10 вересня. Пам’ятні дати
Олександр Довженко (1894-1956), автор поза всяким сумнівом геніальної «Землі», прожив надзвичайно драматичне життя. У нього було важке дитинство – народився в багатодітній селянській родині на Чернігівщині, де з чотирнадцяти дітей вижили лише двоє – він та сестра Параска; буремна юність, що припала на часи національно-визвольних змагань. Навчався в Глухівському педагогічному інституті, потім переїхав до Києва: став студентом Київського комерційного інституту, слухачем Української академії мистецтв. Протягом 1918-1919 років воював проти більшовиків у лавах УНР. Декілька разів побував у полоні – у червоних та у поляків. Пережив чимало небезпек, навіть загрозу розстрілу. На початку 20-х років вступив до лав партії боротьбистів, служив секретарем у торгпредстві УРСР у Німеччині. Після повернення, в середині 20-х років «варився в котлі» харківських інтелектуалів, переважно літераторів, лідером яких був Микола Хвильовий. Усі вони наївно вірили, що в «Українського ренесансу», так само як і в України, велике майбутнє. То була хоч і важка, але продуктивна доба: на думки, на особистості, на таланти, на творчі осяяння. Але зовсім скоро стало зрозуміло, що надіям українських романтиків не судилося справдитися – хвилями прокотилися Україною Голодомор і репресії. «Українське Відродження» стало «розстріляним Відродженням». Майже всі, хто оточував Довженка, були розстріляні, а ті, кого залишили живими – знищені морально. На його очах гинула не тільки світла мрія – гинула українська нація. І тут його «призвав», виокремив Сталін. І він довірливо пішов на той заклик. Мабуть саме відтоді й починається той трагічний і незворотний перелом у Довженковій душі. Прикметно, що оплакуючи смерть Сталіна в 1953 році, Довженко писав: «Він відмітив мене». Цей священний пієтет до «вождя народів» був у Довженка до кінця днів. Щоденникові записи кінця 40-х – 50-х років часом важко читати – через хвалебні панегірики, через таврування «бездомних космополітів», «ворогів народу». Можна сказати, що це був період цілковитого самоосліплення та самонавіювання – найтрагічніший період біографії Довженка: «я щасливий», «ще ніколи я не був такий щасливий», «я люблю – Сталіна, будівників, мою Юліану» і т.д. і т.п. Але тут же й інший рефрен: «як болить серце…», «який неймовірний біль…» Він мріяв якщо вже й не жити в Україні, то хоча б бути тут похованим, але, навіть у цьому, йому було відмовлено.
Ювілеї дня:
165 років від дня народження Івана Миколайовича Терещенка (1854–1903), українського підприємця, мецената, громадського діяча, сина Миколи Артемійовича Терещенка. Батько хотів, аби син займався сімейним бізнесом, але душа Івана прагла мистецтва. Він закінчив юридичний факультет Київського університету (кандидат права), після чого служив у війську. У 26 років залишив службу і присвятив все своє подальше життя меценатству, збиранню художньої колекції, громадській діяльності, зокрема підтримував малювальну школу Миколи Мурашка. За прикладом батька й дядька Федора Терещенка, збирав колекцію картин переважно з творів тогочасних російських та українських митців, підтримував із багатьма з них дружні стосунки. Досить часто Іван Терещенко конкурував із російським підприємцем і меценатом Павлом Третьяковим, який про свого молодшого колегу казав: «Если Терещенко увидит что-то в небе, то будет торговаться до слез – и все же купит!»
86 років від дня народження Карла Лагерфельда (1933-2019), німецького дизайнера. Лагерфельд народився в Німеччині в Гамбурзі. У 1952 році переїхав до Парижа і вступив до школи при Синдикаті високої моди. Свою першу премію Карл отримав за дизайн пальто в 1955 році, після чого його запрошують на посаду асистента П'єра Бальмена. У 1958 році Лагерфельд стає арт-директором модного Будинку Жан Пату (Jean Patou), а з 1963 року працює з будинками моди Chloe, Krizia, Fendi, створюючи для кожного абсолютно різні колекції. Свою лінію - Karl Lagerfeld Impression - він представив тільки в 1974 році. У різні роки Лагерфельд був директором Будинку Chanel, співпрацював з Клайсом Штайльманом і був головним дизайнером Будинку Chloe. Крім дизайну, кутюр'є захоплюється фотографією. Він також встиг опублікувати кілька книг. Йому належить художня галерея в Парижі під назвою Lagerfeld Gallery - Studio 7L і власний видавничий будинок під назвою 7L
Цього дня у 1960 році народився Колін Ферт, британський актор театру і кіно. Колін Ферт став відомим широкому загалу після виконання ролі містера Дарсі в екранізації роману Джейн Остін «Гордість і упередження». Успіх актора підкріпила картина «Промова короля», за роль в якій Ферт отримав премії «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA. Після цього фільму актор почав щорічно зніматися в головних ролях в картинах світового прокату. Наразі фільмографія актора налічує близько 70 кіноробіт. Серед них найбільш відомі - «Вальмон», «Англійський пацієнт», «Закоханий Шекспір», «Щоденник Бріджит Джонс», і «Бріджит Джонс: межі розумного», «Останній легіон», «Мамма міа!», «Доріан Грей», «Kingsman: Таємна служба».
Роковини смерті:
40 років з дня смерті Станіслава Людкевича (1879-1979), українського композитора, музикознавця, фольклориста, педагога, одного з основоположників сучасної української музики. Був одним з організаторів Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. З 1939 – професор Львівської консерваторії, одночасно 1939–1951 – старший науковий співробітник Львівського філіалу Інституту фольклору АН УРСР. У доробку композитора чільне місце посідають монументальні вокально-симфонічні твори на вірші Тараса Шевченка (кантата-симфонія «Кавказ», кантата «Заповіт») та Івана Франка. Людкевич є також автором симфонічних творів («Прикарпатська симфонія», «Галицька рапсодія», «Наше море», «Чакона»), опери «Довбуш», обробок народних пісень, солоспівів.
