24 квітня. Пам’ятні дати
Богдана Світлик-Литвинко (1918-1948) народилася у Перемишлі, згодом родина переїхала до Львова. Там Богдана закінчила гімназію сестер василіанок, була студенткою факультету класичної філології Львівського університету, стала членом ОУН. Навесні 1939 року Богдана була арештована польською поліцією, як член ОУН засуджена й ув’язнена в тюрмі «Бригідки». Відсиділа вона лише півроку – у вересні 1939 її звільнили, однак вона продовжила боротьбу вже з новими окупантами-«визволителями». Після того, як Львів окупували більшовики, Богдана Світлик продовжила боротьбу безпосередньо у лавах УПА, працювала у головному Осередку Пропаганди та Інформаційної Служби ОУН. Мало хто знав справжнє ім’я Богдани, більш відома вона була за псевдонімами «Доля», «Ясна», «Світла». Як письменниця вона підписувалась літературним псевдонімом Марійка Дмитренко. Писала нариси, новели, кореспонденції та оповідання про героїчну підпільну боротьбу, співпрацювала з повстанськими періодичними виданнями «До волі», «Ідея і Чин», «Самостійність». Богдана Світлик загинула 29 грудня 1948 року біля підніжжя гори Магури. За значний внесок у боротьбі за незалежність України її посмертно нагородили Бронзовим Хрестом Заслуги. Про її життя можна почитати в книзі історика Петра Мірчука «Українська Повстанська Армія 1942-1952».
Ювілеї дня:
216 років від дня народження Олександра Васильовича Духновича (1803–1865), українського письменника, педагога, просвітителя, культурно-освітнього діяча. Закінчив Ужгородську богословську семінарію. Працював архіваріусом і нотаріусом при канцеляріях Пряшівської та Мукачівської єпархій, з 1843 року – канонік Пряшівської єпархії. У Пряшеві заснував літературну спілку, упорядковував і видавав альманахи; писав підручники («Книжиця читальная для начинающих»), історичні праці. Друкував у віденській, будапештській, галицькій, київській пресі статті про життя, побут і фольклор закарпатських українців. Окремі його вірші стали на Закарпатті народними піснями. Крім того, Духнович – автор перших драматичних творів у літературі Закарпаття. Дехто з сучасників називали його «пророком народної правди», «генієм Підкарпатської Русі». Іван Франко цілком слушно називав Духновича «людиною без сумніву доброї волі і не малих здібностей, хоч і заплутаного у мовні та політичні доктрини». Постать Олександра Духновича увіковічена в пам’ятниках у Пряшеві, в селах Тополя, Сташин у Східній Словаччині, в Хусті, Колочаві, Поляні (Закарпаття).
137 років від дня народження Омеляна Лесняка (1882–1953), українського військового діяча, отамана Української Галицької Армії. У вересні 1916 року командував першим куренем Українських Січових Стрільців, який вів кровопролитні бої проти російських військ в районі Лисоні. Під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. служив в Українській Галицькій Армії. За дорученням Начальної Команди УГА вів переговори з представниками Добровольчої Армії генерала Антона Денікіна про умови перемир’я. Після завершення національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. жив в еміграції у Чехословаччині й Австрії. В 1946 році був арештований співробітниками НКВС.
77 років від дня народження Барбри Стрейзанд (1942), американської актриси, режисера, співачки. Знялась у фільмах: «Смішне дівчисько» (1968, премія «Оскар»), «Хелло, Доллі!», «Такими ми були», «Кумедна леді», «Зірка народилась» (1976, премія «Оскар» за пісню). Поставила як режисер декілька фільмів («Йентл», «Повелитель хвиль»). Записала декілька десятків альбомів, багато з яких стали «золотими»; вісім разів отримувала музичну премію «Греммі».
67 років від дня народження Жана-Поля Готьє (1952), французького модельєра, засновника власного модного будинку і компанії Jean Paul Gaultier, одного з найяскравіших представників модельного бізнесу 80-90 років. Жан-Поль Готьє – це еститезатор трешу, поєднувач непоєднуваного, високого і низького, вишуканого і вульгарного. Його називали «нестерпним дитям» французької моди і він, по суті, був одним із тих, хто задав тон новітній моді – коротесенькі топи, які не приховують вкритих татуюванням животів, спідня білизна, яку носять як звичайний верхній одяг, шовкові тренчі, схожі на пеньюари, тілесні сукні в обтяжку, фірмові готьєвські бретонки (тільняшки), матроські шапочки та багато чого іншого. До того ж, у моделях Готьє марно шукати витонченої жіночності (хіба що дуже-дуже витонченої) – суцільний трансгендер. Учнем Готьє, звісно не прямим, можна вважати шибеника Джона Гальяно, та й Александр Макквін, при всій своїй геніальності, чимало запозичив від Жана-Поля. Навіть мазунчик нью-йоркської публіки Марк Джейкобс виглядає банальним плагіатором – спідниці і лаковані чоботи з високими халявами чоловіки-моделі Жана-Поля Готьє носили ще тоді, коли Марк у носі колупався. А ще Жан-Поль Готьє є автором конусоподібного бюстгальтера Мадонни, у якому вона виступала під час світового туру Blonde Ambition 1990 року. Готьє як художник з костюмів брав участь у роботі над фільмами Пітера Грінвея «Кухар, злодій, його дружина та її коханець», Люка Бессона «П’ятий елемент» та Педро Альмодовара «Кіка». Він першим запрошував у якості моделей людей із далеко не модельною зовнішністю і влаштовував покази у найнесподіваніших місцях: у трамвайному депо, колишній тюрмі, на боксерському ринзі тощо. Цікаво, що він, чи не єдиний у світі високої моди, у кого немає спеціалізованої освіти. Жан-Поль виріс на одній із околиць Парижа, приглядала за ним бабуся, головними вчителями були жіночі журнали краси, телевізор і вулиця. А першою моделлю – плюшевий ведмедик, якого він одягав то у скафандр, то у весільну сукню. Хлопець мріяв стати перукарем, але у 18 років, завдяки своїм малюнкам, потрапив до П’єра Кардена. З того все і почалося. У 2014 році модельєр залишив прет-а-порте, пішовши з популярного сегменту готового одягу.
