також не оминуть.
Як свідчать заяви лідерів окремих країн і керівників міжнародних організацій, світова спільнота готова підставити Україні плече в пошуках ресурсу на відбудову вже зараз, а не в невизначений у часі “повоєнний період”.
"Важливо знайти фінансування, бо (українська) влада утримала макростабільність, вони хочуть уникнути інфляції й необхідності після війни проводити валютну реформу й починати з більших труднощів. На це потрібні п’ять мільярдів (доларів, - ред.). Чи реалістично знайти це фінансування? Треба намагатися. Міжнародна спільнота виявила готовність шукати шляхи, як надати це фінансування, можливо, є кошти і всередині України. Цим фінансуванням ми підтримуємо стратегію України почати економічне відновлення вже зараз, забезпечити добробут людей у тих регіонах, де немає війни”, - запевнив в інтерв’ю “Голосу Америки” директор Європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Альфред Каммер.
Поміж іншого, вже сформовано інструментарій, який допоможе акумулювати донорські і кредитні кошти для України й ефективно (сподіваємося) управляти ними. 8 квітня Міжнародний валютний Фонд відкрив спеціальний адміністративний рахунок, який надає потенційним донорам безпечний інструмент для прямої фінансової допомоги нашій країні. МВФ, до речі, був одним із перших, хто надав суттєву фінансову підтримку Україні ($1,4 мільярда) одразу після початку російського вторгнення.
Свій трастовий фонд для підтримки нашої країни заснував Світовий банк.
Як очікується, 5 травня про початок дії трастового фонду солідарності з Україною має оголосити Європейський Союз. За словами Президента Європейської ради Шарля Мішеля, про таке рішення оголосять під час міжнародної конференції донорів, організованої Польщею та Швецією за підтримки Єврокомісії, всіх країн-членів ЄС і низки міжнародних фінансових організацій. Траст формують на кшталт Фонду відновлення після COVID-19, він фінансуватиме інвестиції та реформи за погодженням з урядом України. Поки що невідомо, скільки грошей планують акумулювати на рахунках. Але, за даними ЗМІ, послам європейських країн натякнули, що йдеться про сотні мільярдів євро протягом десятиліть.
Київ розраховує, що після війни усі згадані фінансові інструменти за домовленістю з міжнародними партнерами буде об’єднано у фонд, яким керуватиме Україна і який верифікуватиметься міжнародними фінансовими інституціями.
Окремо Енергетичне співтовариство створило для України Фонд відновлення зруйнованої війною енергетичної інфраструктури, донорами якого стануть держави-члени ЄС, а також міжнародні компанії й корпорації. Переказані ними кошти спрямують на відновлення енергетичної інфраструктури, пошкодженої або зруйнованої внаслідок бойових дій. Запити українських компаній на проведення ремонтів та робіт з відновлення збиратиме Міністерство енергетики. А прозорим обранням постачальників опікуватимуться міжнародні закупівельні агентства. Перевагу у закупівлях надаватимуть українським виробникам, які запропонують найвигідніше співвідношення ціни та якості, а також зможуть виконати замовлення у мінімальні терміни. Напередодні з’ясувалося, що першим донором фонду стала Данія. Про суму внеску скандинавської країни наразі не повідомляється.
Про деякі вже відомі цифри — далі.
Що вже отримали від партнерів і на який фінансовий ресурс можемо розраховувати
За даними Ukraine Support Tracker – бази підтримки України, складеної дослідниками Кільського інституту світової економіки, вартість загальної підтримки (з урахуванням прямої фінансової та кредитної, а також військової й гуманітарної допомоги), що вже надійшла або ось-ось надійде до нашої країни, — майже 15 мільярдів євро (в еквіваленті). Більше половини цієї суми (7,6 мільярдів євро) припадає на допомогу від США. Левова частка цього ресурсу — вартість оборонного озброєння, наданого Києву Вашингтоном. Допомогу всіх країн Євросоюзу дослідники оцінили в 2,9 мільярда євро (плюс 1,4 мільярда - від інститутів ЄС і 2 мільярди - від Європейського інвестиційного банку).
Станом на 19 квітня Великобританія, Канада і Японія зобов'язалися надати Україні допомогу загалом на 1 мільярд євро. Пізніше з’явилася інформація про те, що Великобританія надасть Києву ще 500 мільйонів євро у вигляді кредитних гарантій.
Тим часом президент США Джо Байден повідомив, що американський уряд додатково надасть Україні $500 мільйонів для підтримки економіки й забезпечення соціальних виплат. За словами глави Білого дому, кошти підуть на підтримку громад, спустошених російським наступом, а також на оплату праці тих, хто в умовах війни продовжує забезпечувати надання основних послуг.
Про плани протягом нинішнього і наступного років надати Україні допомогу у 500 мільйонів канадських доларів (близько $416 мільйонів), а також позику в 1 мільярд канадських доларів (близько $830 мільйонів) для підтримки урядових зобов'язань повідомила Канада.
Німеччина пообіцяла Україні €37 мільйонів на відбудову після війни. Про це міністерка розвитку та економічної співпраці ФРН Свенья Шульце розповіла в інтерв'ю виданню Augsburger Allgemeine. “Україна терміново потребує житла для мільйонів внутрішньо переміщених осіб і потребує неушкодженої електромережі. Німецьке співробітництво в галузі розвитку може допомогти у короткостроковій перспективі. Моє міністерство перерозподілило кошти на це через програму надзвичайних ситуацій”, - сказала вона, уточнивши, що на відновлення електромереж в Україні підуть 22,5 мільйона євро, на житло - 12,4 мільйона, на медичне обладнання - 2 мільйони євро. Водночас Шульце натякнула, що цією сумою німецька допомога нашій країні не обмежиться.
Повідомляється також, що за підсумками особистої зустрічі з українським колегою Сергієм Марченком міністр фінансів Японії Сюн’іті Судзукі підтримав запит України про збільшення фінансування зі $100 мільйонів, обіцяних країною Вранішнього Сонця раніше, до $300 мільйонів.
Окрім того, глава українського Мінфіну підписав зі Світовим банком угоду про надання Україні гранту в розмірі 88,5 мільйонів євро із Цільового фонду на політику розвитку у сфері економічного відновлення. Також Україна отримала доступ до фінансових ресурсів в $1 мільярд Міжнародної асоціації розвитку, що є частиною Світового банку. За словами Сергія Марченка, СБ екстрено відреагував на запит про необхідність посилення фінансової підтримки в умовах повномасштабного вторгнення рф та підготував програму для економічного відновлення України FREE Ukraine.
Гранти, позики, розподіл спецправ запозичення: форми фінансової підтримки Києва
Більшість коштів, які Україна уже отримала від міжнародних партнерів, — позичковий ресурс. Тобто, гроші, які українцям колись доведеться повертати. Хоча кредитну допомогу нам і надають на пільгових умовах — під 1-2% річних. Лише кілька сотень мільярдів доларів — безповоротна пряма чи грантова допомога.
Поки що складно спрогнозувати, яким співвідношення отриманих Україною коштів на безповоротній основі й позиченого ресурсу буде в найближчому майбутньому. Приблизні розрахунки зробив академік НАН України, завідувач кафедри КНЕУ ім. Гетьмана Богдан Данилишин. Як “відправну точку” при розрахунках він взяв оцінку потреб у фінансуванні для повоєнної відбудови в один трильйон доларів. На думку економіста, ця сума може розподілитися так:
- кредити і гранти міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк, ЄБРР та ін.) - $200 мільярдів,
- ще $200 мільярдів — частка офіційного двостороннього фінансування й кошти структурних фондів ЄС,
- по $100 мільярдів - фінансова допомога міжнародного бізнесу, громадських організацій, а також боргове фінансування, у тому числі - під гарантії провідних країн,
- репарації з боку РФ (включаючи доходи від реалізації конфіскованих активів, відрахування з експорту енергоносіїв) — $400 мільярдів.
Далеко не всі експерти вважають реальними такі цифри. Особливо — в частині отримання репарацій і компенсацій за руйнування від держави-агресорки. За даними видання Politico, міжнародні партнери України обмірковують варіанти стягнення з росії бодай часткової компенсації для відбудови зруйнованих нею населених пунктів. Утім, хоча з огляду на мораль і справедливість в доцільності такого кроку ніхто не сумнівається, з юридичної точки зору такі плани, на жаль, не бездоганні.
В ЄС, приміром, вивчають можливі механізми спрямування на відновлення України активів підсанкційних російських олігархів. Тут є варіанти. Водночас, куди більший ресурс - резерви російського центробанку, що зберігаються за кордоном. А якраз вони, за висновками Politico, найбільше захищені міжнародним правом. Як і будь-які іноземні активи. При цьому знайти юридичні підстави для позбавлення їх такого статусу без ухвалення на різних рівнях законодавчих рішень дуже складно. Однієї рішучості США, Великобританії, країн ЄС, Канади і Японії для арешту майже $300 російських мільярдів, що зберігаються на тамтешніх рахунках, може й не вистачити. Адже у світовій історії подібної конфіскації без згоди сторони конфлікту добровільно компенсувати заподіяні противникові збитки ще не було. Потрібні зміни до національного законодавства й чіткі міжнародні процедури й домовленості.
Чи всі готові піти на це — питання. Тим паче, що процедури можуть розтягнутися на доволі тривалий період по завершенні прямої російської агресії, коли риторика стосовно того, що “кремлю треба дати шанс”, у Європі і світі, здогадно, посилиться.
Те ж стосується й можливостей тиску на росію для виплати нею репарацій Україні у межах мирного врегулювання. Приміром, шляхом стягнення на користь нашої країни спеціального податку на доходи від експорту російської нафти. “Домагатися від переможеної росії жорстких поступок у вигляді репарацій небажано з політичного погляду. Жорсткі умови, висунуті союзними державами після Першої світової війни, значною мірою розглядаються істориками як такі, що грають ключову роль в тому, що Німеччина розпочала нову війну”, - пише Politico. Як мовиться, цим усе сказано...
Водночас домагатися від партнерів жорсткішого тиску на кремль в питанні виплати компенсацій й аргументовано спростовувати подібну риторику Україні ніхто не забороняє. За словами радника Президента Олега Устенка, кілька робочих груп вже працюють над пошуком прихованих російських активів, які країна має повне право використати для компенсації за заподіяну російською армією шкоду. Але маємо розуміти: міжнародні процедури вилучення цього ресурсу й передання його на потреби потерпілої сторони дуже складні — навіть, коли йдеться про наслідки прямої агресії. Ще складніша процедура стягнення компенсацій безпосередньо з росії. Тому мало хто вірить, що це може статися у найближчі роки. А у добру волю рф, яка захоче бодай частково компенсувати заподіяні суверенному сусідові матеріальні втрати, зрозуміло, ніхто не вірить в принципі. Один зі шляхів пришвидшення використання ресурсу - позики під заставу російських активів у країнах, де їх заблоковано.
Щодо інших джерел фінансування української відбудови, то доволі привабливим (а головне — цілком реальним) варіантом фахівці називають безповоротний перерозподіл на користь України спеціальних прав запозичення ресурсу від МВФ, що належать державам "Великої сімки". Поміж іншого, Україна просить переказати на спеціальний рахунок під адмініструванням МВФ “невибрану” частину розподіленого Фондом торік обсягу Спеціальних прав запозичення (СПЗ) для країн-членів. Адже іще не всі — передовсім, економічно міцні - держави скористалися таким правом. Судячи з усього, більшість із них можуть обійтися без цих позик і зараз. “Прагнемо зібрати від усіх країн-партнерів частину загального обсягу Спеціальних прав запозичення, які вони мають на своїх рахунках. Це дозволить профінансувати потреби для захисту нашої країни, виконання соціальних зобов’язань та підтримки економіки”, - наголосив міністр фінансів Сергій Марченко.
Експерти наводять розрахунки: частка СПЗ, що належить країнам "Великої сімки" - $300 мільярдів. Приблизно третину цієї суми — близько $100 мільярдів провідні економіки готові надати тим країнам з перехідною економікою, які найбільше потерпають від кризи. При цьому 60% цих грошей вже пообіцяли конкретним державам. Залишається “нерозподілених” $40 мільярдів. Ці гроші і могла б отримати Україна. Плюс - частка від деяких інших країн, а також можлива відмова найбільших друзів Києва від обіцяної їм “Великою сімкою” частки перерозподілу СПЗ. Це - ще десь $10 мільярдів...
Паралельно Україна задіюватиме й інші варіанти – як-от, випуск єврооблігацій із нульовим купоном (повертати доведеться лише тіло кредиту, без сплати відсотків). Головне, кажуть експерти, щоб ці папери не торгувалися на вторинному ринку. Україна повинна до завершення обігу емітованих облігацій мати справу лише з країнами-донорами, з якими домовлялася про підтримку, а не із приватними бізнесом (не дай Боже — з фінансовими спекулянтами). Таким чином, у разі потреби ми зможемо домовитися про продовження терміну обігу облігацій чи реструктуризацію заборгованості. Бо маємо розуміти, якими б вигідними не були позики, борговий тягар на українців найближчими роками суттєво посилиться. Приміром, МВФ прогнозує збільшення держборгу України цьогоріч з 51% до 86,2% ВВП - як один із наслідків війни з росією. За підсумками ж наступних років цей показник становитиме: у 2023 – 78%, у 2024 – 78,7%, у 2025 – 82,9%, у 2026 - 88,7%, у 2027 – 92,3% національного ВВП.
І це — ще одна наша плата за агресію триклятого північно-східного сусіда.
Владислав Обух, Київ
