У Толстого кишка тонка воювати з Кадировим: дайджест пропаганди за 18 січня 2024 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 18 січня 2024 року.
- Росія зібралася покінчити з «міжнаціональним лібералізмом»
- Антиядерні тези Лаврова спростував Міронов
- У Кремлі «не чують кроки друзів по БРІКС»
- Що зігріває «країну Z»
Росія зібралася покінчити з «міжнаціональним лібералізмом»
У Москві лише тепер відреагували на допис місячної давності президента узбецького земляцтва Росії «Ватандош» Усмана Баратова, який супроводжувався знущальною картинкою. 18 січня Слідчий комітет РФ порушив проти Баратова кримінальну справу за статтею про екстремізм.
Сам «екстреміст» вже заявив, що його зламали, а всі образливі пости видалив.
НАСПРАВДІ, раніше Баратов обурювався тим, що в РФ тепер всіх називають русскими, а не россиянами. В той час як Толстой наполягав що немає жодних «россиян» (їх, мовляв, Єльцин вигадав).
Питання, чи готовий Кадиров стати «русским» і відмовитися від своїх «законів, звичаїв і влади» (наприклад, від нещодавнього дозволу на «кровну помсту»), буквально на очах перетворюється на проблемне в Росії.
Так, поки що у Москві цю проблему намагаються представити виключно як «земляцьку». Але чим більше у росіян стає подібних «земляків», тим менше різноманітні толстови цьому зможуть завадити. По-перше, тому що кишка тонка воювати з тим же Кадировим. По-друге, «земляцька» проблема у РФ вже настільки серйозна, що цілком можливо і земля російська скоро буде не зовсім російською.
І доведе до цього не «підступний Захід», а Кремль власною політикою. Сенс якої вбивчий у своїй простоті: вмирати ті ж узбеки та башкири за Росію можуть, а жити нормально в ній – ні. Якщо Москва не буде справлятися з «міжнаціональним лібералізмом», то може й дійсно доведеться застосувати ядерну зброю над Сибіром, як пропонувала Симоньян.
Антиядерні тези Лаврова спростував Міронов
Очільник МЗС РФ Лавров 18 січня розповідав, що «Путін жодного разу не погрожував ядерною бомбою, а робили це виключно західні політики». Хоча той же наказ Путіна про приведення ядерних сил у повну боєготовність в перші дні повномасштабного вторгнення в Україну – красномовніший за будь-які слова.
До того ж у нього повно відмороженої пропагандистської обслуги, починаючи з Медведєва, який востаннє лякав ядерною війною лише тиждень тому, 11 січня. (А всього від початку повномасштабного вторгнення – більше півсотні разів).
Можна згадати і особисті заяви Путіна: «нам непотрібний світ, де немає Росії»; «у разі ядерної війни ми як мученики потрапимо до раю, а вони просто здохнуть»; «хрін їм» (на пропозицію про переговори про скорочення ядерної зброї). Тому чергова брехня голови МЗС РФ в цьому сенсі навіть не цікава.
Іронія лавровської роботи в тому, що в той час, коли він виголошував свої брехливі антиядерні тези, стало відомо, що лідер партії «Справедлива Росія» Міронов (який крім всього займається депортацією маленьких українців до своєї родини) образився на журналістів BILD і написав їм листа, пригрозивши саме ядерним ударом.
Лист став відповіддю на нещодавню статтю видання про те, що Бундесвер опрацьовує сценарій підготовки війни НАТО з РФ, якщо та спровокує конфлікт у країнах Балтії. Одному з авторів статті Юліану Репке і надійшов лист від Міронова з красномовним початком: «Калінінградська область як «червона кнопка» у протистоянні Росії та НАТО».
«Будь-яка спроба блокувати чи навіть атакувати Калінінградську область неминуче призведе до військового зіткнення з Росією… Будучи ядерною державою, вона використовуватиме всі доступні сили та засоби для захисту своєї території», – погрожував у листі німцям Міронов.
У Кремлі «не чують кроки друзів по БРІКС»
Наступним, хто клацнув по носу Лаврова після Міронова, стала Саудівська Аравія. Причому зробила це навіть раніше, ніж він після ядерної маячні почав брехати про чудові перспективи розширення БРІКС.
НАСПРАВДІ, повідомлення про те, що Ер-Ріяд вже став членом БРІКС, дезавуював міністр торгівлі Саудівської Аравії Маджид Аль-Касабі. Відповідаючи на запитання журналістів у Давосі, він заявив: «Саудівська Аравія була запрошена взяти участь у БРІКС, але ми ще офіційно не приєдналися». На позицію Ер-Ріяда відреагували у Кремлі, чий офіційний представник Пєсков сказав, що «не чув про заяву міністра».
З огляду на те, що Аргентина офіційно відмовилася вступати до БРІКС, турецькі та китайські банки блокують російські рахунки, а Об’єднані Арабські Емірати приєдналися до санкцій проти «тіньового» нафтового флоту Путіна, – подібні «союзницькі» кроки з боку «дружніх країн» у Кремлі, звісно, чують. Просто сказати у відповідь нема чого.
Що зігріває «країну Z»
А в цей час у Нефтеюганську – місті, де видобувається кожна 7-а тонна російської нафти, відкрили виставку «побутових речей українців з міст у зоні СВО» під назвою «Тепло для солдата Z». Керівник міського відділення Спілки морських піхотинців Денис Грибков так пояснив мету цього проєкту: «Ми хотіли показати важливість нашої спільної з українцями історії, яка була, і яка зараз пишеться. Розповісти про братерство народів…».
НАСПРАВДІ, він, звісно, не зазначив, як саме були отримані ці експонати. Це і так зрозуміло. Проте дивує навіть не їхній набір (книги, автомобільні номери, ордени та посвідчення особи, які чомусь видаються за ознаки «братства з Україною»), а те, що саме це у Нефтеюганську і вважають за «Тепло для солдата Z».
Звісно, на виставці бракує головних «експонатів», які окупанти добули в українських містах та селах (електроприлади, ювелірні вироби, білизна, сантехніка тощо). І зрозуміло чому: вони поповнюють виключно «приватні колекції» морських та інших піхотинців. Лише за перші три місяці повномасштабного вторгнення, як повідомила «Медіазона», росіяни з ТОТ відправили додому посилок загальною вагою 60 тонн.
В них серед іншого були: дитячі речі, кросівки, шини, телевізори, консерви, гітари… На вершині мародерського хіт-параду опинився БПЛА «Орлан-10», який окупанти вкрали самі у себе та відіслали додому. Найбільший з трофеїв важив 381 кг, його відправили до Єкатеринбурга. Лідером серед міст (близько 5,8 тонни посилок) стала Юрга у Кемеровській області, де дислокуються три великі військові частини.
Як бачимо, у переліку російських міст-переможців мародерної справи Нефтеюганська немає. Тому й доводиться йому з «теплотою» показувати хіба що україномовні книги. Дивно, до речі, що їх одразу не спалили. Протягом останніх двох років тільки це заняття і зігріває путінську «країну Z».
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу