Тематика деколонізації Росії набуває дедалі більшої актуальності, – Максим Майоров
В обговоренні взяли участь фіно-угористи Ростислав Мартинюк, Дмитро Ковальов, Олівер Лооде, Дмитро Левусь; представники ерзянського національного руху в Україні Сиресь Боляєнь, Олена Кутирьова, Артем Рижиков; ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Самойленко; політичні експерти з деколонізації Росії Ольга Волянюк, Юрій Сиротюк, Ярослав Чорногор.
Відкриваючи захід, Максим Майоров з Центру стратегічних комунікацій підкреслив зростання в Україні та світі уваги до питання поневолених Москвою народів і нагадав, що ЦСКІБ неодноразово проводив заходи на цю тему:
«Тематика деколонізації Росії набуває дедалі більшої актуальності – буквально днями у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт «Про основні засади державної політики України щодо взаємодії з національними рухами колоніальних народів Російської Федерації». Це важлива ініціатива українських депутатів, але вже далеко не перша. Так само і Центр стратегічних комунікацій вже проводив в Укрінформі круглі столи, присвячені деколонізації Росії.
Зокрема, у нас був круглий стіл з кількома сьогоднішніми учасниками про те, чи національні рухи народів Російської Федерації – союзники чи попутники. Був у нас окремо круглий стіл, присвячений проблемі Кавказу. І навіть обговорювали на одному із заходів тему козацтва».
Тележурналіст і продюсер Ростислав Мартинюк зробив екскурс у фіно-угорське питання в Росії. Народи цієї етномовної спільноти мають власні національні утворення (республіки, національні округи) у РФ – це Мордовія, Марій Ел, Удмуртія, Карелія, Комі, Югра. Попри це, виживання бездержавних фіно-угорських народів під загрозою через асиміляційний тиск Москви.
Головний старійшина (Інязор) ерзянського народу Сиресь Боляєнь розповів про проблеми і боротьбу фіно-угрів в Росії на сучасному етапі:
«Останнім часом динаміка асиміляції наших народів посилилася, її активізувала Москва. З чим це пов’язано? По-перше, з тим, що загрозою для Росії є саме існування наших народів. І особливо фіно-угорських. Бо Московія може існувати без Кавказу чи без Бурятії, без Якутії. Але не може існувати без фіно-угорських республік, які в самому осерді імперії».
Інязор відзначив також брак міжнародної підтримки:
«Сьогодні фіно-угри у Росії – покинуті, ніхто не займається їхнім питанням. Організації, які формально мали б цим опікуватися, такі як Конгрес фіно-угорських народів, Консультаційна рада, та Fenno-Ugria, яка нещодавно намагалася дискредитувати нашу організацію, вони не знають, що робити і не хочуть нічого робити. Це завдання повинна взяти на себе Україна, вона може це робити тут. І для того є підстави».
Хоча у світі є три незалежні держави фіно-угорських народів – Угорщина, Фінляндія, Естонія – кожна з них має власні причини утримуватися від активної підтримки культурно споріднених народів у РФ – вважає Денис Ковальов, засновник Центру дослідження Фінляндії, керівник Українського центру фіно-угористики імені Анатолія Рябова.
А керівник «Уралік Центру» Олівер Лооде (Естонія) розкритикував формат Всесвітнього конгресу фіно-угорських народів, як такого, що зосередився на фольклорних атрибутах, самоусунувся від захисту культурних прав і зрештою, попри надмірну обережність, все одно втратив підтримку з боку російської влади. Лооде зазначив:
«Стало значно менше простору вільного представлення цих народів. Тому що влада РФ почала більше контролювати формування делегацій (до Всесвітнього конгресу – ред.) від усіх фіно-угорських народів у Росії. Тож у результаті ці делегації складалися, в принципі, з представників влади. І ці Конгреси з часом ставали більше фарсом, компрометацією тієї ідеї, що була закладена від початку.
Після російського демаршу з відмовою брати участь у Конгресі, його подальша доля стала невизначеною.
«Є люди, які вважають, що Конгрес у Тарту у 2021 році був останнім, і цей формат вичерпав себе. Є люди, які вважають, що війна завершиться, і ми повернемося до цих Конгресів більш-менш як раніше.
Але що цікаво: жодного формального та публічного рішення або анонсу про те, чи буде Конгрес, чи продовжить існувати ця система, – немає. Тобто є невизначеність. Це – ознака браку ясної довгострокової стратегії у фіно-угорському русі. Усе це – знак застою та відсутності ідей для майбутнього в нових історичних і геополітичних умовах». – переконаний Лооде.
Тим часом угро-фіни в Україні розвели бурхливу культурницьку і політичну діяльність. Нещодавно делегація українських ерзян відвідала місто Кухмо у Фінляндії, яке було визнано культурною столицею фіно-угорського світу у 2023 році та підготувала репортаж про свою поїздку. Гості з України у Кухмо продемонстрували кліп, створений студією «Ерзя фільм» (керівник Артем Рижиков), з піснею «Ой у лузі червона калина» ерзянською мовою у виконанні Олени Кутирьової. Ректор Ніжинського державного університету Олександр Самойленко розповів про висунення українського Ніжина на конкурсі наступної культурної столиці фіно-угорського світу.
Активізація національних рухів фіно-угорських народів та інтересу до них в Україні, безумовно пов’язана з повномасштабною російсько-українською війною і порядком денним деколонізації РФ.
Аналітик Центру досліджень безпекового середовища «Прометей» Ольга Волянюк розповіла, що дані незалежних аналітичних центрів спростовують удавану єдність і дружбу народів РФ, яку демонструє російська пропаганда. Світова громадськість не завжди розуміє загрози колонізаційної політики РФ, але на цьому шляху є і деякі зрушення.
Експертка згадала нещодавні резолюції Європарламенту, ПАРЄ, Парламентської асамблеї ОБСЄ, присвячені деімперіалізації та деколонізації Росії. Волянюк закликала працювати над подальшими якісними та кількісними дослідженнями в цій темі:
«Широку громадськість запрошую читати щотижневі моніторинги Центру дослідження безпекового середовища «Прометей», у яких ми фіксуємо подальше поглиблення російської кризи».
Робота з національними рухами народів РФ повинна мати системний характер і спиратися на стратегічне бачення – переконаний директор Українських студій стратегічних досліджень Юрій Сиротюк. На його думку, було б добре, якби не лише Ніжинський університет, а кожен виш України зосередився на дослідженні проблем і підтримці якогось конкретного народу РФ.
Фіно-угорист Дмитро Левусь підкреслив, що взаємодія з поневоленими повинна мати двосторонній характер: не лише визнання і підтримка з боку Києва, але й кроки національних рухів назустріч Україні. Прикладів взаємної підтримки є чимало. Інязор Боляєнь – ветеран сучасної російсько-української війни. Артем Рижиков звертався до учасників круглого столу з позицій Сил оборони України на передовій.
Захід у записі можна переглянути за посиланням.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
