До чого призведуть папсько-кремлівські переговорні «булли»: дайджест пропаганди за 20 березня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 20 березня 2024 року.
- Яку «спостережну» пошесть РФ хоче принести в Україну
- Урок французької для головного розвідника Росії
- Путін отримає по заслугах ще на землі
- У чому помиляється понтифік
Яку «спостережну» пошесть РФ хоче принести в Україну
Вже начебто час і забути Росії про свої ганебні «вибори», але вона з ними й досі носиться, стверджуючи, що ті «абсолютно чисті і їх неможливо оскаржити».
Звісно, оскаржувати те, чого не було – безглуздо. Але вкрай важливо постійно нагадувати, що намагається принести з собою до України «русский мир». Зокрема, в електоральному сенсі.
НАСПРАВДІ, список африканських «спостерігачів» і д’Артаньяна видання «Можем объяснить» поповнило своїми. Серед інших там:
- Ультраправий «спостерігач» з партії «Альтернатива для Німеччини» Ульріх Зінгер, який давно живе в РФ і має дачу в Підмосков’ї.
- «Експерт з США Калеб Тодд Мопін», який є репортером RT (що прямо зазначено в його профілі на Facebook).
- «Спостерігачем» був також італійський кореспондент «России сегодня» Елізео Бертолазі (що вказано в його профілі на LinkedIn). 2022 року він написав текст під назвою «Вставай, Донбас!».
- 23-річний «спостерігач» Амедео Авондет, який проводив в Італії мітинги на підтримку Кремля з літерами V та Z і плакатами «Єдиної Росії».
- Не обійшлося, звісно, без німецького псевдожурналіста Томаса Рьопера, який також був «спостерігачем». (Хоч він і народився в Німеччині, але 1998 року переїхав до Санкт-Петербурга, торгував парфумерію і паливом. Тепер Рьопер має паспорт громадянина РФ і ідентифікаційний номер платника податків в ній).
- Кості Хейсканен, якого пропаганда видає за «експерта з Фінляндії», але з 1992 року він прописаний в Санкт-Петербурзі. В реальності його звуть Костянтин Лебедєв, а Кості Хейсканеном він став щойно у 2004 році.
- Іван Бенедетті – «французький експерт», що є ультраправим відкритим антисемітом і заперечує Голокост. (Його навіть Марін Ле Пен вигнала зі своєї партії, назвавши «паразитом»). За статтю «Євреї, інцест та істерія» «експерта» засудили до штрафу 10 тисяч євро.
Урок французької для головного розвідника Росії
Саме Франція стала цього дня рекордсменом за кількістю згадувань в РФ. Голова Служби зовнішньої розвідки Наришкін заявив: «розвідці стало відомо, що Париж готовий відправити контингент із двох тисяч людей в Україну». А прокремлівському «політологу» Маркову (який напередодні запевнив: «Якщо буде війна між Росією та НАТО, то вона буде за Одесу»), вже й «розповіли наступний план: 1. Військова база в Албанії – накопичення сил. 2. Військова база в Румунії – розташування основних сил. 3. Аеродроми в Молдові – «бази підскоку» і виведення території НАТО з-під удару Росії. 4. Військові операції будуть з прицілом на Чорне море. Головна точка Одеса – при обороні. Крим – при наступі. 5. Саме за цією схемою відбуватиметься входження армії Франції до бойових дій. Братимуть участь і армія Румунії та F16 з українськими пілотами. І не українськими також можливо».
Але всіх цих «стратегів» інформаційно переплюнула Росгвардія, відправивши Макрону подарункових іграшкових солдатиків, яких принесли до посольства Франції в Москві. У супровідному листі до подарунка йшлося: «Сподіваємося, що награвшись у солдатиків і військові машинки, Ви позбудетесь комплекса Наполеона…».
Прес-реліз Росгвардії про її нібито жартівливу акцію розіслали у федеральні ЗМІ та пропагандистам, включаючи Соловйова. Ті старанно опублікували відповідні новини. Але невдовзі їх прибрали як за командою. (У кеші Google вони збереглися). У людині, яка вручала подарунок, впізнали офіційного представника Росгвардії Валерія Грибакіна. Але його акція викликала обурення в путінській адміністрації. Тому й довелося негайно прибирати цього «солдатика» з новинних стрічок.
НАСПРАВДІ, швидше за все, Наришкін дізнався, що Париж буцімто готується відправити в Україну 2000 своїх бійців, з французького телебачення, де експерти нещодавно обговорювали гіпотетичні варіанти розміщення військових НАТО в Україні. До речі, у сюжеті йдеться, що «Франція передбачила у цьому сценарії 20 тисяч людей, зібраних у мобільні бригади». Наришкін, нагадаємо, сказав лише про 2 тисячі. Головному розвіднику РФ не завадило б ретельніше вивчити мову вірогідного противника. Недооцінка одного (українців) вже призвела до тяжких наслідків.
Міноборони Франції заявило: «Прийом, до якого вдався Наришкін, знову показує, як Росія систематично використовує дезінформацію. Ми вважаємо провокації такого роду безвідповідальними». Тим не менше, московський «наполеончик» або дійсно запанікував після таких новин, або за допомогою солдатиків на кшталт Грибакіна, намагається так незграбно по-дитячому позбутися власних комплексів.
Путін отримає по заслугах ще на землі
Сам Путін, говорячи про події в Бєлгородській області, висловив «захоплення мужністю її мешканців та інших прикордонних регіонів». А також вчергове спробував продемонструвати свою «миролюбність»: «Росія могла б відповісти тим же противнику, який завдає ударів по цивільній інфраструктурі, але маємо свої плани. Первинне завдання – забезпечити безпеку».
НАСПРАВДІ, «безпеку бєлгородців» цього дня, очевидно, забезпечив удар по такій «не цивільній інфраструктурі» як типографія у Харкові, внаслідок якого були загиблі та поранені.
А поки кремлівський «наполеончик» не розуміє, що найкраще забезпечення безпеки – це дружити з сусідами, а не вбивати їх, нещодавно обрана голова МКС Томоко Акане висловила тверду впевненість у тому, що Путін постане перед судом за воєнні злочини в Україні.
В інтерв’ю Kyodo News Томоко Акане процитувала китайське прислів’я — «Помста небес повільна, але вірна» — на знак того, що Путін зрештою отримає по заслугах. Акане, яка брала участь в ухваленні рішення про видачу ордера на арешт Путіна, знову підтвердила, що його можна заарештувати у разі поїздки до країн-членів МКС. Також, незважаючи на реакцію Москви (МВС РФ оголосила її в розшук), Акане відмовилася відступати, заявивши: «Поки є докази і необхідність, ми повинні видати ордер на його арешт незалежно від обставин і політичного підґрунтя».
Нещодавно, нагадаємо, Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт також двох високопоставлених російських військових Кобилаша і Соколова за руйнування енергетичної інфраструктури в Україні. Тож Путін може продовжувати і далі брехати про те, як Росія не знищує цивільні об’єкти. Розплата його наздожене. І вона його встигне наздогнати ще на землі. Хоча, можливо і з небес.
У чому помиляється понтифік
І наостанок про Франциска. 20 березня Ватикан розповсюдив заяву, в якій він знову закликав до переговорів між Україною та Росією. «…Війна – це завжди поразка. В стані війни неможливо рухатися вперед. Ми повинні докладати всі зусилля для того, щоб вести переговори з метою покласти край війні», – заявив Папа Римський. Комусь може здатися, що його слова не мають жодного значення.
НАСПРАВДІ, вони надзвичайно небезпечні, пояснює оглядач The Guardian Наталі Точчі. По-перше, вони забезпечують моральне прикриття прокремлівської лінії, яка глибоко проникає в деякі кола на Заході. Твердження про те, що війна може завершитися лише з підняттям білого прапору Україною, – це саме те, що Путін проповідує вже понад два роки. Той факт, що такий релігійний авторитет, як Ватикан, дотримується тієї ж лінії, дає неймовірну політичну зброю Кремлю та його прихильникам у Європі та поза її межами.
По-друге, слова Папи мають значення, тому що відображають погляди, поширені на Глобальному Півдні. Адже Папа проповідує антизахідництво, яке й без того глибоко там вкоренилося. І саме це заважає його розумінню природи війни з передбачуваним акцентом на винності саме Заходу.
І саме тому, що слова Папи мають значення, – важливо сказати, чому він неправий. Він помиляється у минулому, теперішньому і найголовніше, у майбутньому.
Чому Франциск не закликав Росію здатися та піти, коли її перша спроба підкорити Україну провалилася, і українці повернули собі близько половини території, втраченої у перші кілька тижнів повномасштабного вторгнення? Коли Папа говорить про те, щоб Україна підняла білий прапор, не згадуючи при цьому Росію, – він перекручено звинувачує Україну (і Захід) у провокуванні Кремля на свою «спецоперацію» (наприклад, прагненням вступити до НАТО), повністю ігноруючи його імперські амбіції. Однак помилки понтифіка не обмежуються причинами.
Нинішня динаміка війни обумовлена тим, що західний ОПК, засуджений Папою, зробив не надто багато, а надто мало. Оборонна промисловість Європи не була поставлена на військові рейки (на відміну від російської), а Конгрес США, як і раніше, утримує $60 млрд військової допомоги Києву в заручниках власних внутрішньополітичних сварок. Україні потрібна зброя не «тільки» для захисту лінії фронту, а й для захисту мирного населення, яке має бути таким дорогим Папі Римському.
Саме завдяки західним засобам ППО Україна може захистити своїх громадян та цивільну інфраструктуру від ударів російських ракет. Також, завдяки західним військовим можливостям, Україна вибила близько третини російського Чорноморського флоту, забезпечивши безперешкодний потік зерна споживачам Глобального Півдня, рятуючи їх від голоду.
Заглядаючи в майбутнє, Папа (і не тільки він) припускає, що капітуляція України покладе край війні, ймовірно через угоду, яка дозволить Росії зберегти контроль над частинами українських територій, які вона окупувала і можливо, ще над кількома (наприклад, Одесою). Але якщо попередня поведінка Путіна є хоч якимось уроком – немає підстав сподіватися, що в такий спосіб можна гарантовано уникнути війни у майбутньому.
Папа вважає за краще забути, що це не перший конфлікт, який Путін веде в Європі, починаючи з Грузії у 2008 році та України у 2014 році. Щоразу, коли Захід применшував російську загрозу, Москва поверталася, щоб відкусити ще більший шматок. Так само Папа ігнорує нарощування Росією військової могутності, яка за кілька років може створювати вже пряму загрозу для самої Європи.
«Отже, навіть у тому морально поганому сценарії, коли до слів понтифіка дослухається Захід і кине Україну під автобус, – всі сигнали вказують на те, що це не призведе до миру в Європі. Скоріше відкриє її для ще більш смертоносної фази цієї війни, – підсумовує Наталі Точчі.
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
