“Позитивні” фейки: як дискредитують головного банкіра України
За майже два роки повномасштабної війни кількість дезінформації та інформаційних кампаній проти України помітно зросла. Пропагандисти вдаються до нових методів та використовують інноваційні схеми, аби маніпулювати суспільною думкою як в середині України, так і в країнах наших союзників. Зазвичай вони відштовхуються від нашумівших тем, як от мобілізація чи конфлікти між воєнно-політичним керівництвом. Переважно метою фейків є подача негативної інформації на кшталт великих військових втрат чи припинення військової допомоги. Утім, іноді пропаганда поширюється через неправдиву, але в загальному позитивну інформацію.
Одним з таких фейків є нещодавнє комплементарне “інтерв’ю” голови Нацбанку Андрія Пишного. Воно було опубліковано на сайті Daily New York Reporters і потрапило в українське інфополе.
Сам текст інтерв’ю не несе жодних негативних конотацій та відвертих фейків про Україну, проте є неоднозначним і спрямований на те, щоб показати надзвичайну близькість між Андрієм Пишним і Президентом України Володимиром Зеленським. У ньому голова НБУ нібито розповідає про відносини із Зеленським, коментує питання мобілізації та говорить про рішення Президента, про яке дізнався з приватної розмови. Сама ж “авторка” матеріалу називає Андрія Пишного “не другою, але й не третьої людиною в Україні”.
У НБУ повідомили Укрінформу, що Андрій Пишний такого інтерв’ю не давав.
А сайт Daily New York Reporters, який за оформленням дуже нагадує The New York Times, є фіктивним ЗМІ.
Його створено в березні 2023 року. На ньому не працюють посилання на соціальні мережі, відсутні контакти. Серед авторів є тільки admin, а також Olivia Scott, від імені якої оприлюднено переважну більшість матеріалів, зокрема й “інтерв’ю” голови Нацбанку. При переході у розділ World користувачів перекидає на сайт The Foxiz Times.
Вже на цьому ресурсі справа є два посилання. Одне переводить на каталог різноманітних шаблонів сайтів, де серед іншого можна придбати сайт, оформлений у стилі The New York Times.
Друге – це посилання на оформлення оплати за купівлю сайт-шаблону за ціною у 59 доларів.
Сайт, на якому було опубліковано інтерв’ю Андрія Пишного, - один із цих шаблонів.
Тож для чого був створений цей фейк і яку мету він несе?
Андрій Пишний є одним з провідних банкірів у світі і має авторитет як в Україні, так і за її межами. Під його керівництвом Національний банк України був нещодавно визнаний найкращим – центральним банком року за версією Central Banking Awards, а сам Пишний отримав нагороду найкращому голові центрального банку 2024 року в Європі та світі за версією Британського фінансового видання The Banker.
Одна з цілей пропаганди - створити видимість некомпетенції головного банкіра країни та економічного блоку взагалі. Переконати людей, що свою посаду він отримав не за професійними якостями, а через “близькість до президента”, який впродовж останніх двох років є однією з найвпливовіших людей світу.
І це не єдиний фейк, який було створено про очільника Нацбанку наприкінці успішного для установи року.
Ще в жовтні пропагандисти вигадали фейк про те, що Андрій Пишний нібито подав у відставку. Пізніше сам очільник НБУ це спростував, але за цим послідував і другий фейк. За даними Центру протидії дезінформації, восени 2023 року був створений клон сайту The American Insider, де був опублікований фейковий комплементарний матеріал про Андрія Пишного, який напередодні нібито подав у відставку. Вочевидь, за задумом пропагандистів, Андрій Пишний сам замовив такий матеріал у ЗМІ.
Але справжнє видання The American Insider використовує домен “org”, а на фейковому сайті використовується домен “live”. Наразі посилання на сайт-підробку взагалі неактивні, а передивитися його можна тільки через веб-архів.
Таким чином пропагандисти намагаються невілювати успіхи української фінансової системи і одного з її очільників Андрія Пишного. Нібито всі хвалебні відгуки у світовій спільноті і закордонній пресі могли бути просто замовними, а нагороди просто “купленими”.
Ще одне призначення подібних матеріалів - це викликати в українців недовіру до українських та західних ЗМІ, проукраїнських телеграм-каналів та блогерів у інших соцмережах.
Зокрема, таким прикладом є ще один фейк пов’язаний з копіюванням The New York Times, який широко розійшовся в українському інформаційному просторі.