Чорнобиль і здоров'я: чи в усьому винна радіація?
У перші роки після Чорнобильської катастрофи фахівці говорили, що її віддалені наслідки відгукнуться за кілька десятиліть значним погіршенням здоров'я потерпілих людей. А негативний вплив аварії відчуватимуть не лише нинішнє, а й майбутні покоління. У той час мене дуже дивувало, що попри забрудненість радіонуклідами величезної території, в країні не налагодили виробництво простих і доступних усім побутових дозиметрів. Так, здається, мала би повестися зі своїми громадянами турботлива держава. Натомість з роками державна увага падала не тільки щодо питань можливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а й у стосунку до самих героїв-ліквідаторів.
І от через 30 років, коли, за прогнозами науковців, має спостерігатися (і спостерігається) сплеск постчорнобильських захворювань, концепція реформування української системи охорони здоров'я передбачає так звану "оптимізацію" (а фактично - знищення) спеціалізованих медичних закладів, відкритих свого часу для постраждалих. Розібратися в доцільності таких змін кореспондент Укрінформу спробувала в Чернігівському обласному центрі радіаційного захисту та оздоровлення населення (ОЦРЗОН). Розмова з головним лікарем закладу Галиною Синявською прояснила навіть ті речі, про які, здавалося б, небажано говорити.
"ЧОРНОБИЛЬЦЯМ" - НАЙКРАЩЕ МЕДОБСЛУГОВУВАННЯ
За кілька років після Чорнобильської катастрофи тодішня влада цілеспрямовано виділила кошти на будівництво в Україні шести діагностичних центрів для обслуговування ліквідаторів аварії на ЧАЕС і постраждалих від її наслідків - у Вінниці, Києві, Рівному, Сумах, Харкові і Чернігові. Їх зведення розпочалося одночасно в 1989 році і велося досить інтенсивно. Чернігівський заклад здали в експлуатацію в 1991-му. Оснастили його найсучаснішим обладнанням, відкрили, зокрема, імунологічну лабораторію та відділення променевої діагностики. Завдяки високому рівню медичного обслуговування популярність Центру в області росла з кожним днем. Обстежитися туди йшли не тільки ті, для кого він був створений.
За три роки заклад реорганізували, перейменували, відкрили поліклініку й нові стаціонарні відділення для дорослих і дітей. Дитяче відділення в Центрі існувало, доки не повиростали маленькі пацієнти. В 2012-му, через втрату актуальності, його перевели в обласну лікарню. Попри це, на обліку в ОЦРЗОН залишилась велика диспансерна група нащадків (до 4-го покоління) ліквідаторів і постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Отож, дітей у закладі безкоштовно (як і дорослих) оглядають і досі.
Працює тут і єдине в області відділення медико-генетичної консультації, яке займається діагностикою спадкових захворювань. У 2001 році, у зв'язку зі створенням відділу спортивної медицини, Центр ще раз перейменували, і він отримав сучасну назву.
Достатнє фінансування заклад мав, приблизно, до 2000 року. Відтоді для нього почалися скрутні часи. Чим далі від аварії, тим про "чорнобильців" стали менше говорити і піклуватися. Життя йшло вперед, і останніми роками центр суспільної уваги перемістився на учасників АТО. Вони, безперечно, того варті, але ж і "чорнобильці" нікуди не ділися. На сьогодні в Чернігівській області проживає 8120 ліквідаторів аварії на ЧАЕС, з яких 2270 - ті, хто зазнав найпотужнішого опромінення у перші дні після аварії (І категорія) і втратив здоров'я. Через недофінансування ОЦРЗОН їм все частіше доводиться докуповувати необхідні ліки.
ДИТЯЧОЇ ОНКОЛОГІЇ ДО АВАРІЇ ФАКТИЧНО НЕ БУЛО
Постраждалого населення в Чернігівській області налічується близько 75 тисяч чоловік. Усі вони стоять на диспансерному обліку в ОЦРЗОН. Спостерігаючи за цією категорією, лікарі відзначають сплеск імуно- та онкологічних патологій, а також алергічних захворювань.
- Зараз ми споживаємо продукти з умістом радіоактивних елементів, які мають довготривалий період розпаду. Як наслідок, відбувається переродження типових клітин і розвиток злоякісних новоутворень - гематологічних і ендокринологічних, зокрема. Про рак щитовидної залози, наприклад, до 1986 року ніхто не знав, його практично не було. Як, власне, і дитячої онкології, - говорить Галина Синявська.
За її словами, перше місце в ряду злоякісних новоутворень посідає лейкемія. Зростання захворюваності на цю недугу спостерігається як серед дорослих, так і дітей. Якщо, наприклад, у 2012 році лейкемія вразила 2-х неповнолітніх жителів Чернігівщини, то в 2015 - вже 16-х, і це, каже співрозмовниця, підтверджує існування віддалених наслідків радіоактивного впливу. Загалом на диспансерному обліку в ОЦРЗОН сьогодні перебуває 63 дитини з онкопатологією.
На рак щитовидної залози страждають, переважно, ті, хто на момент Чорнобильської катастрофи був дитиною або знаходився ще в утробі матері і зазнав опосередкованого йодного удару. Сьогодні їм від 30 до 48 років і таких в області 37 тисяч.
Наведені дані стосуються людей, які проживають у семи забруднених районах Чернігівської області. Однак зростання захворюваності населення в останні десятиліття фіксується і на решті території. При цьому системних і глобальних досліджень причин появи тих чи інших хвороб ніхто в Україні не проводить. Відповідно немає і профілактики.
ЯК ЖИВЕМО, І ЩО ЇМО
На запитання, чи можна в усіх бідах звинувачувати Чорнобиль, пані Синявська відповідає заперечно. Віддалені наслідки катастрофи - лише один із чинників, який впливає на розвиток захворювань. А статистики, яка б засвідчувала, що на той же лейкоз чи рак щитовидної залози страждають діти (онуки) саме ліквідаторів чи постраждалих, в області немає. Тому що насправді цього ніхто не досліджує.
- За 30 років, що минули від Чорнобильської катастрофи, змінились і екологія, і соціальна обстановка, і продукти харчування. Цукерки й печиво - з цукрозамінниками (що спричиняє ріст цукрового діабету й ожиріння у дітей), фрукти й овочі - з пестицидами та гербіцидами, багато продуктів - генномодифіковані... Отож, сказати стовідсотково, що в усьому винен Чорнобиль - не можна. Доведені наукою дані про вплив радіоактивного випромінювання на організм є, але вони загальні. Конкретних же, прямих доказів - немає. Хоча зв'язок розвитку раку щитовидки, онкогематології, інших захворювань у дорослих і дітей з аварією на ЧАЕС - очевидний", - говорить медик.
До речі, валити все на Чорнобиль не радить і головний лікар Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, кандидат медичних наук Валерій Зуб.
- Якщо порівнювати обласні показники, то ми не є лідерами з онкозахворюваності, хоч і живемо неподалік Чорнобильської зони. Значно випереджають нас Кіровоградська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, де захворюваність на онкологію вища ніж у нас. Тому пов'язувати це з Чорнобильською катастрофою не потрібно", - сказав він нещодавно на прес-конференції.
Звернув онколог увагу й на те, що захворюваність на рак у європейських та інших розвинутих країнах - ще вища ніж в Україні. Але відсоток виживання там - значно більший завдяки страховій медицині і своєчасній діагностиці.
Аби зрозуміти, в чому корінь зла, пропоную згадати, що за останні 30 років внесли в наше життя бізнес, технічний прогрес, глобалізація і політика: хімічні продукти, по-інкубаторськи бездоганні овочі та фрукти, мобільні телефони, комп'ютери, WI-FI (а відтак - постійний вплив електромагнітного поля), фінансово-економічні та політичні кризи і відповідні стреси, погані новини, війну, глобальне потепління з його наслідками, наркоманію... Список можна продовжувати. А от спокійним, стабільним і розміреним життям у гармонії з природою і самим собою, умінням регулювати свій психологічний стан, в Україні похвалитись може не так уже й багато людей. А лише це, як відомо, - запорука істинного здоров'я.
КЛАДОВИЩА - ВИМУШЕНИЙ "ВИБІР" ПРОСТИХ УКРАЇНЦІВ
Однак повернемось до нашого центру радіаційного захисту та його пацієнтів. Адже підходимо до найцікавішого: попри зростання захворюваності, лікуватися "чорнобильці" в заклад не йдуть.
- Коли в нас були кошти, ми їх вже навіть по радіо запрошували: приходьте, є можливість безкоштовно обстежитись і пролікуватися. Але спрацьовує, гадаю, соціальний фактор: вибратися зі своїх населених пунктів і доїхати людям дуже важко - то нема транспорту, то грошей. За останні 5 років ми більш ніж на 80% не виконуємо план, тобто, 20 ліжко-місць уже не працює. Хоча за роки існування закладу в його стаціонарі пролікувалося близько 16 тисяч людей", - говорить Галина Синявська.
Серед інших причин - нестабільність і недостатність фінансування Центру та поступове звуження його спеціалізації. Так, наприклад, імунологічну лабораторію з ОЦРЗОН свого часу перевели в центр профілактики СНІДу - актуально ж бо. Відтоді аналізи гормонів щитовидної залози "чорнобильцям" доводиться робити деінде за гроші (якщо вони є). Новий же апарат вартістю близько 30 тис. євро Центрові нині не по кишені.
Ще одна причина відсутності пацієнтів - у їхньому зрілому віці, як це не дивно, і отриманні ними належних пільг. Раніше, каже пані Синявська, "чорнобильці" регулярно лікувалися задля отримання групи інвалідності (ті, хто на неї мав право). На сьогодні ж вони її давно мають і далі підтримують себе, хто як може - аптек багато, і в кожній тобі раді. Воно б так і непогано, якби не вражаючі площі наших кладовищ - свідчення злиденності й вимушеного "вибору" українців.
НЕ ПРОСИТИ, А ВИМАГАТИ
Доки кваліфікований медперсонал ОЦРЗОН з тривогою чекає "оптимізації" і можливого безробіття, на суспільство лавиною накочуються прохання про допомогу на лікування. Особливо боляче, коли це стосується дітей. Адже той же лейкоз, наприклад, чи рак щитовидки - хвороби в більшості випадків виліковні. За словами Галини Синявської, майже 98% хворих на гострий лімфобластний лейкоз дітей досягають повної ремісії, а понад 70% - повного одужання. Та замість того, щоб фінансувати програми порятунку своїх маленьких громадян, держава змушує їх батьків ходити з простягнутою рукою. Такий підхід - нецивілізований і таїть у собі серйозну небезпеку: спочатку добросерді люди співчувають і допомагають, а потім перестають реагувати. Відтак, згодом у суспільстві оселиться байдужість. У той час як його уваги потребують не тільки діти, "чорнобильці", "афганці", а тепер іще й скалічені учасники АТО.
Єдиний вихід для українців - дружно й наполегливо вимагати від своєї держави виконання нею своїх функціональних обов'язків, особливо у світлі задекларованих європейських прагнень. У країнах ЄС найвища цінність - це людина і її законні конституційні права. А ми в Європу йдемо не протоптаними, а якимись темними стежками. І від цього людям страшно. Якби ті ж медики ОЦРЗОН бачили перспективу, конкретні плани реформаторів з їх кінцевим результатом, то працювали б собі спокійно з вірою, що всім буде тільки краще. Так само не мітингували би "чорнобильці". Реформи мають не лякати, а обнадіювати.
Можливо, діагностично-реабілітаційний заклад, яким є ОЦРЗОН, для "чорнобильців" уже й не актуальний. Тоді потрібні адресна допомога на лікування чи безкоштовне забезпечення ліками, врешті-решт, страхова медицина, про необхідність якої в нас так давно говориться. Вона б, кажуть фахівці, зняла масу проблем і забезпечила українцям рівний доступ до медичних послуг. І чудовому центру, про який мова, упевнена, в тій системі знайшлось би гідне місце. Адже з віддаленими наслідками Чорнобильської катастрофи (і не тільки ними) нам ще жити й жити.
Наталія Потапчук, Чернігів.
