Чи оголосить Росія «законною воєнною ціллю» Пенсильванію: дайджест пропаганди за 18 квітня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 18 квітня 2024 року.
- Брехні Карчаа ніхто не вірить
- Фейк ТАСС про Малюка накрився мідним тазом
- Алюмінієвий «хлопок» вартістю $40 млрд
- Як виглядатиме переляк «майже 40 штатів»
Брехні Карчаа ніхто не вірить
Росіяни знову взялися за ЗАЕС. Атаки йдуть ледь не щодня, а 18 квітня взагалі ледь не кожної хвилини. Фронтвумен МЗС Захарова заявила про «шантаж з боку Заходу», а ТАСС паралельно «атакує українськими дронами тренажерний центр ЗАЕС».
А головним атомним спікером з боку РФ є Ренат Карчаа. Профільні російські сайти цього радника голови «Росатому» обережно (і навіть, здається, знущаючись) називають «політтехнологом, абхазьким та російським державним діячем». Цього тижня в інтерв’ю RT він заявив: «Ще влітку 2022 року Україна планувала створити осередок радіаційного зараження у ЗАЕС».
На просте питання: «навіщо українцям руйнувати власну АЕС, яка, нехай, тимчасово знаходиться на окупованій території? Щоби що?», – відповіді з боку абхазького політтехнолога – і від недавнього часу «депутата Запорізького парламенту» – немає.
Але чогось іншого від людини, яка у вересні 2022-го переконувала інспекторів МАГАТЕ, що «українська ракета здійснила повний поворот на 180º перед ударом по ЗАЕС, тому здається, що її випустили з російської території»,- очікувати не варто.
НАСПРАВДІ, загальновідомо, що Карчаа-мавполог. Він очолював НДІ експериментальної приматології в Сухумі. У 90-х його звинуватили у продажу наукового архіву інституту, але він уникнув покарання. На початку нульових Карчаа сплив як голова представництва Мурманської області при федеральному уряді. У 2004-му збив на смерть підлітка під Псковом, але знову не потрапив за ґрати. А за 10 років Карчаа вже був спостерігачем від ЦВК РФ на виборах «президента» невизнаної Абхазії й до січня 2021-го навіть вважався його радником. У 2022-му опинився в «Росатомі».
Його головне завдання – розпускати фейки і «кошмарити» ситуацію навколо ЗАЕС, яку окупанти взяли в заручники. І своїм «політтехнологічним» шантажем цей абхазький мавпознавець повинен прищепити світу відчуття небезпеки ЗАЕС, що нібито походить з України.
Але факт залишається фактом: до 4 березня 2022 року ЗАЕС переробляла виключно мирний український атом. А після – лише російський пропагандистський. Поки що просто пропагандистський. Історія з Каховською ГЕС навчила світ не вірити таким як Карчаа.
Фейк ТАСС про Малюка накрився мідним тазом
Серед багатьох російських фейків цього тижня окремо виділімо один. До «дружин з Лозової, що здали своїх чоловіків у ЗСУ» та «канадських удмуртів», «приєднався» особисто голова СБУ Василь Малюк. І розповсюдив цей фейк ТАСС.
Його було навіть ретельно підготовлено – із реєстрацією на сайті Московського міського суду, який повідомив, що захист Малюка буцімто оскаржив у Басманному суді рішення про його заочний арешт.
НАСПРАВДІ, 26 березня Басманний районний суд Москви оголосив про заочний арешт Малюка на два місяці у справі «про публічні заклики до тероризму». Його також оголосили у федеральний та міжнародний розшук. Ба більше – 31 березня МЗС РФ навіть вимагало від України заарештувати главу власної Служби безпеки. Посміялись з цього тоді і забули. Але цього тижня на сайті того самого Басманного суду з’явилося нібито оскарження свого «арешту» Малюком.
У відповідному коментарі СБУ йдеться: «Ні Служба, ні особисто Василь Малюк не зверталися до жодних адвокатів для оскарження фейкових рішень російських судів. Ця інформація повністю не відповідає дійсності. А «захист», який нібито подає апеляції від імені голови СБУ, відповідно є частиною дискредитаційної кампанії з боку РФ і виключно проявом ворожих ІПСО. Усі заходи, які здійснює Служба безпеки України, повністю відповідають нормам національного та міжнародного законодавства».
Сам Малюк зазначив: «Мене, як і всіх українців, цікавить лише один суд – на Путлера. Робимо все від нас залежне, аби побачити цього воєнного злочинця на лаві суду Гааги якнайшвидше».
А взагалі то, це щось новеньке в російських ІПСО. Президента Зеленського на Захід «втікали», колишнього Головкома ЗСУ Залужного «втрачали», нинішнього – Сирського разом із головою ГУР Будановим цього тижня вчергове «ліквідовували». Але нікого з військово-політичного керівництва України ще не «оскаржували». Нічого, українських мідних тазів накрити всякі фейки вистачить.
Алюмінієвий «хлопок» вартістю $40 млрд
До речі, про мідь та інші кольорові метали. Новина з рубрики «Санкції проти Росії не працюють» цього тижня заграла новими барвами. Причому, буквально. Видання «Ведомости» повідомило «Русал» запропонував заходи з підтримки заводів кольорової металургії».
За цією «новомовою» НАСПРАВДІ прихований реальний «хлопок» по одній з головних експортних галузей Росії. Ціна «хлопка» – близько $40 млрд. Саме таку суму за останні два роки (як не прикро це звучить для України) заробила Росія на продажу алюмінію, нікелю та міді.
Ці три метали, великим постачальником яких є Росія, відтепер не продаються на двох світових біржах – Чиказькій та Лондонській.
«Метою нашої нової заборони на ключові російські метали, яка вводиться у співпраці з нашими британськими партнерами, залишаються доходи, які Росія може отримувати, щоб продовжувати свою безжальну війну в Україні», – пояснила міністр фінансів США Джанет Єллен.
Саме тому власник «Русалу» мільярдер Олег Дерипаска і просить уряд РФ викупити у нього хоча б половину від усього тогорічного обсягу експорту за старими (до введення санкцій) цінами, а також звільнити його підприємства від експортного мита. І це внутрішня схема.
Звісно, буде і зовнішня – через треті країни. Але варто розуміти, що на кожну «сіру» російську гайку Захід знаходить свою контргайку. І закручує їх послідовно і системно.
Ціль проста: з одного боку економічно придушити Росію. З другого – цей процес зробити максимально комфортним для економіки інших країн (завдяки чому вони в тому числі та надають допомогу Україні). Адже з РФ у них було дійсно дуже тісні зв’язки й розірвати їх одномоментно просто неможливо. Кінцева мета – позбавити Кремль фінансового ресурсу проводити свою політику.
Так, поки що Москва судомно намагається щось вигадати: закупити до Росрезерву експортний алюміній Дерипаски, «замутити схематоз» з третіми країнами, китайський демпінг і таке інше. Але довго (принаймні, скільки запланував Путін – до 2036 року) це об’єктивно не зможе працювати.
І буквально всі (навіть, «дружні») країни це розуміють. Достатньо глянути на фактичний кінець російського «Миру», який розпочався з вересня 2022 року і вже зараз на тій стадії, що російські платіжні картки не приймають у Туреччині, ОАЕ, Кіпрі. А ті ж китайські банки блокують фінансові перекази з Росії, бо не хочуть потрапити під вторинні санкції США. Далі буде. Санкційні «хлопки» для Росії лунатимуть все гучніше.
Як виглядатиме «переляк майже 40 штатів»
І наостанок про розгляд в Конгресі США пакету допомоги Україні. Усі доводи та аргументи «за» та «проти» викладені. Найбільш екзотичні пропозиції/поправки очікувано надійшли від «московської Марджорі»: «Ті, хто проголосують за допомогу Києву будуть зобов’язані вступити до лав ЗСУ». Згідно з іншими її поправками, кошти не можуть бути використані, доки: «в Україні не пройдуть вибори»; «Держсекретар не надасть Конгресу звіт, що підтверджує, що християнські церкви в Україні можуть діяти без втручання уряду»; «поки Україна не закриє всі біолабораторії та не надасть усі дані про такі дослідження уряду США». Тобто увесь наративний ряд Кремля.
А президент США Джо Байден в статті для The Wall Street Journal нагадав, що «…ми надішлемо військове обладнання з наших власних запасів, а потім використаємо гроші, дозволені Конгресом, для їхнього поповнення, купуючи все в американських постачальників. Сюди входять ракети Patriot, зроблені в Аризоні, Javelin з Алабами та артилерійські снаряди з Пенсільванії, Огайо і Техасу. Ми інвестуємо в нашу промислову базу, купуємо американські товари, вироблені нашими робітниками, підтримуємо робочі місця майже у 40 штатах та зміцнимо нашу власну національну безпеку. Ми допоможемо нашим друзям і водночас допоможемо собі».
Нагадаємо, наприкінці минулого року Білий дім розповсюдив серед республіканців карту з розбивкою по штатах $27 млрд у вигляді виділених інвестицій і витрат на «закупівлі боєприпасів і тактичних засобів». Найбільше, $2,364 млрд, отримала Пенсільванія.
Компанії з Техасу (до якого зібралась дійти білоруська армія), отримали $1,45 млрд на виробництво 155-мм снарядів та інших видів озброєнь. Підприємствам Аризони уряд перерахував $2,196 млрд. Понад $1 млрд отримали компанії з Арканзасу та Вісконсину. Близько $18 млрд розподілені між виробниками ще двох з половиною десятків штатів.
З огляду на це слід знати відповіді лише на два питання. Перше: чи підтримає Конгрес США вітчизняного виробника? Друге: чи оголосить у випадку позитивного голосування Москва «законною воєнною ціллю» Пенсільванію та решту «майже 40 штатів»? Цікаво було б подивитися на їхній «переляк».
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
