Засновник Telegram подає тюремний знак: дайджест пропаганди за 17 квітня

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 17 квітня 2024 року.

1. Головна різниця між ударами по Чернігову і Джанкою
2. Удмурти хоч на хвилину відчули себе канадцями
3. Кадировський присмак морально-психологічного стану окупантів
4. Що означають дивні предмети навколо Павла Дурова

Головна різниця між ударами по Чернігову і Джанкою

«Чернігів. Потужний ракетний удар по готелю в центрі міста, де жили офіцери, які використовували мирних жителів як живий щит». Це головний посил пропагандистів, які коментували черговий жахливий воєнний злочин російської армії.

НАСПРАВДІ, такі ж пояснення своїм «високоточним ударам» вони давали й раніше. Термін «живий щит, який використовують ЗСУ», за умови великої кількості жертв серед мирних українців – у пропаганди обов’язковий. 

Нагадаємо, до цього кричущим випадком путінської війни за «города русские» (а Чернігів РФ також вважає «історично своїм») була Одеса.  В ніч з 1 на 2 березня росіяни вдарили дроном-камікадзе по житловому будинку, внаслідок чого загинуло 12 людей, зокрема, п’ятеро дітей. В Одесі також було оголошено жалобу. До цього були нищівні удари по мирним українцям в Вінниці, Кривому Розі, Дніпру, по «уманським морпіхам».

А цього ж дня поблизу окупованого Джанкоя силами ЗСУ знищено: три пускові установки С-400; одна РЛС С-400; дві пускові установки С-300. (Ці втрати визнають і «воєнкорівські» канали). І ось у цьому головна різниця між високоточними ударами ЗСУ і окупантів.

Військовий аналітик Олександр Коваленко пише: «Чим би не було знищено С-400 «Тріумф», воно було цим знищено і у великій кількості. Особливий привіт Туреччині та Китаю. Непогане придбання глибокої модернізації радянського комплексу, який давно своє віджив і частіше застосовується як засіб терору у форматі «земля-земля». 

Тобто – лише для знищення Чернігова, Харкова, Одеси та інших українських міст.

Удмурти хоч на хвилину відчули себе канадцями

Пропаганда навіть не стала цього разу особливо наполягати на «знищенні чернігівських морпіхів» або «десятків іноземних найманців». І не тільки тому, що вже особливо і не потрібно, а тому що нещодавно вже гучно фейканула з ними. І аж на самому «Первом канале», який випустив сюжет.

Автор репортажу – «воєнкор» Гусейн Гусейнов іде місцями нібито нещодавніх боїв на Донбасі і підходить до російського «визволителя» (звісно, заблюреного). Той показує Гусейнову шеврони: «Були взяті трофеї у «двохсотих» українців. Шеврони України, Канади». Після цього закадровий голос каже, що «присутність найманців у лавах ЗСУ вже давно ні для кого не секрет».

НАСПРАВДІ, цей сюжет вийшов тільки у випуску новин, який показали в етері на далекосхідні регіони РФ. Але терміново вирізали з випуску під час показу в центральній частині Росії. Все через те, що «канадські шеврони» виявилися з гербом Удмуртії.

Подібних «ляпів» в історії головних федеральних телеканалів РФ з часів «розіп’ятого хлопчика в трусиках» було багато. Але з огляду на те, що ростовська «журналістка» Юлія Чумакова, яка і «знайшла хлопчика», продовжує керувати Південноросійським бюро «Первого канала», ніякі це не ляпи, а цілеспрямована політика. Яка всіляко підтримується і заохочується.

Хоча з іншого боку, тим же удмуртам, гадаємо, було приємно хоча б на хвилинку (нехай і так ганебно) відчути себе канадцями. Адже середня зарплата в Удмуртії складає $545, а в Канаді – $3500.

Кадировський присмак морально-психологічного стану окупантів

Кадировського поплічника Апті Алаудінова призначено цілим заступником начальника Головного управління з військово-політичної роботи МО РФ. Сам Кадиров зазначив, що «це важливе рішення підтверджує видатні здібності Алаудінова, особисту мужність та відданість обраній справі…».

НАСПРАВДІ, варто нагадати історію цих «видатних здібностей» Алаудінова. Він розпочав свою кар’єру в російському МВС окупованої Чечні у 2002-му, і за дев’ять років вже дослужився до заступника міністра, а у 2012-му взагалі став наймолодшим генерал-майором поліції МВС РФ. 

За час служби на цьому місці правозахисники неодноразово звинувачували Алаудінова в тортурах, зокрема, політв’язня політолога Руслана Кутаєва, який критикував керівництво Кадирова.

З посади заступника міністра МВС російської адміністрації Чечні Алаудінова звільнили у березні 2021 року після публікації «Нової газети» про позасудові страти в республіці. Видання тоді розповіло про вбивство щонайменше 27 осіб на території полку патрульно-постової служби імені Ахмата Кадирова у Грозному у січні 2017 року. Цю інформацію їм підтвердив, зокрема, один із співробітників полку Сулейман Гезмахмаєв. За даними видання, Алаудінов у день масової страти був на території полку.

Після звільнення Алаудінов залишився помічником Кадирова. Але повномасштабне вторгнення в Україну дозволило йому знову піднятися кар’єрними сходами. У березні 2022 року він пішов на фронт. А вже у серпні Путін присвоїв йому звання «Герой Росії». У листопаді того ж року його було призначено замкомандувачем 2-го армійського корпусу так званої народної міліції «ЛНР».

Цікава й історія про Головне військово-політичне управління ЗС РФ. Його створено у липні 2018 року для «підтримки морально-політичного та психологічного стану, правопорядку та військової дисципліни». Першим керівником управління був вже знайомий нам Андрій Картаполов – нині голова Комітету з оборони у Держдумі. Наразі керує цією структурою заступник міністра оборони генерал Горемикін. З огляду на призначення Алаудінова його заступником, «визволителі» будуть і далі «горе мыкать» зі своїм морально-психологічним станом та військовою дисципліною. Але тепер вже з кадировським присмаком.  

Тим паче, що в «рідній» для Алаудінова Луганщині військовослужбовець військової частини «Шторм» під час нещодавньої сварки розстріляв двох товаришів. (Це підтвердило виданню «Комерсант» джерело в «МВС ЛНР»). Після затримання з’ясувалося, що раніше «штормовик» відбував покарання за крадіжку та погрозу вбивством в колонії суворого режиму Пермського краю. Тоді у пом’якшенні покарання йому було відмовлено. Але для війни з українцями такий кадр згодився.

Що означають дивні предмети навколо Павла Дурова

Із засновником Telegram Павлом Дуровим цього дня з’явилося інтерв’ю, яке взяв Такер Карлсон. В ньому, крім іншого, Дуров розповів, що виїхав з Росії через тиск силовиків: «…У 2013-му були протести в Україні, де люди знову-таки використовували ВКонткте, щоб самоорганізуватися, вийти на центральну площу свого міста і висловити свою незгоду з урядом. І ми отримали запит/вимогу від російської сторони, в якій йшлося про те, що «ви повинні дати нам особисті дані організаторів цих протестів». І наша відповідь була: стоп, зачекайте, це інша країна. Ми не зрадимо наших українських користувачів, бо ви просите нас це зробити».

Після цього, за словами Дурова, він вирішив продати свою частку компанії, виїхати з Росії і створити Telegram.

НАСПРАВДІ, намагання російських силовиків ще у 2013 році заволодіти особистими даними організаторів українських протестів вчергове свідчить про втручання Москви у внутрішні справи суверенної України. Хоча це не новина. 

Але Дуров наполягає, що «коли хтось каже, що Telegram є інструментом російської держави – це  частина методики дискредитації додатка з боку конкурентів, які бояться зростання його показників».

Проте багато хто в Україні (і не тільки, наприклад, Іспанії), не будучи технологічним «конкурентом» Дурову, також переймається «зростанням додатку». Насамперед, з точки зору розповсюдження дезінформації. 

Наприклад, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей вважає, що «Telegram – це однозначно російська платформа з незрозумілими фінансуванням та форматами шифрування, непрозорими системами безпеки, серверами на території РФ. І ні в кого з фахівців немає жодних сумнівів, що використання Telegram як способу комунікації є небезпечним. З погляду кіберскладової – це абсолютне зло».

Соловей навів приклад гри в покер: «Ми бачимо, як вкидаються великі кошти в купівлю патріотичних каналів, де люди виступають у вишиванках та щирою українською мовою, але ці канали анонімні. І це нагадує гру в покер із шулером крапленими картами. І в ній нам треба або перекинути стіл і перестати грати в цю гру, або бути готовими, що шулер нас переможе».

Цікаво й те, що Дуров вибрав для розмови Карлсона. (Нещодавно, нагадаємо, той захотів «почути російську правду від Путіна»). Але головний акцент у інтерв’ю Дурова був все ж таки американським. Він розповів що: «ФБР стежило за ним, намагалося завербувати його розробників», «Apple та Google погрожували вилученням додатку», «в Сан-Франциско на нього напали», «купівля Twitter Ілоном Маском є чудовим досягненням і позитивно вплине на індустрію соцмереж».

Отже, лейтмотив і цієї «правди від другого за впізнаваністю росіянина в світі» зрозумілий. Звичайно, важко стверджувати, що якщо інтерв’ю брав саме Карлсон і в ньому згадуються «чудовий» Ілон Маск та «погані конкуренти з інших платформ», говориться що «Telegram відчував тиск з боку ФБР», – це все було зроблено для одного з кандидатів на посаду президента США.

Але таке відчуття, що Дуров знаходиться, якщо не у заручниках, то в якійсь клітці (нехай і золотій). Адже недаремно він давав інтерв’ю на тлі двох стільців, на одному з яких стояли фігури у вигляді «пік», а на іншому – чоловічих статевих органів. 

Це – відсилка до російського тюремного фольклору, загадки-питання, яку задають новому арештанту перед «пропискою в камері»: що він обирає – «піки точені» чи… (нецензурне продовження можна знайти в Інтернеті).

Здається, Дуров відчуває, що вже і його «гра в покер із шулером крапленими картами» зайшла занадто далеко. І подає зі своєї клітки відповідний знак.