«Не згорає в полум’ї»: як древлянська столиця пережила рік війни
Як місто пережило перший рік повномасштабної війни, про пам’ятник князю Малу, який навіть не похитнувся після падіння біля його підніжжя російських бомб, і тих, хто щодня молиться за Коростень та Україну, читайте в матеріалі Укрінформу.
ЗЕМЛЯ, ЩО НАРОДЖУЄ ГЕРОЇВ
У Коростень їду маршруткою. На одній із зупинок заходять мама, бабуся та троє маленьких дітей. Одну з дівчаток взяла на коліна, бо їй не вистачило місця. Трирічна Діана розповідає, що вони їдуть в ігрову кімнату. В'їжджаємо у місто, кажу дівчинці, що вже Коростень, вона дивиться у вікно – і по-дорослому говорить: «Це все Україна, а вони стріляють по нашій землі». Мені стає боляче, я запевняю Діану, що наші захисники дають гідну відсіч ворогам. Вона реагує запитанням: «Точно?» – а я ствердно відповідаю: «Так».
Коростень зустрічає ранковим сонцем. У місті одночасно відчуваються війна і весна. Одразу помічаю білборди з написом «Коростень – земля, що народжує героїв!». Цього року місто відзначатиме 1318-річчя. Свого часу столицю древлян спалила княгиня Ольга, прагнучи помститися за смерть свого чоловіка князя Ігоря, після чого згадки про Коростень (до 1917 року місто називали Іскоростень або Іскорость) то зникали, то з’являлися в історичних документах. У 2022 році на долю міста разом зі всією Україною випало чергове випробування – повномасштабна війна.
Від Коростеня до українсько-білоруського кордону – 80 км. Саме з території сусідньої країни сюди летіли бомби та ракети. Пік обстрілів припав на березень-квітень 2022 року. Із 73-тисячного міста навесні евакуювали майже 40 тис. людей. Внаслідок російських авіаударів загинули шестеро жителів Коростенської громади, повністю зруйновано 12 будівель і споруд та 263 об’єкти зазнали пошкоджень. Завдані збитки оцінили у майже 43 млн грн.
МИ НІКОЛИ НЕ БУДЕМО БРАТАМИ
За словами Коростенського міського голови Володимира Москаленка, у перший день повномасштабної війни Коростень розірвав побратимські відносини з білоруським Мозирем та двома містами в росії. На допомогу древлянській столиці у складний період прийшли міста-побратими Бурж (Франція) та Укмерге (Литва).
Москаленко пригадує, що війна для Коростеня розпочалася із бомбардування військової частини в сусідній Ушомирській громаді, за 8 км від міста. Там розташовувалися склади з боєприпасами. У місті добре чули вибухи, але минулося без руйнувань і постраждалих.
Першим об’єктом, який обстріляли в самому Коростені, була залізниця. Загалом її бомбардували тричі.
Згодом росіяни завдали ракетного удару по колишньому військовому містечку. Там були підприємства, виготовляли меблі, вироби з деревини, займалися каменепереробкою. Меблеву фабрику було знищено повністю.
Під час ракетного обстрілу блокпосту на перехресті траси Київ-Варшава загинуло шестеро людей.
ЗРУЙНОВАНІ ДОЛІ, ЗНИЩЕНІ БУДИНКИ
Від авіаударів у Коростені постраждав і приватний сектор на вулиці Ковельській. Туди прилетіли дві 500-кілограмові бомби, з яких вибухнула лише одна. Мер наголошує: поруч не було ні промислових, ані військових об'єктів. Навіщо росіяни бомбардували вулицю – неясно. Та наслідки виявилися трагічними: одна людина загинула, а дворічний хлопчик залишився без ніг.
Ще одну півтонну бомбу росіяни скинули на житловий масив по вулиці Бандери – на щастя, вона також не вибухнула.
Один із бомбових ударів припав по території колишнього молокозаводу, де мережа автозаправного комплексу облаштувала підприємство з обслуговування машин. Тоді загинули місцевий охоронець і двоє білоруських водіїв, які попросилися там переночувати.
Відколи російська армія почала обстрілювати енергетичну інфраструктуру України, Коростенська громада теж стала ціллю загарбників: ракетного удару зазнав важливий для всієї області енергетичний об’єкт.
ВІДБУДУЄМО І ЗААСФАЛЬТУЄМО
Станом на зараз, знищені вщент будівлі в Коростені демонтували. Там, де було можливо, за кошти державного бюджету замінили вікна та двері й полагодили дахи. Натомість із місцевого бюджету жителям вулиці Ковельської, житло яких найбільше постраждало, виділили по 30-50 тис. грн на сім’ю.
Поступово в громаді відновлюється і бізнес, який зазнав руйнувань через обстріли.
Володимир Москаленко зауважує, що Коростенська громада щодня вдосконалює систему оборони, аби не допустити повторного наступу російської армії з боку білорусі.
Разом із заступницею міського голови Наталією Чижевською ми оглянули ті частини міста, що найбільше постраждали від обстрілів. За її словами, спочатку на Коростень скидали бомби. Після того, як українські захисники збили російський літак, що обстрілював місто, почалися ракетні удари. До слова, згорів той літак разом із пілотом.
Ми їдемо містом і потрапляємо на щільно забудовану приватними будинками не заасфальтовану вулицю Ковельську. Чижевська каже, минулого року і держбюджеті було передбачено 8 млн грн на її асфальтування, але війна змінила плани. Саме на цю вулицю росіяни скинули дві авіабомби.
Зупиняємося біля місця, де вибух зруйнував 10 будинків і пошкодив частину водогону. Співрозмовниця показує на одне з обійсть. Там під час того обстрілу в підвалі ховалися п’ятеро дітей. Автомобіль, що стояв над ними, загорівся. На щастя, дорослим вдалося витягти усіх дітей з пастки.
ДРЕВЛЯНСЬКИМ КНЯЗЯМ БОМБИ НЕ СТРАШНІ
Далі переїжджаємо до військово-історичного комплексу «Скеля». Підземелля цього комплексу, обладнаного в глибоких гранітних печерах, місцеві жителі використовували як укриття. Росіяни скинули на об’єкт дві бомби. Одна з них розірвалася біля входу – там стояв комендант «Скелі», його зачепило осколками. Друга – не вибухнула.
Угорі над «Скелею» на городищі височіє пам’ятник древлянському князю Малу. Він відомий тим, що разом із місцевим людом повстав проти князя Ігоря, який, зібравши з древлян данину, зажадав ще більшого. За свою жадібність князь Ігор поплатився життям.
Через багато століть, у 2022-му, князь Мал, навіть не похитнувшись, витримав російські бомби. Снаряди, скеровані загарбниками, які претендують не лише на наші землі, а й на нашу історію, впали просто у нього під ногами. Та пам'ятник встояв – бомбовий удар лише зніс усі сходи, які ведуть до нього на вершину.
«На городищі, де стоїть пам’ятник, улітку 2021 року знайшли кістки мамонта. У 2022 році планували завершити археологічні розкопки. Усі сходи, які ведуть до князя Мала, знесло повністю, піднятися до нього зараз неможливо», – говорить Наталія Чижевська.
Під час обстрілу «Скелі» ударна хвиля пошкодила чимало довколишніх будівель. Уламок сходів, що вели на городище, перелетів через увесь парк «Древлянський», пробив дах школи в центрі міста і впав в один із класів.
ЩОДЕННА МОЛИТВА ЗА КОРОСТЕНЬ
Наталія Чижевська пригадує, що вранці 24 лютого в пологовому відділенні місцевої лікарні, куди приїздять жінки з різних куточків Коростенського району, лікарі приймали важкі пологи, коли дізналися, що розпочалася повномасштабна війна. Попри складний минулий рік, це відділення за півтора місяця вдалося перемістити з Ушомирської громади в Коростень, а завдяки підтримці ЮНІСЕФ його забезпечили необхідним обладнанням. Натомість міська лікарня Коростеня приймала і рятувала поранених військових і цивільних із Київщини.
Володимир Москаленко каже, що місто має багато планів на найближче майбутнє. Міський голова нещодавно повернувся з Брюсселя, де перебував із робочим візитом разом з іншими українськими мерами. Там він презентував Коростень та озвучив проєкти, на реалізацію яких потрібна підтримка.
Зокрема, громаді треба коштів на облаштування житла для переселенців. Наразі у місті майже 3000 ВПО, з них 630 дітей. Вони живуть у гуртожитках, модульних будинках, а також у квартирах і приватному секторі. Серед них є й люди літнього віку, частину з яких прихистили геріатричний пансіонат і релігійні організації. Діти цієї категорії відвідують заклади освіти Коростенської громади, а дорослі знайшли роботу в освіті, медицині, на залізниці та у сфері соціального закладу. Громада вже підготувала перелік об’єктів, які можна перебудувати під помешкання для внутрішньо переміщених осіб.
Окрім того, місту потрібно добудувати 8-поверхову лікарню, де планують облаштувати реабілітаційний центр для військових із усього Коростенського району.
Серед пріоритетів майбутнього розвитку Коростеня – і питання екології. Йдеться про будівництво регіонального полігону твердих побутових відходів на площі 60 га, де сміття перероблятимуть та перетворюватимуть в електроенергію. Окрім того, у планах – очистка річки Уж та реконструкція очисних споруд, адже 85% води місто бере саме з неї.
Поспішаю на автостанцію і поруч із міськрадою помічаю людей, що стоять колом. До мене долітають слова їхньої молитви. Одразу пригадую, що Наталія Чижевська розповідала про представників протестантських церков, які з початку повномасштабної війни щодня збираються в центрі міста у визначений час і моляться за Коростень та мир в Україні. Щиро хочеться, аби Бог почув молитви усіх українських міст і сіл.
Ірина Чириця, Житомир
Фото – автора та Коростенської міської ради
