Поки Лавров радів звільненню Комі, Трамп запросив Клімкіна
Візит міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова до Вашингтона та його запланована зустріч з держсекретарем США Рексом Тіллерсоним могли би вписатися в ряд важливих, однак не надто визначальних подій. Якби не кілька деталей, які майже в останній момент додали справжньої динаміки. Йдеться, передусім, про згоду президента США зустрітися з російським міністром у Білому домі, а також дивний збіг обставин - неочікуване звільнення директора ФБР, який став надто глибоко "копати" під оточення Трампа щодо зв'язків з Кремлем. Щоправда, був ще один сюрприз - зустріч Дональда Трампа з українським міністром Павлом Клімкіним, яка явно засвідчила про "нерядове" ставлення нового глави Білого дому до українського питання. Але про все по порядку.
АКТОР З ЛАВРОВА - НІЯКИЙ
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров прибув до Вашингтона ще ввечері вівторка. Чомусь сталося так, що саме в цей вечір Дональд Трамп приголомшив Америку листом про звільнення директора ФБР Джеймса Комі. Формально - за недоліки в розслідуванні справи "листів Клінтон". Однак більшість ЗМІ та американських політиків пов'язали це зовсім з іншим: піком активності Комі в розслідуванні проти Росії, що стало не на жарт загрожувати президентству Трампа.
Протягом вечора вівторка, ночі й ранку середи інформаційний простір США просто розривався від повідомлень і версій, які навіть порівнювали Трампа з президентом Ніксоном. Нагадаємо, той подав у відставку після Уотергейтського скандалу в 1974 році, але його дії до звільнення були схожими - він також заважав слідству.
Лавров просто не міг не знати про скандальну відставку директора ФБР. Про такі події будь-яке посольство, зазвичай, доповідає оперативно в Центр, а коли міністр перебуває тут, на місці, йому готується детальна доповідь. Натомість зранку середи, перед зустріччю з держсекретарем Тіллерсоном, Лавров вирішив познущатися з американських журналістів, які під час підходу до преси все ж встигли спитати, чи впливає якось звільнення Директора ФБР на зустріч російського і американського міністрів.
"Він був звільнений? Та ви жартуєте!"- гучно виголосив Лавров, намагаючись зіграти здивування. Але коли зрозумів, що "недограв", різко розвернувся та швидко пішов слід за Тіллерсоном.
Американські журналісти по-різному подали цей момент, здебільшого - просто картинку з цитатою й без коментарів. Однак можна не сумніватися, що представникам американських медіа, акредитованим при Держдепі, нескладно розрізнити знущання з боку російського міністра, враховуючи його звичку відчитувати "чужих" журналістів.
Лавров у середу зустрівся і з Тіллерсоном, і Трампом, а наприкінці навіть дав прес-конференцію в російському посольстві для наближених ЗМІ. Однак про результати розмов по Україні згадав дуже скромно, на відміну від Білого дому. І ось чому...
ДВА ПРЕЗИДЕНТИ - ОДНЕ БАЧЕННЯ
Підходи нинішньої адміністрації Білого дому в українському питанні майже нічим не змінилися в порівнянні з політикою кабінету Обами. У Трампа продовжують визнавати наявність "об'єднаних російсько-сепаратистських сил" на Донбасі та наполягають на повній імплементації "Мінська", передусім, російською стороною та чітко визнають це перепоною для покращення відносин з Москвою. Нічого не змінилося і в підході щодо спроб Росії анексувати Крим. Нова адміністрація в Вашингтоні не збирається знімати санкції ані за Крим, ані за Донбас, поки в Кремлі не повернуть все на свої місця.
Показово, що цю тему на зустрічі з Лавровим у середу підняв особисто Трамп. Сам же Лавров на підсумковій прес-конференції не став особливо деталізувати діалог на цю тему.
"Згадувалась ситуація з виконанням Мінських домовленостей щодо українського врегулювання. Домовились по цих питаннях продовжувати робочі контакти, шукати шляхи зближення позицій всіх зацікавлених сторін", - начитав абстрактний набір дипломатичних висловів міністр Лавров. Для нього це незручна тема, адже про будь-які успіхи для російської сторони в українському питанні розповідати немає чого.
Американська сторона ж заявила чітко: "Президент порушив питання України та висловив прихильність до подальшої участі своєї адміністрації в урегулюванні конфлікту, а також акцентував на відповідальності Росії за повну імплементацію Мінських угод".
ЗАКОВИКА В САНКЦІЯХ
Логічно буде припустити, що Москва продовжить просувати свою позицію з українського питання, бо вона це робить завжди. Зараз для росіян головне - послабити санкції, введені США, ЄС та іншими країнами через анексію Криму і агресію на Донбасі.
Водночас, на Заході не йдуть на нав'язливий з боку Москви спрощений підхід та навіть більше, чітко розділяють ці санкції.
Зокрема, "кримський" пакет пов'язують зі збереженням післявоєнного світоустрою, що є прямим викликом для амбіцій США як "світового поліцейського", а також збереження безпеки існуючої системи.
Інші санкції - щодо збройної агресії на сході України - також є справою принциповою. Якщо їх послабити, це означатиме, що США і ЄС "прощають" Москві її брехливу сутність та нехтування угодами, особливо тими, що були досягнуті в складних переговорах - як-то Мінські домовленості. В принципі, для Заходу не є новиною, що підпис президента Росії в договорах не означає гарантій. Але тут, на відміну від довгого списку порушень з боку РФ - від Будапештського меморандуму до Договору про РСМД - є реальна можливість змусити Росію платити по рахунках. Тому в Вашингтоні прекрасно розуміють цей розклад і тримають тверду позицію.
ІМПРОВІЗАЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Справді неочікуваною видалась зустріч у середу міністра закордонних справ України Павла Клімкіна спочатку з віце-президентом Майком Пенсом, а потім з президентом Дональдом Трампом. За інформацією джерел, ці зустрічі не передбачалися в графіку Клімкіна, та й сам міністр не планував переговорів навіть із Тіллерсоном. З огляду на складну бюрократію в вашингтонських урядових кабінетах, можна лише здогадуватися, як зустріч міністра Клімкіна і президента Трампа взагалі стала можливою. Такий формат - дуже рідкісне явище для американської політики
Безумовно, тут свою роль зіграв фактор зустрічі російського міністра Сергія Лаврова з главою Білого дому. Однак, це була, принаймні, симетрична відповідь американської сторони на жест Путіна, який погодився прийняти держсекретаря США Рекса Тіллерсона під час його візиту в Москву у квітні.
Як би там не було, але будь-яка особиста зустріч представників українського керівництва з Трампом - це можливість особистого знайомства та встановлення прямого діалогу на новому рівні. Очевидно, що крім ситуації на Донбасі й підтримки України на тлі російської агресії Клімкін говорив і про можливість зустрічі Президента України з Дональдом Трампом. Цього немає в офіційних прес-релізах, але, наскільки відомо, українська сторона вже підготувала необхідний пакет документів для проведення цих переговорів.
Зустріч президентів - це визначна подія для двосторонніх відносин, і всі розуміють, що в цьому питанні важлива також хронологія таких переговорів з лідерами різних країн. У цьому зв'язку група американських сенаторів кілька днів тому закликала Трампа зустрітися спочатку з Порошенком, а потім з Путіним.
Дата переговорів з російським лідером вже відома - це 7-8 липня, на саміті "Великої двадцятки". Коли можуть зустрітися Порошенко й Трамп - офіційно не оголошується. Натомість те, що глава Білого дому прийняв міністра закордонних справ України є гарним знаком. І не тільки в плані майбутньої зустрічі на рівні президентів, але також в контексті об'єктивного розуміння новим керівництвом США всіх особливостей українського питання.
Ярослав Довгопол, Вашингтон.
