Новину про призначення Катерини Зеленко послом України в Сінгапурі в одному із ЗМІ подали з дещо контроверсійним заголовком «Зеленський відправив Зеленко аж у Сінгапур». Сама Катерина до цього географічного «аж» ставиться з дипломатичною виваженістю.
«Ні для кого не таємниця, що наша професія потребує серйозної віддачі. Але страх гальмує розвиток, тож я вважаю, треба просто рухатися вперед», - сказала Зеленко у вересневому інтерв’ю журналу Vogue про виклики дипломатичної служби, якій присвятила вже 18 років.
Новопризначена пані посол раніше працювала у посольстві України в Австрії та Постійному Представництві при міжнародних організаціях у Відні, двічі - на різних посадах в посольстві України у Німеччині, а впродовж двох останніх років була речницею МЗС.
А тепер стала першою жінкою- очільницею українського посольства у регіоні Південно-Східної Азії.
Інтерв’ю з Катериною Зеленко у новій її якості ми записували за два тижні до відльоту в Сінгапур. Поговорили про плани, завдання і виклики, а також про дипломатичні мрії і те, як їх втілити в життя.
ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ СІНГАПУРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЛЕЖИТЬ ЧЕРЕЗ ЕКОНОМІКУ
- Ваша попередня дипломатична діяльність пов’язана з європейськими країнами. Чи ви вагалися перш ніж прийняти пропозицію очолити посольство в азійській країні?
- Звісно, були певні роздуми. Але цей регіон настільки цікавий, а країна така унікальна, що від шансу попрацювати в ній важко було б відмовитися.
Я завжди цікавилась Азією, багато про неї читала. До речі, книгу Лі Куан Ю «З третього світу в перший» прочитала дуже давно, навіть гадки не маючи, що мені одного дня доведеться працювати в Сінгапурі.
Безумовно, для роботи в країні треба багато про неї знати не лише в історичному плані, а й з точки зору її інтересів.
Якщо говорити в контексті Сінгапуру, то шлях до серця сінагапурської політики лежить через економіку. Тож економічна дипломатія – один з тих стовпів, на яких тримається робота дипломатичного представництва України в цій державі.
Тому, звісно, багато потрібно було дізнатися і про структуру експорту, і про інтереси наших виробників, про можливості постачання до цієї країни, про інвестиційний потенціал.
Але я з вдячністю я сприйняла цю пропозицію як новий професійний виклик.
-Під вашим «прощальним» постом у твіттері як речниці МЗС я прочитала коментар посла Норвегії в Сінгапурі, яка написала, що з нетерпінням вас там чекає. Ви вже маєте в цій країні «клуб друзів»?
- (Посміхається) У мене таке відчуття, що атмосфера всередині дипломатичного корпусу в Сінгапурі дійсно досить тепла. Там працює багато жінок-послів, президентом Сінгапуру є жінка, тобто середовище для роботи керівників дипломатичних місій - жінок доволі сприятливе. Я думаю, що знайду там колежанок, з якими буде приємно і поспілкуватися, і поговорити про справи.
Втім, кожен з дипломатів, чудово спілкуючись з колегами і запрошуючи одне одного в гості, завжди проводить політику свої країни і захищає інтереси насамперед своїх виробників.
-Чи існує серед українських послів практика «передачі влади» від попередників наступникам? Ваш попередник на посаді посла в Сінгапурі Дмитро Сенік наразі працює заступником міністра. Ви зверталися до нього за порадою щодо майбутньої роботи?
- МЗС у цьому сенсі є прогресивним міністерством - ми сповідуємо такі самі принципи, як і більшість зовнішньополітичних відомств розвинутих країн світу, коли зміна послів не означає переходу з однієї реальності в іншу і необхідності починати з чистого аркуша.
Звичайно, для мене дуже цінний досвід Дмитра Сеніка як ефективного посла, за час роботи якого не лише зміцнилися українсько-сінгапурські політичні відносини, а й значно зросли обсяги експорту української продукції на сінгапурський ринок.
Тому я з дуже великою увагою і вдячністю сприйняла його поради.
Звісно, у мене до нього було багато питань, пов’язаних з експортною діяльністю, з тим, де в нас ще є «вікно можливостей», яке я могла б використати.
В чому полягає інтерес сінгапурського ринку в контексті України – в першу чергу це продовольча продукція. Коли йдеться про продовольчу безпеку, ми з сінгапурцями розмовляємо однією мовою.
Для Сінгапуру одним з пріоритетних напрямів є продовольча безпека країни , і це той ринок, на якому Україна може гарно себе показати і вже себе показала.
Мало хто про це знає, але українські ковбасні вироби, яйця, яблука на полицях сінгапурських супермаркетів успішно конкурують з продуктами з країн ЄС, Китаю, Малайзії. І це при тому, що сінгапурський ринок є дуже вибагливим, у цьому конкурентному середовищі важко «тримати удар». Мені приємно, що нашим виробникам це вдається.
Моє завдання полягатиме в тому, щоб продовжити тон, який задав Дмитро Сенік, і бути промоутером українського бізнесу на сінгапурському ринку.
ОБСЯГ ТОРГІВЛІ УКРАЇНСЬКИМИ ПРОДУКТАМИ В СІНГАПУРІ МОЖНА ДОВЕСТИ ДО 500 МЛН. ДОЛАРІВ
- В Офісі президента повідомляли, що після зняття заборон на пересування через пандемію коронавірусу плануватимуть азійське турне Володимира Зеленського. Чи це питання ще стоїть на порядку денному і чи буде Сінгапур одним з пунктів цього турне?
- Пандемія внесла серйозні корективи у плани і графіки ділових зустрічей. Ми сподіваємося, що після відновлення ділової активності можна буде повернутися до формування порядку денного таких візитів. Мені хочеться вірити, що Сінгапур стане однією з країн, які президент відвідає в рамках азійського турне.
Втім, зараз важко щось прогнозувати, оскільки всі офіційні заходи в Сінгапурі, принаймні до квітня 2021 року, були скасовані або перенесені на невизначений термін.
Водночас ми нещодавно почули новину про рішення Всесвітнього економічного форуму в Давосі - провести в Сінгапурі чергову зустріч лідерів держав і урядів та представників бізнесу в середині травня наступного року.
Я думаю, це ще раз підкреслює велику геостратегічну роль Азії в глобальних процесах у світі.
- Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявляв про прагнення збільшити товарообіг з країнами АСЕАН до 5 мільярдів доларів США і про значний потенціал співпраці у сфері торгівлі та інвестицій між Україною та Сінгапуром. Як ви бачите його реалізацію?
- Я згодна, що потенціал нашої економічної співпраці з країнами АСЕАН далеко не вичерпаний.
Якщо йдеться про Сінгапур, ми можемо сміливо говорити, що обсяг торгівлі українськими продовольчими товарами можна довести щонайменше до 500 млн доларів.
Ми поки що лише на початку шляху, але у нас є все для того, щоб завоювати серця вибагливих сінгапурських споживачів продуктами харчування.
Мед, плодово-овочева продукція, ягоди, насіння, курятина і свинина, соняшникова олія – це ті категорії товарів, які мають шалений попит на ринку Сінгапуру.
-Чи не злякає виробників, приміром, ягід відстань між Україною і Сінгапурі у понад 8 тисяч кілометрів?
- Дійсно, здавалося б, що Сінгапур так далеко і така складна логістика, але я спілкувалась з багатьма виробниками і експортерами – для них відстані зовсім не є перешкодою!
Якщо товар безпечний, конкурентоспроможний і отримав усі міжнародні сертифікати якості, він має шанси потрапити на сінгапурський ринок і бути там успішним.
І мені приємно, що наші експортери дедалі впевненіше почуваються на конкурентному сінгапурському ринку.
-На цей рік планувалося проведення в Сінгапурі другого українсько-сінгапурського бізнес-форуму, але через пандемію він не відбувся. Чи вже є нова дата форуму?
- Ми сподіваємось, що зможемо знову формувати двосторонній порядок денний після відновлення ділової активності, адже у проведенні бізнес-форуму зацікавлені обидві країни. Будь-який контакт у форматі B2B - це гарний шанс для виробників і споживачів вирішити свої питання.
До того ж, не слід забувати, що Україна має такий козир, як Угода про зону вільної торгівлі з ЄС. Нам не потрібно прорубувати вікно в Європу – воно для нас відкрите завдяки цій Угоді. А це означає, що шанси для перенесення виробництв, приміром, з Азії у нашу країну або використання логістичних можливостей України як хабу для подальшого направлення товарів до європейського ринку є дуже високим.
- Чи позначиться на економічній співпраці України і Сінгапуру нещодавнє укладення країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону Угоди про створення найбільшої в світі регіональної зони вільної торгівлі?
- Ця угода готувалася кілька років, а після підписання ще два-три роки забере процес її ратифікації.
Ми уважно спостерігатимемо за тим, як цей документ втілюватиметься в життя.
Україна не є стороною цієї Угоди, тому говорити про безпосередній позитивний вплив її положень у даному випадку на українсько-сінгапурське економічне співробітництво не доводиться.
А враховуючи структуру українського експорту і тарифну політику Сінгапуру, ми не вбачаємо в ній жодних перешкод.
Водночас будь-яка лібералізація торгівлі – це завжди позитивна річ. У цьому сенсі азійські країни чимось схожі на європейські – вони прагнуть об’єднання, бо розуміють, що спільні рішення є ефективнішими.
Я вважаю, що ключову роль у будь-яких світових бізнес-процесах відіграє логістика.
А якщо говорити у цьому сенсі про можливість постачання через Сінгапур українських товарів на ринки Азії, то не виключено, що це означатиме певне покращення або спрощення ситуації для українських виробників.
-Україна ще у 2018 році передала до секретаріату АСЕАН офіційний запит на приєднання до головного документа Асоціації - Договору про дружбу та співробітництво у Південно-Східній Азії. Чи маєте ви намір просувати це питання як посол з огляду на особливу роль Сінгапуру в АСЕАН?
- Це – довготривалий процес. Наші посли в ключових столицях держав-учасниць АСЕАН постійно працюють з партнерами у цьому напрямку і тримають руку на пульсі втілення в життя даного плану.
Разом з тим потрібно усвідомлювати, що рішення в цій організації ухвалюються консенсусом, тобто згоду на приєднання України до цього документа повинні дати всі десять членів АСЕАН.
Ми активно працюємо над тим, щоб одного дня це сталося. Але це дуже копітка і тривала робота – вона схожа на забіг на довгу дистанцію, коли ти чітко розумієш ціль, але твоє завдання не втратити витривалість і не збавляти темп.
- Сінгапур займає чітку політичну позицію щодо територіальної цілісності України і підтримує ініційовані Україною резолюції Генасамблеї ООН. З огляду на це чи робить Росія спроби протидіяти політичним чи економічним відносинам України і Сінгапуру?
- Для Сінгапуру дотримання норм міжнародного права – не порожній звук, а питання принципу. В цьому ми поділяємо спільні цінності. До того ж Сінгапур дуже ретельно вивчає всю інформацію. Вони чудово обізнані, якою є об’єктивна реальність, тож ухвалюють рішення, виходячи з власної перевіреної інформації, а не покладаючись на якісь фейкові або маніпулятивні дані, які можуть подавати російські чинники.
У Сінгапурі пересвідчилися, що з нами можна мати справу, що наші виробники можуть бути надійними партнерами, тож наше завдання – лише розвивати цей тренд.
МИ Б ВІТАЛИ БІЛЬШЕ УКРАЇНИ В СІНГАПУРІ І БІЛЬШЕ СІНГРАПУРУ В УКРАЇНІ
- Республіка Сінгапур не має свого диппредставництва в Україні. Чи не свідчить це, на вашу думку, про відсутність великого інтересу одного з чотирьох «азійських тигрів» до нашої країни?
- Посольства Сінгапуру станом на сьогодні є лише в чотирьох європейських державах – Німеччині, Франції, Великій Британії і Бельгії. Відсутність диппредставництв у інших країнах жодним чином не свідчить про брак інтересу з боку Сінгапуру або стратегічного бачення відносин з ними.
Це в першу чергу ілюструє славнозвісний сінгапурський прагматизм.
Окрім того, слід враховувати, що громадянами Сінгапуру є лише трошки більше половини населення цієї шестимільйонної країни, а решта мають інше громадянство. Тож це накладає певні обмеження і на використання людських ресурсів, зокрема, державних службовців та дипломатів.
- Зрозуміло, що імідж держави залежить не тільки від посла, а й від стану справ у самій країні. Який образ України в уяві сінгапурців ви хотіли б створити за свою каденцію?
- Безумовно, ми вітали б більше України в Сінгапурі і більше Сінгапуру в Україні.
Під «більше України в Сінгапурі» я маю на увазі не лише присутність наших товарів і послуг на ринку цієї країни. Мені хотілося б, щоб туди зайшла українська фешн-індустрія. Сінгапур є одним із світових фешн-хабів, думаю, це гарний шанс для наших кутюр’є показати себе на сінгапурському ринку.
Я також хотіла б, щоб у сінгапурській опері звучали українські тенори, а кількість туристів з цієї країни зростала у нас щороку.
Я хотіла б зробити так, щоб Україна стала для Сінгапуру державою, яка дозволяє реалізовувати найамбітніші плани не лише в економіці, а й дослідницьких сферах, щоб сінгапурці сприймали нашу державу як сучасну країну молодих людей, здатних продукувати класний якісний продукт і легко взаємодіяти зі світом.
У нас висококласні професіонали у різних сферах, наші IT-фахівці дуже добре зарекомендували себе на сінгапурському ринку. Тож є всі підстави для того, щоб наші контакти, попри величезну географічну віддаленість, лише зміцнювалися.
- Чи ви маєте конкретні плани або домовленості з представниками цих сфер щодо спроб виходу на ринок Сінгапуру?
- Я мала численні зустрічі з представниками бізнес-спілок, IT- асоціацій і фешн-індустрії, є багато планів, ми обговорили певні проєкти. Про подробиці поки що не говоритиму - боюсь наврочити.
Але хотілося б, щоб нарешті пожвавилися міжлюдські контакти – це, звичайно, набагато швидше просуне нашу справу і дозволить втілити ці проєкти.
- Наразі безвізовий режим з Сінгапуром діє тільки для власників службових та дипломатичних паспортів. Які перспективи «безвізу» з Сінгапуром для всіх українців?
- Дійсно, з 2006 року діє угода про безвізовий в’їзд для власників дипломатичних, службових та офіційних паспортів. Це означає, що протягом 90 днів наші чиновники можуть перебувати в Сінгапурі без віз.
Водночас у Сінгапурі діє так званий транзитний безвіз, коли людина може перебувати на території країни без візи до 96 годин, тобто до чотирьох діб. Багато українців скористалися цією можливістю - наприклад, ті, хто подорожує на Балі, на зворотному шляху, за умови пред’явлення авіаквитка, можуть ближче познайомитися з цією унікальною країною.
Після початку пандемії Сінгапур обмежив в’їзд у країну для багатьох іноземних громадян, в тому числі українців. Але ми сподіваємось, що після зняття карантинних обмежень цей безвізовий транзит буде продовжений.
А запровадження повноцінного безвізового режиму є дуже комплексним питанням. Ми все одно постійно перебуваємо на зв’язку з сінгапурськими партнерами з тим, щоб створити ще кращі умови для подорожуючих. І результатом цих зусиль вже став той факт, що Сінгапур включив Україну до переліку держав, громадяни яких можуть подавати онлайн-заявку на візу, тобто за спрощеною процедурою.
Втім, ми продовжуємо працювати над тим, щоб з’явилися якісь додаткові можливості.
Але зараз, коли всі країни максимально обмежили в’їзд українських громадян, напевно, не найкращий час говорити про розширення таких можливостей.
СІНГАПУР ЧАСТО НАЗИВАЮТЬ FINE CITY, І В ЦЬОМУ ЗАКЛАДЕНИЙ ПЕВНИЙ ПІДТЕКСТ
- В Україні люблять цитувати слова творця сінгапурського дива Лі Куан Ю, що боротьбу з корупцією треба починати з того, що посадити трьох своїх друзів. А на що ви звернули увагу, читаючи книгу Лі Куан Ю «З третього світу в перший»?
-Я дуже радила б прочитати її молодим людям, для яких від народження питання незалежності, потужної економіки, сильної соціальної держави є чимось самим собою зрозумілим. Адже ця книга дозволяє зрозуміти, скільки складних рішень довелося ухвалити Лі Куан Ю, щоб Сінгапур зміг процвітати.
У нього є багато цікавих цитат, коли він розмірковує про владу. Наприклад, про те, що владні повноваження – це терновий вінок для політика, бо це означає необхідність ухвалювати рішення, які, можливо, багатьом не сподобаються, але вони є абсолютно необхідними спочатку для виживання, а потім для процвітання.
Геніальною, як на мене, є ідея Лі Куан Ю, що країна має бути екстраординарною. Він казав сінгапурцям, що ми повинні бути не такими , як усі, бо якщо ми станемо такими, як усі, нас просто не буде.
І ця країна за умов обмеженості природних ресурсів і незначної території змогла придумати свої «фішки», щоб привабити іноземних інвесторів і завдяки ефективному менеджменту побудувати ту країну, якою вона є зараз.
В цій країні завжди мислили на кілька десятків років наперед. Приміром, перше цифрове відомство з’явилося в Сінгапурі ще у 80-х роках. А коли наприкінці 90-х весь світ тільки почав опановувати інтернет, у Сінгапурі вже працювали над електронним урядуванням.
Ще Сінгапур часто жартома називають fine city, і в цьому закладений певний підтекст: з одного боку, це «гарне місто», а з другого – «місто штрафів». Покарання за порушення законів у Сінгапурі дуже суворі, і ті, хто не дотримуються правил, мають потім великі проблеми.
Так, це суворі кроки, але вони демонструють свій результат.
Напевно, це вже увійшло в ранг якоїсь національної ідеї: живи за правилами, дотримуйся законів, плати податки, і тоді ти зможеш комфортно почуватися в цій країні. У такому дусі виховують і молодь.
-За вашим відчуттям, скільки років знадобиться Україні, щоб досягти рівня Сінгапуру?
- (Посміхається). Мені дуже хотілося б, щоб це сталося якомога швидше.
Втім, я переконана, що ми на правильному шляху. У нас уже зростає покоління молодих людей, які мислять креативно, розуміють значення гарної освіти, вивчають мови, можуть поїхати до будь-якої країни і подивитися, як там влаштоване життя. Вони вміють робити власні висновки, у них є бачення з багатьох кутів, і це, напевно, дуже непогана ознака, що все в нас буде добре. Я належу до оптимістів!
-І насамкінець спитаю про наше жіноче – ви вже підготували вбрання для вручення вірчих грамот пані президенту Сінгапуру?
- Я зараз вагаюсь між кількома образами. Напевно, остаточно визначусь, коли ступлю на сінгапурську землю. Думаю, тоді щось мені підкаже, що все ж таки краще, – суто офіційна сукня чи вбрання з національними ознаками! (сміється)
Надія Юрченко. Київ
Фото Євгена Котенка