Хмельницький із перших днів війни став прихистком для багатьох людей, які шукали порятунку від жахіть війни. Містяни об’єдналися задля того, аби допомагати переселенцям, забезпечувати армію та наближати нашу Перемогу.
Понад місяць тому мирне місто теж стало ціллю для російських військ, які завдали по ньому ракетний удар. На щастя, минуло без постраждалих. Попри те, що лінія фронту далеко від Хмельницького, там постійно готуються до оборони.
Про безпекову ситуацію у місті, будівництво житла для переселенців, релокацію бізнесу, пріоритети місцевого бюджету і перейменування вулиць в інтерв’ю Укрінформу розповів Хмельницький міський голова Олександр Симчишин.
МІСТО ДБАЄ ПРО ОБОРОНУ І ГОТУЄТЬСЯ ДО БУДЬ-ЯКИХ СИТУАЦІЙ
- Вночі 30 березня війська рф завдали ракетний удар по місту Хмельницький. Олександре Сергійовичу, чи постраждали внаслідок цього люди і житловий сектор?
- По місту був один удар у промисловий об’єкт. Жертв не було. Житловий масив там трішки далі.
- Яка зараз безпекова ситуація у місті?
- Сигнали повітряної тривоги в нас постійно. Бувають дні, коли може бути 5-6 сигналів. Вони бувають тривалістю 15 хвилин, а можуть і 2,5-3 години. Я впевнений, що сьогодні в Україні немає жодного населеного пункту, який би почував себе в безпеці, тому що російські військові можуть обстрілювати будь-які міста і села, будь-які об’єкти житлового фонду, соціальної інфраструктури, промисловості. Тому ми постійно закликаємо людей реагувати на сигнали і ховатися в укриття, в бомбосховища і бути в тонусі, на жодну секунду розслабляться не можна.
- Ті, хто боронять зараз місто, належно забезпечені всім необхідним?
- Важко сказати стосовно повного забезпечення, бо це постійний процес. Навіть ті ж самі автомобілі – це по суті розхідний матеріал. Буває так, що хлопці виїжджають на ньому один раз і вже треба інший. Це війна, плюс постійні обстріли з боку ворога, все часто горить. Аж до самої перемоги і знищення ворога не буде моменту, коли можна сказати, що всім забезпечені… Ми дійсно купуємо і передаємо автомобілі, бронезахист, шоломи, павербанки, дрони, коптери, тепловізори, приціли.
У нас є підрозділи територіальної оборони і міські підрозділи, які були у Хмельницькому, але вони зараз в інших місцях, виконують там безпосередньо завдання, про які ми говорити не можемо. Тому ми працюємо для забезпечення їхнього побуту, паливно-мастильними матеріалами, частиною харчування, медикаментами і так далі. Так само ми створили добровольчі формування. Маємо добротну кількість добровольчих формувань і їх учасників. Цифри ми називати не можемо. Вони всі зараз виконують завдання на блокпостах, з охорони критичних об’єктів. У нас в місті достатня кількість об’єктів критичної інфраструктури і цілодобово забезпечується їхня охорона. Окрім того, щодня проходять бойові злагодження. Я знаходжу їм зазвичай дуже хороших якісних інструкторів, вони готуються, тренуюся. В принципі ми в жодному випадку не знімаємо питання оборони міста, хоча нам трохи блокпостів позменшували. Місто готується до будь-яких ситуацій.
ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ПОТРІБНО БУДУВАТИ ЖИТЛО, ЩОБ РОЗВАНТАЖИТИ ШКОЛИ І САДОЧКИ
- Із перших днів війни Хмельницький почав приймати вимушених переселенців із інших областей. Скільки їх, чи є можливість у разі потреби приймати ще?
- Станом на сьогодні ми прийняли 175 тисяч людей. Це ті, кого ми змогли облікувати, і які зупинялися в Хмельницькому на добу і більше. Ще величезна кількість людей, які були в нас на ночівлі і їхали далі. Цю цифру вам сказати не можу, тому що їх облікувати було неможливо. На сьогодні, за нашими підрахунками, в нас проживає 37 тисяч переселенців і вже офіційно зареєструвалися, отримавши довідку внутрішньо переміщеної особи, понад 30 тисяч. Це насправді величезна кількість для такого міста, як Хмельницький, але ми поки раду даємо. Забезпечуємо проживання і тимчасовим, і більш тривалим, харчуванням, продовольчими наборами, засобами особистої гігієни, побутовою хімією. Організовуємо навчання дітей у школах, заняття в дошкільних і позашкільних закладах, різноманітні акції, курси української мови з понад 1200 учасників, курси історії України, ІТ-курси, вивчення англійської мови, арт-хаби, було багато акцій до Великодня. Ми близько 3,5 тисячі дітей вчили гаївок, малювати писанки, крашанки. Вчимося і вчимо всіх бути українцями, вивчати наші традиції, їх суть. У точках безкоштовної видачі одягу вже понад 22 тисячі осіб отримали необхідні речі.
В принципі, вся ця система, як на мене, працює дуже якісно. Навіть якщо потяг зупинявся в Хмельницькому на 5 хвилин і їхав у західному напрямку, то ми могли разом із волонтерами організовувати для пасажирів одноразове харчування і передавали засоби гігієни. Це величезний об’єм роботи. Це все робить фактично міська влада, величезна кількість волонтерів у координації з нами, також і самостійно, а ще багато меценатів, благодійників, власників ресторанів, кафе, спортклубів. Це все хмельничани витягують на своїх плечах у дуже великих об’ємах. Тому що у нас в місті 300 тисяч мешканців, а ми прийняли 175 тисяч, і це доволі велике навантаження.
Зараз темпи тих, хто приїжджає, суттєво зменшилися. Вже понад місяць їх кількість незначна. Пік був у березні, але ми готові далі працювати, тому що розуміємо, що ці люди приїжджають з місця бойових дій, і наше завдання зробити, аби вони відчували тут максимальну турботу.
- А як із працевлаштуванням переселенців, чи є в них можливість знайти у місті роботу?
- Ми постійно публікуємо перелік вакансій, які є в комунальних підприємствах. Там вже є працевлаштовані ті, хто до нас приїжджає. Також вони працюють у бюджетних установах, частина влаштувалися у медичні заклади. Співпрацюємо якісно з центром зайнятості, реєструємо заявки на працевлаштування у штабі допомоги вимушеним переселенцям, коли людина туди приходить. Маємо близько 1300 заявок від бажаючих працювати, у разі наявності вакантних місць ми працевлаштовуємо. Також є частина людей, які приїхали разом зі своїми підприємствами і пройшли процедуру релокації.
- Ви озвучували проблему, що через великий попит на житло з боку переселенців у місті необрунтовано піднялися ціни на оренду квартир, і попередили, що у таких власників можуть вилучати житло на користь держави. Орендодавці на це відреагували? Є приклади, що доводилося застосовувати до них якісь важелі впливу?
- Ця історія була в середині березня. Насправді невелика частина спекулянтів, мародерів спробували на тому заробити. Більшість почули мої слова і самостійно перестали зловживати, а траплялися випадки, по яких треба було реагувати. По одному з них відреагував правоохоронний орган, бо там була здача житла без будь-яких договорів, і реакція дала відразу позитивний результат. Ще по одному випадку була наша реакція. В людини перестала працювати каналізація, не постачалася вода, через те що вона вирішила, що може здавати втричі дорожче, ніж було до 24 лютого. Людина одразу ж передумала, усвідомила свої помилки і повернула попередні цифри. Це все теж мало резонанс.
Загалом ситуація врегулювалася, ціни помірні. Буває, що раз у 3-4 дні в нас з’являється інформація про можливі зловживання і ми намагаємося людям пояснювати, що цього робити неможна. Зараз це поодинокі випадки, які були і до 24 лютого. Тут важливо, що це не носить системний характер. Зараз можна спокійно зняти у Хмельницькому житло і за 4, і за 5 тис. грн. Це нормальні ціни, такі, які були до 24 лютого. Є люди, які безкоштовно здають житло або виключно за оплату комунальних платежів.
- Хмельницька міськрада подала до уряду проєкти будівництва житла для переселенців. Зокрема йдеться про можливість побудувати за пів року 2600 квартир за умови належного фінансування. Чи є вже відповідь від уряду з цього приводу?
- На останньому засіданні Конгресу місцевих і регіональних влад питання будівництва житла обговорювалося. Безпосередньо наш проєкт опрацьовується зараз Кабміном. Ми готові його реалізовувати. Проєкт, як на мене, перспективний. Ці 2600 квартир, за нашими підрахунками, розраховані на 6000-6500 людей. У разі наявності коштів і оперативного будівництва ми готові це забезпечити. Абсолютна більшість тих, хто переїхав до Хмельницького, хочуть повертатися додому у свої українські міста та села. Але ми маємо це обов’язково робити, тому що ще значна частина цих людей живе у спортзалах, класах, садочках. Це, по-перше, дуже дискомфортно, а по-друге, я дуже вірю, що наступний навчальний рік розпочнеться в очному форматі. Тому школи треба буде звільняти, бо туди прийдуть дітки. До речі, садки ми вже звільняємо. У нас є 6 чергових дитячих садочків, які працюють в очному форматі для дітей працівників критичної інфраструктури, правоохоронців, надзвичайників, військовослужбовців. Ми хочемо й надалі кількість садочків збільшувати, щоб батьки могли ходити на роботу, займатися бізнесом.
БІЗНЕС МАЄ ПРАЦЮВАТИ І ЕФЕКТИВНО ПІДТРИМУВАТИ ФРОНТ
- Практично щодня у Хмельницькому є новини про волонтерські ініціативи місцевих підприємців, починаючи від безкоштовного харчування переселенців, закінчуючи забезпеченням амуніцією і транспортом військових на передовій. А як влада підтримує місцевий бізнес в умовах війни?
- Ми буквально перший тиждень війни, який для всіх був шоковим, приділяли увагу обороні, будували фортифікації, формували підрозділи, навчали їх. Через тиждень ми, не чекаючи, ніяких команд і доручень, почали ініціювати комунікацію з бізнесом, наполягаючи на тому, де б ворог не був, ми зобов’язані тут відновлювати діяльність, бо фронт може бути успішним, якщо є успішний і дієвий тил. Військо не може воювати без надійного тилу. Хай ворог буде за 100, 200, 500 км, ми все одно маємо працювати, мають функціонувати комунальне господарство і бізнес. Тому ми напевно були першими, хто відновив роботу ринків ще на початку березня.
Ми почали шукати, які підтримати бізнес різноманітними ініціативами. По-перше, це класна ініціатива «Купуй Хмельницьке», яка в нас успішно реалізується вже кілька років. Зараз ми цей проєкт виносимо на більший масштаб і він називається «Купуй українське», який ми запропонували і Кабміну. Він на розгляді, але ми паралельно і самі працюємо з посольствами України, громадськими організаціями, аби наш місцевий виробник міг вийти на європейські ринки. Українське – це зараз модно і «Купуй українське» для того, аби можна було продавати свою продукцію і завозити сюди валюту для війська. Це насправді зараз було би дуже важливо в межах усієї держави.
У нас також є пільги, які ми можемо надавати. Так для ринків ми за березень-квітень надали пільгу по землі. Оренду землі і земельний податок в ці місяці ринки в нас не платили. Також це пільга для орендарів комунального майна – від 20 до 100%, тобто повне звільнення залежно від виду підприємницької діяльності, але всім суб’єктам, які орендують комунальне майно і здійснюють підприємницьку діяльність, ми дали пільгу. Окрім того, це звільнення від плати операторів зовнішньої реклами, бо всі площини використовувалися для соціальної реклами.
Ми зараз напрацювали кілька проєктів з іноземними компаніями, зокрема з німецькими. Ми залучили понад 50 наших суб’єктів підприємницької діяльності для навчання в межах гранту на 20 тис. євро, який ми отримали. Це навчання по роботі місцевого бізнесу на європейських ринках. Це наш проєкт, але до нього долучені податкова, центр зайнятості та інші служби, до яких у підприємців виникають робочі питання.
У нас працює рада бізнесу, функціонують всі проєкти, які були раніше і робимо все можливе, аби бізнес працював і ми дійсно були економічним хабом та максимально підтримували фронт.
- Вочевидь, через ряд таких поступок місцевий бюджет несе втрати?
- Ми вже кілька разів вносили зміни до міського бюджету, відмовилися від дуже багатьох запланованих речей. Зараз все для фронту, все для перемоги. Дуже багато речей, які ми планували, ми зробимо, але в наступні роки. Зараз насправді важлива тільки перемога. Ми все робимо, аби підтримувати військо. Із міського бюджету ми так само фінансуємо наші військові частини. Перший раз виділи 2,5 млн грн, другий раз – 6,5 млн грн на бойове спорядження, яке ми називаємо «бойові лелеки». На оборону міста ми вже кілька разів великі суми виділяли. Ми вже готуємося до нового опалювального сезону, бо це теж важливо. Треба замінювати мережі, бо від цього залежить функціонуванні у тому числі й військових частин.
- Скільки підприємств із інших областей прийняло місто в межах релокації бізнесу, звідки вони?
- У нас понад 20 таких підприємств, які вже працюють, із 10 ми по суті на стадії завершення домовленостей. Серед них багато таких, які приїхали колективами, і вже осівши у Хмельницькому, працюють на своїх підприємствах. Вони переїхали з Київщини, Харківщини, Чернігівщини, Запоріжжя, Донеччини. Я виніс на державний рівень свою ініціативу, аби ці підприємства після того, як приїжджають на нове місце діяльності, залишали за собою попередню реєстрацію і податки платити за місцем своєї реєстрації. Якщо до нас приїхало підприємство з Дружківки чи Краматорська, податки сплачуються там, тому що їм зараз кошти потрібні набагато більше, бо їм набагато важче. Тому коли хтось у Хмельницькому починає розповідати, що мені складно, я кажу, якщо тобі складно тут, подумай як зараз у Маріуполі, Чернігові, Охтирці і забудь, що тобі складно, а закачуй рукава і працюй.
ХМЕЛЬНИЦЬКІ ВУЛИЦІ ПОЗБУЛИСЯ КОЛОНІАЛЬНИХ І РОСІЙСЬКИХ МАРКЕРІВ
- З 2016 року в Хмельницькому перейменовують вулиці. Зокрема на сесії міськради змінили назви ще 45. Це вже всі вулиці, чи є ще ті, які треба перейменувати?
- Власне 45 в межах міста і 68 в межах територіальної громади, то сільська місцевість, бо там об’єктивно ніхто ніколи перейменуванням не займався. Коли до нас села доєдналися, ми вже робили один етап перейменування, тому що в 2020 році в одному селі ще був провулок Леніна. Дуже часто нас критикували ті, кому вічно не на часі, і кому «какая разніца», аби тільки асфальт був. Для нас завжди була велика різниця. Ми завжди говорили, що розуміємо ціну і важливість українського змісту, бо Україна має бути Україною не тільки за формою, а й за змістом. Для нас топоніми – це маркери і мітки тієї нації, яка тут проживає, і так воно власне є. Якщо тут в нас вулиці комуністичних російських рашистів, незалежно від того, чим вони займалися і яка їхня позиція, це їхні маркери і мітки, а в нас мають бути українські маркери і мітки.
Ми черговий етап пройшли, більшість вулиць назвали іменами сучасних героїв або сучасних важливих подій. Хмельницька міська рада відтепер працює на вулиці героїв Маріуполя і далі буде працювати багато-багато років. Є вулиця Героїв прикордонників, вулиця Волонтерська, вулиці сучасних героїв, серед яких наші місцеві, одна з вулиць названа на честь героя білоруса, який воював за Україну і отримав посмертно звання Героя України. По суті, ми зачистили все колоніальне, російське, але ще поле для маневру собі залишили. Є ще кілька вулиць, які потребуватимуть перейменування, і дасть Бог, ми це після Перемоги теж будемо робити.
- Щоранку ви інформуєте про ситуацію в громаді і закликаєте працювати для фронту, перемоги та тримати стрій. А які нині настрої хмельничан, у них достатньо для цього сил і ресурсів?
- Зараз дуже непростий психологічний період, особливо в тилових містах. Я постійно ці звернення роблю саме для того, аби тримати тонус. Ми пам’ятаємо, коли після 2014 року теж була величезна хвиля піднесення, а потім багато хто почав втомлюватися від війни, швидше б її закінчити і так далі. Звичайно, що всі нормальні люди не хочуть війни, а миру, але тут треба розуміти, що український мир можливий тільки після української Перемоги, а інакше нашим дітям і онукам доведеться воювати. Я цього не хочу, тому ми робимо все можливе для того, аби свою історичну місію реалізувати.
Хмельничани, як і всі українці в тилу, потроху звикають, багато хто розслабляється, хтось і руки опускає. Це природно, саме тому ми постійно їх тримаємо в тонусі і закликаємо – не можна втомлюватися, розслаблятися, боятися. Це питання нашого існування.
Ірина Чириця